ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №541/1309/16-а

адміністративне провадження №К/9901/17959/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2017 року (головуючий суддя - Бондар В.О., судді: Калитка О.М., Калиновський В.А.),

у адміністративній справі № 541/1309/16-а за позовом ОСОБА_1 до Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - Управління ПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 5 липня 2016 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління ПФУ щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з 90% від суми заробітку відповідно до довідки Прокуратури Полтавської області № 18-182 вих.16 від 21 квітня 2016 року. Зобов'язано Управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з дня звернення щодо перерахунку пенсії, тобто з 28 квітня 2016 року, виходячи з 90% від суми заробітку відповідно до довідки Прокуратури Полтавської області № 18-182 вих.16 від 21 квітня 2016 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Управління ПФУ оскаржило її в апеляційному порядку.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2017 року Управлінню ПФУ відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Управління ПФУ звернулося з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить її скасувати. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Вважає, що відсутність коштів на сплату судового збору є поважною причиною пропущення процесуального строку на апеляційне оскарження, однак апеляційний суд не визнав її поважною та фактично позбавив Управління ПФУ права на апеляційне оскарження.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції до 15 грудня 2017 року) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

За перевіркою матеріалів справи, предметом апеляційного оскарження є постанова Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 5 липня 2016 року, яка прийнята у відкритому судовому засіданні. Вперше з апеляційною скаргою відповідач звернувся в межах строку апеляційного оскарження. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху, однак, у зв'язку з несплатою судового збору 28 вересня 2016 року повернуто.

Вдруге, апеляційна скарга подана Управлінням ПФУ 27 січня 2017 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Одночасно Управління ПФУ подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що протягом 2016 року кошти на сплату судового збору були відсутні, тому Управлінням ПФУ з поважних причин пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. У зв'язку з набранням чинності змін до Закону України «Про судовий збір» з 1 січня 2017 року територіальні органи Пенсійного фонду України звільнено від сплати судового збору.

Колегія суддів не заперечує факт того, що повернення апеляційної скарги не позбавляє Управління ПФУ права повторно звернутися з апеляційною скаргою. Проте строки на апеляційне оскарження автоматично не можуть бути поновленими.

Відповідності до частини першої статті 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Як встановлено апеляційним судом, єдиним обґрунтуванням Управління ПФУ причин пропущення строку є відсутність коштів на сплату судового збору. Проте відсутність коштів на сплату судового збору не є поважною причиною для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання первинної апеляційної скарги) Управління ПФУ зобов'язано було сплачувати судовий збір.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що наведені Управлінням ПФУ підстави, а саме відсутність коштів на сплату судового збору не може бути визнана поважною підставою достатньою для поновлення процесуального строку, встановленого законом.

Оскільки клопотання Управління ПФУ про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не містить поважних причин для поновлення строку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в його задоволенні.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстави для його скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадане судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду