постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНи

09 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 382/755/17

провадження № 51-3491км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палатиКасаційного кримінального суду у складі:

головуючого Голубицького С. С.,

суддів Бущенка А. П., Григор'євої І. В.,

за участю:

секретаря Зайчишина В. В.,

прокурора Чабанюк Т. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника СтаднюкаМ. С. на вирок Яготинського районного суду Київської області від 13 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 5 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні №12016110000000280 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, жителя м. ЯготинаКиївської області,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі -КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

ВирокомЯготинського районного суду Київської області від 13 липня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 42290 грн. У задоволенні позовних вимог потерпілої про стягнення на її користь із засудженого моральної шкоди відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати, речові докази та запобіжний захід.

Як установив суд, ОСОБА_2 8 серпня 2016 рокублизько 02:00 у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем ВАЗ-21114 (д.н.з. НОМЕР_1) та рухаючись по вул. Вокзальній у м. Яготині Київської області, навпроти будинку №1 по провулку Вокзальному в напрямку до центру міста, виявивши попереду пішохода ОСОБА_4, який рухався упопутному напрямку,всупереч вимогам підпунктів «б», «д» п.2.3.тап. 12.3.Правил дорожнього рухуУкраїни не вжив своєчасно заходів для зменшення швидкості руху керованого автомобіля аж до його повної зупинки або безпечного об'їзду пішохода, внаслідок чого здійснив наїзд на ОСОБА_4,який від отриманих травм на місці загинув.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 5 жовтня 2017 року вказаний вирок залишено без змін.

Вимоги касаційної скаргита узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Стаднюк Р. М.,не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненому злочині і правильності кваліфікації його дій наданої судом,просить змінити судові рішення через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і даним про особу засудженого.

Аргументуючи свої вимоги,захисник вказує на те, що воскаржуваних судових рішеннях не наведено мотивів необхідності реального відбуванняОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі. Вважає, що у своєму рішенні суд першої інстанції не надав належної правової оцінки порушенню вимог п. 4.1. та підпункту «а» п. 4.14. Правил дорожнього руху України з боку самого потерпілого, який рухався у темну пору доби на неосвітленій ділянці проїзної частини та у темному одязі, і при призначенні покарання засудженому не взяв до уваги усіх пом'якшуючих обставин та позитивних даних про його особу, а самещирого каяттяу скоєному, активного сприяння у розкритті злочину та повного відшкодування заподіяної шкодипотерпілій. На думку захисника, при перегляді справи суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), належним чином не обґрунтував свою позицію щодо неможливості застосування до ОСОБА_2 положень ст. 75 КК та його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Позиція учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурорЧабанюк Т. В. просила залишити оскаржувані судові рішення без зміни, а касаційну скаргу захисника без задоволення.

Інші учасники були належним чином повідомлені про розгляд справи і в судове засідання не прибули.Захисник Стаднюк М. С. у письмовій заяві просив Суд розглянути скаргу без його участі.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, поясненняпрокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно зі ст. 438 КПКпідставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та правильність наданої ним юридичної оцінки дій засудженого у касаційній скарзі захисника не заперечуються і під сумнів не ставляться.

Відповідно до положень статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Такепокарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

Як убачається з вироку місцевого суду, при призначенні заходу кримінального примусу цей суд, дотримуючись положень ст. 65 КК,разом із ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення урахувавдані про особу засудженого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні двох малолітніх дітей. Як обставину, що пом'якшує покарання суд взяв до уваги щире каяттяОСОБА_2 у вчиненому, а вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння врахував як обставину, що його обтяжує. При цьому суд також взяв до уваги наявні у матеріалах справи дані про недотримання потерпілим положень п. 4.1. Правил дорожнього руху України. Саме з урахуванням цих обставинта даних про особу ОСОБА_2, зважаючи на тяжкість вчиненого злочину і його наслідки, місцевий суддотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання і призначив такезасудженому у розмірі наближеному до мінімального, яке передбачено санкцією статті за вчинений ним злочин.

Питання щодо застосування до особи положень ст. 75 КК належить виключно до дискреційних повноважень суду.

Так, за правилами ст. 75 КК суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, коли при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_2 свідомо у стані алкогольного сп'яніння сів за кермо транспортного засобу, під час керування яким вчинив наїзд на пішохода, що спричинило його смерть.

За таких обставин, незважаючи на наявність малолітніх дітей та позитивної характеристики, місцевий суд дійшов умотивованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_2 інакше ніж шляхом реального відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Оскільки вказаний злочин у сфері порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, був вчинений ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння, місцевий суд також визнав необхідним призначити йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом.

Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість, призначеним без додержання вимог статей 50, 65 КК, колегія суддів не вбачає.

Доводи наведені укасаційній скарзі захисника є аналогічнимитим, що викладені вйого апеляційній скарзі ібули предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Як вбачається із змісту ухвали апеляційного суду, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, цей суд дійшов висновку про дотримання місцевим судом вимог закону при призначенні покарання засудженому та відсутність у справі підстав для застосування до ОСОБА_2 положень ст. 75 КК.

Ухвала апеляційного суду є належним чином обґрунтованою. У ній наведено підстави, з яких виходив цей суд, та мотиви, якими він керувався при прийнятті рішення.

Наведені у касаційній скарзі захисникадоводи не ставлять під сумнів правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях і не містять обґрунтувань, які би давали Верховному Суду підстави стверджувати, що ці судові рішення постановлено без додержання вимог статей 370, 374, 419 КПК.

При перевірці матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були підставами для скасування або зміни судових рішень.

З врахуванням наведеного підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 та п.15розділу ХІ «Перехідні положення» КПК,Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Стаднюка М. С. залишити без задоволення, а вирок Яготинського районного суду Київської області від 13 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 5 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Постанова є остаточноюй оскарженню не підлягає.

Судді:

С. С. Голубицький А.П. Бущенко І. В. Григор'єва