Постанова
Іменем України
01 лютого 2018 р.
м. Київ
Провадження №51-292км18
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого - Ємця О. П.,
суддів: Кравченка С. І., Білик Н. В.,
при секретарі Гапоні В. О.,
за участю прокурора Шевченко О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050260000617, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Донецької області від 11 квітня 2017 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
в с т а н о в и л а:
Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 17 жовтня 2016 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя м. Дружківка Донецької області, раніше неодноразово судимого, востаннє-вироком Дружківського міського суду Донецької області від 10.12.2015 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, звільненого на підставі с. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та жителя м. Дружківка Донецької області, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробування з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України на засудженого протягом іспитового строку покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 11 березня 2016 року близько 10 години, будучи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на заволодіння чужим майном, проник до будинку АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно, яке належало ОСОБА_3, у результаті чого заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 639,55 грн.
Окрім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 24 квітня 2016 року близько 8 години, будучи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, маючи умисел на заволодіння чужим майном, проникли до будинку АДРЕСА_1, де із застосування насильства, яке не було небезпечним для життя й здоров'я потерпілого ОСОБА_3 відкрито заволоділи його майном на загальну суму 564, 98 грн.
Також ОСОБА_1 у цей же день, у період часу із 18 до 19 години, повторно проник на територію домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно ОСОБА_4 на суму 1155, 11 грн.
08 травня 2016 року близько 10 години, ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, із помешкання по АДРЕСА_3 викрав майно, яке належало ОСОБА_5, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 4278, 96 грн., а також 09 травня 2016 року близько 14 години в парку «Ленінська Іскра» у м. Дружківка Донецької області таємно заволодів майном ОСОБА_6 на загальну суму 2249, 17 грн.
За апеляцією прокурора вказаний вирок місцевого суду в частині призначення засудженому ОСОБА_2 покарання, скасовано Апеляційним судом Донецької області та постановлено свій вирок від 11 квітня 2017 року.
Цим вироком ОСОБА_2призначено покарання. за ч. 3 ст. 186 КК України 4 роки позбавлення волі. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 26.05.2016 року по 11.04.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. В іншій частині вирок залишено без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Стверджує про порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 370, 407, 418, 420 КПК України, оскільки приймаючи одночасно рішення про погіршення становища ОСОБА_2 суд повинен був ухвалити щодо нього вирок, а рішення про покращення становища ОСОБА_1 викласти у формі ухвали.
Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.
Частина 1 ст. 412 КПК України визначає, що істотними порушеннями кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
У силу ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом.
Пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 407 КПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду змінити вирок, скасувати вирок повністю або частково та ухвалити новий вирок.
Згідно ч. 1 ст. 418 КПК України у випадку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК цього Кодексу, суд апеляційної інстанції ухвалює вирок. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції постановляє у формі ухвали. Ці вимоги закону апеляційний суд не виконав.
У випадках порушення в апеляціях питання про погіршення становища одних засуджених (виправданих) та про скасування чи зміну вироку суду першої інстанції щодо інших таких осіб з інших підстав, апеляційний суд за наявності до того підстав постановляє вирок тільки щодо тих засуджених (виправданих), становище яких погіршується, а щодо решти виносить ухвалу.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор в своїй апеляційній скарзі ставив питання про скасування вироку місцевого суду у зв'язку з погіршенням становища засудженому ОСОБА_2 шляхом постановлення апеляційним судом свого вироку. Водночас в своїй апеляції засуджений ОСОБА_1 просив пом'якшити призначене йому покарання, про що наводив відповідні мотиви.
Однак, скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначення покарання щодо ОСОБА_2 апеляційний суд постановив лише один процесуальний документ у формі вироку, в якому одночасно виклав рішення про призначення ОСОБА_2 більш суворого виду покарання та залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, а вирок місцевого суду в іншій частині - без зміни.
За таких обставин вирок суду апеляційної інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно усунути вказані недоліки та постановити судове рішення у відповідності з усіма вимогами кримінального процесуального закону.
Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України та відповідно до п. 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити.
Вирок Апеляційного суду Донецької області від 11 квітня 2017 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
С у д д і:
О. П. Ємець С. І. Кравченко Н. В. Білик