ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 925/367/20(925/107/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.,

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

за участю представника ТОВ "Спектр-Агро" - адвоката Бонтлаба В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер А"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022

та рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2021

у справі № 925/367/20 (925/107/21)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Янтар-Черкаси", 3) Публічне акціонерне товариство "Вектор Банк", 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт", 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер А"

про визнання недійсним договору поруки від 19.03.2020

у межах справи № 925/367/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.04.2020 відкрито провадження у справі № 925/367/20 за заявою ТОВ "Спектр-Агро" про банкрутство ТОВ "Остер".

Постановою Господарського Черкаської області від 09.12.2020 ТОВ "Остер" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

01.02.2021 ТОВ "Спектр-Агро" звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою про визнання недійсним договору поруки від 19.03.2020, укладеного між ТОВ "Остер" і ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс".

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.11.2021 у справі № 925/367/20 (925/107/21) (суддя Хабазня Ю.А.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення договір поруки від 19.03.2020, укладений між ТОВ "Остер" та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс".

Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст. ст. 3 12 13 14 ГПК України, ст. ст. 2 7 42 62 КУзПБ, ст. ст. 11 15 16 203 215 555 627 ЦК України та мотивовано тим, що судом було встановлено обставини, які відповідно до ст. 42 КУзПБ є підставою для визнання недійсним договору поруки від 19.03.2020.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 (колегія суддів: Отрюх Б.В. - головуючий, Грек Б.М., Остапенко О.М.) рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2021 у справі № 925/367/20 (925/107/21) залишено без змін.

ТОВ "Лідер А" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 та рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2021 у справі № 925/367/20 (925/107/21), посилаючись на те, що судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Підставою касаційного оскарження ТОВ "Лідер А" зазначає п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Заявник касаційної скарги доводить, що судом неправомірно розглянуто позов, поданий ТОВ "Спектр-Агро" до ТОВ "Остер" та неналежного відповідача - ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс", оскільки на момент подання та розгляду позову про визнання недійсним договору поруки від 19.03.2020, укладеного між ТОВ "Остер" та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс", останнє вже не було стороною оспорюваного правочину, так як всі права та обов`язки за ним 15.05.2020 відступило на користь ТОВ "Лідер А", яке фактично, стало стороною в договорі поруки (в зобов`язанні) і повинно бути відповідачем.

При цьому ТОВ "Лідер А", обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги та підстави касаційного оскарження посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17) та наголошує, що належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Також заявник касаційної скарги вказує на те, що висновки місцевого та апеляційного судів про фраудаторність спірного договору поруки підпадає під сумнів, оскільки сторони цього договору не є близькими чи спорідненими особами, а в постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 13.05.2020 у справі № 372/3541/16-ц, від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18, від 11.11.2020 у справі № 619/82/19 "у переважній більшості фраудаторні правочини вчиняються між близькими родичами".

Крім цього, на думку скаржника, відсутні обставини, передбачені ч. 2 ст. 42 КУзПБ, для визнання недійсним договору поруки від 19.03.2020, оскільки, боржник (ТОВ "Остер") не здійснив відчуження майна безоплатно, не взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони (оскільки виконання зобов`язань за договором поруки передбачає право регресу), не відмовився від власних майнових вимог, не уклав договір із заінтересованою особою, не уклав договір дарування.

ТОВ "Лідер А" у касаційній скарзі наголошує, що сторони укладали спірний договір виключно задля досягнення мети визначеної в самому договорі, не мали наміру порушувати прав інших осіб та вимог закону. Договір поруки є реальним, та не є удаваним чи фіктивним.

ТОВ "Спектр-Агро" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ТОВ "Лідер А" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 та рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2021 у справі № 925/367/20 (925/107/21) - залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими, а викладені у них висновки відповідають судовій практиці у вирішенні спорів у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника ТОВ "Спектр-Агро", перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час розгляду справи місцевим та апеляційним судами досліджено та встановлено, що:

- між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Янтар-Черкаси" були укладені кредитні договори від 27.09.2007 № 010/05-02/058-07 та від 06.08.2008 № 010/05-02/064-08;

- 08.12.2016 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Вектор Банк" був укладений договір факторингу, за яким ПАТ "Райффайзен Баек Аваль" відступило свої права до ТОВ "Янтар-Черкаси" за вказаними вище кредитними договорами;

- 08.12.2016 між ПАТ "Вектор Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" укладено договір факторингу, згідно з яким ПАТ "Вектор Банк" відступило свої права вимоги до ТОВ "Янтар-Черкаси" за кредитними договорами від 27.09.2007 №010/05-02/058-07 та від 06.08.2008 №010/05-02/064-08 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Форінт";

- 18.03.2020 між ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" укладено договір факторингу за №102, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" відступило свої права вимоги до ТОВ "Янтар-Черкаси" за згаданими кредитними договорами на користь ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс";

- 19.03.2020 між ТОВ "Остер" та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" укладено договір поруки, згідно з яким ТОВ "Остер" виступило поручителем перед ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" та зобов`язалося солідарно відповідати у повному обсязі перед ним за виконання ТОВ "Янтар-Черкаси" зобов`язань за кредитними договорами від 27.09.2007 №010/05-02/058-07 і від 06.08.2008 №010/05-02/064-08. Загальна сума заборгованості за цим договором складає 3 981 894,39 доларів США та 24 526,89 євро;

- 12.05.2020 ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" передало на користь ТОВ "Лідер А" право вимоги до ТОВ "Янтар-Черкаси" за кредитними договорами від 27.09.2007 №010/05-02/058-07 і від 06.08.2008 №010/05-02/064-08 та договором поруки від 19.03.2020.

Предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ "Спектр-Агро" про визнання недійсним договору поруки від 19.03.2020, укладеного між ТОВ "Остер" і ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс".

Зазначена заява обґрунтована тим, що спірний договір укладений боржником - ТОВ "Остер" за 1 місяць до відкриття провадження у справі № 925/367/20 про банкрутство ТОВ "Остер" ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.04.2020, з метою виникнення "штучної" заборгованості перед ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" для включення його вимог до реєстру вимог кредиторів боржника.

ТОВ "Спектр-Агро" у позовній заяві доводило, що укладення вказаного договору поруки для ТОВ "Остер" було вкрай фінансово невигідним, суперечило принципам розумності та справедливості, оскільки ТОВ "Остер", маючи перед власними кредиторами (у тому числі й забезпеченими) заборгованість понад 41 млн. грн, уклало спірний договір та виступило поручителем на суму 3 981 894,39 доларів США та 24 526,89 євро, взявши на себе ще додаткові зобов`язання. Крім цього, договір укладено боржником без жодних відповідних майнових дій іншої сторони.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КУзПБ, правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Частиною 2 ст. 42 КУзПБ передбачено, що правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення, а тому для з`ясування наявності чи відсутності таких обставин, суд повинен дослідити оспорюваний договір та надати йому правову оцінку.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2020 між ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" (Сторона-1/кредитор) і ТОВ "Остер" (Сторона-2/поручитель) укладено договір поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами 1 і 2 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Дослідженням матеріалів справи судами встановлено, що за змістом п. 1.1. Договору поруки, поручитель зобов`язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання ТОВ "Янтар-Черкаси" (позичальник) у повному обсязі зобов`язань за:

А) кредитним договором №010/05-02/058-07 про надання кредиту під іпотеку комерційної нерухомості для корпоративних клієнтів», що укладений 27.09.2007 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк Аваль") та позичальником (далі - Договір кредиту-1), право вимоги за яким набуто Стороною-1 на підставі договору факторингу №102 від 18.03.2020, укладеному між Стороною-1 та ТОВ "ФК "Форінт", який у свою чергу набув відповідні права вимоги за договором факторингу (портфельне відступлення прав вимоги), укладеному 08.12.2016 між ТОВ "ФК "Форінт" та ПАТ "Вектор Банк", а останній набув їх у АТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно Договору факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) від 08.12.2016;

Б) кредитним договором № 010/05-02/064-08 "Корпоративний Інвестиційний кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія", що укладений 06.08.2008 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк Аваль") та Позичальником відповідно до умов Генеральної кредитної угоди №010/05-02/064-08/г від 06.08.2008 (далі - Договір кредиту-2), право вимоги за яким набуто Стороною-1 на підставі договору факторингу №102 від 18.03.2020, укладеному між Стороною-1 та ТОВ "ФК "Форінт", який у свою чергу набув відповідні права вимоги за договором факторингу (портфельне відступлення прав вимоги), укладеному 08.12.2016 між ТОВ "ФК "Форінт" та ПАТ "Вектор Банк", а останній набув їх у АТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно Договору факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) від 08.12.2016,

а саме: повернення заборгованості за:

- кредитом, що слідує з Договору кредиту-1, у розмірі, що складає гривневий еквівалент 1 718 125,37 доларів США (на день відповідного платежу);

- нарахованими процентами за користування кредитом згідно Договору кредиту-1 у розмірі, що складає гривневий еквівалент 1 747 974,72 доларів США (на день відповідного платежу);

- штрафними санкціями за Договором кредиту-1 у розмірі, що складає гривневий еквівалент 515 794,30 доларів США (на день відповідного платежу);

- нарахованими процентами за користування кредитом згідно Договору кредиту-2 у розмірі, що складає гривневий еквівалент 24526,89 євро (на день відповідного платежу).

Відповідно до п.п. 2.1.1. п. 2.1. Договору поруки поручитель зобов`язаний у випадку невиконання позичальником зобов`язань за Договором кредиту на першу вимогу кредитора - виконати відповідне зобов`язання шляхом перерахування коштів на рахунок Кредитора згідно повідомлення останнього.

Згідно з п. п. 2.3.1. п. 2.3. Договору поруки від кредитор зобов`язаний з дати виконання поручителем забезпеченого порукою зобов`язання надати останньому необхідні документи для реалізації належного йому права зворотної вимоги до позичальника, в тому числі, але не обмежуючись, укласти договір про заміну кредитора у зобов`язанні у зв`язку з його виконанням третьою особою тощо.

Підпунктом 2.4.1. п. 2.4. Договору поруки передбачено, що кредитор має право у разі невиконання Позичальником та/або Поручителем забезпеченого порукою зобов`язання задовольнити свої вимоги в порядку, визначеному Договором кредиту та правочинами, що його забезпечують.

У спірних правовідносинах необхідним є також надання оцінки діям сторін договору поруки в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, спрямованими на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.

При цьому Верховний Суд акцентує, що при укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення.

Оскільки договір поруки є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети (за виключенням випадку, коли поручитель бере плату за свої послуги з боржника відповідно до ст. 555 ЦК України), то суд при вирішенні питання щодо фіктивності договору має з`ясовувати дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором і чи є такі мотиви легітимними.

За загальним правилом, правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Поручитель, який став солідарним боржником у зв`язку з невиконанням позичальником свого обов`язку у кредитному зобов`язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17).

Відповідно до стандартної ділової практики, боржнику відома особа поручителя і презюмується наявність певних відносин між боржником та поручителем (родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов`язаності, економічної залежності чи підпорядкування тощо). Саме ці відносини з боржником як правило спонукають поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов`язань боржника.

Укладення поручителем договору з кредитором без відома боржника і без наявності будь-яких відносин з боржником є нетиповою діловою практикою, яка може свідчити про те, що договір поруки укладається з іншою метою, аніж забезпечення виконання боржником основного зобов`язання. Зокрема, цей факт може свідчити про недобросовісність таких дій, на їх спрямування на зміну територіальної підсудності спорів, що випливають з основного зобов`язання, чи обхід заборони на відступлення кредитором прав за основним зобов`язанням (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 908/1152/18).

Колегія суддів зауважує, що боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Разом з тим, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (висновок, викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Таким чином, усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18.

Як було зазначено вище, спірний договір поруки укладено боржником 19.03.2020, тобто менш як за 1 місяць до відкриття провадження у справі № 925/367/20 про банкрутство ТОВ "Остер" ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.04.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.11.2020 у справі № 925/367/20 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Остер", зокрема, визнано вимоги:

- ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" у сумі 5 404 826,98 грн, з яких: 4 204,00 грн - судового збору, які підлягають погашенню у першу чергу; 4 260 246,85 грн - основного боргу кредиту, відсоткам, комісії, які підлягають погашенню у четверту чергу; 1 140 376,13 грн - пені, які підлягають погашенню у шосту чергу;

- ТОВ "Спектр-Агро" на суми: 67 731,00 грн - судовий збір та авансована винагорода арбітражному керуючому; 9 725 221,54 грн - вимоги не забезпечені заставою; 5 589 847,61 грн - неустойка/штрафні санкції;

- ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" на суми: 4 204,00 грн - судовий збір; 4 260 246,85 грн - вимоги не забезпечені заставою; 1 140 376,13 грн -неустойка/штрафні санкції.

Судами досліджено та встановлено, що на момент укладення договору поруки борг боржника перед позивачем - ТОВ "Спектр-Агро" складав більше 10 млн. грн та перед іншими кредиторами - 59 189 473,65 грн згідно з ухвалою суду від 10.11.2020 (без урахування вимог ТОВ "Фінансова компанія "Централ фінанс").

Крім того, попередніми судовими інстанціями з`ясовано, що майно ТОВ "Остер" (у тому числі й кошти на рахунках) було арештоване у виконавчому провадженні.

За встановлених обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що боржник - ТОВ "Остер", який не міг виконати свої зобов`язання перед кредиторами на зазначену вище суму, ні в силу власної неплатоспроможності ні в силу існуючих арештів на майно, не може виконати зобов`язання іншої особи на суму 3 981 894,39 доларів США та 24 526,89 євро. Ці обставини свідчать про те, що договір поруки було укладено з іншою метою, аніж реальне забезпечення виконання ТОВ "Остер" основного зобов`язання ТОВ "Янтар-Черкаси".

При цьому судами не встановлено наявності обставин чи доказів легітимної мети ТОВ "Остер" узяття на себе зобов`язання іншої особи - ТОВ "Янтар-Черкаси". При цьому, до матеріалів справи не надано доказів відносин ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" з ТОВ "Остер" (родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов`язаності, економічної залежності чи підпорядкування тощо), які могли б розглядатися як спонукання поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов`язань ТОВ "Янтар-Черкаси".

За результатами перевірки обставин справи, попередніми судовими інстанціями спростовано доводи колишнього керівника боржника - ОСОБА_1 про наявність у ТОВ "Остер" на складах продукції на суму більш ніж 72 млн. грн., при цьому встановлено, що 24.09.2018 було відкрито виконавче провадження про стягнення з ТОВ "Остер" на користь ТОВ "Спектр-Агро" 10 441 836,76 грн, у ході якого боржник спромігся погасити суму лише 267 619,62 грн.

Дослідженням обставин справи суди також встановили, що ТОВ "Остер", перебуваючи у стані неплатоспроможності та неможливості виконати зобов`язання перед кредиторами через накладені арешти, уклало з ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" спірний договір поруки від 19.03.2020, за яким взяло на себе зобов`язання у розмірі 3 981 894,39 доларів США 24 526,89 євро без відповідних майнових дій іншої сторони.

Встановивши наведені вище обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що дії ТОВ "Остер" і ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" щодо укладення спірного договору поруки від 19.03.2021 є недобросовісними і несправедливими по відношенню до інших кредиторів, є зловживанням правом на укладення договору поруки, спрямовані на позбавлення кредиторів, зокрема, позивача, в майбутньому законних майнових прав.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що встановлені вище обставини відповідно до ст. 42 КУзПБ є підставою для задоволення позовних вимог ТОВ "Спектр-Агро" та визнання недійсним договору поруки від 19.03.2020, укладеного між ТОВ "Остер" та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс".

Доводи касаційної скарги ТОВ "Лідер А" не дають підстав стверджувати про те, що наведені судами мотивування є необґрунтованими, оскільки правильність цих тверджень напряму випливає із матеріалів цієї справи, обставин спору, норм чинного законодавства та висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Матеріали справи свідчать про те, що дотримуючись приписів ст. 86 ГПК України, місцевий та апеляційний суди всебічно, повно і об`єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи, встановили наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання спірного правочину недійсним на момент його вчинення, а їх висновки про задоволення позову є законними та обґрунтованими.

Аргументи заявника касаційної скарги про те, що спірний договір поруки не містить ознак фраудаторного правочину, сторони укладали цей договір виключно задля досягнення визначеної у ньому мети та не мали наміру порушувати права інших осіб і вимоги закону, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.

Разом з тим, доводи касаційної скарги про те, що у даній справі за позовом ТОВ "Спектр-Агро" до ТОВ "Остер" і ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" про визнання договору недійсним, ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" є неналежним відповідачем у зв`язку з відступленням 15.05.2020 всіх прав та обов`язків на користь ТОВ "Лідер А", відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, та такі, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

У справі, яка розглядається відповідно до ст. 47 ГПК України позов пред`явлений до обох сторін оспорюваного правочину - ТОВ "Остер" та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс", оскільки права (обов`язки) обох відповідачів виникли з однієї підстави - укладеного між ними договору поруки від 19.03.2020. При цьому, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання цього правочину недійсним, саме на момент його вчинення ТОВ "Остер" та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс".

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), яку згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відтак, наведені ТОВ "Лідер А" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень, допущених судами при розгляді спору у даній справі.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 та рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2021 у справі № 925/367/20 (925/107/21) прийняті у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300 301 314 315 317 ГПК України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер А" - залишити без змін.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 та рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2021 у справі № 925/367/20 (925/107/21) - залишити без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Жуков С.В.

Огороднік К.М.