Історія справи

Постанова КГС ВП від 20.05.2025 року у справі №904/1256/24
Постанова КГС ВП від 22.04.2025 року у справі №904/1256/24
Постанова КГС ВП від 28.08.2025 року у справі №904/1256/24
Постанова КГС ВП від 28.08.2025 року у справі №904/1256/24

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/1256/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Іванчука В. Я. (адвокат),

третіх осіб - не з`явилися,

розглянувши заяви Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК"

про ухвалення додаткових рішень

за позовом Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України

до Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф"

та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2025 касаційні скарги Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України (далі - КНПФ НБУ, Фонд, позивач) залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 904/1256/24 залишено без змін. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024, ухвалену за результатами перегляду додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 у справі № 904/1256/24, залишено без змін.

2. 25.04.2025 Публічне акціонерне товариство "БАНК ВОСТОК"(далі - ПАТ "БАНК ВОСТОК", Банк, відповідач, заявник) через систему "Електронний суд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/1256/24 (далі - заява № 1), в якій (заяві № 1) просить стягнути з позивача на користь відповідача 42 000 грн витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з представництвом інтересів Банку в процесі розгляду касаційної скарги КНПФ НБУ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у цій справі.

3. 25.04.2025 ПАТ "БАНК ВОСТОК" через систему "Електронний суд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/1256/24 (далі - заява № 2), в якій (заяві № 2) просить стягнути з позивача на користь відповідача 5000 грн витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з представництвом інтересів Банку в процесі розгляду касаційної скарги КНПФ НБУ на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024, ухвалену за результатами апеляційного перегляду додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 у цій справі.

4. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу під час касаційного провадження в справі № 904/1256/24 відповідач долучив до зазначених заяв такі докази:

1) копію договору про надання правової допомоги від 24.06.2021 № 24/06/2021 (далі - договір від 24.06.2021), укладеного між Банком (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ПРАВА СПРАВА" (далі - АО "ПРАВА СПРАВА", Об`єднання);

2) копію додаткової угоди від 02.04.2025 до договору від 24.06.2021 (далі - додаткова угода від 02.04.2025);

3) копію розрахунку розміру витрат ПАТ "БАНК ВОСТОК", пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги, від 25.04.2025 № 1 (далі - розрахунок № 1);

4) копію розрахунку розміру витрат ПАТ "БАНК ВОСТОК", пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги, від 25.04.2025 № 2 (далі - розрахунок № 2);

5) копію акта приймання-передачі наданої правової допомоги від 25.04.2025 № 1 на суму 42 000 грн;

6) копію акта приймання-передачі наданої правової допомоги від 25.04.2025 № 2 на суму 5000 грн;

7) копії рахунку від 25.04.2025 № 1 на суму 42 000 грн;

8) копії рахунку від 25.04.2025 № 2 на суму 5000 грн.

5. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.05.2025 заяви ПАТ "БАНК ВОСТОК" про ухвалення додаткових рішень справі № 904/1256/24 призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.05.2025.

6. 12.05.2025 Фонд через систему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду із запереченнями проти заяви № 2, в яких (запереченнях) просить відмовити в задоволенні зазначеної заяви з огляду на те, що:

1) оскільки згідно з пунктом 7.1 договору від 24.06.2021 строк дії цього договору закінчився 24.06.2023 і жодних відомостей щодо продовження строку його дії Банк не надав, то припинення вказаного договору станом на час укладення додаткової угоди від 02.04.2025 свідчить про відсутність в АО "ПРАВА СПРАВА" підстав продовжувати надавати відповідачу правову допомогу та унеможливлює відшкодування витрат, пов`язаних із її наданням;

2) у договорі від 24.06.2021 та в додатковій угоді від 02.04.2025 не визначено порядку обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), а наявне визначення 25.04.2025 вартості однієї години роботи АО "ПРАВА СПРАВА" у розрахунку № 2 не відповідає вимогам статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI), у зв`язку з чим договір від 24.06.2021 не передбачає оплатності послуг за представництво інтересів Банку в межах справи № 904/1256/24, що, в свою чергу, унеможливлює подальше відшкодування судових витрат за рахунок позивача.

Разом з тим заперечення проти задоволення заяви № 1 та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (у сумі 42 000 грн), передбачених такою заявою, позивачем не подавалися та до Верховного Суду не надходили.

7. Колегія суддів, дослідивши заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, дійшла висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення з огляду на таке.

8. Відповідно до частин 1, 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

9. Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними в зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок викладено в пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

10. Згідно з підпунктами "б" і "в" пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

11. Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

12. Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

13. При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

14. Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

15. За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

16. 10.04.2025, тобто ще до ухвалення Верховним Судом постанови від 22.04.2025 у справі № 910/9566/24, відповідач у поданих відзивах на касаційні скарги КНПФ НБУ в цій справі заявив про те, що ним очікуються орієнтовні витрати на правничу допомогу в зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції в загальній сумі 55 000 грн, а докази понесення відповідних витрат будуть подані до суду в 5-денний строк, визначений процесуальним законом.

Отже, в частині зазначеної суми судових витрат заявник дотримався вимог пункту 2 частини 8 статті 129 ГПК України щодо подання відповідної заяви.

17. Верховний Суд установив, що згідно з пунктами 1, 2.8 договору від 24.06.2021 клієнт (ПАТ "БАНК ВОСТОК") доручив, а АО "ПРАВА СПРАВА" прийняло на себе зобов`язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Для надання юридичної допомоги клієнту Об`єднання призначає наступних адвокатів: 1) Поліщук Анатолій Ігорович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3394, виданого Радою адвокатів Дніпропетровської області 14.07.2017 року, т. 0982685039, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) Іванчук Віталій Ярославович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3431, виданого Радою адвокатів Дніпропетровської області 31.08.2017 року, т. 0678984841, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 3) Дидюк Петро Віталійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3911, виданого Радою адвокатів Дніпропетровської області 08.10.2018 року, т. 0990257258, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3 . Юридичну допомогу, що надається Об`єднанням, клієнт сплачує на підставі відповідних додаткових угод до цього договору.

За змістом пункту 4.1 договору від 24.06.2021 юридичну допомогу, що надається Об`єднанням, клієнт оплачує на підставі відповідних додаткових угод до цього договору.

18. У пунктах 7.1, 7.3 договору від 24.06.2021 його сторони погодили, що Цей договір укладений на строк до 24.06.2023 (включно) та набирає чинності з моменту його підписання. Після закінчення дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновлений на невизначений термін. При цьому кожна сторона має право його розірвання, попередивши про це іншу сторону за два місяці.

Таким чином, сторонами договору від 24.06.2021 передбачено можливість пролонгації цього договору на невизначений термін в разі продовження виконання його умов, чим спростовуються безпідставні доводи позивача про те, що оскільки згідно з пунктом 7.1 договору від 24.06.2021 строк дії цього договору закінчився 24.06.2023 і жодних відомостей щодо продовження строку його дії Банк не надав, то припинення вказаного договору станом на час укладення додаткової угоди від 02.04.2025 свідчить про відсутність в АО "ПРАВА СПРАВА" підстав продовжувати надавати відповідачу правову допомогу та унеможливлює відшкодування витрат, пов`язаних із її наданням.

19. Відповідно до пункту 3 додаткової угоди від 02.04.2025 клієнт оплачує отриману правову допомогу протягом 60 календарних днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/1256/24, ухваленим за касаційною скаргою КНПФ НБУ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 по справі № 904/1256/24, а також за касаційною скаргою на постанову Центральною апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 904/1256/24, ухвалену за апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 у справі № 904/1256/24. Обсяг і вартість наданої правової допомоги підтверджується розрахунком розміру витрат, пов`язаних з отриманням професійної правової допомоги, та актом приймання-передачі наданої правової допомоги і сплачується клієнтом згідно виставлених Об`єднанням рахунків.

20. 25.04.2025 заступником голови Правління ПАТ "БАНК ВОСТОК" В. Путря та головою АО "ПРАВА СПРАВА" В. Іванчуком підписано розрахунок № 1 і розрахунок № 2, згідно з якими розмір витрат із підготовки, складення та подання двох відзивів на касаційні скарги та представництво інтересів клієнта в судовому засіданні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яке відбулося 22.04.2025, становить загалом 47 000 грн (42 000 грн + 5000 грн відповідно) пропорційно витраченому часу (12 + 1,5 год відповідно).

21. 25.04.2025 заступником голови Правління ПАТ "БАНК ВОСТОК" В. Путря та головою АО "ПРАВА СПРАВА" В. Іванчуком підписано акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 25.04.2025 № 1 на суму 42 000 грн, а також акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 25.04.2025 № 2 на суму 5000 грн.

22. 25.04.2025 на виконання пункту 3 додаткової угоди від 02.04.2025 АО "ПРАВА СПРАВА" виставило Банку рахунки № 1 на суму 42 000 грн і № 2 на суму 5000 грн.

23. Колегія суддів наголошує на тому, що за змістом положень частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

24. Згідно з підпунктом "в" пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням: розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки в цій справі Верховним Судом постановою від 22.04.2025 ухвалено остаточне рішення на користь заявника, яким залишено без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову повністю, то виходячи з системного аналізу положень пункту 2 частини 4 статті 129 та підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України розподіл витрат Банку на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, належить до повноважень Верховного Суду (схожий висновок викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/13177/23).

25. У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності (такий висновок викладено в пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

26. Таким чином, у розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

27. Водночас у пунктах 127- 134, 141- 144, 146, 168, 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування норм статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 126 129 ГПК України, статті 30 Закону № 5076-VI у подібних правовідносинах:

"Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

28. Статтею 19 Закону № 5076-VI передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (зазначеного Закону).

29. Колегія суддів не бере до уваги викладені в запереченнях передчасні аргументи позивача про те, що в договорі від 24.06.2021 та в додатковій угоді від 02.04.2025 не визначено порядку обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), а наявне визначення 25.04.2025 вартості однієї години роботи АО "ПРАВА СПРАВА" у розрахунку № 2 не відповідає вимогам статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI), у зв`язку з чим договір від 24.06.2021 не передбачає оплатності послуг за представництво інтересів Банку в межах справи № 904/1256/24, що, в свою чергу, унеможливлює подальше відшкодування судових витрат за рахунок позивача, з огляду на таке.

Наведені доводи Фонду зводяться передусім до фактичного оспорювання пункту 3 додаткової угоди від 02.04.2025, в якому ПАТ "БАНК ВОСТОК" (клієнт) та АО "ПРАВА СПРАВА" за вільним волевиявленням погодили, що обсяг і вартість наданої правової допомоги підтверджується розрахунком розміру витрат, пов`язаних з отриманням професійної правової допомоги, та актом приймання-передачі наданої правової допомоги.

30. Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Наведена норма узгоджується з положенням статті 629 ЦК України, якою встановлено обов`язковість виконання договору його сторонами.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

31. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 сформульовано висновок про те, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Водночас із матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем не доведено оспорювання та визнання судом недійсним пункту 3 додаткової угоди від 02.04.2025 (в частині можливості визначення конкретної вартості послуг із надання професійної правничої допомоги), чим спростовується твердження позивача про те, що договір від 24.06.2021 не передбачає оплатності послуг за представництво інтересів Банку в межах справи № 904/1256/24, що, в свою чергу, нібито унеможливлює подальше відшкодування судових витрат за рахунок позивача.

32. Разом з тим колегія суддів зауважує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Принцип пропорційності - загально-правовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

33. Дослідивши заяви ПАТ "БАНК ВОСТОК" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі та надані заявником докази, колегія суддів встановила, що витрати за послуги, зазначені в актах приймання-передачі наданої правової допомоги від 25.04.2025 № 1 і № 2, пов`язані з розглядом цієї справи, зокрема, відзиви на касаційні скарги представником Банку (адвокатом Іванчуком В. Я.) було подано до Верховного Суду в строки, встановлені судом, і представник відповідача 22.04.2025 брав участь в судовому засіданні.

34. Разом з тим колегія суддів, керуючись принципами пропорційності, розумності, справедливості та співмірності відшкодування судових витрат, вважає, що заявлений відповідачем до відшкодування загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу (47 000 грн) не є пропорційним до предмета касаційного провадження та не є обґрунтованим виходячи з обсягу наданих адвокатом послуг зі складання відзиву на касаційну скаргу на судові рішення по суті спору, зміст якого (відзиву) є подібним зі змістом відзиву на апеляційну скаргу.

При цьому зазначений в актах приймання-передачі наданої правової допомоги від 25.04.2025 загальний час на підготовку та подання відзивів на касаційні скарги в справі № 904/1256/24 (кількість витрачених годин - 12,5), є неспівмірним для адвоката, який за своїм статусом має достатню правову кваліфікацію, позаяк справа не викликала суспільного інтересу під час її розгляду, матеріали справи не містять великої кількості документів для дослідження, а отже, підготовка відзивів у справі не потребувала значних витрат часу, великого обсягу юридичної та технічної роботи. Тому співмірними та пропорційними витратами часу в контексті спірних правовідносин є 6 годин, яким відповідає вартість витрат на професійну правничу допомогу в сумі 21 000 грн (6 год х 3500 (годинна ставка)).

35. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у постановах від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21, від 18.04.2023 у справі № 903/378/22, від 23.03.2023 у справі № 921/434/21, від 25.04.2023 у справі № 910/21424/21, від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц, від 10.08.2022 у справі № 369/3817/19, від 27.04.2023 у справі № 280/4115/20 неодноразово виснував про те, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі в судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (такий самий висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21).

Зокрема в пунктах 3.45- 3.47 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 викладено такий правовий висновок:

"Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок зі вчинення комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні".

36. За таких обставин заявлена вартість представництва інтересів Банку в судовому засіданні Касаційного господарського суду, яку (вартість) визначено в 3000 грн, є обґрунтованою, адекватною, реальною та співмірною з огляду на загальну тривалість часу очікування та безпосередньої участі адвоката Іванчука В. Я. в судовому засіданні, яка становила близько 1,5 годин, що підтверджується протоколом судового засідання від 22.04.2025.

37. Таким чином, колегія суддів вважає, що наведеним вище висновкам Верховного Суду відповідають доводи заявника в частині обґрунтованості, адекватності, реальності та співмірності витрат відповідача у загальній сумі 24 000 грн (21 000 + 3000), пов`язаних із підготовкою відзивів на касаційні скарги та участю адвоката Іванчука В. Я. в судовому засіданні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки остаточне судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю 22.04.2025 було ухвалено на користь заявника.

38. Отже, враховуючи положення статей 86 123 126 129 ГПК України, дослідивши докази, надані відповідачем на обґрунтування адвокатських витрат, беручи до уваги принципи реальності, пропорційності та розумності судових витрат, Верховний Суд дійшов висновку про те, що заявлений відповідачем до стягнення загальний розмір витрат на оплату послуг адвоката (47 000 грн) не є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), не відповідає критеріям розумності, пропорційності, співмірності та справедливості, як наслідок, наразі наявні підстави для часткового задоволення заяв Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК" про ухвалення додаткового рішення, а саме шляхом пропорційного стягнення на користь відповідача з позивача 24 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 123 126 129 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяви Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК" про ухвалення додаткових рішень у справі № 904/1256/24 задовольнити частково.

Стягнути з Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК" 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

У задоволенні решти вимог зазначених заяв відмовити.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ на виконання цієї додаткової постанови.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай