Постанова

Іменем України

06 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 541/186/18

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/814/908/19

Провадження № 51 - 486 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Могильного О.П., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,

прокурора Сингаївської А.О.,

засудженого ОСОБА_1 ,

його захисника адвоката Матюха О.В. у режимі

відеоконференції,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170260001000 від 02 листопада

2017 року, щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 червня 2017 року за ст. 309 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік,

за ст. 115 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 14 травня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року щодо нього.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 14 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 червня 2017 рокуОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк

12 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 02 листопада 2017 року.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1137 гривень 68 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він

02 листопада 2017 року приблизно о 15 годині в приміщенні сараю домоволодіння за адресою:

АДРЕСА_1 , у стані алкогольного сп`яніння в ході сварки зі своєю матір`ю на ґрунті конфліктних відносин, які виникли через зловживання ОСОБА_1 алкогольними напоями, скориставшись перевагою у фізичній силі та зрості, нехтуючи похилим віком ОСОБА_2 , з умислом на протиправне позбавлення життя останньої завдав їй кулаками рук не менше трьох ударів у ділянку обличчя та голови, заподіявши множинні синці, від чого ОСОБА_2 впала на підлогу та втратила свідомість.

Скориставшись безпорадним станом матері, ОСОБА_1 умисно завдав їй взутими ногами три удари в область голови, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів у м`які тканини голови та у м`яку мозкову оболонку правої півкулі, небезпечні для життя в момент заподіяння, а також удари в ділянку грудної клітки справа, заподіявши тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді переломів ребер як справа, так і зліва з крововиливами у навколишні м`які тканини. Інші удари ОСОБА_1 ногами в область тулубу, нижніх кінцівок та сідниць ОСОБА_2 заподіяли множинні синці, садна та крововиливи м`яких тканин з їх частковим розчавленням.

Після цього ОСОБА_1 умисно руками обхопив шию ОСОБА_2 по передній поверхні зліва та здавив її, що призвело до механічного стискання органів шиї і перелому великого рогу під`язикової кістки зліва та подальшої асфіксії, внаслідок якої настала смерть ОСОБА_2 .

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Матюха О.В. - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що умисного вбивства він не вчиняв і наміру на це у нього не було. Указує на те, що суд першої інстанції у судовому засіданні безпосередньо не допитав свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та не дослідив відеозапис слідчого експерименту, а також взагалі не допитав його, зазначивши у вироку його показання про те, що він не пам`ятає всіх обставин. Вважає, що на стадії досудового розслідування було порушено його право на захист, оскільки первинні показання він давав без участі захисника. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, зазначає, що всі судово-медичні експертизи було сфабриковано, а суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про проведення йому судово-медичної експертизи. Крім того, вважає призначене йому покарання занадто суворим, зазначаючи, що при призначенні покарання суд не врахував всіх обставин, які пом`якшують покарання, зокрема: надання ним першої медичної допомоги, виклик невідкладної швидкої медичної допомоги та поліції, його співпрацю зі слідством, наявність на утриманні неповнолітньої доньки, а також стан його здоров`я, оскільки він захворів на дві тяжкі хвороби. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на всі порушення закону, допущені судом першої інстанції, та безпідставно відмовив у задоволенні всіх заявлених ним клопотань.

Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Матюх О.В. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги засудженого і просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу засудженого

необґрунтованою і просила залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованими.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Обвинувачений ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі посилався на незаконність його засудження за ст. 115 ч. 1 КК України, неповноту судового розгляду, фальсифікацію матеріалів кримінального провадження, порушення права на захист та суворість призначеного покарання, просив змінити вирок суду першої інстанції, перекваліфікувати його дії на ст. 121 ч. 2 КК України і призначити більш м`яке покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Серед доводів апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_1 зазначав про те, що суд першої інстанції безпосередньо не допитав його, безпідставно зазначивши у вироку, що він нічого не пам`ятає.

У вироку на підтвердження винуватості ОСОБА_1 суд першої інстанції послався, у тому числі, на показання самого ОСОБА_1 про те, що він не пам`ятає всіх обставин, які відбувалися 02 листопада 2017 року під час конфлікту з його матір`ю та заподіяння їй тілесних ушкоджень. Крім того, заперечив встановлений органом досудового розслідування факт стискання шиї потерпілої, від чого настала її смерть, оскільки її смерть могла настати від його намагання привести її до тями шляхом просування до ротової порожнини руки з метою витягнути язика.

Як убачається із журналу судового засідання від 04 вересня 2018 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_1 частково визнав вину та погодився давати показання. Після чого, з`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження, суд постановив допитати свідків, у разі з`явлення до суду допитати потерпілу, дослідити надані прокурором письмові докази та документи, потім допитати обвинуваченого.

Принципбезпосередності дослідження показань, речей і документів є однією із загальних засад кримінального провадження. Зміст цього принципу розкрито в ст. 23 КПК України, згідно з якою суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 ч. 1 КПК України).

Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом, виходячи зі змісту ст. 23 ч. 2 та ст. 86 КПК України, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, крім випадків, передбачених КПК України, а отже судове рішення відповідно до ст. 370 КПК України не може бути визнано законним і обґрунтованим і згідно зі

ст. 412 ч. 1 КПК України підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 349 ч. 4 КПК України допит обвинуваченого здійснюється обов`язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених ст. 323 ч. 3 та ст. 381 цього Кодексу.

Проте у судовому засіданні 13 травня 2019 року після закінчення дослідження письмових доказів, суд першої інстанції, не допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , дослідив характеризуючі його матеріали та перейшов до судових дебатів.

Крім того, відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

У матеріалах кримінального провадження містяться клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , у тому числі, про повторне дослідження всіх обставин, встановлених під час кримінального провадження, та надання йому можливості пояснити та довести свою невинуватість у вчиненні інкримінованого злочину.

Як убачається із журналу судового засідання від 16 жовтня 2019 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, обвинувачений ОСОБА_1 зазначав про те, що суд першої інстанції його безпосередньо не допитав та перейшов до судових дебатів.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не надав мотивованих відповідей на такі доводи апеляційної скарги обвинуваченого, безпосередньо ОСОБА_1 не допитав, проігнорувавши його клопотання про це.

Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України при розгляді апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 і дійшов передчасного висновку про законність вироку суду першої інстанції.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 - задоволенню частково.

Інші доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про неповноту судового розгляду, порушення права на захист, фальсифікацію матеріалів кримінального провадження, недоведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному вбивстві та суворість призначеного покарання підлягають перевірці і з`ясуванню при новому розгляді в суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, судовий розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України із дотриманням прав та законних інтересів усіх учасників судового провадження та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справах «Едуард Шабалін проти Росії» (рішення ЄСПЛ від 16 жовтня 2014 року) та «Руслан Яковенко проти України» (рішення ЄСПЛ від 04 вересня 2015 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1 , з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати імовірність повторного визнання його вини за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, ураховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК України, та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_1 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 діб.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 залишити під вартою до вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо обрання йому запобіжного заходу, але не більш ніж на 60 діб.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Могильний С.В. Яковлєва