ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/129/22 (908/1332/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників:

позивача - адвоката Пічка Р.С.,

відповідача - адвокатів Карп`юк І.С., Жовтоножко Д.Ф.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 27.04.2023

у справі № 908/129/22 (908/1332/22)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика"

до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 23 липня 2021 року форми "ПН" №0100980703

в межах справи № 908/129/22

про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика",-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.01.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика" (далі - ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика"), введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Саланську Ілону Любомирівну.

2. 08.08.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява боржника ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу - Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 23.07.2021 форми "ПН" №0100980703, а також розподілу витрат по сплаті судового збору в сумі 7 685,39 грн.

3. В обґрунтування позову Приватне акціонерне товариство "Запорізька кондитерська фабрика" зазначило, що документальна планова виїзна перевірка Позивача за період діяльності з 01.01.2017 по 31.03.2021 з метою перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з 01.01.2017 по 31.03.2021 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування була проведена Головним управлінням ДПС у Запорізькій області з порушенням ст. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, якою встановлений мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19) , яка є чинною та не була змінена до теперішнього часу. Постанову Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" Позивач вважає такою, що не підлягає застосуванню, оскільки на думку Позивача вона суперечить нормам п.2.1 ст.2, п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України і оскільки документальна планова виїзна перевірка Позивача проведена ГУ ДПС у Запорізькій області незаконно, то висновки акту перевірки від 24.06.2021 року № 5470/08-01-07-03/00382094 не можуть бути покладені в основу жодного правомірного рішення контролюючого органу, в тому числі спірного податкового повідомлення-рішення від 23.07.2021 року № 0100980703. При цьому Позивач також не погоджується й з висновками акту перевірки. Зазначає, що на думку ГУ ДПС у Запорізькій області ПрАТ "ЗКФ" в день оформлення митної декларації на експорт, що підтверджує реалізацію товару покупцям, не складено та не зареєстровано податкові накладні на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте в акті перевірки Відповідачем не зазначаються відомості щодо дат завершення процедури митного оформлення експортних операцій ПрАТ "ЗКФ", що унеможливлює визначення дат, необхідних для складення податкових накладних та, відповідно, неможливо зробити висновок про порушення Позивачем граничних строків їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних з нарахуванням штрафних санкцій в сумі 510 558,79 грн. Крім того, Позивач вважає незаконним застосування ГУ ДПС у Запорізькій області до податкових (звітних) періодів квітня 2017 року січня 2020 року приписів абз.4 п.1201.2 ст.1201 Податкового кодексу України, які набрали чинності 23.05.2020.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.11.2022 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкова перевірка проведена правомірно, не призвела до обмежень конституційних прав. Суд не знайшов підстав для визнання висновків Акту перевірки та прийнятого на підставі цього акту Податкового повідомлення-рішення протиправними, та як наслідок підстав для скасування Податкового повідомлення-рішення. При цьому розрахунок штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних у ЄРПН (додаток до ППР форми "ПН"), згідно з яким, виходячи з сум обсягів поставок (за кількістю 151, на загальну суму в розмірі 47 272 460,28 грн), загальна сума штрафних санкцій склала 510 558,79 грн, суд визнав виконаним правильно, з дотриманням положень абз.4 п.12012 ст.1201 ПК України.

6. Не погодившись з вказаним рішенням ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у цій справі апеляційну скаргу ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" задоволено, рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2022 у скасовано, постановлено нове рішення про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 23 липня 2021 року форми "ПН" №0100980703 про застосування штрафу у сумі 510 558,79 гривень за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

8. Суд апеляційної інстанції, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20) (провадження № 12-92гс20) дійшов висновку, що вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду. Відтак, позов боржника ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу - Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 23.07.2021 форми "ПН" №0100980703, який надійшов до Господарського суду Запорізької області в межах справи № 908/129/22 про банкрутство ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" має розглядатися господарським судом в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

9. Суд апеляційної інстанції не погодився з мотивами та висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з враховуючи:

- чинність пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок;

- встановлення мораторію нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу та зміни до якого вносяться виключно шляхом внесення змін саме до цього Кодексу (ст. 2 ПК України);

- ч. 7 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили;

- протиправність та нечинність Постанови КМУ від 03.02.2021 № 89,

що в сукупності свідчить про неправомірність проведення Відповідачем перевірки Позивача, та відповідно мають наслідком протиправність податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2021 року форми "ПН" №0100980703, що є достатньою самостійною підставою для задоволення позову ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" про визнання його протиправним і скасування.

Рух касаційної скарги

10. 23.05.2023 ГУ ДПС у Запорізькій області звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі № 908/129/22 (908/1332/22), підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ГУ ДПС у Запорізькій області у справі № 908/129/22 (908/1332/22) визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. (головуючий), Погребняка В.Я., Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2023.

12. Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 908/129/22 (908/1332/22) за касаційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 та призначено розгляд касаційної скарги на 18.07.2023 року о 10:30.

13. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 17.07.2023 № 29.2-02/1690, у зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В., відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/129/22 (908/1332/22). Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 для розгляду касаційної скарги ГУ ДПС у Запорізькій області визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.

14. Головним управлінням ДПС у Запорізькій області подано додаткові пояснення до касаційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

15. Не погоджуючись з ухваленою постановою, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати оскаржувану постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 повністю, рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2022 - залишити в силі; розгляд апеляційної скарги здійснювати за участю представника ГУ ДПС у Запорізькій області.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

16. ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" подано відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення залишити без змін.

17. ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" подано заперечення на клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

18. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

19. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

20. Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Запорізькій області від 23 липня 2021 року форми "ПН" №0100980703 в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика", відтак перед Верховним судом постало питання щодо юрисдикції цього спору.

21. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

22. Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги заявлено після відкриття щодо позивача провадження у справі № 908/129/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика".

23. Банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ, прийнятим відповідно до Закону України від 18.10.2018 №2597-VІІІ та введеним в дію з 21.10.2019.

24. Водночас, як неодноразово наголошував Верховний Суд, з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і нормами КУзПБ, які мають пріоритет у правовідносинах за участю боржника, встановлені спеціальні правила розгляду вимог у спорах з майновими вимогами до боржника.

25. Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №905/813/20).

26. За правилами предметної юрисдикції господарських судів у п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

27. Справи, передбачені п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (ч. 13 ст. 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.

28. Отже, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

29. Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19).

30. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів.

31. Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

32. Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок, викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі №916/4644/15).

33. Дотримання цього принципу забезпечується, зокрема, концентрацією судових спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про його банкрутство відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України та кореспондуючими цій нормі правилами статті 7 КУзПБ.

34. Відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 2 статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

35. Частиною 3 статті 7 КУзПБ встановлено правило, за яким матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

36. Законодавець визначив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18(916/1051/20), постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19, від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19).

37. У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та №289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

38. Отже, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 КУзПБ має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

39. У розвиток наведених правових позицій у постанові від 15.06.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

40. Відповідно до частини 1 статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

41. Отже КУзПБ розширив юрисдикційність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та раніше розглядалися судами інших юрисдикцій, визначивши критерій впливу спору на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності його розгляду в межах справи про банкрутство однієї із сторін.

42. Системний аналіз змісту приписів статті 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна є універсальним і норми ГПК України чи КУзПБ не встановлюють винятків із цього правила.

43. Верховний Суд неодноразово зауважував, що КУзПБ у статті 7 розширив підсудність господарському суду спорів, стороною яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, визначивши за змістом цієї норми критерій впливу на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності розгляду спору в межах справи про його банкрутство.

44. Крім того, абзацом 4 ч. 2 ст. 7 КУзПБ передбачено, що у разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

45. За приписами КУзПБ зміст судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства полягає у тому, що рішення чи дії боржника та третіх осіб, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.

46. На переконання Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, за змістом п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, статті 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню питання судового контролю і у справах, якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, однак за умови, що вирішення такого спору вплине на майнові активи боржника, або на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

47. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу - Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 23.07.2021 форми "ПН" №0100980703 про застосування штрафу у сумі 510 558,79 грн за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у зв`язку з неправомірним, на думку позивача, проведенням Відповідачем документальної планової виїзної перевірки Позивача та недотриманням вимог статті 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

48. Зі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин, які не спростовані позивачем, слідує, що між позивачем та відповідачем (державним органом) існують публічно-правові відносини, пов`язані з реалізацією відповідачем своїх владних повноважень щодо проведення перевірок позивача в частині дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства та вимог щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

49. Отже, відносини між сторонами є такими, що виникли з податкового законодавства та фактично стосуються повноважень відповідача та їх реалізації.

50. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений в постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 905/2030/19, з прийняттям КУзПБ законодавець змінив правила визначення юрисдикції таких спорів, сконцентрувавши розгляд усіх майнових та ряду немайнових вимог у межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї.

51. При цьому Велика Палата Верховного Суду в указаній постанові у справі № 905/2030/19 зазначила, що КУзПБ та ГПК України є нормативними актами рівної юридичної сили (кодексами). Отже, у випадку колізії норм між статтею 7 КУзПБ та статтею 20 ГПК України повинні застосовуватися ті процесуальні норми, які прийняті пізніше. Відтак у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов`язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу переважному застосуванню з 21 жовтня 2019 року підлягають норми статті 7 КУзПБ.

52. Велика Палата Верховного Суду послалася також на те, що з прийняттям КУзПБ законодавець відніс до юрисдикції господарського суду у справі про банкрутство як розгляд спорів боржника з конкурсними кредиторами, так і розгляд його спорів з поточними кредиторами (частина друга статті 7, абзац третій частини восьмої статті 45 КУзПБ), на відміну від попереднього регулювання Законом № 2343-XII та іншими процесуальними кодексами України.

53. За висновками Великої Палати Верховного Суду, з огляду на обставини здійснення щодо позивача - платника податків провадження у справі про банкрутство підвідомчість спору, який виник після 21.10.2019 року, слід визначати із застосуванням норм статті 7 КУзПБ як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Геркулес".

54. Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20, яку було оприлюднено в ЄДРСР - 11.05.2023, відступила від указаних висновків у справі № 905/2030/19 та зазначила про наступне:

"Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ."

"Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ).

Аналіз змісту наведених приписів КУзПБ у взаємозв`язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Водночас регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об`єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об`єктивні ризики при правозастосуванні.

Правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.

Водночас у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України йдеться про звернення до суду з "майновими вимогами до боржника", а у статті 7 КУзПБ - про "всі майнові спори, стороною в яких є боржник".

При цьому спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції."

55. Отже, зі змісту наведеної правової позиції Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відносяться до юрисдикції адміністративного суду.

56. Відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України такі висновки мають враховуватися під час вирішенні спору.

57. У цій справі позовні вимоги стосуються перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень (щодо правомірністю проведення перевірки позивача під час дії мораторію на проведення деяких видів перевірок), а спір про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 23.07.2021 форми "ПН" №0100980703, свідчить про публічно-правовий характер такого спору та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Розгляд клопотання про передачу справи на Велику Палату Верховного Суду

58. Головним управлінням ДПС у Запорізькій області подано клопотання про передачу справи № 908/129/22(908/1332/22) на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

59. Підставами для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначено частини третю, п`яту статті 302 ГПК України, а саме:

- необхідність відступу від висновків Касаційного адміністративного суду, викладені у постановах від 23.02.2023 у справі №160/20112/21, від 23.02.2023 у справі №600/1402/22-а, від 28.12.2022 у справі №160/14248/21, від 28.12.2022 у справі №420/22374/21, 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21, на які покликається суд апеляційної інстанції, щодо тлумачення норм глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України та пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та застосування до спірних правовідносин;

- наявності виключної правової проблеми.

60. У судовому засіданні 18.07.2023 представники скаржника підтримали вказане клопотання, представник позивача заперечив проти вказаного клопотання.

61. Колегія суддів розглянувши вказане клопотання дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

61.1. Як вже було зазначено вище, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20 відступила від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19, та дійшла висновку про те, що: "…спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України. Приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції."

61.2. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20.

61.3. Отже, враховуючи висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20 відповідно до якого спори, зокрема, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення контролюючого органу належать до юрисдикції адміністративних судів; закриття судом касаційної інстанції провадження у справі № 908/129/22 (908/1332/22) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, касаційний господарський суд не має права давати оцінку нормам права, що регулюють спірні правовідносини (з`ясовувати наявність/відсутність підстав для відступу від правових висновків Касаційного адміністративного суду та наявності виключної правової проблеми щодо цих правовідносин, означені скаржником у клопотанні), оскільки вказані питання підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті судом адміністративної юрисдикції.

62. Пунктом 5 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

63. За вимогами пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

64. За змістом частин 1,2 статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

65. Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій розглянуто спір за правилами господарської юрисдикції, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову та рішення судів попередніх інстанцій - скасувати, а провадження у справі закрити.

66. Відповідно до частини 2 статті 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

67. Крім того, за змістом частини 4 статті 313 ГПК України у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

68. Отже, позивачеві роз`яснюється його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

69. Відповідно до приписів пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 231 240 300 301 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2022 у справі № 908/129/22 (908/1332/22) скасувати.

3. Провадження у справі 908/129/22 (908/1332/22) за позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика" до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 23 липня 2021 року форми "ПН" №0100980703 - закрити.

4. Роз`яснити позивачу, що в разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України суд за його заявою вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді С. В. Жуков

В. Я. Погребняк