Постанова
Іменем України
1 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 202/30635/13-ц
провадження № 61-1111 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого Стрільчука В. А.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - Українсько-канадське Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЮМК»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2015 року у складі колегії суддів: Болтунової Л. М., Козлова С. П., Тамакулової В. О.,
ВСТАНОВИВ :
У лютому 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «А-Банк»), ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Українсько-канадське Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЮМК» (далі - УК ТОВ з іноземними інвестиціями «ЮМК»), про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 19 липня 2006 року між ним та УК ТОВ з іноземними інвестиціями «ЮМК» укладено кредитний договір № 987, згідно з яким останнє отримало кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 1 млн грн із кінцевим терміном повернення до 19 липня 2008 року. 30 травня 2007 року між тими самими сторонами укладено додаткову угоду № 1к до кредитного договору від 19 липня 2006 року № 987, за умовами якої збільшено ліміт кредитного договору до 1 млн 600 тис. грн та встановлено строк повернення коштів до 19 липня 2009 року. Також 18 липня 2008 року між тими самими сторонами укладено додаткову угоду № 2к до цього кредитного договору.
На забезпечення виконання позичальником кредитних зобов'язань 19 липня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 987, згідно з яким останній зобов'язався відповідати перед банком за виконання позичальником обов'язків за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. 19 липня 2006 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 987-1, за яким остання зобов'язалася відповідати перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором від 16 липня 2006 року у тому ж розмірі, що і боржник. У подальшому до договорів поруки від 19 липня 2006 року №№ 987 та 987-1 додатковими угодами вносилися зміни. 20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «А-Банк» укладено договір поруки № 167, за умовами якого товариство зобов'язалося перед банком відповідати за виконання боржником своїх кредитних зобов'язань за договором від 19 липня 2006 року № 987.
Оскільки боржник не виконував належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, у січні 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до УК ТОВ з іноземними інвестиціями «ЮМК», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка утворилася станом на 19 грудня 2008 року, у розмірі 1 780 735 грн 98 коп. Ухвалою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 18 травня 2011 року позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 залишено без розгляду відповідно до пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України. Заочним рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 24 січня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, стягнуто солідарно з УК ТОВ з іноземними інвестиціями «ЮМК», ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2006 року № 987 у розмірі 3 740 244 грн 76 коп, яка утворилася станом на 25 листопада 2008 року, та вирішено питання про стягнення судових витрат. Додатковим рішенням Красноармійського районного суду міста Дніпропетровська від 6 листопада 2012 року встановлено складові частини заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 740 244 грн 76 коп. та вирішено питання про стягнення судових витрат.
Крім того, позивач зазначив, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01 березня 2010 року порушено провадження про банкрутство УК ТОВ з іноземними інвестиціями «ЮМК». Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2010 року УК ТОВ з іноземними інвестиціями «ЮМК» визнано банкротом та відкрито ліквідаційну процедуру, під час якої було реалізовано майно останнього на суму 1 038 950 грн. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2011 року затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включені грошові вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 4 859 436 грн 44 коп., із включенням їх до реєстру вимог кредиторів до першої черги задоволення.
Посилаючись на вказане, уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги, позивач остаточно просив стягнути на свою користь солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПАТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2006 року № 987 у розмірі 10 тис. грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за цим кредитним договором у розмірі 307 634 грн 31 коп; стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість у розмірі 2 млн 750 тис. грн.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник позовних вимог не визнали та просили відмовити в їх задоволенні, посилаючись на припинення поруки ОСОБА_3 відповідно до вимог частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки банк направив вимогу ОСОБА_3 із зазначенням розміру заборгованості станом на 27 листопада 2009 року, а до суду із позовом звернувся лише в лютому 2012 року. Крім того, вважають, що нарахування позивачем заборгованості за відсотками та штрафом є неправомірним. Також вказали, що ОСОБА_3 нічого не було відомо про існування договору поруки з ПАТ «А-Банк».
У справі відсутні письмові заперечення інших відповідачів: ОСОБА_4 та ПАТ «А-Банк», на позов ПАТ КБ «ПриватБанк». Крім того, ці відповідачі не з'являлися в судові засідання та не повідомляли суд про причини неявки.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ПАТ «А-Банк» на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2009 року № 987 у розмірі 10 тис. грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2009 року № 987 у розмірі 307 634 грн 31 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2009 року № 987 у розмірі 2 млн 750 тис. грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2015 року доповнено резолютивну частину рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2014 року висновками про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 19 липня 2006 року № 987 у розмірі 307 634 грн 31 коп., яка складається із заборгованості за відсотками - 125 634 грн 31 коп., штрафу відповідно до пункту 2.2.7 кредитного договору - 22 тис. грн, штрафу відповідно до пункту 2.2.8 цього договору - 160 тис. грн; стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 19 липня 2006 року № 987 у розмірі 2 млн 750 тис. грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 1 млн 600 тис. грн, штрафу відповідно до пункту 2.2.8 договору - 1 млн 150 тис. грн.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що через порушення УК ТОВ з іноземними інвестиціями «ЮМК» умов кредитного договору від 19 липня 2006 року № 987 у частині своєчасної сплати кредиту за договором, станом на 20 квітня 2010 року виникла заборгованість у розмірі 4 181 043 грн 19 коп., яка була частково погашена за рахунок продажу майна боржника. Суд дійшов висновку про доведеність та обгрунтованість позову ПАТ КБ «ПриватБанк» у вищевказаній частині позовних вимог. При цьому стосовно доводів сторони відповідача ОСОБА_3 щодо припинення її поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки строк дії кредитного договору - 19 липня 2009 року, суд зазначив, що позивач звернувся до відповідача як поручителя з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором станом на 27 листопада 2009 року, тобто в межах 6-місячного строку; у подальшому позивач звертався до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 19 липня 2006 року № 987, але ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2011 року позов залишено без розгляду.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2015 року та додаткове рішення цього суду від 15 червня 2015 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_3 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що місцевий суд не взяв до уваги того, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до поручителя ОСОБА_3 не було розглянуто судом по суті, а залишено без розгляду; у подальшому справа розглядалася Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська протягом 2012-2015 років, позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги щодо розміру заборгованості, однак будь-яких повідомлень на адресу ОСОБА_3 на порушення пункту 5 договору поруки та додаткових угод направлено не було. Посилаючись на вказане, апеляційний суд дійшов висновку, що договір поруки від 19 липня 2006 року, укладений із ОСОБА_5, є припиненим.
У жовтні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказане рішення апеляційного суду, яке заявник просить скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано, у тому числі й тим, що за умовами пункту 12 договору поруки, укладеного із ОСОБА_3, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду, становить 5 років. Крім того, зазначено, що апеляційним судом проігноровано той факт, що крім направлення банком до ОСОБА_3 претензії від 27 листопада 2009 року, яку нею отримано 07 грудня 2009 року, банк звертався до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. У зв'язку з цим позивач вважає, що оскільки він протягом 6-місячного строку направив вимогу поручителю, тому порука не є припиненою, а отже, позивач має законні права для стягнення заборгованості із поручителя ОСОБА_3 Крім того, позивач посилається на виконання ним умов пункту 5 договору поруки.
В іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржується, тому не переглядається судом касаційної інстанції на предмет законності й обґрунтованості.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 26 жовтня 2015 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі, а ухвалами від 20 січня та 2 червня 2016 року справу призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 3 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року вищевказана цивільна справа надійшла із Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
Також від ОСОБА_3 надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк», в яких остання просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін оскаржуване рішення апеляційного суду в частині позовних вимог банку до неї як поручителя. Заперечення мотивовано тим, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про припинення договору поруки, укладеного із нею на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України. При цьому ОСОБА_3 вважає, що касаційна скарга не містить жодних підстав та обставин, які б свідчили про порушення апеляційним судом норм матеріального права, а також не зазначено, яку саме норму закону слід було б застосувати до спірних правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у межах касаційної скарги дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін з огляду на таке.
Судом установлено, що 19 липня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та УК ТОВ з іноземними інвестиціями «ЮМК» укладено кредитний договір № 987, відповідно до якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді поновлюваної кредитної лінії із загальним лімітом 1 млн грн.
30 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та УК ТОВ з іноземними інвестиціями «ЮМК» укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 19 липня 2006 року № 987, відповідно до якої ліміт договору складає 1 млн 600 тис. грн.
18 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та УК ТОВ з іноземними інвестиціями «ЮМК» укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору від 19 липня 2006 року № 987, відповідно до якої строк повернення кредиту - 19 липня 2009 року.
За умовами кредитного договору із врахуванням додаткових угод позичальник взяв на себе зобов'язання сплачувати 23 % річних за користування кредитними коштами, а в разі порушення строків повернення кредиту - 54,08 % річних, сплачувати винагороди, штрафи, пеню та інші платежі, відшкодовувати збитки.
20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ПАТ «А-Банк» укладено договір поруки № 167 на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 19 липня 2006 року № 987, за яким поручитель відповідає перед банком за виконання боржником умов кредитного договору у розмірі 10 тис. грн.
Також установлено, що 19 липня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки № 987-1 на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 19 липня 2006 року № 987.
30 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки від 19 липня 2006 року № 987-1, за якою розмір ліміту кредиту складає 1 млн 600 тис. грн, строк повернення - 19 липня 2008 року, за умови сплати 17 % річних за користування кредитними коштами, а в разі порушення строків повернення кредиту - 36,40 % річних, а також сплати винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
18 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 2 до договору поруки від 19 липня 2006 року № 987-1, якою передбачено, що ліміт за кредитним договором складає 1 млн 600 тис. грн, строк повернення кредиту - 19 липня 2009 року за умови сплати 23 % річних за користування кредитними коштами, а у разі порушення строків повернення кредиту - 54,08 % річних, сплати винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Відповідно до пункту 5 договору поруки від 19 липня 2006 року № 987-1, а також додаткових угод від 30 травня 2007 року та 18 липня 2008 року №№ 1 і 2 відповідно, у випадку невиконання боржником якого-небудь обов'язку, передбаченого пунктом 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного (их) обов'язку (ів). Термін повернення кредиту - 19 липня 2009 року.
Крім того, 19 липня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 19 липня 2006 року № 987 укладено договір поруки № 987, до якого також у подальшому вносилися доповнення шляхом підписання додаткових угод від 30 травня 2007 року № 1 та від 18 липня 2008 року № 2 аналогічного змісту, що й вищевказані додаткові угоди, укладені із поручителем ОСОБА_3
Таким чином, ОСОБА_4 поручився за виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором у межах ліміту кредиту - 1 млн 600 тис. грн, строком повернення - 19 липня 2009 року, за умови сплати 23 % річних за користування кредитними коштами, а в разі порушення строків повернення кредиту - 54,08 % річних, сплати винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Крім того, зобов'язання за кредитним договором забезпечені договором іпотеки від 19 липня 2006 року № 987/ДЗ, договором застави товару в обороті від 19 липня 2006 року № 987-1/ДЗ, договором застави майна № 987-2/ДЗ.
Установлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 1 березня 2010 року порушено провадження у справі № Б38/22-10 про банкрутство УК ТОВ з іноземними інвестиціями «ЮМК».
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2010 року УК ТОВ з іноземними інвестиціями «ЮМК» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, під час якої реалізовано майно, грошові кошти від реалізації якого в сумі 992 094 грн 74 коп. надійшли в рахунок погашення заборгованості УК ТОВ з іноземними інвестиціями «ЮМК» перед ПАТ КБ «ПриватБанк».
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2011 року затверджено реєстр кредиторів у справі про банкрутство УК ТОВ з іноземними інвестиціями «ЮМК», до якого ввійшли грошові вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» у сумі 4 181 043 грн 19 коп. - заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2006 року № 987, із включенням до реєстру вимог кредиторів до першої черги задоволення. До цієї суми увійшла заборгованість за тілом кредиту -1 млн 600 тис. грн, заборгованість за відсотками - 815 360 грн, заборгованість із комісії у розмірі 382 811 грн 37 коп., пеня - 1 млн 352 тис. грн. Заборгованість нарахованостаном на 20 квітня 2010 року.
Крім того, установлено, що оскільки позичальник порушив умови кредитного договору, своєчасно не повернув суми кредиту, то у січні 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська позов до УК ТОВ з іноземними інвестиціями «ЮМК», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який під час розгляду справи збільшило, зазначивши суму заборгованості у розмірі 3 740 244 грн 76 коп.
Листом від 27 листопада 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомлено ОСОБА_3 про заборгованість за кредитним договором станом на 25 листопада 2009 року в розмірі 3 561 185 грн 49 коп.
Ухвалою Красногвардійського суду міста Дніпропетровська від 18 травня 2011 року позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 залишено без розгляду за заявою представника позивача.
Рішенням Красногвардійського суду міста Дніпропетровська від 24 січня 2012 року стягнуто солідарно з УК ТОВ з іноземними інвестиціями «ЮМК», ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2006 року № 987 станом на 25 листопада 2008 року у розмірі 3 740 244 грн 76 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 1 млн 600 тис. грн, заборгованості за відсотками за користуванням кредитом - 579 164 грн 45 коп., заборгованості із комісії за користування кредитом - 30 871 грн 82 коп., пені - 191 149 грн 22 коп., штрафу відповідно до пункту 2.2.7 кредитного договору - 128 тис. грн, штрафу відповідно до пункту 2.2.8 кредитного договору - 1 млн 032 тис. грн, штрафу відповідно до пункту 5.8 кредитного договору - 179 059 грн 27 коп.
Статтею 553 ЦК України установлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна або кілька осіб.
За приписами частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Таким чином, установивши факт звернення банку в січні 2009 року до суду із позовом, у тому числі до ОСОБА_3, та направлення банком у листопаді 2009 року ОСОБА_3 письмового повідомлення про заборгованість за кредитним договором, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про припинення на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України поруки ОСОБА_3, оскільки, звернувшись у лютому 2012 року до суду з цим позовом, банк пропустив 6-місячний строк від дня настання строку виконання основного зобов'язання для пред'явлення вимоги до поручителя.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується із вказаними висновками апеляційного суду в оскаржуваній частині, адже такі є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на вищевказаних нормах матеріального права, які правильно застосовані судом.
Безпідставними є доводи касаційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що за умовами пункту 12 договору поруки № 987-1, укладеного 19 липня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, установлено в 5 років, оскільки цей строк не є строком дії поруки у розумінні частини четвертої статті 559 ЦК України.
Крім того, не впливають на правильність висновків апеляційного суду доводи касаційної скарги про те, що письмову претензію від 27 листопада 2009 року направлено банком поручителю ОСОБА_3 і отримано останньою 7 грудня 2009 року, тобто в межах 6-місячного строку, адже позов у цій справі подано в лютому 2012 року і станом на час звернення до суду саме з цим позовом порука ОСОБА_3 припинилася. Те саме стосується доводів касаційної скарги щодо виконання банком умов пункту 5 договору поруки.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду в оскаржуваній частині та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині, тобто в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
При цьому суд касаційної інстанції не може переглядати судове рішення стосовно осіб, які касаційну скаргу на це судове рішення не подавали.
Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2015 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: А. С. Олійник
С.О. Погрібний
О.В. Ступак
Г.І. Усик