ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/4790/21 (904/929/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2024 (колегія суддів у складі: Парусніков Ю.Б. - головуючий, Верхогляд Т.А., Іванов О.Г.)

у справі №904/4790/21(904/929/24)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-естейт"; 2) Товариства з обмеженою відповідальність "Дніпро-сіті естейт"; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-естейт" арбітражного керуючого Савченка В`ячеслава Анатолійовича

про визнання недійсним правочину та витребування майна

в межах справи №904/4790/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-естейт",

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад заяви про забезпечення позову

1. У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт" (далі - ТОВ "Монтана-Естейт").

2. До Господарського суду Дніпропетровської області в межах справи про банкрутство №904/4790/21 надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") до ТОВ "Монтана-Естейт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Сіті Естейт" (далі - ТОВ "Дніпро-Сіті Естейт"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" (далі - ТОВ Аграрні технології України") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: розпорядника майна ТОВ "Монтана-Естейт" арбітражного керуючого Савченка В`ячеслава Анатолійовича про визнання недійсними правочину щодо передання належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Приватофіс" (нове найменування ТОВ "Монтана-Естейт") рухомого майна як вкладу до статутного капіталу ТОВ "Дніпро-Сіті Естейт", а також витребування майна у його останнього власника - ТОВ "Аграрні технології України" на користь боржника.

3. Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій АТ КБ "ПриватБанк" просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та встановлення заборони ТОВ "Аграрні технології України", яке є останнім набувачем спірного рухомого майна за списком, наведеним у заяві про забезпечення позову (далі - Спірне рухоме майно), змінювати характеристики та відчужувати майно, що є предметом спору, зокрема шляхом внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб або передачі у спільну власність.

4. Заявник зазначає, що підставою для звернення з позовом про визнання одностороннього правочину боржника у справі №904/4790/21 недійсним та повернення Спірного рухомого майна стало безоплатне відчуження боржником належного йому майна, що спричинило неплатоспроможність останнього і порушення прав інших кредиторів у справі про банкрутство.

5. Заявник посилається на те, що дії боржника у справі №904/4790/21 з безоплатного відчуження належного йому майна за відсутності видимої економічної мети, свідчать про недобросовісну поведінку боржника стосовно кредиторів у справі та можливість подальшого відчуження Спірного рухомого майна його новим власником, тому невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

6. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2024 заяву про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони ТОВ "Аграрні технології України" відчужувати, в тому числі, але не виключно, шляхом внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб, шляхом передачі у спільну власність, змінювати характеристики Спірного рухомого майна.

7. Ухвала обґрунтована тим, що подальше відчуження Спірного рухомого майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення порушених прав позивача, що призведе до нівелювання функції судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.

8. Місцевий господарський суд відмовив у застосуванні такого заходу забезпечення позову як арешт майна, пославшись на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 01.09.2023 у справі №904/4790/21(904/4618/22), відповідно до яких заборона відчуження та заборона вчинення реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна є достатніми заходами забезпечення позову щодо предмета спору, які відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості та збалансованості інтересів сторін, водночас арешт спірного майна, з огляду на предмет та підстави позову, у даному випадку є зайвим заходом забезпечення позову.

9. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2024 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2024 змінено шляхом викладення її резолютивної частини у відповідній редакції. Заяву АТ КБ "ПриватБанк" про забезпечення позову задоволено у повному обсязі. Вжито заходи забезпечення позову у спосіб накладення арешту на Спірне рухоме майно. Вжито заходи забезпечення позову у спосіб встановлення заборони ТОВ "Аграрні технології України" змінювати характеристики, відчужувати, в тому числі але не виключно, передавати до статутного капіталу інших юридичних осіб, у спільну власність Спірне рухоме майно.

10. Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують права відповідача розпоряджатися Спірним рухомим майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

11. Господарський суд апеляційної інстанцій встановив, що відмова місцевого господарського суду у застосуванні заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту обґрунтована посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у шести постановах від 18.10.2022 у справі №904/4790/21, а також у постанові від 01.09.2023 у справі №904/4790/21(904/4618/22), в яких Верховний Суд за аналогічних обставин визнав достатнім заходом забезпечення позову саме заборону на відчуження спірного нерухомого майна.

12. У цьому зв`язку, апеляційний господарський суд звернув увагу, що ухвала суду про арешт майна виконується виконавцем в порядку, визначеному положеннями ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", яка має назву "Арешт і вилучення майна (коштів) боржника", тобто виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт.

13. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що арешт у класичному розумінні із проведенням його опису і передачею на відповідальне зберігання іншій особі, тобто арешт шляхом обмеження права користування цим майном, доцільно застосовувати до рухомого майна, оскільки воно може зникнути чи бути знищене. Водночас позбутися нерухомого майна фізично майже неможливо, зникнути воно також не може.

14. Оскільки предметом забезпечення позову є майно матеріального світу, як-от: стільці, сушарки, ноутбуки, відеокамери, холодильники, шафи, дивани тощо, тобто предмети побутової техніки, а також комп`ютерне обладнання, яке за своїми фізичними властивостями можна вільно переміщати, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Спірне рухоме майно у будь-який час може змінити своє місцезнаходження внаслідок вільного переміщення, що може зумовити ускладнення під час виконання рішення суду по суті спору у разі задоволення позову.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

15. ТОВ Аграрні технології України" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2024 та залишити без змін ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2024 про часткове забезпечення позову шляхом заборони вчинення відповідних дій.

16. Скаржник як підставу касаційного оскарження постанови у справі зазначає обставини, передбачені п. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

17. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та матеріального права, зокрема ст.ст. 74 86 136 137 ГПК України.

18. Також скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20, від 18.10.2022 у справі №904/4790/21, від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19, від 11.02.2021 у справі №915/1185/20 стосовно задоволення позову шляхом накладення арешту на майно у подібних правовідносинах.

19. Крім того, скаржник посилається на те, що в межах цієї справи про банкрутство (№904/4790/21) за аналогічних обставин, між тими ж сторонами розглядалося питання щодо забезпечення позову і судом касаційної інстанції були ухвалені відповідні постанови, а саме від 08.03.2024 у справі №904/4790/21(904/4809/23), від 08.03.2024 у справі №904/4790/21(904/4844/23), від 11.03.2024 у справі №904/4790/21(904/48047/23), висновки за якими не були враховані судом апеляційної інстанції.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

20. У відзиві на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" просить у задоволені касаційної скарги відмовити в повному обсязі.

21. АТ КБ "ПриватБанк" звертає увагу, що заяви АТ КБ "ПриватБанк" про забезпечення позову у постановах від 08.03.2024 у справі №904/4790/21(904/4809/23), від 08.03.2024 у справі №904/4790/21(904/4844/23), від 08.03.2024 у справі №904/4790/21 (904/4847/23) стосувалися нерухомого майна, яке було предметом позову у цих справах, які розглядалися в межах справи №904/4790/21 про банкрутство ТОВ "Монтана Естейт", а тому твердження скаржника щодо безпідставного неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, які зроблені під час перегляду ухвал щодо задоволення аналогічних заяв АТ КБ "ПриватБанк" про забезпечення позову у даних постановах є необґрунтованими.

22. АТ КБ "ПриватБанк" зауважує, що до заяви про забезпечення позову позивачем додані докази, що ТОВ "Монтана-Естейт" було передано до статутного капіталу ТОВ "Дніпро-Сіті Естейт" 63 об`єкти рухомого майна, які протягом декількох днів, з моменту набуття відповідачем-2 права власності на них, були внесені до статутного капіталу ТОВ "Аграрні технології України", а отже наявні всі підстави вважати, що ТОВ "Аграрні технології України" за час розгляду справи здійснить відчуження Спірного рухомого майна, що в свою чергу унеможливить виконання судового рішення у цій справі, та призведе до необхідності звертатися з додатковим позовом.

23. АТ КБ "ПриватБанк" вважає, що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про наявність у спірних правовідносинах обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі прийняття судом рішення про задоволення позову, а відтак правильно застосував ст. 136 ГПК України та обрав захід до забезпечення позову, який відповідає п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України. Окрім того, накладення арешту на рухоме майно ТОВ "Аграрні технології України" не порушить права останнього у здійсненні його господарської діяльності, виплаті поточних зобов`язань та виконанні ним обов`язків перед контрагентами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

24. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час розгляду заяви про забезпечення позову.

25. По суті скаржник не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції в частині вжиття заходу забезпечення позову у спосіб накладення арешту на Спірне рухоме майно.

26. Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

27. За змістом ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

28. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

29. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

30. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

31. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.

32. Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

33. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

34. Зокрема, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

35. Визначення таких понять як арешт майна та заборона на відчуження майна містяться у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №643/12369/19. Так, арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, та заборона на відчуження майна - перешкода у вільному розпорядженні майном. Арешт майна та заборона відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, які за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном.

36. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

37. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

38. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

39. Як вбачається з встановлених господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, предметом заявлених позовних вимог у межах цієї справи є вимоги про визнання недійсними правочину щодо передання належного ТОВ "Монтана-Естейт" рухомого майна як вкладу до статутного капіталу ТОВ "Дніпро-Сіті Естейт", а також витребування цього майна у його останнього власника - ТОВ "Аграрні технології України" на користь боржника.

40. Звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження спірного нерухомого майна позивач зазначає про факти неодноразового відчуження спірного майна (від ТОВ "Монтана-Естейт" до ТОВ "Дніпро-Сіті Естейт" та в подальшому до ТОВ "Аграрні технології України"), яке позивач просить витребувати.

41. При цьому, позивач вважає, що з огляду на підстави позову, мотивованого відчуженням ТОВ "Монтана-Естейт" спірного майна за фраудаторним правочином, однією з ознак якого є недобросовісна поведінка сторони такого правочину, позивач має обґрунтовані побоювання стосовно того, що предмет спору може зникнути на момент вирішення справи по суті спору внаслідок подальшого вчинення недобросовісних дій стосовно цього майна, тому вжиття заходів забезпечення позову має слугувати гарантією виконання рішення суду у разі задоволення позову.

42. У зв`язку з наведеним позивач в тому числі просив накласти арешт на об`єкти Спірного рухомого майна. Тобто заявлені заходи забезпечення безпосередньо стосуються предмета спору за цим позовом.

43. Водночас перебування об`єктів рухомого майна, що є предметом спору, у власності ТОВ "Аграрні технології України" створює передумови для подальшої його передачі цією особою у власність або в користування іншим особам. А подальше відчуження об`єктів рухомого майна ТОВ "Аграрні технології України" до закінчення розгляду позову позивача про витребування об`єктів Спірного рухомого майна призведе до неможливості виконати рішення суду (в разі задоволення позову) та захистити права позивача в межах одного судового провадження без нових звернень позивача до суду.

44. Отже, існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти рухомого майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про витребування його з володіння відповідача-3 в разі задоволення такого позову.

45. Водночас зазначений захід забезпечення позову не завдасть шкоди відповідачу-3 чи іншим особам, адже не позбавить прав відповідача-3 на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, а лише тимчасово обмежить право розпорядитися об`єктами спірного рухомого майна, відчужити їх третім особам.

46. З огляду на викладене, врахувавши предмет і підстави позову у справі, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту та об`єкти Спірного рухомого майна, адже він відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку з предметом позовних вимог та може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.

47. Апеляційний господарський суд правильно зауважив, що ухвала суду про арешт майна виконується виконавцем в порядку, визначеному положеннями ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження".

48. Частиною 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт.

49. Визначення нерухомих та рухомих речей наведено у ст. 181 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

50. Згідно з ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

51. Апеляційний господарський суд правильно зауважив, що для досягнення мети забезпечення позову має значення матеріальний (фактичний) зміст поняття майна, як предмета матеріального світу, який має певні фізичні ознаки, оскільки саме на його збереження для подальшого виконання рішення суду у разі задоволення позову спрямоване застосування тих чи інших заходів забезпечення позову.

52. Предметом спору у цій справі є рухоме майно: стільці, сушарки, ноутбуки, відеокамери, холодильники, шафи, дивани, предмети побутової техніки, а також комп`ютерне обладнання, яке за своїми фізичними властивостями можна вільно переміщати.

53. Отже, Спірне рухоме майно у будь-який час може змінити своє місцезнаходження внаслідок вільного переміщення, що може зумовити ускладнення під час виконання рішення суду по суті спору у разі задоволення позову.

54. З урахуванням викладеного, зважаючи на мету забезпечення позову, Верховний Суд погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що в даному випадку застосування такого способу забезпечення позову як арешт сприятиме забезпеченню збереження майна для подальшого виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки предметом спору є рухоме майно, яке може зникнути чи бути знищене.

55. У цьому зв`язку Верховний Суд відхиляє твердження скаржника про те, що в межах цієї справи про банкрутство №904/4790/21 за аналогічних обставин, між тими ж сторонами розглядалося питання щодо забезпечення позову і судом касаційної інстанції були ухвалені відповідні постанови, а саме від 08.03.2024 у справі №904/4790/21(904/4809/23), від 08.03.2024 у справі №904/4790/21(904/4844/23), від 11.03.2024 у справі №904/4790/21(904/48047/23), в яких суд касаційної інстанції достатнім заходом забезпечення позову визнав саме заборону на відчуження майна, оскільки у наведених справах предметом позовних вимог було нерухоме майно.

56. Аналіз висновків, яких дійшов суд апеляційної інстанції у справі, що переглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилаються скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

57. Інші доводи скаржника також не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, носять декларативний характер, направлені на переоцінку встановлених обставин, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваної постанови.

59. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

60. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі №904/4790/21(904/929/24) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков