ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 911/1047/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Державного підприємства «Міжнародний

аеропорт «Бориспіль» - Приходька Я.М.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» - Степаненко М.Ю.,

Регіонального відділення Фонду державного майна України

по Київській, Черкаській та Чернігівській областях - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2022 (у складі колегії суддів: Козир Т.П. (головуючий), Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.)

та рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 (суддя Грабець С.Ю.)

у справі № 911/1047/21

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (далі - ТОВ «Аерохендлінг»), у якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило стягнути 1 345 671,87 грн, у тому числі 1 160 858,34 грн основного боргу, 100 127,52 грн пені, 23 212,32 грн 3 % річних та 61 473,69 грн інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано тим, що 27.09.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - РВ ФДМУ) та ТОВ «Аерохендлінг» укладено договір оренди № 2291 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, за умовами якого відповідачу надано в оренду приміщення у Міжнародному аеропорту «Бориспіль» для розміщення офісних та допоміжних приміщень, балансоутримувачем якого є позивач, і відповідач зобов`язаний був сплачувати орендну плату в пропорції 70 % х 30 % до Державного бюджету та балансоутримувачу.

Оскільки ТОВ «Аерохендлінг» належним чином не виконало свої зобов`язання за договором оренди в частині сплати орендних платежів у період з березня до червня 2020 року та з жовтня 2020 року до квітня 2021 року, у відповідача утворився борг у сумі 1 160 858,34 грн, на який позивачем нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.04.2021 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено РВ ФДМУ.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.09.2021, з урахуванням ухвали цього ж суду про внесення виправлень від 13.10.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Аерохендлінг» на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 0,07 грн основного боргу, 13 420,21 грн пені, 3 095,66 грн 3 % річних, 149,50 грн інфляційних втрат і 249,98 грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2022 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог, у листопаді 2022 року ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.12.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 911/1047/21 за касаційною скаргою ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.02.2023.

ТОВ «Аерохендлінг» направило до Суду заперечення проти відкриття касаційного провадження.

ТОВ «Аерохендлінг» у відзиві на касаційну скаргу зазначило про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, тому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині - без змін.

РВ ФДМУ в судове засідання свого представника не направило.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

За змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеному учаснику справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 27.09.2019 між РВ ФДМУ (орендодавець) і ТОВ «Аерохендлінг» (орендар) укладено договір оренди № 2291 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину приміщення № 427, площею 102,00 кв. м, розташоване на першому поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. № 47578); частину приміщення № 427, площею 50,00 кв. м, розташоване на першому поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. № 47578); частину приміщення № 358, площею 54,30 кв. м, розташоване на другому поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. № 47578), за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт, та перебувають на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач) (пункт 1.1).

Також умовами договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення офісних та допоміжних приміщень (пункт 1.2); орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати нотаріального посвідчення цього договору та підписання акту приймання-передавання майна (2.1); обов`язок щодо складання акта приймання - передавання при укладенні договору покладається на орендодавця (пункт 2.4); орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди майна, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2019 року 322 000,00 грн; нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (пункти 3.1, 3.2); орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики (пункт 3.3); орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (пункт 3.6).

Відповідно до пункту 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

У пункті 5.4 договору встановлено, що орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, наведеним у пункті 11 договору).

Згідно з пунктом 10.1 цей договір діє з 27.09.2019 до 11.06.2034 включно.

На виконання умов договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, визначене у пункті 1.1 договору, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акта передачі-приймання орендованого майна від 28.10.2019.

РВ ФДМУ на підставі заяви орендаря та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 прийнято наказ від 05.11.2020 № 710 «Щодо нарахування орендної плати на період дії карантину», яким вирішено здійснювати відповідачу нарахування орендної плати в розмірі 50 % з дати встановлення карантину і станом на 26.04.2021 заборгованість з орендної плати відсутня.

Для оплати орендної плати за користування майном у період з березня 2020 року по червень 2020 року та з жовтня 2020 року по квітень 2021 року, позивач виставив відповідачу рахунки фактури разом з відповідними актами приймання-здачі виконаних послуг:

1) рахунок-фактура за березень 2020 року від 31.03.2020 № 76/579 на суму 395 311,60 грн, з яких 164 713,17 грн (30 %) підлягають до сплати на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 230 598,43 грн в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2020 на суму 395 311,60 грн, строк оплати рахунку 15.04.2020;

2) рахунок-фактура за квітень 2020 року від 30.04.2020 № 76/679 на суму 398 474,09 грн, з яких 166 030,87 грн (30 %) підлягають до сплати на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 232 443,22 грн в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2020 на суму 398 474,09 грн, строк оплати рахунку 15.05.2020;

3) рахунок-фактура за травень 2020 року від 31.05.2020 № 76/901 на суму 399 669,52 грн, з яких 166 528,97 грн (30 %) підлягають до сплати на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 233 140,55 грн в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2020 на суму 399 669,52 грн, строк оплати рахунку 15.06.2020;

4) рахунок-фактура за червень 2020 року від 30.06.2020 № 76/1177 на суму 400 468,85 грн, з яких 166 862,02 грн (30 %) підлягають до сплати на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 233 606,83 грн в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2020 на суму 400 468,85 грн, строк оплати рахунку 15.07.2020;

5) рахунок-фактура за жовтень 2020 року від 31.10.2020 № 76/1977 на суму 403 248,82 грн, з яких 168 020,34 грн (30 %) підлягають до сплати на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 235 228,48 грн в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.10.2020 на суму 403 248,82 грн, строк оплати рахунку 15.11.2020;

6) рахунок-фактура за листопад 2020 року від 30.11.2020 № 76/2149 на суму 408 491,05 грн, з яких 170 204,60 грн (30 %) підлягають до сплати на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 238 286,45 грн в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.11.2020 на суму 408 491,05 грн, строк оплати рахунку 15.12.2020;

7) рахунок-фактура за грудень 2020 року від 31.12.2020 № 76/2372 на суму 412 167,48 грн, з яких 171 736,45 грн (30 %) підлягають до сплати на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 240 431,03 грн в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2020 на суму 412 167,48 грн, строк оплати рахунку 15.01.2021;

8) рахунок-фактура за січень 2021 року від 31.01.2021 № 76/292 на суму 417 525,65 грн, з яких 173 969,02 грн (30 %) підлягають до сплати на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 243 556,63 грн в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2021 на суму 417 525,65 грн, строк оплати рахунку 15.02.2021;

9) рахунок-фактура за лютий 2021 року від 28.02.2021 № 76/561 на суму 421 700,90 грн, з яких 175 708,71 грн (30 %) підлягають до сплати на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 245 992,19 грн в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 28.02.2021 на суму 421 700,90 грн, строк оплати рахунку 15.03.2021;

10) рахунок-фактура за березень 2021 року від 31.03.2021 № 76/879 на суму 428 869,82 грн, з яких 178 695,76 грн (30 %) підлягають до сплати на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 250 174,06 грн в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2021 на суму 428 869,82 грн, строк оплати рахунку 15.04.2021;

11) рахунок-фактура за квітень 2021 року від 30.04.2021 № 76/1056 на суму 431 871,91 грн, з яких 179 946,63 грн (30 %) підлягають до сплати на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 251 925,28 грн в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2021 на суму 431871,91 грн, строк оплати рахунку 15.05.2021.

ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», обґрунтовуючи позовні вимоги у справі, що розглядається, послалося на те, що відповідач ці рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором оренди отримав, що підтверджується реєстрами виданих/отриманих оригіналів документів за період надання послуг. За цей період відповідач мав сплатити 4 517 799,69 грн, з яких до сплати саме позивачу підлягало 1 882 416,54 грн, проте орендна плата була сплачена не в повному розмірі, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

16.12.2020 позивач направив відповідачу претензію від 15.12.2020, в якій вимагав оплатити заборгованість за період з березня 2020 року по червень 2020 року в загальній сумі 605 688,42 грн, яка залишена відповідачем без виконання.

За таких обставин позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача за період з березня 2020 року до червня 2020 року, з жовтня 2020 року до лютого 2021 року та за березень-лютий 2021 року заборгованість у сумі 1 345 671,87 грн, у тому числі 1 160 858,34 грн основного боргу, 100 127,52 грн пені, 23 212,32 грн 3 % річних та 61 473,69 грн інфляційних втрат. Водночас позивач зауважив, що орендну плату за липень-вересень 2020 року відповідач оплатив у повному обсязі, згідно з виставленими позивачем рахунками.

ТОВ «Аерохендлінг» проти позову заперечило та послалося, зокрема, на виникнення форс-мажорних обставин, що підтверджено сертифікатами Торгово-промислової палати України, у зв`язку з запровадженням карантинних заходів та закриттям пунктів пропуску через державний кордон і терміналу «D», в якому розміщені орендовані приміщення, тому, за його доводами, наявні підстави, зокрема для зменшення розміру орендної плати до 50 % відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину».

На підтвердження таких обставин відповідачем надано, зокрема: сертифікати на здійснення діяльності у сфері цивільної авіації; наказ від 04.03.2019 «Про межі території пункту пропуску»; схеми меж пропуску у терміналі «D»; рішення від 25.03.2019 та від 27.05.2020 про можливість розміщення підприємства в пункті пропуску через державний кордон України; лист РВ ФДМУ від 30.11.2020 щодо нарахування відповідачу орендної плати на період дії карантину у розмірі 50 %; лист позивача від 22.02.2021 щодо неможливості застосування знижки без укладання додаткового договору до договору оренди; платіжні доручення про сплату орендної плати у спірні періоди; договір із позивачем від 02.03.2020 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг; платіжні доручення на оплату комунальних послуг; роздруківку з сайту позивача щодо режиму роботи аеропорту; лист позивача від 12.06.2020 про доступ до терміналу «D»; наказ відповідача від 18.03.2020 про тимчасове зупинення господарської діяльності в терміналі «D»; наказ відповідача від 06.04.20202 про простій з 07.04.2020 до 14.06.2020; сертифікат Торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин від 28.07.2020 № 1219/05-4; листи від 16.03.2020 і 15.06.2020 щодо звільнення від орендної плати; листи відповідача щодо зауважень до актів приймання-передачі виконаних послуг.

Апеляційний господарський суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено частково, та погодився з висновками місцевого суду про те, що належною до нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача як балансоутримувача є орендна плата у розмірі 30 %, розрахована відповідно до умов договору, із зменшенням її з 12.03.2020 до 50 % відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 та наказу РВ ФДМУ від 05.11.2020 № 710. Разом із тим, ураховуючи встановлений розмір орендної плати, який підлягав сплаті, та дати здійснення відповідачем платежів, суд дійшов висновку і про часткове задоволення вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» у поданій касаційній скарзі послалося на те, зокрема, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позов, неправильно застосували до спірних правовідносин положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», щодо застосування якої при вирішенні спору у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, Так, скаржник вважає, що зазначена постанова не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки її положеннями не передбачено нарахування орендної плати у розмірі 50 % орендарям нерухомого державного майна для розміщення допоміжних приміщень, а також у разі розрахунку орендної плати не за Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, а як у цьому випадку - за результатами конкурсу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення у межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

Як установлено судами попередніх інстанцій, між РВ ФДМУ та ТОВ «Аерохендлінг» існують правовідносини з оренди державного майна, що виникли на підставі договору оренди № 2291 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 27.09.2019.

За змістом положень статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 283 287 Господарського кодексу України (далі - ГК), статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (тут і далі чинного на час укладення договору оренди державного майна) сторонами договору (оренди) з відповідними правами та обов`язками є наймодавець (орендодавець), у цьому випадку РВ ФДМУ, та наймач (орендар) - ТОВ «Аерохендлінг».

Відповідно до частин 1, 4 статті 286 ГК орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про оренду держаного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (частина 1).

У частині 2 статті 19 Закону України «Про оренду держаного та комунального майна» визначено, що Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

У пункті 3.6 договору оренди, укладеного 27.09.2019 між РВ ФДМУ та ТОВ «Аерохендлінг», визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

З огляду на викладене, посилання ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» у касаційній скарзі на те, що оренду плату у правовідносинах сторін з оренди державного майна за договором від 27.09.2019 було сформовано без застосування Методики розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу є безпідставними.

11.03.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якої з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин.

Згідно з частинами 4, 6 статті 762 ЦК наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено пунктом 14 такого змісту: « 14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини 6 статті 762 цього Кодексу».

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-IX, який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК викладено в такій редакції: « 14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 ГК, частин 4 та 6 статті 762 ЦК, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб».

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» (чинної на час виникнення спірних правовідносин) врегульовано деякі питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, а також щодо нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, зокрема у пункті 1 цієї постанови передбачено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, здійснюється у розмірі: 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

За змістом пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 орендодавці державного майна забезпечують нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину.

У додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 наведено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 %, зокрема, ними є орендарі, які використовують нерухоме державне майно для розміщення офісних приміщень (зокрема в аеропортах).

У постановах Верховного Суду, зокрема, від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20, від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20 при вирішенні спорів у подібних правовідносинах за позовами ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (як балансоутримувача) до суб`єктів господарювання про стягнення заборгованості з орендної плати наведено правові висновки, за змістом яких, зокрема, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» та пункту 1 додатку № 2 до цієї постанови у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди, цією постановою не вимагається.

За встановлених судами обставин у справі, що розглядається, за умовами договору оренди від 27.09.2019 майно передано відповідачу для розміщення офісних та допоміжних приміщень в аеропорту, тому на нього поширюються положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 (додаток 2).

Оскільки, з огляду на наведені норми, забезпечення нарахування орендної плати за державне майно на період карантину було покладено на орендодавця державного майна, тому за встановлених судами обставин, РВ ФДМУ як орендодавець державного майна за договором оренди від 27.09.2019 на виконання цієї постанови видало відповідний наказ від 05.11.2020 № 710, за яким погоджено відповідачу нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном у розмірі 50 % суми нарахованої орендної плати.

Такими встановленими фактичними обставинами у справі, що розглядається, спростовуються доводи ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про те, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 не застосовуються до спірних правовідносин.

Водночас як правомірно зазначено судом апеляційної інстанції, яким було відхилено аналогічний довід ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», позивач не уповноважений визначати порядок нарахування орендної плати, оскільки такі повноваження має виключно власник майна та сторона договору оренди, якою і було прийнято відповідне рішення (наказ РВ ФДМУ від 05.11.2020 № 710) на виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611, у тому числі щодо зменшення орендної плати стосовно допоміжних приміщень (такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20, у якій, між іншим, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин, орендну плату було визначено за результатами конкурсу на право оренди державного майна).

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що належною до нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача як балансоутримувача є орендна плата в розмірі 30 %, що розрахована відповідно до умов договору, із зменшенням її з 12.03.2020 до 50 % відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 та наказу РВ ФДМУ від 05.11.2020№ 710, відповідно до наведеного судом розрахунку

У зв`язку з наведеним суди попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, відповідно до наведених норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

За змістом касаційної скарги підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій є приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Водночас Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень, оскільки ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК, суд касаційної інстанції не бере до уваги суперечливі твердження скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (зокрема, положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611), з огляду на те, що при вирішенні цієї справи судами попередніх інстанцій було враховано висновки Верховного Суду, викладені, зокрема у постановах від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20, від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20, при вирішенні спору у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене та встановлені фактичні обставини справи, ураховуючи наведені правові висновки Верховного Суду, у тому числі у питанні застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для надання окремого висновку стосовно застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

При цьому необхідно зауважити, що формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Разом із тим, посилаючись на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК щодо необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, скаржник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті спірних правовідносин з урахуванням актуальної судової практики, встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, здійсненої ними оцінки наявних у справі доказів та результатів вирішення позову, як і не наводить мотивованого обґрунтування того, яким чином висновок щодо застосування норм права вплине на висновки судів першої та апеляційної інстанцій, викладені в оскаржених судових рішеннях у цій справі.

Отже, зважаючи на викладене, підстав для формування правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у контексті спірних правовідносин немає, тому доводи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування наведених норм матеріального права під час касаційного провадження не підтвердилися.

Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постановлених у справі судових рішень - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 у справі № 911/1047/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

В.Г. Суховий