Постанова

Іменем України

01 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 727/203/16-ц

провадження № 61-1347св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Чернівецька міська рада,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Чернівецької міської ради на ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 15 серпня 2016 року у складі судді Одинак О. О.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Чернівецької міської ради про визнання права власності на квартиру.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 грудня 2003 року та угоди про розподіл спадкового майна від 29 грудня 2003 року вона є власником двокімнатної квартири № 57 у будинку за адресою: м. Чернівці, вул. Полєтаєва, 14. Загальна площа даної квартири становить 55,50 кв.м, в тому числі житлова площа 29,20 кв.м.

У 2008 році з метою покращення умов проживання шляхом реконструкції належного їй на праві власності майна за її замовленням виготовлено виконавчі креслення та технічне заключення про можливість житлової прибудови до квартири № 57 житлового будинку на АДРЕСА_1.

Вказує, що на підставі виготовлених та погоджених креслень нею була здійснена реконструкція квартири № 57, без отримання дозволу на початок виконання будівельних робіт.

Згідно даних технічного паспорта від 13 жовтня 2015 року, виготовленого сертифікованим виконавцем Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації ОСОБА_2, загальна площа квартири після реконструкції становить 83,30 кв.м, в тому числі житлова 29,20 кв.м.

Посилаючись на зазначене, позивач просила суд визнати за нею право власності на квартиру № 57, загальною площею 83,30 кв.м, в тому числі дві житлові кімнати площею 29,20 кв.м, комора площею 22,80 кв.м, тераса площею 7,40 кв.м в житловому будинку № АДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 січня 2016 року в складі судді Семенка О. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру № 57, загальною площею 83,30 кв.м, в тому числі дві житлові кімнати площею 29,20 кв.м, комора площею 22,80 кв.м, тераса площею 7,40 кв.м в житловому будинку № АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, за умови, що ці зміни не призведуть до порушення прав власників інших квартир у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації. У 2008 році, з метою покращення умов проживання шляхом реконструкції належного позивачу на праві власності майна, за її замовленням виготовлено виконавчі креслення та технічне заключення про можливість житлової прибудови до квартири, які були погоджені архітектором Шевченківського району м. Чернівці у відповідності до норм діючого на момент виготовлення документації Закону України «Про планування і забудову територій». На підставі виготовлених та погоджених креслень позивачкою була здійснена реконструкція її квартири без отримання дозволу на початок виконання будівельних робіт. Вказавши, що реконструкція квартири з переплануванням та добудовою відповідає архітектурно-будівельним, санітарним нормам, законних прав та інтересів інших осіб не порушує, суд першої інстанції на підставі положень частини п'ятої статті 376 ЦК України дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог та визнання за позивачкою права власності на реконструйовану квартиру, загальною площею 83,30 кв.м.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 15 серпня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання власності на квартиру за апеляційною скаргою прокурора Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області та Чернівецької міської ради на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 28 січня 2016 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що прокурор подав апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області та Чернівецької міської ради, а згідно заяви від 19 липня 2016 року пояснив, що Управління державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області є структурним підрозділом Державної архітектурно-будівельної інспекції України та просив вважати, що апеляційна скарга подана прокурором в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Чернівецької міської ради. Указано, що Чернівецька міська рада брала участь у справі, однак не подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в строки, визначені статтею 294 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення районним судом), а прокурор не зазначив поважні причини пропуску такого строку. Крім того, вказано, що Управління державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області та Державна архітектурно-будівельна інспекція України не брали участь у справі, а судом першої інстанції не було вирішено питання про права та обов'язки вказаних державних органів, у зв'язку із чим Державна архітектурно-будівельна інспекція України не має права на апеляційне оскарження рішення місцевого суду у даній справі. Посилаючись на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора в інтересах держави у даній справі.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, керівник Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Чернівецької міської ради просить скасувати ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 15 серпня 2016 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, на направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що в апеляційній скарзі було указано на те, що згідно пункту 8 наказу Генерального прокурора України № 6 від 28 травня 2015 року прокурорів усіх рівнів зобов'язано забезпечити своєчасне реагування на незаконні судові рішення в цивільних, господарських та адміністративних справах. Прокуратура ознайомлена з матеріалами даної справи 30 травня 2016 року і з цього дня має рахуватися строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції для прокурора в інтересах держави. Судом апеляційної інстанції у порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та судової практики щодо вирішення подібних процесуальних питань прокуратуру позбавлено права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке згідно аргументації скаржника ухвалено із порушенням вимог закону. Зазначено, що висновки апеляційного суду про відсутність у прокуратури прав звертатися до суду з апеляційною скаргою в інтересах Чернівецької міської ради є безпідставними, оскільки прокуратура наділена повноваженнями щодо захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави, апредставник Чернівецької міської ради безпідставно та необґрунтовано визнав позовні вимоги у даній справі, що призвело до узаконення самочинного будівництва без попереднього прийняття радою рішення про виділення позивачу земельної ділянки для здійснення такого будівництва. Крім того, безпідставним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не впливає на права і обов'язки Державної архітектурно-будівельної інспекції України, оскільки вимогами чинного законодавства на останню покладено функції із здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 грудня 2016 року справу призначено до судового розгляду. 09 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці ухвалено 28 січня 2016 року.

Чернівецька місцева прокуратура була ознайомлена з матеріалами даної справи 30 травня 2016 року і звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою 09 червня 2016 року.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України (в редакції чинній на момент звернення прокурора з апеляційною скаргою) однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України (в редакції чинній на момент звернення прокурора з апеляційною скаргою), де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України (в редакції чинній на момент звернення прокурора з апеляційною скаргою)сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Частиною третьою статті 24 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників регіональних прокуратур.

Повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством (частина сьома статті 24 Закону України «Про прокуратуру»).

Право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо передбачено частиною другою статті 45 ЦПК України (в редакції чинній на момент звернення прокурора з апеляційною скаргою).

Відповідно до частини другої статті 45 ЦПК України (в редакції чинній на момент звернення прокурора з апеляційною скаргою) зметою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Апеляційна скарга прокурора в частині порушення інтересів держави в особі Чернівецької міської ради обґрунтована тим, що прокуратура наділена повноваженнями щодо захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Оскільки представник Чернівецької міської ради безпідставно та необґрунтовано визнав позовні вимоги у даній справі, що призвело до узаконення самочинного будівництва, прокуратура реалізувала своє право на подання апеляційної скарги на зазначене судове рішення.

Апеляційна скарга прокурора в частині порушення інтересів держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України містить обґрунтування відносно того, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації, у зв'язку із чим розгляд справи судом без участі Державної архітектурно-будівельної інспекції України та без з'ясування обставин щодо дотримання порядку введення в експлуатацію закінченого будівництвом (добудовою) спірного об'єкта призводить до порушення вимог чинного законодавства. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу в цій частині прокурор зазначав, що згідно зі статтею 28 Закону України «Про архітектурну діяльність» власники та користувачі об'єктів архітектури зобов'язані: отримувати в установленому законодавством порядку документ дозвільного характеру, що дає право на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури; у разі необхідності внесення змін до об'ємно-просторових, планувальних та інших рішень об'єкта архітектури розробляти відповідну проектну документацію, затверджувати її та проводити будівельні роботи в установленому законодавством порядку; зберігати комплект проектної документації, за якою збудовано об'єкт архітектури, та паспорт об'єкта, та передавати цю документацію новому власнику.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора в інтересах держави у даній справі є передчасним та суперечить змісту статті 292 ЦПК України (в редакції чинній на момент звернення прокурора з апеляційною скаргою).

Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновків про те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не порушуються права прокурора в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України,суд апеляційної інстанції дійшов без дослідження зібраних у справі доказів, що призвело до обмеження реалізації права скаржника на доступ до правосуддя, передбаченого вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та права на апеляційне оскарження судового рішення.

Керуючись статтями 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Чернівецької міської ради задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 15 серпня 2016 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С.П. Штелик