Постанова

Іменем України

1 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 161/12888/15-ц

провадження № 61-2423 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк»,

представники позивача: БірюкІрина Владиславівна, Савінський Костянтин Валерійович,

відповідач - ОСОБА_6,

представник відповідача - ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 січня 2016 року у складі судді Ковтуненка В. В. та ухвалу апеляційного суду Волинської області

від 22 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Карпук А. К.,

Бовчалюк З. А.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» (далі - ПАТ «Укрінбанк») звернулось до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Довірче товариство - Перша Волинська фінансово-будівельна компанія «Траст-Інвест-Буд» (далі - ТДВ «ДТ - Перша Волинська фінансово-будівельна компанія «Траст-Інвест-Буд»), ОСОБА_6 про солідарне стягнення суми заборгованості за кредитним договором та договором поруки.

Позовна заява мотивована тим, що 27 серпня 2010 року між акціонерним товариством «Укрінбанк» та ТДВ «ДТ - Перша Волинська фінансово-будівельна компанія «Траст-Інвест-Буд» була укладена кредитна угода № 005 про відкриття відновлювальної кредитної лінії на термін - до 26 серпня 2012 року з лімітом кредитної лінії - 3 500 000 грн з встановленням ліміту кредитування в наступні строки: 1 500 000 грн - початковий ліміт кредитування; 2 500 000 грн -

з 1 жовтня 2010 року (за умови переведення оборотів в повному обсязі до акціонерного товариства «Укрінбанк»); 3 500 000 грн - з 1 квітня 2011 року

(за умови позитивної кредитної історії в акціонерному товаристві «Укрінбанк»).

ПАТ «Укрінбанк» повністю виконало свої зобов'язання за кредитною угодою. Кредитні кошти були видані позичальнику для оплати за товари та послуги, пов'язані зі здійсненням статутної діяльності, поповнення оборотних коштів.

У зв'язку із неналежним виконанням боржником взятих на себе кредитних зобов'язань рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 10 вересня 2013 року з ТДВ «ДТ - Перша Волинська фінансово-будівельна компанія «Траст-Інвест-Буд»та ОСОБА_6 у солідарному порядку було стягнуто заборгованість за кредитною угодою в сумі 5 187 836 грн 49 коп., що складається із: боргу за кредитом в сумі 3 500 000 грн; відсотків (за період

з 27 серпня 2010 року по 30 травня 2012 року) в сумі 883 333 грн 70 коп.; пені за кредитом (за період з 11 жовтня 2011 року по 30 травня 2012 року) в сумі

111 255 грн 81 коп. та пені за відсотками (за період з 11 серпня 2011 року по

30 травня 2012 року) в сумі 40 956 грн 72 коп.

Рішення міськрайонного суду не виконано, тому станом на 11 серпня 2015 року сума заборгованості ТДВ «ДТ - Перша Волинська фінансово-будівельна компанія «Траст-Інвест-Буд» за відсотками становить 3 355 441 грн 28 коп. Також позивачем нараховано пеню за несплачену прострочену заборгованості за відсотками у розмірі 1 388 046 грн 05 коп., а також нараховано пеню за несплачену прострочену заборгованості за кредитом у розмірі 1 474 698 грн

63 коп. Загальна сума заборгованості відповідачів перед ПАТ «Укрінбанк» за вказаною кредитною угодою становить 6 218 185 грн 96 коп. Відповідачі не дотримуються своїх договірних зобов'язань. При цьому, в якості додаткового забезпечення виконання зобов'язань позичальником за кредитною угодою,

27 серпня 2010 року між ПАТ «Укрінбанк» та ОСОБА_6 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого останній виступав фінансовими поручителем ТДВ «ДТ - Перша Волинська фінансово-будівельна компанія «Траст-Інвест-Буд» за кредитними зобов'язаннями згідно кредитної угоди

від 27 серпня 2010 року № 005.

Ураховуючи викладене, ПАТ «Укрінбанк» просив суд стягнути солідарно з

ТДВ «ДТ - Перша Волинська фінансово-будівельна компанія «Траст-Інвест-Буд» та ОСОБА_6 на користь банку заборгованість за кредитною угодою та договором поруки в сумі 6 218 185 грн 96 коп.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 січня 2016 року закрито провадження у вказаній справі у відношенні ТДВ «ДТ - Перша Волинська фінансово-будівельна компанія «Траст-Інвест-Буд» на підставі

пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції, що була чинною на час постановлення ухвали суду). Роз'яснено ПАТ «Укрінбанк», що для вирішення даного спору йому потрібно звернутись до суду в порядку господарського судочинства.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 січня

2016 року позов ПАТ «Укрінбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6, як поручителя за договором поруки від 27 серпня 2010 року на користь

ПАТ «Укрінбанк» 6 218 185 грн 96 коп. заборгованості за кредитною угодою

від 27 серпня 2010 року № 005, з яких: сума заборгованості за відсотками за період з 1 червня 2012 року по 11 серпня 2015 року - 3 355 441 грн 28 коп.; пеня за несплачену прострочену заборгованість за відсотками за період з 12 серпня 2014 року по 11 серпня 2015 року - 1 388 046 грн 05 коп.; пеня за несплачену прострочену заборгованість за кредитом за період з 12 серпня 2014 року по

11 серпня 2015 року - 1 474 698 грн 63 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 10 вересня 2013 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області ухвалено рішення про солідарне стягнення заборгованості за кредитною угодою з відповідачів, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 3 червня 2014 року. Однак, вказане судове рішення не виконано боржником, що в свою чергу, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 22 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено. Рішення міськрайонного суду залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішення про стягнення кредитної заборгованості не виконано, правовідносини сторін кредитного договору не припинені, внаслідок чого судом першої інстанції правомірно стягнуто суми нарахованих відсотків та пені.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 22 серпня 2016 року та ухвалити нове рішенняпро відмову у позові ПАТ «Укрінбанк».

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували при вирішенні спору наведених роз'яснень пункту 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та дійшли помилкового висновку про наявність права на нарахування відсотків. Крім того, посилався на те, що із ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора припиняються правовідносини, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих за цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену

статтею 625 ЦК України. Також, посилався на те, що судами не враховано, що ПАТ «Укрінбанк», пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення кредитної заборгованості, сплати процентів за користування кредитом та пені, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року справу за позовом ПАТ «Укрінбанк» до ОСОБА_6 про стягнення суми заборгованості передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно з частиною першою статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судами установлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що заборгованість за кредитним договором погашена і рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня 2013 року виконане.

Пунктом 3.4.1 кредитної угоди встановлено, що проценти за кредитом нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості за кредитом з дати її виникнення та до повного погашення заборгованості за кредитом.

Задовольняючи позов ПАТ «Укрінбанк», суди дійшли правильного висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а

також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до

статті 1048 цього Кодексу.

Висновки судів відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-157цс16.

Доводи касаційної скарги про те, що стягнення заборгованості за кредитним договором та нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії договору не передбачено законом, є безпідставними, оскільки рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не виконано, кредитні кошти не повернуто, тому кредитор має право на отримання штрафних санкцій та процентів за період невиконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня 2013 року.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 22 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О. В.Білоконь

Є. В.Синельников