ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №757/42126/15-а

адміністративне провадження №К/9901/45142/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №757/42126/15-а

за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Управління Пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області про зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Управління Пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області, у якому просив:

- зобов'язати Пенсійний фонд України, спільно з УПФУ в м Алчевську і Головним управлінням ПФУ в Луганській області, вжити заходів по встановленню паперової/електронної пенсійної справи позивача, поставити позивача на облік в Управлінні міжнародного співробітництва ПФУ, проводити перерахунок, індексацію і виплату пенсії за віком, силами ПФУ, у відповідності до ст.ст. 27, 28, 40, 42, 43, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, в розмірі, визначеному законодавством на момент проведення перерахунку та виплати пенсії, не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як непрацюючому пенсіонеру, з урахуванням матеріалів пенсійної справи, з переведенням пенсії, за рахунок ПФУ, на особистий рахунок в установі банку за місцем постійного проживання в державі Ізраїль, через Державний експортно-імпортний банк України, в розмірі, визначеному відповідно до чинного законодавства України, щоквартально, у валюті держави Ізраїль, за офіційним обмінним курсом гривні до іноземних валют Нацбанку України, починаючи з 01.07.2014;

- здійснити перерахунок і виплатити пенсію за віком, за період з 07.10.2009 по 29.01.2013, в розмірі, передбаченому чинним законодавством, на момент виплати пенсії, одним платежем;

- зобов'язати виплатити компенсацію втрати частини доходу в зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії за період з 07.10.2009 по 29.01.2013 та з 01.07.2014 по день фактичної виплати заборгованості, одним платежем;

- надати виписку з розпорядження про перерахунок пенсії, з посиланням на нормативні акти.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останніми судовими рішеннями, а саме постановою Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області поставити ОСОБА_1 на пенсійний облік, здійснювати виплату пенсії за віком, з урахуванням доплат та надбавок, за період з 7 жовтня 2009 року по 9 травня 2015, в розмірі передбаченому законодавством.

Допущено негайне виконання постанови суду в частині призначення та виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року скасовано постанову Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги за період з 07.10.2009 до 29.01.2013 та з 01.07.2014 до 09.05.2015 залишено без розгляду.

Позов задоволено частково.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області поставити ОСОБА_1 на пенсійний облік та здійснювати виплату пенсії за віком, з урахуванням доплат та надбавок, починаючи з 10.05.2015.

Допущено негайне виконання постанови суду в частині призначення та виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської областні подало касаційну скаргу. Просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Крім того, у скарзі зазначає про незгоду із ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, якою здійснено процесуальне правонаступництво відповідача, допустивши заміну Управління Пенсійного фонду України у Сватівському районі Луганської області на його правонаступника - Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а судового рішення апеляційного суду - без змін, оскільки відсутні підстави для його скасування.

Як встановлено, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в Україні мешкав в місті Алчевську Луганської області та з 22.11.1998 року отримував пенсію за віком на пільгових умовах.

19.08.2001 позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання та з 31.08.2001 йому зупинено виплату пенсії.

Постановою Алчевського міського суду Луганської області від 30.08.2013 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Алчевську Луганської області про поновлення пропущеного строку, визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання поновлення виплати пенсії було задоволено та зобов'язано відновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах та інші пенсійні надбавки у розмірі обрахованому на сьогоднішній день, згідно ст.ст. 27, 28, 40, 42, 43, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, із застосуванням при розрахунку пенсії середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2012 рік по документам, наявним у пенсійній справі з врахуванням додатково наданих документів про пенсійний стаж після призначеної пенсії, починаючи з 07.10.2009.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 скасовано постанову Алчевського міського суду Луганської області від 30.08.2013 в частині задоволення вимог позивача про зобов'язання поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 по 28.01.2013, та в цій частині позовні вимоги - залишено без розгляду.

Крім того, постановою Печерського районного суду м. Києва від 20.02.2015 у справі №757/39006/14-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015, у задоволенні позовних вимог позивача, однією з яких було зобов'язати Пенсійний фонд України витребувати пенсійну справу позивача з Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську, взяти до обліку пенсійну справу в управлінні міжнародного співробітництва Пенсійного фонду України, проводити перерахунок та індексацію пенсії, було відмовлено.

За твердженням позивача, виплата пенсії припинилася з 01.07.2014 у зв'язку з відсутністю механізму виплати пенсії громадянам, які постійно проживають закордоном та отримували пенсію по місцю останнього проживання в Україні, в районі проведення антитерористичної операції.

21 жовтня 2015 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України та Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про поновлення виплати пенсії.

Листом від 04.11.2015 Пенсійний фонд України повідомив позивача, що 28 вересня 2012 року між Україною та Ізраїлем підписано угоду про соціальне забезпечення, яка регулюватиме питання пенсійного забезпечення громадян України, які виїхали на проживання до держави Ізраїль. На даний час триває робота щодо ратифікації даної угоди Верховною Радою України, тому питання про призначення і виплату пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, розглядатиметься після набрання чинності цією угодою.

Крім того, листом Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області від 04.11.2015 №5/Б-7 позивачу було запропоновано для вирішення питання щодо продовження виплати пенсії з 01.07.2014 звернутися до районного (міського) управління Пенсійного фонду України за місцем проживанням (реєстрації), яке у повному обсязі здійснює свої функції.

Не погоджуючись з такими діями органів Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначені положення визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України» та рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 закони, правові акти або окремі положення визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню, як такі, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на викладене, суд дійшов вірного висновку про наявність у позивача права на відновлення виплати пенсії.

Касаційний адміністративний суд погоджується з висновком апеляційного суду щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період до 10.05.2015 з огляду на нижченаведене.

Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інш. проти Великобританії" рішення від 22.10.1996, "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980).

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду (09.11.2015), апеляційний суд обґрунтовано залишив позовні вимоги за період з 07.10.2009 по 29.01.2013 та з 01.07.2014 по 09.05.2015 -без розгляду.

Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника - Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, що останнє не є правонаступником Управління Пенсійного фонду України у Сватівському районі Луганської області з огляду на таке.

Пунктом 1 постанови Правління Пенсійного фонду України N 9-1 від 12.05.2015 «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників» встановлено, що обслуговування страхувальників, які перебувають на обліку в управліннях Фонду, що тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на період проведення антитерористичної операції, зокрема здійснення обліку платежів, що надходять на рахунки органів Пенсійного фонду України, відкриті в установах АТ «Ощадбанк», прийняття звітності, передбаченої законодавством, зняття з обліку страхувальників в органах Пенсійного фонду України, надання довідок, встановлених законодавством, формування звітності та виконання завдань, передбачених підпунктами 2-4, 6, 9-12, 16, 19 пункту 4 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486, здійснювати управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах Донецької та Луганської областей згідно з додатком до цієї постанови.

Відповідно до п.п. 7 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Отже, серед повноважень Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області повноваження щодо постановки на облік та виплату пенсії, відсутні.

Разом з цим, право позивача як громадянина України на соціальний захист гарантовано статтями 24, 25, 46 Конституції України, статтею 8 Закону України від 9 липня 2003 року N1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до постанови Правління Пенсійного фонду України від 12.05.2015 №9-1 функціональним правонаступником Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області є Управління Пенсійного фонду України у Сватівському районі Луганської області, а згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 21.12.2016 правонаступником Управління Пенсійного фонду України у Сватівському районі Луганської області є Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України.

За наведених вище обставин Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України є належним відповідачем у справі.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні апеляційним судом рішення, а тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі №757/42126/15-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду