Постанова

Іменем України

01 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 758/7327/14-ц

провадження № 61-2428св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі :

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя - доповідач), Хопти С. Ф., ЧернякЮ. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» на рішення апеляційного суду м. Києва, ухвалене у складі колегії суддів: Кабанченко О. А., Рубан С. М., Желепи О. В., від 15 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 року ОСОБА_3 подав позовну заяву про стягнення незаконно списаних з рахунку коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 07 серпня 2012 року між ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (далі - ПАТ «Банк «Київська Русь») укладений договір банківського рахунку з використанням платіжних карток для фізичних осіб, що обслуговуються на умовах банківського продукту «Оберіг». За період з 10 січня по вересень 2013 року на картковий рахунок позивача перераховано заробітну плату на суму 33 646 грн. 26 листопада 2013 року при спробі зняти кошти позивачем було виявлено, що з його карткового рахунку відповідачем незаконно списані кошти, тому він заблокував картку та в той же день звернувся до банку із заявою про незгоду з операціями за його картковим рахунком. 02 грудня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Бородянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - Бородянський РВ ГУ МВС України в Київській області) із заявою про зняття з його рахунку коштів, у зв'язку з чим 03 грудня 2013 року було розпочато кримінальне провадження № 12013100120001363 за частиною першою статті 190 КК України.

Оскільки листом ПАТ «Банк «Київська Русь» від 12 лютого 2014 року позивачу відмовлено у поверненні коштів за зазначеними транзакціями, останній просив стягнути з ПАТ «Банк «Київська Русь» незаконно списані з його рахунку грошові кошти у розмірі 30 325 грн 93 коп.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29 жовтня

2014 року, у складі головуючого судді Богінкевич С. М., у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Судове рішення першої інстанції мотивоване тим, щопозивачем, у відповідності до положень статей 58, 60 ЦПК України, не було надано докази відповідно до викладених обставин, якими він обґрунтовував свої вимоги, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2014 року скасовано, та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Банк «Київська Русь» на користь ОСОБА_3 30 325 грн 93 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 серпня 2015 року рішення апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки судом не досліджено доказів, наданих сторонами, не надано доказам правової оцінки та неправильно застосовані норми матеріального права.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2016 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2014 року скасовано, та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Банк «Київська Русь» на користь ОСОБА_3 30 325 грн 93 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позовні вимоги доведені позивачем і підлягають задоволенню, з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України у справі №6-71цс15.

У квітні 2016 року ПАТ «Банк «Київська Русь» подало касаційну скаргу на рішення апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2016 року.

06 червня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

26 липня 2016 року ОСОБА_3 подав заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких вказує на її необґрунтованість та безпідставність.

26 квітня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Київська Русь» про стягнення незаконно списаних з рахунку коштів призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 частини першої розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11 січня 2018 року справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Київська Русь» про стягнення незаконно списаних з рахунку коштів передано до Верховного Суду.

У касаційній скарзі ПАТ «Банк «Київська Русь» просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають обставинам справи та зібраним письмовим доказам, при цьому скаржник вважає, що саме дії позивача призвели до незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судами встановлено, що 07 серпня 2012 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_3 укладений договір банківського рахунку з використанням платіжних карток для фізичних осіб, що обслуговуються на умовах банківського продукту «Оберіг», відповідно до умов якого банк відкрив клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки № НОМЕР_1 у валюті гривня (а. с. 8−11).

Згідно з довідкою Публічного акціонерного товариства «Борекс» від 23 червня 2014 року № 78 за період з 10 січня по вересень 2013 року на картковий рахунок ОСОБА_3 з використанням платіжної картки № НОМЕР_1 перераховано заробітну плату у розмірі 33 646 грн (а. с. 12), що також підтверджується довідкою ПАТ «Банк «Київська Русь» від 26 листопада 2013 року та випискою за договором № 332496-ОВК-2012 (а. с. 13−17, 43−56).

26 листопада 2013 року позивач виявив, що з його карткового рахунку відповідачем без його згоди списані кошти, у зв'язку з чим він заблокував картку та звернувся до банку із заявою про незгоду з операціями за своїм картковим рахунком (а. с. 18−20).

02 грудня 2013 року позивач звернувся до Бородянського РВ ГУ МВС України в Київській області із заявою про те, що невідомою особою у період з 08 січня по 26 листопада 2013 року з його карткового рахунку були зняті грошові кошти у розмірі 30 325 грн 93 коп. без його відома (а. с. 21).

03 грудня 2013 року за даним фактом відкрито кримінальне провадження № 12013100120001363 за частиною першою статті 190 КК України.

Комісією ПАТ «Банк «Київська Русь», затвердженою наказами голови правління від 23 березня 2012 року № 161 та від 21 січня 2014 року № 13, згідно з Положенням про комісію по розгляду спірних трансакцій з використанням банківських платіжних карток ПАТ «Банк «Київська Русь», затвердженим постановою правління від 12 травня 2008 року № П-36/6, та на підставі пунктів 3.10, 4.2.2, 5.1.2, 5.2.3 договору банківського рахунку № 332496-ОВК-2012, відмовлено позивачу у відшкодуванні коштів за трансакціями, вказаними у заяві від 26 листопада 2013 року, що підтверджується листом відповідача від 12 лютого 2014 року № 6/44.6 та протоколом засідання комісії від 21 січня 2014 року (а. с. 22, 23).

Із зазначеного протоколу засідання комісії від 21 січня 2014 року вбачається, що комісією було встановлено, що кошти були задіяні по Інтернет-операції, і загалом за період з 02 березня 2013 року по 26 серпня 2013 року по картці позивача за допомогою інтернет-сайту було здійснено 39 вдалих та 11 невдалих трансакцій. Також 19 травня 2013 року була здійснена спроба розрахуватися карткою на сайті PORTMON MOBILE, що підтверджується випискою за договором №332496-OBR/2012 від 07 серпня 2012 року по рахунку позивача (а.с.43-56), проте вказану трансакцію позивач не оскаржував до відповідача.

Відповідно до частини третьої статі 10 ЦПК України (у редакції від 07 липня 2010 року) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями частини третьої статті 60 ЦПК України (у редакції від 07 липня 2010 року) доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до положень статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення«Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Встановивши, що відповідачем не доведено того факту, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а також не надано доказів на спростування доводів позивача про те, що контролювати операції за банківською карткою шляхом отримання смс-інформації позивач не мав змоги, оскільки йому не надавалась послуга «смс-інформування» і її надання договором сторін не передбачено, у зв'язку з чим факт незаконного списання коштів з його рахунку позивач виявив лише 26 листопада 2013 року при спробі зняти кошти з свого рахунку, і про це він повідомив відповідача невідкладно, в той же день, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції вірно прийняв до уваги правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15

Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, районний суд дійшов помилкового висновку про вину позивача та відсутність підстав для задоволення заявлених ним вимог.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, з урахуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 серпня 2015 року, прийняв по суті правильне рішення, яке підлягає залишенню в силі.

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2016 року у даній справі залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В.Черняк