ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №553/3894/16-а

адміністративне провадження №К/9901/44338/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Ленінського районного суду м. Полтава в складі судді Кононенка С.Д. від 19.12.2016 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Бенедик А.П., Донець Л.О., Мельнікової Л.В. від 20.03.2017 у справі №553/3894/16-а за позовом ОСОБА_2 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій незаконними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - Полтавське ОУПФУ) №385 від 20.09.2016 року про скасування протоколу №8200 від 26.09.2013 року про призначення пенсії та припинення її виплати; зобов'язати відповідача здійснити з 01.01.2016 року перерахунок та виплату йому пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час призначення пенсії), в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Полтавської області від 19.10.2016 року №18-607/вих16, без обмеження її розміру.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 19 грудня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавського ОУПФУ №385 від 20.09.2016 року про скасування протоколу №8200 від 26.09.2013 року про призначення пенсії та припинення її виплати. Зобов'язано відповідача здійснити з 01.01.2016 року перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час призначення пенсії), в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Полтавської області від 19.10.2016 року №18-607/вих16, без обмеження її розміру.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 19 грудня 2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Полтавського ОУПФУ здійснити з 01.01.2016 року перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час призначення пенсії), в розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Полтавської області від 19.10.2016 року №18-607/вих16, та здійснити її виплату без обмеження. Прийнято в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди дійшли хибного висновку про те, що половина періоду навчання позивача у Вороніжському державному університеті підлягає зарахуванню до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру", оскільки вказаний університет, хоч і є вищим навчальним закладом, проте не юридичним, як передбачено в Законі. До того ж, суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про відсутність підстав для перерахунку та виплати з 01.01.2016 року пенсії позивача, безпідставно скасував рішення відповідача про скасування протоколу про призначення останньому пенсії, яким припинена виплата пенсії позивача. Також на думку відповідача, суд першої інстанції не звернув уваги на правомірність видачі довідки прокуратури про складові заробітної плати позивача, яка подана ним для перерахунку пенсії, та не врахував, що позивач з вимогами про зобов'язання здійснити перерахунок його пенсії з 01.01.2016 року звернувся лише у листопаді 2016 року.

У запереченні на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач у 1994 році закінчив Вороніжський державний університет за спеціальністю правознавство та отримав кваліфікацію юриста, що підтверджується копією диплома (дублікат) серіі ДВС №1262337.

З 01.02.1995 року позивач працює на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури Полтавської області.

З 06.09.2013 року позивачу згідно протоколу № 8200 від 26.09.2013 року призначено пенсію за вислугу років, обчислену відповідно до Закону України "Про прокуратуру" на підставі особисто поданої заяви про призначення/перерахунку пенсії, установленої форми. Разом із заявою позивач надав такі копії документів: паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, трудову книжку, диплом Воронежського державного університету, та довідки: №11-31-13 від 06.09.2013 року про періоди роботи в органах прокуратури, № 18-350/вих13 від 06.09.2013 року про розмір заробітної плати, № 18-349/вих13 від 06.09.2013 року про інші виплати за період з 01.09.2008 по 31.08.2013, № 18-348/вих13 від 06.09.2013 року про заробітну плату для обчислення пенсії.

З 01.04.2015 року відповідач призупинив виплату пенсії позивачу з посиланням на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII. В подальшому, постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 12.07.2016 року в справі №553/2265/16-а, яка набрала законної сили, зобов'язано Полтавське ОУПФУ відновити з 02.06.2015 року виплату позивачу раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

20 вересня 2016 року відповідач рішенням №385 скасував протокол №8200 від 26.09.2013 року про призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та вирішив припинити виплату пенсії як безпідставно призначену через відсутність необхідного для призначення вказаної пенсії спеціального стажу роботи, а саме - 21 рік.

02 листопада 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії та поновлення її виплати з 01.01.2016 року.

Враховуючи, що виплату пенсії поновлено не було та не перераховано її розмір, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач приймаючи рішення №385 від 20.09.2016 року про скасування протоколу №8200 від 26.09.2013 року про призначення позивачу пенсії та припинення її виплати, невірно застосував Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як такий, що суперечить Конституції України і законам України, а також обмежує зміст та обсяг існуючих прав і свобод, у зв'язку з чим порушив конституційне право позивача на належний рівень соціального забезпечення.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок з 01.01.2016 року пенсії на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 19.10.2016 року №18-607/вих16, відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру", виходячи з розрахунку 90 % від суми заробітної плати без обмеження її максимального розміру.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу з 01.01.2016 року пенсії, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач права на перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 року не має, оскільки Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VІІІ від 24.12.2015 року змінено підстави припинення виплати пенсій, призначених в тому числі відповідно до Закону України "Про прокуратуру", та передбачено обмеження у виплаті пенсії без виключення всім, хто працює на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, та раніше отримував пенсію.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він зроблений на підставі норм діючого законодавства. Крім того, відповідачем рішення суду апеляційної інстанції в цій частині не оскаржується.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача №385 від 20.09.2016 року про скасування протоколу №8200 від 26.09.2013 року про призначення пенсії, суд апеляційної інстанції покликався на те, що факт одержання позивачем вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст за спеціальністю "Правознавство" підтверджується документом встановленого зразка, який видано вищим навчальним закладом іноземної держави та визнано у встановленому порядку України.

Тому рішення відповідача про скасування протоколу №8200 від 26.09.2013 року про призначення пенсії позивачу за відсутності встановлених законом підстав є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки, при призначенні позивачу у 2013 році пенсії за вислугу років, відповідач дійшов висновку про наявність встановленого законом права на її отримання, зокрема, наявність визначеного статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 року (далі - Закон №1789-ХІІ) стажу, а саме 21 рік 0 місяців та 14 днів, зарахувавши половину строку навчання позивача у Вороніжському державному університеті.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Станом на час призначення позивачу пенсії, умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих були визначені ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ.

За змістом вказаної статті прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років.

До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Отже, чинним на момент звернення позивача до уповноваженого органу (територіального органу Пенсійного фонду України) законодавством було встановлено відповідні умови для отримання особою пенсії за вислугу років.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч. 5 ст. 45 вказаного Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовані Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок).

Відповідно до п.п. 2, 4, 5 Порядку (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) заява про призначення пенсії працюючим громадянам і членам їх сімей (у зв'язку з втратою годувальника) та про відстрочку часу її призначення відповідно до Закону подається працівником (членом його сім'ї у зв'язку з втратою годувальника) до управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах (далі - орган, що призначає пенсію) через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа). За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації).

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший. У разі, якщо до заяви про призначення, відновлення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за пенсією вважається день приймання заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Якщо документи, які необхідно подати додатково, протягом трьох місяців не подані, пенсія призначається, відновлюється за наявними документами. У подальшому при надходженні додаткових документів пенсія перераховується зі строків, передбачених пунктом четвертим статті 45 Закону.

Посадова особа у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і направляє їх до органу, що призначає пенсію, за місцезнаходженням підприємства, установи, організації або за місцем проживання (реєстрації) особи. Для забезпечення повноти відомостей про застраховану особу, якій призначається пенсія, подається комплект первинної звітності страхувальника до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України за період після останнього звіту до дати подання заяви про призначення пенсії включно. У необхідних випадках надається допомога щодо одержання відсутніх у особи документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, до органу, що призначає пенсію, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково у строки, передбачені пунктом 5 цього Порядку (п. 35 Порядку, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.п. 37-39 Порядку (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, відстрочку часу її призначення, перерахунок та відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 4).

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: а) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження; г) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 6), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п. 43 Порядку, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, призначаючи у 2013 році пенсію за вислугу років, відповідач дійшов висновку про наявність встановленого законом права на її отримання, зокрема, наявність визначеного статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ стажу, а саме 21 рік 0 місяців та 14 днів. До загального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років відповідачем, серед іншого, було зараховано половину строку навчання позивача у Вороніжському державному університеті з 01.09.1989 року по 27.06.1994 року - 2 роки 5 місяців 11 днів. Матеріали справи не містять доказів виникнення у відповідача станом на час призначення пенсії зауважень з приводу зарахування вказаного стажу. Відповідачем факт навчання позивача у період з 01.09.1989 року по 27.06.1994 року у Воронежському державному університеті не оспорювався.

Як встановлено судами, фактичною підставою для скасування рішення про призначення позивачу пенсії та припинення її виплати, слугували висновки відповідача про відсутність підстав для зарахування до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", половини строку навчання у Вороніжському державному університеті, оскільки даний навчальний заклад не відноситься до вищого юридичного навчального закладу.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке.

Згідно ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» вища освіта - рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Разом з тим, положеннями даного Закону не визначено поняття «вищий юридичний навчальний заклад», проте встановлено, що вищий навчальний заклад, це освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність. Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти - характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.

Відповідно до ст. 8 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання від 26.05.2000 року визначено, що диплом про повну вищу освіту і кваліфікацію спеціаліста, що видається в Україні, і диплом про вищу професійну освіту і кваліфікацію дипломованого спеціаліста, що видається в Російській Федерації, визнаються еквівалентними.

Ця Угода розповсюджується на документи державного зразка про освіту і вчені звання, що видаються на території держав Сторін, а також на документи державного зразка, що видаються установами освіти кожної із Сторін, що розташовані на території інших держав (ст. 13 Угоди).

Свідоцтвом Міністерства освіти та науки України від 14.07.2014 року №1233-14, диплом (дублікат) Воронежського державного університету ДВС 1262337 від 30.05.2002 року, що виданий на ім'я позивача, визнано еквівалентним відповідно до системи освіти України: «Повна вища освіта/Спеціаліст/Правознавство» та зазначено, що визначений документ дає право працевлаштування за фахом та продовження навчання на території України.

Отже, факт отримання позивачем вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст за спеціальністю "Правознавство" підтверджується документом встановленого зразка, який видано вищим навчальним закладом іноземної держави та визнано у встановленому порядку Україною.

Разом з тим, правові підстави припинення та поновлення виплати пенсії визначені ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача №385 від 20.09.2016 року про скасування протоколу №8200 від 26.09.2013 року про призначення пенсії позивачу.

Вимоги касаційної скарги щодо скасування постанови суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача здійснити з 01.01.2016 року перерахунок та виплату позивачу пенсії та доводи касаційної скарги в цій частині, задоволенню не підлягають, оскільки суд апеляційної інстанції правомірно скасував постанову суду першої інстанції в цій частині та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Решта доводів касаційної скарги не спростовують висновків судів і зводяться до незгоди з судовими рішеннями.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року та змінену постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 19 грудня 2016 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду