Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 927/682/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случа О.В. - головуючого, Волковицької Н.О., Могил С.К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року (головуючий - Чорногуз М.Г., судді: Мальченко А.О., Куксов В.В.) у справі

за позовом заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України

до: (1) Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України і (2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина»

про визнання недійсним договору.

(рух справи у суді касаційної інстанції детально відображений в ухвалах, що приймались Верховним Судом)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини спору

1. Державне підприємство «Дослідне господарство «Івківці» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України (далі також ДП «ДГ «Івківці») зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 12.05.1992, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 054 120 0000 000104.

2. Згідно пунктів 1.1, 1.5, 2.1, 2.1, 3.1, 3.10, 4.18, 8.4 Статуту ДП «ДГ «Івківці», дане підприємство засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України (далі також «НААН України»), як органу управління державним майном. ДП «ДГ «Івківці» безпосередньо підпорядковане Миронівському інституту пшениці імені В.М. Ремесла НААН України.

ДП «ДГ «Івківці», як юридична особа, є державним сільськогосподарським підприємством, яке створено з метою організаційно - господарського забезпечення Миронівському інституту пшениці імені В.М. Ремесла НААН України умов для своєчасного та високоякісного проведення наукових досліджень та їх апробації, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур і саджанців, нових засобів захисту рослин і тварин, штамів мікроорганізмів, вирощування племінного молодняку тварин і птиці, проектування і виготовлення дослідних і макетних зразків нової техніки, тощо. Одним із основних видів діяльності ДП «ДГ «Івківці» є вирощування зернових культур та оптова торгівля зерном.

ДП «ДГ «Івківці» є державним комерційним унітарним підприємством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний суб`єкт господарювання.

У відповідності з чинним законодавством і в межах Статуту ДП «ДГ «Івківці» з урахуванням завдань Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла НААН України, якому воно підпорядковане, самостійно вирішує питання своєї господарської діяльності, в т.ч. вступає в договірні відносини з іншими установами, підприємствами і організаціями, набуваючи майнові права і відповідні обов`язки.

Господарське зобов`язання ДП «ДГ «Івківці» щодо вчинення якого є заінтересованість, виноситься на розгляд НААН України для надання згоди на його вчинення, якщо балансова вартість майна або послуг чи сума коштів, що підлягають наданню, відчуженню, отриманню або передачі відповідно до господарського зобов`язання перевищує 10 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності підприємства.

ДП «ДГ «Івківці» може з дозволу НААН України та в установленому нею порядку здавати в оренду нерухоме майно та приміщення, які обліковуються на балансі ДП «ДГ «Івківці» і тимчасово не використовуються в науково - дослідних, виробничих та інших господарських цілях, на вигідних для ДП «ДГ «Івківці» умовах на основі укладених договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, керуючись чинним законодавством України про оренду державного майна.

Вироблену продукцію ДП «ДГ «Івківці» може продати іншим підприємствам, організаціям та господарствам незалежно від їх форми власності, а також через торгові біржі, на ринку, через власні магазини та здійснити реалізацію цієї продукції на інших умовах, які не суперечать законодавству.

3. Згідно з Державними актами на право постійного користування землею ІІ-ЧН № 000384 та І-ЧН № 000017 ДП «ДГ «Івківці» надано в постійне користування для вирощування та переробки сільськогосподарської продукції 301,0 га та 4996,9 га землі відповідно.

4. 06.03.2020 між ДП «ДГ «Івківці», як Продавцем, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» (далі також СТОВ «Батьківщина»), як Покупцем, був укладений договір купівлі - продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво № 06/03/2020ІВ (далі також Договір), згідно умов якого (пункти 1.1, 1.2, 2.1, 3.1, 4.1.1, 4.2.1 - 4.2.5, 4.3.1 - 4.3.3, 8.1 - 8.3) Продавець зобов`язався передати, а Покупець прийняти у власність та оплатити майнові права (право володіння, користування та розпорядження) наступними об`єктами незавершеного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Івківецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, а саме: незавершене виробництво пшениці озимої 2020 року в обсязі 650,50 га за ціною 8 583,60 грн за 1 га на загальну суму 5 583 631,80 грн.

Майнові права вважаються переданими з дати підписання акту приймання - передачі.

Розрахунки за цим Договором здійснюються (проводяться) у будь - якій формі, що передбачена чинним законодавством України, протягом 20 календарних днів з моменту отримання від Продавця відповідного рахунку.

Продавець має право на отримання від Покупця оплати встановленої у порядку передбаченому цим Договором чи зменшення кредиторської заборгованості Продавця, що існувала в нього на момент проведення розрахунків за цим Договором, у випадку якщо зобов`язання Покупця з оплати припиняються виключно шляхом взаємозаліку однорідних грошових вимог.

Покупець має право: необмеженого цілодобового доступу до площ земельних угідь, на яких розташовується незавершене виробництво пшениці озимої купівля-продаж якого є предметом цього Договору; отримувати сільськогосподарську продукцію і доходи в результаті виконання технологічних операцій з незавершеним виробництвом пшениці озимої, купівля-продаж якого є предметом цього Договору; як власник розпоряджатися на власний розсуд продукцією і доходами отриманими в процесі виконання цього Договору; як власник незавершеного виробництва пшениці озимої, що знаходиться на площах земельних угідь, що перебувають в користуванні у Продавця, має право у будь-який час і на будь-якій стадії виконання цього Договору залучати за свій рахунок третіх осіб для їх охорони; самостійно визначати технологічні операції та техніку, яку необхідно застосовувати у процесі здійснення цих технологічних операцій для отримання з незавершеного виробництва пшениці озимої, купівля-продаж якого є предметом цього Договору, товарної сільськогосподарської продукції.

Обов`язки Продавця: вказати Покупцеві на місцевості місце розташування незавершеного виробництва пшениці озимої купівля-продаж якого є предметом цього Договору; надати та забезпечити Покупцеві, його працівникам та техніці, чи залученим ним третім особам, необмежений цілодобовий доступ до площ земельних угідь на яких розташовується незавершене виробництво пшениці озимої купівля-продаж якого є предметом цього Договору; не чинити Покупцеві жодних (будь - яких) перешкод (явних чи прихованих) в процесі виконання цього Договору.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині виконання сторонами прийнятих на себе за цим Договором зобов`язань - до моменту їх повного виконання Сторонами.

Цей Договір може бути пролонгований (продовжений) сторонами за взаємною згодою на визначений або невизначений строк шляхом складання додаткової угоди до цього Договору, що підписується сторонами.

Продавець усвідомлює, що діяльність Покупця за цим Договором здійснюється у складних економічних умовах та погодних умовах та потребує від Покупця надзвичайно високих витрат на доведення незавершеного виробництва пшениці озимої, купівля-продаж якого є предметом цього Договору, до товарної сільськогосподарської продукції. У зв`язку з цим, Продавець має право вимагати розірвання цього Договору та/або відмовитися від подальшої участі у цьому Договорі, в тому числі через поважну причину, лише після повного завершення Покупцем процесу збирання врожаю.

5. 31.03.2020 між ДП «ДГ «Івківці» та СТОВ «Батьківщина» був підписаний акт приймання - передачі майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво до Договору, згідно якого Продавець передав, а Покупець прийняв у власність майнові права (право володіння, користування та розпорядження) наступними об`єктами незавершеного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Івківецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, а саме: незавершене виробництво пшениці озимої 2020 року в обсязі 650,50 га за ціною 8 583,60 грн за 1 га на загальну суму 5 583 631,80 грн.

Незавершене виробництво пшениці озимої, купівля - продаж якого є предметом цього Договору знаходиться на полях (земельних ділянках) № 1032807 - 237,70 га, № 1032811 - 194,30 га, № 1032813 - 103,60 га, № 1032817 - 117,90 га, загальна площа - 650,50 га, та вказане Продавцем Покупцеві на місцевості.

Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову

6. У липні 2020 року заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури (далі «Прокурор») в інтересах держави в особі НААН України (далі також «Позивач») звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ДП «ДГ «Івківці» (далі також «Відповідач-1») та СТОВ «Батьківщина» (далі також «Відповідач-2») про визнання недійсним укладеного між Відповідачами Договору.

7. Позовні вимоги Прокурор мотивував тим, що оспорюваний Договір укладено з порушенням вимог Господарського, Цивільного і Земельного кодексів України, зокрема, з підстав того, що він є удаваним, адже вчинений для приховання іншого правочину - договору оренди землі. Прокурор наголошував, що внаслідок укладення оспорюваного правочину ДП «ДГ «Івківці» по суті передало СТОВ «Батьківщина» у користування земельні ділянки державної форми власності, права на розпорядження якими державне підприємство не мало. Прокурор також зазначав, що оспорюваний правочин в розумінні Статуту Відповідача-1 та Господарського кодексу України є значним, а тому мав погоджуватись із органом управління майном ДП «ДГ «Івківці», яким є НААН України, однак такого погодження не було.

8. Наявність підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі НААН України Прокурор обґрунтовував бездіяльністю Позивача, як уповноваженого органу, що здійснює управління об`єктами державної власності, зокрема, земельними ділянками, які неправомірно передані ДП «ДГ «Івківці» в користування Відповідачу-2. Акцентував, що незважаючи на те, що кожного року ДП «ДГ «Івківці» з порушенням вимог законодавства укладаються аналогічні договори, НААН України жодного разу не вживала заходів цивільно - правового характеру та не зверталась до суду з відповідними позовами про визнання укладених договорів недійсними та більше того, навіть не реагувала на відповідні звернення прокуратури.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

9. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2021 позов задоволено повністю. Визнано недійсним, укладений між Відповідачами Договір.

10. Рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю заявлених Прокурором вимог і підстав позову.

11. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 рішення місцевого господарського суду скасовано. Позов Прокурора залишено без розгляду.

12. Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що НААН України не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, бездіяльність якого в порядку приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру» могла би бути підставою для представництва Прокурором інтересів держави в суді. Таким чином, у зв`язку із тим, що позовні вимоги Прокурора у цій справі, спрямовані на захист прав та інтересів не держави, а державної установи, то такі вимоги не підлягають розгляду по суті, оскільки Прокурор повноважень на ведення справ за такими вимогами не має.

Касаційна скарга

13. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а цю справи направити до господарського суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

14. Скаржник стверджує, що постанову апеляційного господарського суду прийнято при неправильному застосуванні приписів статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», статті 1, пункту 9 частини 1 статті 3, частини 1 статті 4, статті 8 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», абзацу 2 частини 5 статті 7, частини 1 статті 18 Закону України «Про науково і науково-технічну діяльність», статей 1, 2, 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії аграрних наук України, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна», а також з порушенням положень статей 4 53 86 226 236 Господарського процесуального кодексу України та без урахування висновків Верховного Суду щодо правильного застосування наведених норм матеріального права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 05.04.2018 у справі № 927/544/17, від 24.01.2020 у справі № 807/866/17 та від 29.04.2020 у справі № 826/8950/18.

15. Обґрунтовуючи вказане скаржник пояснює, що в ході розгляду цієї справи Прокурором було належним чином доведено підстави для представництва інтересів держави саме в особі НААН України, наявність у якої владних управлінських функцій щодо земельних ділянок наукових установ закріплено законодавчо. Підкреслює, що аналіз норм Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії аграрних наук України, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна» та положень Статуту НААН України однозначно свідчить про те, що Позивач є суб`єктом реалізації прав держави, як власника об`єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, які передані в його безстрокове користування, тобто виконує функції держави, як власника цих об`єктів, пов`язані з ефективним використанням та розпорядженням ними в межах, визначених законодавством. Вважає, що в розумінні статті 23 Закону України «Про прокуратуру» НААН України є тим «іншим суб`єктом владних повноважень», бездіяльність якого дає прокурору підстави для звернення до суду в його інтересах.

16. Окремо скаржник також звертає увагу на тому, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята з урахуванням правового висновку Верховного Суду (щодо неможливості представництва прокурором інтересів держави в суді в особі НААН України) у подібних правовідносинах, який надано у постанові від 16.08.2022 у справі № 927/717/20, і який, на думку скаржника, не враховує усіх особливостей правового статусу НААН України у земельних відносинах та перешкоджає прокуратурі ефективно захищати порушені інтереси держави у подібній категорії справ. За викладено, перший заступник керівника Київської міської прокуратури просить відступити від згаданого висновку Верховного Суду та підтримати позицію заявника касаційної скарги про те, що НААН України є належним позивачем у подібних правовідносинах, а Прокурор має право звертатися до суду в інтересах держави (у випадку їх порушення) в її особі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

17. Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

18. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора ОГП, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

19. Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

20. Згідно із частиною 3 статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

21. У статті 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

22. Відповідно до частини 4 статті 53 зазначеного Кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

23. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

24. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанову від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

25. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

26. Пунктом 3 частини 1 статті 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

27. Питання щодо представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

28. Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

29. Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

30. У постанові ж від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та додатково зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

31. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 констатувала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини 2 статті 19 Конституції України відсутність у законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

32. Вказаний висновок було підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц. Водночас Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень. Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

33. На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).

34. Наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду знайшли своє відображення і у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 914/2656/21 до закінчення перегляду якої зупинялося касаційне провадження у даній (№ 927/682/20) справі.

35. Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

36. За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

37. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

38. Як вже зазначалося, позов у цій справі Прокурор подав в інтересах держави в особі НААН України, як компетентного суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, з посиланням на бездіяльність Позивача стосовно захисту інтересів держави, яка полягала у відсутності будь-якої реакції щодо неправомірного передання ДП «ДГ «Івківці» земельних ділянок державної форми власності у користування приватній юридичній особі (СТОВ «Батьківщина») під видом укладення договору купівлі-продажу незавершеного сільськогосподарського виробництва та за відсутності відповідної згоди уповноваженого органу.

39. Однак, відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» Національна академія наук України є вищою державною науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також координує проведення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України. Національні галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки.

40. Апеляційний господарський суд встановив, що згідно із статутом НААН України та витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, НААН України є науковою, неприбутковою, державною організацією (установою, закладом), основним видом діяльності якої є вирощування зернових культур, дослідження, експериментальні розробки у сферах інших природних і технічних наук, біотехнологій.

41. За таких обставин, суд апеляційної інстанції правильно виснував, а скаржник належним чином не спростував, що НААН України не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, бездіяльність якого могла би бути підставою для представництва Прокурором інтересів держави в суді.

42. Вказаний висновок апеляційного господарського суду цілком узгоджується із позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах, що викладена у постанові від 07.06.2022 у справі № 909/835/18, та яка в подальшому послідовно підтримується судом касаційної інстанції в аналогічній категорії спорів (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 909/83/19, від 16.08.2022 у справі № 927/717/20).

43. Водночас, згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

44. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (стаття 84 Земельного кодексу України).

45. У статті 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

46. Відповідно до статті 2 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна" майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи, що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.

47. Але, за змістом статті 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", який визначає НААН України як суб`єкта управління об`єктами державної власності, дія цього Закону не поширюється на управління об`єктами власності Українського народу, визначеними частиною 1 статті 13 Конституції України.

48. Тобто, наведені положення законів не поширюються на спірні земельні правовідносини, а НААН України, визначена Прокурором Позивачем у цій справі, з огляду на викладене, належним позивачем, в особі якого Прокурор міг би звернутися з позовом до суду за захистом законних інтересів держави, не являється.

49. За змістом статті 113 Конституції України вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України.

50. В силу положень статті 84 Земельного кодексу України, статті 113 Конституції України органом державної влади, тобто суб`єктом владних повноважень, через який держава реалізує право власності на землю держави є, зокрема, Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади.

51. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (стаття 23 Закону України "Про прокуратуру")

52. Як вказав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у вже згаданих постановах від 07.06.2022 у справі № 909/835/18, від 29.06.2022 у справі № 909/83/19 та від 16.08.2022 у справі № 927/717/20, віднесення прокурором спірних земельних ділянок до державних передбачає реалізацію державою права власності на землю через державний орган виконавчої влади, зокрема Кабінет Міністрів України, який у такому випадку є компетентним органом, бездіяльність якого після доведення прокурором про стверджуване порушення інтересів держави, мала би наслідком представництво прокурором в суді законних інтересів держави. Користування (володіння) юридичною особою землею, що належить на праві власності державі, саме по собі не підтверджує приналежність такої особи до суб`єкта владних повноважень.

53. Таким чином, у зв`язку із тим, що позовні вимоги Прокурора у цій справі, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державної установи, то, як абсолютно підставно виснував апеляційний господарський суд, такі вимоги не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державної установи, натомість Прокурор, зважаючи на викладене та наведені положення законодавства, не має повноважень на ведення справ за такими вимогами.

54. Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України - залишення позову без розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

56. Беручи до уваги викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком попередньої судової інстанції про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі НААН України у цій справі та вважає правильними висновок апеляційного господарського суду про необхідність залишення позову Прокурора без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

57. Ураховуючи наведене та зважаючи на проаналізовані вище правові позиції Великої Палати Верховного Суду (щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в суді), яка забезпечує формування єдиної правозастосовчої судової практики, а також правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 914/2656/21 (в порядку частини 4 статті 300 ГПК України), колегія суддів відхиляє доводи скаржника та відповідні посилання на постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведені ним у касаційній скарзі, як неналежні. Посилання на постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду колегією суддів також не приймаються, адже у тих справах судом касаційної інстанції не надавалось висновків, які б стосувалися реалізації НААН України своїх повноважень у сфері землекористування чи землеволодіння.

58. Підстав для відступу від правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який викладено у постанові від 16.08.2022 у справі № 927/717/20 скаржник належно не обґрунтував, а з власної ініціативи колегія суддів таких підстав також не вбачає.

59. Надіслані заступником керівника Прилуцької окружної прокуратури письмові пояснення судом касаційної інстанції не приймаються, адже є вони по суті доповненнями до касаційної скарги, які в силу приписів ГПК України могли бути подані тільки протягом строку касаційного оскарження.

60. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

61. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана першим заступником керівника Київської міської прокуратури касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийнята у справі постанова апеляційного господарського суду повністю відповідає правовим нормам, а тому не може бути змінена чи скасована.

Судові витрати

62. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року у справі № 927/682/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Случ О.В.

Судді Волковицька Н.О.

Могил С.К.