ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 921/184/16-г/10
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"
на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2018
(Головуючий суддя - Желік М.Б.; судді - Костів Т.С., Марко Р.І.)
у справі за заявою Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр"
про визнання банкрутом, -
ВСТАНОВИВ:
1. У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/184/16-г/10 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр», с.Васильківці Тернопільської області (Далі - ТОВ «Мрія Центр») .
2. Господарським судом Тернопільської області розглянуто заяву Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (Далі - ПАТ «УкрСиббанк») з грошовими вимогами до боржника на суму 55 000 000,00 грн і за результатами її розгляду 14.11.2017 постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні заяви про визнання останнього кредитором ТОВ «Мрія Центр».
3. Іншою ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 у справі №921/184/16-г/10, за результатами розгляду заяв кредиторів з майновими вимогами до боржника, затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Мрія Центр», у п.2 резолютивної частини якої, серед іншого, зазначено: «Не визнані судом грошові вимоги кредиторів: 2.1. ПАТ УкрСиббанк", 04070, м.Київ вул. Андріївська, буд. 2/12, ідентифікаційний код 09807750 в сумі 55 000 000,00 грн.».
4. Не погодившись із ухвалою про відмову у визнанні грошових вимог до боржника ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №13-2-1/51713/1 від 14.12.2017 року на ухвалу суду від 14.11.2017 року (вх.№2018 від 22.01.2018), у якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для фактичного розгляду у позовному провадженні заявлених грошових вимог ПАТ «УкрСиббанк» до суду першої інстанції. Окрім того, ПАТ «УкрСиббанк» просило поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали, мотивуючи клопотання тим, що оскаржувана ухвала значна за обсягом, у судовому засіданні суд оголосив лише вступну та резолютивну частини оскаржуваної ухвали, повний текст якої був отриманий скаржником після спливу строку на апеляційне оскарження - 04.12.2017.
Короткий зміст ухвали апеляційної інстанції
5. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ «УкрСиббанк» на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 року у справі №921/184/14-г/10.
5.1. Апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 у справі №921/184/16-г/10 (з доданими до неї матеріалами) повернуто скаржнику.
5.2. Матеріали справи №921/184/16-г/10 повернуто до Господарського суду Тернопільської області
6. Наведена ухвала апеляційного господарського суду мотивована тим, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження та на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, що у відповідністю із п. 1, п.4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
7. ПАТ "УкрСиббанк" звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 у справі №921/184/16-г/10, просить її скасувати та передати дану справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті, пославшись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема ст. 255, ст. 272 ГПК України, ч. 2 ст. 8, абз. 11 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та вважає, що:
7.1. у даному випадку, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню в порядку п. 2 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
7.2. відзначає, що оскаржувана ухвала про затвердження реєстру вимог кредиторів вже оскаржена іншими кредиторами - ПАТ "Банк Форум" та ПАТ "Універсал Банк", тобто судом апеляційної інстанції надано вибіркову перевагу одним учасникам судового процесу перед скаржником;
7.3. крім того зазначає, що представник ПАТ "УкрСиббанк" не брав участі у справі під час винесення ухвали попереднього засідання, отже, апеляційний господарський суд не помітив помилки суду першої інстанції і дійшов помилкового висновку щодо участі представника ПАТ "УкрСиббанк" у засіданні при винесенні оскаржуваної ухвали;
7.4. апеляційний господарський суд не виправив помилки суду першої інстанції, який, як вважає скаржник, фактично ухилився від здійснення правосуддя.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
8. Ліквідатором ТОВ "Мрія Центр" арбітражним керуючим Кучаком Ю.Ф. подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції у даній справі без змін, а касаційну скаргу без задоволення, з підстав зазначених у відзиві.
9. Скаржником подано заперечення на відзив на касаційну скаргу, у якому останній не погоджується із доводами відзиву на касаційну скаргу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "УкрСиббанк" на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 у справі №921/184/16-г/10 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
11. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з такого.
12. Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст.304 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених п.п. 2 і 3 ч.1 ст. 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
13. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
14. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
15. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
16. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
17. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
18. У рішенні ЄСПЛ у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року зазначено, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах. Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
19. Згідно із частиною другою статті 254 ГПК України, ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
20. Частиною 6 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
21. З урахуванням приписів статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до реєстру вимог кредиторів підлягають включенню грошові вимоги кредиторів, які визнані судом за наслідками їх розгляду в судовому засіданні.
22. Предметом апеляційного оскарження, як встановив у оскаржуваній ухвалі суд другої інстанції, є ухвала місцевого господарського суду за результатами проведеного попереднього засідання, якою затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Мрія Центр" та зазначено вимоги кредиторів, які були визнані шляхом розгляду відповідних кредиторських вимог у інших ухвалах, а також зазначено вимоги, які не були визнані судом, також у інших ухвалах, серед яких не визнано вимоги ПАТ "УкрСиббанк" у сумі 55 000 00, грн.
23. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, господарський суд Тернопільської області розглянув заяву №1321/31437 від 13.07.2017 ПАТ "УкрCиббанк", 04070, м. Київ вул. Андріївська, буд. 2/12 про визнання кредиторських вимог у даній справі у сумі 55 000 000,00 грн та відхилив їх у іншій ухвалі від 14.11.2017.
24. Тобто, в ухвалі суду першої інстанції про затвердження реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "УкрСиббанк" у сумі 55 000 00, 00 грн не розглядались по суті, оскільки у даній справі оскаржувана ухвала попереднього засідання суду про затвердження реєстру вимог кредиторів була винесена на підставі інших ухвал цього суду за результатами розгляду грошових вимог окремих кредиторів, тобто є похідною від них.
25. Згідно з ч. 1, ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
26. У ч. 2 наведеної норми передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Законом.
27. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "УкрCиббанк" на ухвалу попереднього засідання від 14.11.2017, апеляційний господарський суд виходив з того, що ухвала про затвердження реєстру вимог кредиторів, у даному випадку, не є судовим актом, прийнятим за результатом розгляду спірних вимог кредитора, вона є процесуальним документом, який об'єднує результат розгляду грошових вимог усіх кредиторів, безпосередньо не зачіпає права таких кредиторів.
28. Отже, висновки суду апеляційної інстанції про те, що, у даному випадку, ухвала попереднього засідання, не підлягає апеляційному оскарженню є правомірними, з огляду на те, що оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції на підставі інших ухвал цього ж суду про окреме визнання грошових вимог кредиторів. Зазначену ухвалу господарського суду в порядку визначеному діючим законодавством скаржником не оскаржено, вона є чинною та обов'язковою до виконання на всій території України відповідно до статті 124 Конституції України. (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №904/270/17).
29. Доводи скаржника про вибірковість правосуддя вчинене апеляційним господарським судом стосовно прийняття апеляційних скарг інших кредиторів на ухвалу попереднього засідання місцевого господарського суду від 14.11.2017, а саме, ПАТ "Банк Форум" та ПАТ "Універсал Банк", не знайшли підтвердження під час касаційного розгляду та відхиляються колегією суддів, оскільки судом другої інстанції прийнято до розгляду скарги кредиторів на інші ухвали суду першої інстанції від тієї ж дати, у яких здійснено персональний розгляд кредиторських вимог зазначених осіб.
30. Разом з тим, колегія суддів не погоджується із категоричним висновком суду другої інстанції, що ухвала суду першої інстанції прийнята за результатом проведення попереднього засідання взагалі не підлягає оскарженню, оскільки така ухвала може бути предметом апеляційного та касаційного оскарження, у разі безпосереднього розгляду у такій ухвалі кредиторських вимог з наданням правової оцінки усім вимогам кредиторів до боржника, що подані у передбаченому Законом порядку.
31. Аргументи скаржника стосовно помилковості доводів апеляційного господарського суду щодо строків на апеляційне оскарження, з урахуванням наведеного у даній постанові, не спростовують правомірності висновків стосовно відсутності правових підстав на оскарження, у даному випадку, ухвали суду першої інстанції від 14.11.2017 прийнятої в результаті проведення попереднього засідання.
32. Таким чином, враховуючи вищенаведене, доводи скаржника щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.
33. Відповідно ст. 309 ГПК України у чинній редакції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
34. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суду другої інстанції, касаційний суд не вбачає.
35. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 у справі №921/184/16-г/10 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 у справі №921/184/16-г/10 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.В. Білоус
Н.Г. Ткаченко