ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року

м. Київ

справа №250/3406/13-а

адміністративне провадження №К/9901/1724/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стрелець Т.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року (колегія у складі суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О., Арабей Т.Г.)

у справі № 250/3406/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернулась до Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області.

2. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила:

- скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області від 13.04.2012 №18846 та від 18.07.2013 № 1852 про відмову у перерахунку пенсії по втраті годувальника на підставі статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), статей 37, 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII);

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області перерахувати та виплатити пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 138 Закону № 2453-VI, статей 37, 37-1 Закону № 3723-ХІI, статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) на підставі останньої довідки Територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області від 18.06.2013 № 08-23/984, починаючи з 01.01.2012;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області, починаючи з 04.06.2013 виплачувати позивачу пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 138 Закону № 2453-VI, статей 37, 37-1 Закону № 3723-ХІI, без обмеження максимальним розміром.

3. Постановою Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 21.11.2013 позовні вимоги задоволено частково:

- визнано дії Управління Пенсійного фонду м. Ясинувата та Ясинуватському районі щодо відмови у перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника протиправними;

- зобов`язано Управління Пенсійного фонду в м. Ясинувата та Ясинуватському районі провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника з врахуванням підвищення посадового окладу судді місцевого суду з 01.01.2012;

- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

4. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області задоволено частково: постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 21.11.2013 скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування рішення №18846 від 13.04.2012 та зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області про проведення перерахунку та виплаті пенсії по втраті годувальника відповідно до статті 138 Закону № 2453-VI, статей 37, 37-1 Закону № 3723-XII на підставі останньої довідки Територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області від 18.06.2013 за період з 01.01.2012 по 30.06.2013 залишено без розгляду.

5. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області задоволено частково: постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 21.11.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:

- рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 18.07.2013 за № 1852 скасовано;

- зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії державного службовця по втраті годувальника з 01.07.2013 на підставі довідки Територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області від 18.06.2013 № 08-23/984 з урахуванням фактично виплачених сум;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.08.2016 касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області та ОСОБА_1 задоволені частково: ухвалу та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

7. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 замінено відповідача у справі з Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області на Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

8. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 21.11.2013 скасовано в частині вирішення позовних вимог за період з 01.01.2012 по 22.03.2013, а позовні вимоги в частині скасування рішення № 18846 від 13.04.2012 та зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області про проведення перерахунку та виплаті пенсії по втраті годувальника відповідно до статті 138 Закону № 2453-VI, статей 37, 37-1 Закону № 3723-XII на підставі останньої довідки Територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області від 18.06.2013 за період з 01.01.2012 по 22.03.2013 залишено без розгляду.

9. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області задоволено частково: постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 21.11.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області щодо відмови у перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника протиправними;

- рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 18.07.2013 за № 1852 скасовано;

- зобов`язано Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії державного службовця по втраті годувальника з 23.03.2013 на підставі довідки Територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області від 18.06.2013 № 08-23/984 з урахуванням фактично виплачених сум;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

10. Не погодившись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 в частині відмови у задоволенні позовних про виплату пенсії без обмеження граничним розміром та ухвалити нове рішення про задоволення позову у цій частині.

11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та надіслано особам, які беруть участь у справі, копію ухвали про відкриття касаційного провадження, копію касаційної скарги.

12. Відповідачем 12.12.2016 подані заперечення на касаційну скаргу, у яких він просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

13. У зв`язку із ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано Верховному Суду.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами встановлено, що на час звернення до суду ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області, а на час розгляду справи судом апеляційної інстанції - у Слов`янському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

15. Позивач з 15.02.2007 отримує пенсію по втраті годувальника, призначену відповідно до Закону № 3723-ХІІ у зв`язку зі смертю чоловіка, який працював на посаді судді Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області.

16. Рішеннями Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області від 13.04.2012 № 18846 та від 18.07.2013 № 1852 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії за її заявами.

17. Не погодившись з такими рішеннями, вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду із адміністративним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що ОСОБА_1 має право на перерахунок призначеної їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, оскільки це передбачено статтею 37-1 Закону № 3723-ХІІ.

19. Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про виплату перерахованої пенсії без обмеження граничним розміром, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вказав, що спеціальним законом, який регулює гарантії соціального захисту суддів є Закон № 2453-VІ, деякі положення якого у зв`язку з ухваленням Конституційним Судом України 03.06.2013 рішення № 3-рп/2013 визнані неконституційними.

У той же час, суд апеляційної інстанції наголосив, що ОСОБА_1 суддею не працювала, а пенсія їй призначена не на підставі норм Закону № 2453-VІ, а на підставі норм Закону № 3723-ХІІ, яких зазначене рішення Конституційного Суду України не стосується.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Позивач у касаційній скарзі стверджує, що статус та гарантії незалежності суддів щодо отримання належного матеріального забезпечення свідчать про наявність у неї права на отримання пенсії по втраті годувальника без обмеження максимальним розміром.

21. Мотивуючи свою позицію, позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 18.06.2007 № 4-рп/2007, а також рішення від 03.06.2013 № 3-рп/2013, яким визнані неконституційними норми щодо встановлення максимального розміру пенсії та довічного грошового утримання суддів. Позивач вважає, що обмеження розміру пенсії порушує її права та суперечить Конституції України.

22. Доводи відповідача у запереченнях на касаційну скаргу зводяться до відсутності у позивача права на перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною грошового забезпечення суддів. Відповідач наголошує на ненаправлені судом апеляційної інстанції та відсутності у нього документів щодо перерахунку пенсії позивача, а також процесуальних документів, поданих первинним відповідачем до суду.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

24. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Оскільки доводи та вимоги касаційної скарги стосуються виключно рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виплату перерахованої пенсії без обмеження граничним розміром, то Суд оскаржувану постанову в іншій частині не переглядає.

26. Статтею 37 Закону № 3723-ХІІ визначалося, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків.

27. За змістом статті 2 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VІ (далі - Закон № 3668-VI) у редакції Законів України № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016, тимчасово у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, у тому числі, Закону України «Про державну службу», не може перевищувати 10740 гривень.

28. Відповідно до пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

29. З 01 січня 2016 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ частину сьому статті 37 Закону №3723-ХІІ доповнено реченням такого змісту:

«Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

30. Дію вказаної норм продовжено до 31.12.2017 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII.

31. Аналіз викладених норм свідчить про те, що у період з 01.01.2016 по 31.12.2017 законодавчо був обмежений максимальний розмір пенсій, у тому числі і пенсій у зв`язку з втратою годувальника, призначених згідно статті 37 Закону №3723-ХІІ.

32. Щодо доводів скаржника про необхідність врахування при вирішенні спору рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013, то колегія суддів звертає увагу на те, що цим рішенням вирішено визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):

- частину третю, перше, друге, третє речення частини п`ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI;

- статтю 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI;

- абзац другий пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.

33. У цьому рішенні Конституційний Суд України наголосив, окрім іншого, на недопустимості встановлення в законі максимального розміру пенсії суддів або їх щомісячного довічного грошового утримання, наголошуючи, що це обмежить їх обсяг, а також зазначив, що‚ залишивши незмінним зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, закон звузив обсяг цього права, встановивши граничну межу для таких виплат суддям.

34. Отже, вказане рішення Конституційного Суду України стосуються неможливості встановлення максимального розміру пенсії або щомісячного довічного грошового утримання саме для суддів, та не розповсюджуються на правовідносини щодо максимального розміру пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону № 3723-ХІІ.

35. Це ж саме стосується посилань скаржника на рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, які стосуються гарантій незалежності суддів, а не осіб, які отримують пенсію у зв`язку з втратою годувальника та не є суддями.

36. Щодо посилань позивача в касаційній скарзі на те, що обмеження максимального розміру пенсії, звужують права громадян та суперечать Конституції України, колегія суддів зазначає, що вказані вище положення статті 2 Закону № 3668-VI, частини сьомої статті 37 Закону №3723-ХІІ для цілей визначення максимального розміру пенсії по втраті годувальника, призначеної за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а отже були чинними і підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

37. Також Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

38. За такого правового регулювання, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині виплати спірної пенсії без обмеження максимальним розміром.

39. Аналогічна позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постановах від 03.04.2018 (справа №361/4922/17), 02.05.2018 (справа №704/87/17), від 15.05.2019 (справа №554/4191/17), від 18.06.2020 (справа №703/526/17). Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначених правових висновків.

40. Щодо доводів та вимог відповідача у запереченнях на касаційну скаргу, то Суд звертає увагу, що вони, як зазначалося, зводяться до відсутності у позивача права на перерахунок пенсії й стосуються постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року також і в частині, що не оскаржена позивачем. Водночас, касаційної скарги відповідачем не подавалося, а можливості оскарження судових рішень у касаційному порядку шляхом заявлення відповідних вимог у запереченнях на касаційну скаргу іншої особи, норми чинного законодавства не передбачають.

41. Доводи відповідача про відсутність у нього певних документів, які перебували у віданні первинного відповідача, Суд також відхиляє, оскільки ці обставини не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення суду у даному касаційному проваджені з огляду на межі заявлених вимог та доводів касаційної скарги позивача.

42. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції у даній справі про відмову у задоволенні позову в частині, яка оскаржена позивачем.

43. Відповідно до статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

44. Оскільки Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, то підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя Т.Г. Стрелець