ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №490/4315/16-а

адміністративне провадження №К/9901/30703/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №490/4315/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про визнання рішення неправомірним та зобов'язанні здійснити призначення пенсії за вислугою років, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду, ухвалену 25 січня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді Лук'янчук О.В., суддів Градовського Ю.М., Кравченка К.В.,

в с т а н о в и в :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, у якому просив визнати протиправними та незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва при прийнятті рішення від 22.04.2016 №28/1 про відмову у призначенні йому пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та зобов'язати Управління провести обчислення пенсії за вислугою років, виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня .2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України Центральному районі м. Миколаєва № 28/1 від 22 квітня 2016 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєа призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 - з моменту його звернення із заявою з 14 квітня 2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності спірного рішення, оскільки у позивача наявний стаж, що відповідає вимогам ст. 50-1 Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-Х11 (в редакції до внесення змін Законом № 3668-УІ) для призначення пенсії за вислугу років.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року скасовано постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня .2016 року та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що на час звернення позивача до ПФУ із заявою були відсутні законодавчі підстави для призначення пенсії за вислугою років.

Суди встановили, що 14 квітня 2016 року позивач звернувся до Управління ПФУ із заявою №1241 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року№1789-ХІІ.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва №28/1 від 22.04.2016 у призначенні зазначеного виду пенсії ОСОБА_1 відмовлено з огляду на те, що на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-УІП, у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний Банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу». Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII суттєво звужене право позивача на пенсію за вислугу років. Відповідно до статті 22 Конституції України звуження змісту та обсягу існуючих прав особи не допускається.

Відповідач проти задоволення касаційної скарги заперечив та зазначив, що відповідно до законодавства, що діяло на час звернення позивача за призначенням пенсії, він не мав права на пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час звернення позивача до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії порядок призначення пенсій прокурорам було врегульовано Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.

Частиною першою статті 86 вказаного Закону встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

- по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;

- з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;

- з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;

- з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;

- з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;

- з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Таким чином, статтею 86 Закону № 1697-VII збільшено стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ .

Тобто, станом на дату звернення позивача до Пенсійного фонду необхідною умовою для призначення пенсії за вислугу років був : стаж за вислугу років 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Проте, стаж позивача за вислугу років складав менше ніж 22 років 6 місяців, оскільки, як встановлено апеляційним судом, станом на 14 квітня 2016 року вислуга років, яка дає право на призначення пенсії - складає 20 років 7 місяців 7 днів, у тому числі на прокурорсько-слідчих посадах 16 років 7 місяців 7 днів.

Таким чином, оскільки стаж позивача за вислугу років не достатній для призначення пенсії на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що у спірних правовідносинах Пенсійний фонд України не порушив права позивача на пенсію.

Щодо посилання позивача на те, що Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII суттєво звужене його право на пенсію за вислугу років, суд зазначає таке.

У період дії статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII (у редакції від 26 липня 2011 року, що діяла до 30 вересня 2011 року), пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.

Разом з тим, станом на 30 вересня 2011 року у позивача був відсутній стаж роботи 20 років та стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 10 років.

Крім того, Законом України від 08.07.2011 N 3668-VI внесено зміни до частини 1 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII, відповідно до якого Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років.

Відтак, у період дії статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим при прийнятті Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача.

Згідно п. 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

. Вказаний у п. 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ) щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення за вислугу років і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

Отже, з аналізу п. 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213 колегія суддів дійшла висновку, що ним скасовані діючі станом на 1 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.

Проте, 15 липня 2015 року, у зв'язку з набуттям чинності Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), Закон № 1789-ХІІ частково втратив свою чинність.

Статтею 86 Закону № 1697-VII врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Разом з цим, станом на дату звернення позивача до Пенсійного фонду необхідною умовою для призначення пенсії за вислугу років був: стаж за вислугу років 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців. Проте, стаж позивача за вислугу років складав менше ніж 22 років 6 місяців, оскільки, як встановлено апеляційним судом, станом на 14 квітня 2016 року вислуга років, яка дає право на призначення пенсії - складає 20 років 7 місяців 7 днів, у тому числі на прокурорсько-слідчих посадах 16 років 7 місяців 7 днів.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції ухвалюючи судове рішення, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні апеляційним судом рішення, а тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року у справі №490/4315/16-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду