Постанова

Іменем України

01 лютого 2018 р.

м. Київ

Справа № 320/1239/16-к

Провадження № 51 - 351 км 17

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду:

головуючого - Наставного В.В.,

суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,

при секретарі Тімчинській І.О.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016080140000444 від 29 січня 2016 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мелітополь Запорізької області,

громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 лютого 2016 року з урахуванням вироку Апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2016 року, яким вищевказаний вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та призначено йому за ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 70 ч. 1 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,

за ст. 185 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою заступника прокурора Запорізької області Юрченка Ю.С. на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_1,

за участю прокурора Дронової І.С.,

встановив:

У касаційній скарзі заступник прокурора Запорізької області просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Вказує на допущені, на його думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначеного ОСОБА_1 покарання. Вважає, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано не застосовано положення частини 4 статті 70 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання за 3 епізодами злочинної діяльності (23.01.2016, 23.01.2016 року, 01.02.2016), вчинених ним до постановлення попереднього вироку від 17 лютого 2016 року. Також зазначає, що судом апеляційної інстанції зроблено помилковий висновок про відсутність у діях ОСОБА_1 сукупності злочинів та призначено йому покарання як за вчинення одного злочину без врахування кількості епізодів та часу їх вчинення (до і після винесення попереднього вироку), чим неправильно застосовано положення ст. 71 ч. 1 КК України до всіх епізодів злочинної діяльності.

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 червня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Ні підставі ст. 70 ч. 4 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 призначено шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за вироком Апеляційного суду Запорізької області від 24.05.2016 року у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_1 зараховано у строк відбуття покарання період його попереднього ув'язнення з 23 лютого 2016 року по 22 червня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_2 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання вказано рахувати з 23 лютого 2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фоззі-Фуд» 270 гривень 40 копійок в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 23 січня 2016 року приблизно о 10 годині 00 хвилин, знаходячись за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Піонерська, біля домоволодіння № 18/1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав перфоратор «Диолд ПРЄ-4», чим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на суму 750 грн.

Крім того, ОСОБА_1 23 січня 2016 року приблизно о 13 годині 45 хвилин, знаходячись в приміщенні магазину «Сильпо» № 291, який розташований за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, 79, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з торгової вітрини таємно викрав дві банки розчинної кави «JacobsMonarch», вартість кожної з яких 135 грн. 20 коп., загальною вартістю 270 грн. 40 коп., чим спричинив ТОВ ФОЗЗІ-ФУД» матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_1 01 лютого 2016 року приблизно о 15 годині 30 хвилин, знаходячись в приміщенні магазину «Продукти № 773», який розташований за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, пр. Б. Хмельницького, 50, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з торгової вітрини таємно викрав дві пачки розчинної кави «JacobsMonarch», вартість кожної з яких 119 грн. 96 коп., загальною вартістю 239 грн. 92 коп., чим спричинив ТОВ АТБ-Маркет» матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Крім того, ОСОБА_1 21 лютого 2016 року приблизно о 13 годині 11 хвилин, знаходячись в приміщенні магазину «Продукти № 119», який розташований за адресою: вул. Кірова, 48, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з торгової вітрини таємно викрав дві скляні банки розчинної кави «JacobsMonarch», вартість кожної з яких 121 грн. 69 коп., загальною вартістю 243 грн. 26 коп., чим спричинив «АТБ-Маркет», матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2016 року вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 червня 2016 року в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 71 ч. 1 КК України остаточно призначено ОСОБА_1 покарання шляхом часткового складання покарання з призначеним йому покаранням за попереднім вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 лютого 2016 року у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_2 у строк відбуття покарання період його попереднього ув'язнення з 22 червня 2016 року по 26 жовтня 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора про часткове підтримання касаційної скарги щодо неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та зміну судових рішень з призначенням покарання на підставі ст. 70 ч. 4 КК України, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 185 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Зі змісту положень ст.ст. 70, 71 КК України вбачається, що коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70 КК, так і ст. 71 КК України: спочатку - за правилами ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після чого - за правилами ст. 70 ч.4 КК України; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків. У відповідному порядку вказані положення закону України про кримінальну відповідальність застосовуються за умови, якщо злочин (злочини) вчиненні до та після постановлення попереднього вироку, отримали окрему кваліфікацію. У разі ж якщо наявна повторність злочинів, передбачена ст. 32 КК України, а саме - вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього кодексу, та які не вимагають окремої кваліфікації за кожний епізод злочинної діяльності, застосовуються лише положення частини першої статті 71 КК України як до злочину, вчиненого після постановлення попереднього вироку.

Апеляційний суд дав правильну оцінку обставинам справи та правильно застосував лише положення ст. 71 КК України, оскільки усі 4 епізоди таємного викрадення чужого майна, вчиненого ОСОБА_1 повторно, відповідають одному і тому самому складу злочину, передбаченому ст. 185 ч. 2 КК України, а останній з них вчинений 21 лютого 2016 року, тобто після постановлення попереднього вироку від 17 лютого 2016 року.

Такий висновок апеляційного суду відповідає раніше висловленій позиції Верховного Суду України в абзаці четвертому пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», про те, що у випадках, коли повторність чи рецидив злочинів є елементом

сукупності вироків, покарання за них призначається за правилами,

передбаченими статтями 71 та 72 КК України.

Погоджується з цим висновком і колегія суддів. Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги заступника прокурора Запорізької області, скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області Юрченка Ю.С. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

НаставнийВ. В. Марчук О. П. Могильний О. П.