ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2019 року

Київ

справа №802/2041/16-а

провадження №К/9901/33448/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства «Іллінецьке» до Іллінецького районного відділення Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за участю третьої особи - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Колективного сільськогосподарського підприємства «Іллінецьке» на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду, прийняту 30 березня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Сторчака В.Ю., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Ватаманюка Р.В.,

ВСТАНОВИВ:

1. У листопаді 2016 року Колективне сільськогосподарське підприємство «Іллінецьке» (надалі також - позивач, КСП «Іллінецьке») звернувся до суду з позовом до Іллінецького районного відділення Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі також - відповідач, Іллінецький РВ ДВС), за участю третьої особи - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області) в якому просив:

1.1. Визнати протиправною та скасувати постанову Іллінецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 22 листопада 2016 року «Про опис та арешт майна (коштів) боржника».

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що постановою головного державного виконавця Іллінецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Максименка Олега Володимировича від 22 листопада 2016 року описано та накладено арешт на майно, що належить боржнику - КСП «Іллінецьке». На переконання позивача, зазначена постанова є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на те, що майно на яке накладено арешт не належить боржнику виконавчого провадження.

3. Відповідач, позовні вимоги не визнав, в обґрунтування своїх заперечень зазначив що КСП «Іллінецьке» борг за виконавчим документом не сплатило, тому державною виконавчою службою правомірно розпочато процедуру примусового виконання виконавчого документа, у тому числі шляхом накладення арешту на майно позивача і оголошено заборону на його відчуження.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 12 січня 2017 року позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

4.1. Визнав протиправною та скасував постанову Іллінецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 22 листопада 2016 року «Про опис та арешт майна (коштів) боржника».

4.2. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

5. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку що описане майно не перебуває у власності позивача, а тому не може бути використане для задоволення вимог стягувачів у виконавчому провадженні щодо КСП «Іллінецьке».

6. Вінницький апеляційний адміністративний суд з такими висновками суду першої інстанції не погодився, скасував постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року та прийняв нову якою у задоволенні позову відмовив повністю.

7. Суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про задоволення позовних вимог виходив з того, що після підписання позивачем Акту приймання-передачі державного майна - єдиного майнового комплексу державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Іллінецьке» (далі - ДП «СП «Іллінецьке») від 05 грудня 2014 року, до КСП «Іллінецьке» перейшло право власності на все рухоме майно, що перебувало у власності ДП «СП «Іллінецьке», в тому числі, на майно на яке накладено арешт.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

8. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.

9. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що майно на яке накладено арешт не належить боржнику виконавчого провадження, майно не розподілене між засновниками КСП «Іллінецьке» і не може бути відчужене.

10. У скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

11. Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 29 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за названою скаргою.

12. 5 березня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

13. Представник третьої особи надав заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на необґрунтованість та безпідставність останньої просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області, перебуває зведене виконавче провадження №39818932 від 10 вересня 2013 року про стягнення з ДП «СП «Іллінецьке» на користь фізичних та юридичних осіб заборгованості у загальному розмірі 4 991 472,63 гривень.

15. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, державна реєстрація ДП «СП «Іллінецьке» припинена, а його правонаступником є КСП «Іллінецьке» (код ЄДРПОУ 36131454).

16. Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

17. В березні 2015 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень звернувся до суду з заявами про заміну сторони виконавчого провадження ДП «СП «Іллінецьке» на його правонаступника КСП «Іллінецьке», які судом були задоволені.

18. Таким чином, після заміни ДП «СП «Іллінецьке», правонаступником КСП «Іллінецьке», до останнього перейшли боргові зобов`язання за зведеним виконавчим провадженням №39818932 від 10 вересня 2013 року.

19. Оскільки КСП «Іллінецьке», у встановлений державним виконавцем строк, борг за виконавчим документом не сплатило, то державною виконавчою службою розпочато процедуру примусового виконання виконавчого документа.

20. Так, на виконання доручення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Білоконь Р.П. головним державним виконавцем Іллінецького РВДВС у Вінницькій області Максименком О.В. проведено опис майна, яке знаходиться в користуванні боржника КСП «Іллінецьке» та винесено постанову від 22 листопада 2016 року «Про опис та арешт майна (коштів) боржника».

21. Як вбачається з оскаржуваної постанови, державним виконавцем накладено арешт на транспортні засоби, які знаходяться в користуванні КСП «Іллінецьке», тобто на рухоме майно.

22. Крім того, з наявного в матеріалах справи Договору № 1167 безоплатної передачі державного майна - єдиного майнового комплексу державного підприємства «СП «Іллінецьке» від 05 грудня 2014 року, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та КСП «Іллінецьким», зокрема п.п.2.1 та п.п.2 пунтку 2 Договору, право власності на Об`єкт приватизації, що є предметом цього Договору, переходить до Підприємства з моменту підписання акта приймання-передачі, за виключенням нерухомого майна право власності на яке настає з моменту його державної реєстрації відповідно до закону.

23. Отже, після підписання позивачем Акту приймання-передачі державного майна - єдиного майнового комплексу ДП «СП «Іллінецьке» від 05 грудня 2014 року, до КСП «Іллінецьке» перейшло право власності на все рухоме майно, що перебувало у власності ДП «СП «Іллінецьке», в тому числі, на майно на яке накладено арешт.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

24. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку регулюються Законом України № 606-XIV від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

26. Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

27. Згідно частини першої статті 6 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

28. Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону № 606-XIV).

29. Згідно частини другої статті 11 цього Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

30. Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

31. У разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (частина перша статті 33 Закону України «Про виконавче провадження»).

32. Частинами першою, другою та п`ятою статті 52 Закону №606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

33. За правилами статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

34. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

VI. Позиція Верховного Суду

35. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, враховуючи встановлені обставини та матеріали справи, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності дій відповідача, та зазначає наступне.

36. Так, з аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що у разі ненадання боржником у встановлені постановою про відкриття виконавчого провадження строки документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, а звернення стягнення на майно боржника полягає в першу чергу в його арешті. При цьому арешт може бути накладений на все майно боржника або ж на окремі предмети.

37. Верховний суд відхиляє доводи скаржника про те, що описане майно на яке накладено арешт, є власністю ДП «СП «Іллінецьке» в той час як боржником за виконавчим провадженням є КСП «Іллінецьке».

38. Так, після підписання позивачем Акту приймання-передачі державного майна - єдиного майнового комплексу ДП «СП «Іллінецьке» від 05 грудня 2014 року, до КСП «Іллінецьке» перейшло право власності на все рухоме майно, що перебувало у власності ДП «СП «Іллінецьке», в тому числі, на майно на яке накладено арешт.

39. Як вбачається з оскаржуваної постанови, державним виконавцем накладено арешт на транспортні засоби, які знаходяться в користуванні КСП «Іллінецьке», тобто на рухоме майно.

40. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на описане майно, не може бути звернуте стягнення в рамках виконання зведеного виконавчого провадження № 39818932, оскільки воно не перереєстровано на КСП «Іллінецьке».

41. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції вважає вірними висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

42. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

43. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

44. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

45. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства «Іллінецьке» залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду прийняту 30 березня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич