ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №233/4404/16-а

адміністративне провадження №К/9901/42647/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді: Блохін А.А., Сухарьок М.Г.) у справі № 233/4404/16-а за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Управління ПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У 7 вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління ПФУ від 18 серпня 2016 року щодо відмови в перерахунку пенсії;

- зобов'язати Управління ПФУ здійснити перерахунок його пенсії з розрахунку 90% від заробітної плати на підставі довідки Прокуратури Донецької області № 18-57-1609 від 29 липня 2016 року, починаючи з 1 грудня 2015 року;

- зобов'язати Управління ПФУ в подальшому проводити нарахування йому пенсії, застосовуючи перерахунок при підвищенні заробітної плати слідчих в особливо важливих справах Прокуратури Донецької області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з травня 2008 року перебуває на обліку в органах пенсійного фонду та отримує пенсію за вислугою років, відповідно до статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати. 11 серпня 2016 року він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням посадових окладів працівників органів прокуратури, на підставі довідки Прокуратури Донецької області № 18-57-1609 від 29 липня 2016 року про заробітну плату станом на 1 грудня 2015 року. Однак, Управління ПФУ листом від 19 серпня 2016 року № 17410/03 відмовило йому у перерахунку пенсії. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним звернувся до суду з вказаним позовом.

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління ПФУ від 18 серпня 2016 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії. Зобов'язано Управління ПФУ здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з розрахунку 90% від заробітної плати на підставі довідки Прокуратури Донецької області № 18-57-1609 від 29 липня 2016 року, починаючи з 1 грудня 2015 року. В частині позовних вимог про зобов'язання Управління ПФУ в подальшому здійснювати ОСОБА_1 нарахування пенсії, застосовуючи перерахунок при підвищенні заробітної плати слідчих в особливо важливих справах Прокуратури Донецької області відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволених позовних вимог та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині залишено без змін.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована правомірністю висновків суду першої інстанції, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», а тому внесені Законами зміни до статті, що регулює пенсійне забезпечення працівників прокуратури щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення суду апеляційної інстанції оскаржуєтьтся в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а в іншій частині позивачем не оскаржується, то колегія суддів перевіряє його законність та обґрунтованість лише у цій частині.

Вирішуючи позов суди виходили з того, що ОСОБА_1 з травня 2008 року призначено пенсію за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час призначення пенсії) у розмірі 90% від суми заробітної плати.

11 серпня 2016 року позивач звернувся до Управління ПФУ з заявою про перерахунок пенсії виходячи з розрахунку 90% від суми заробітної плати, у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорських працівників, згідно з довідкою Прокуратури Донецької області за № 18-57-29.07.2016 від 29 липня 2016 року.

Рішенням від 18 серпня 2016 року Управління ПФУ відмовило позивачу у перерахунку пенсії, оскільки відповідно до вимог Закону України від 2 березня 2015 року № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило статті 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, апеляційний суд виходив з того, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частини тринадцята і вісімнадцята статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» втратили чинність, а на виконання вимог частини двадцятої статті 86 Закону України № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було, а тому з урахуванням норм діючого законодавства та обставин справи суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що при перерахунку пенсії позивачу відповідач повинен був керуватися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, що діяла на час призначення пенсії.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру». Зокрема, статтею 50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті).

Частина вісімнадцята статті 50-1 цього Закону у редакції, чинній до 1 січня 2015 року передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Уряду.

Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратив чинність Закон України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру», крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої , шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.

Отже, на час прийняття постанови Кабінетом міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013, з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру», що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

За частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - постанова КМУ № 1013), якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 1 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

Положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII, якими частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи наведені положення джерел права, з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону України №1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (справа №711/6019/16-а) та від 2 березня 2018 року (справа №264/1617/17 та №761/21804/17).

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу перерахунку пенсії, відповідно до статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру», оскільки положення цієї статті втратили чинність, у зв'язку з чим, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду щодо відсутності у позивача права на перерахунок пенсії, відповідно до статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру». Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися є безпідставними, і не спростовують висновків судів, оскільки відсутність правового врегулювання не може свідчити про звуження існуючих прав позивача саме з боку органів Пенсійного фонду.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні частини позовних вимог, які є предметом касаційного перегляду в межах доводів касаційної скарги, судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга, в межах її доводів, не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду