ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 380/4184/20

адміністративне провадження № К/9901/31148/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Єресько Л. О., Жука А. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит", про визнання протиправною і скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 (суддя - Кравців О. Р. ) і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 (колегія суддів у складі: Качмара В. Я., Большакової О. О., Курильця А. Р. ),

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" (далі - ТОВ "Алекскредит"), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 09.04.2020 у виконавчому провадженні ВП № 61778320.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується паспортом. Місце проживання позивача не відноситься до виконавчого округу, на території якого відповідач здійснює свою діяльність.

Вказує, що виконавчий документ прийнятий виконавцем не за місцем його проживання (перебування) та не за місцезнаходженням майна позивача.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: с. Ясениця-Замкова, Старосамбірський район, Львівська область.

14.08.2019 між ТОВ "Алекскредит" (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір про надання кредиту № 2603888.

23.09.2019 укладено Додаткову угоду про зміну умов Договору про надання кредиту № 2603888 від 14.08.2019.

Реквізити місця проживання ОСОБА_1 згідно з договором та додатковою угодою зазначено: АДРЕСА_1.

04.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області посвідчено виконавчий напис, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження - невідомо, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1; місце проживання: АДРЕСА_2, фактичне місце роботи невідоме, яка є боржником за Кредитним договором № 2603888 від 14.08.2019, укладеним з ТОВ "Алекскредит", далі іменований - стягувач, заборгованість за Кредитним договором № 2603888 від
14.08.2019. Вказаний виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 6137.

07.04.2020 ТОВ "Алекскредит" направило приватному виконавцю Дорошкевич В. Л. заяву про примусове виконання рішення, у якій просило відкрити за місцем проживання (перебування) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом за № 6137 від 04.04.2020 про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 коштів у розмірі 21 500,00 грн; накласти арешт на грошові кошти на банківських рахунках боржника в межах суми заборгованості; у випадку встановлення доходу боржника звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника. Також заявник вказав реквізити для повернення авансового внеску та на який слід перерахувати кошти стягнуті внаслідок виконавчого провадження з боржника.

09.04.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В. Л. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису № 6137, виданого 04.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем. У вказаній постанові боржником вказано ОСОБА_1, адресою якої зазначено: АДРЕСА_2.

Доказів про наявність будь-якого майна у позивача (боржника) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача) до матеріалів справи не додано.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 28.07.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020, позов задовольнив повністю: визнав протиправною та скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л. про відкриття виконавчого провадження від 09.04.2020 ВП № 61778320.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки зареєстроване місце проживання позивача знаходиться поза межами виконавчого округу відповідача, у нього не було повноважень щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 6137 від 04.04.2020. Вказана у виконавчому написі № 6137 від 04.04.2020 інформація про проживання боржника на час його вчинення у місті Києві не може слугувати достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2, як у період укладення Кредитного договору, видачі виконавчого напису нотаріусом, відкриття виконавчого провадження відповідачем, так і на час розгляду справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що приватний виконавець порушила правила територіальної діяльності приватних виконавців, оскільки володіючи інформацією про місце реєстрації позивача (боржника), що не належить до її виконавчого округу, прийняла виконавчий документ з іншого виконавчого округу, що у свою чергу суперечить Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 19.11.2020. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження відповідач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, на підтвердження чого зазначає про рішення судів апеляційної інстанції у справах № 160/4982/20, № 560/2520/20, № 520/5603/20, які ухвалені на користь боржника щодо неможливості відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника відмінним від місця його реєстрації та рішення у справах № 200/4020/20-а, № 200/5040/20-а та № 520/5605/20-а, ухвалених на користь приватних виконавців щодо відсутності у приватного виконавця обов'язку перевіряти відомості щодо місця перебування боржника за адресою, вказаною у виконавчому документі, та відсутність підстав вважати, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем його виконання. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про наявність правової проблеми щодо правомірності відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника, вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження. Таким чином відповідач у касаційній скарзі обґрунтував наявність підстав, за яких рішення суду касаційної інстанції за наслідками розгляду такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пунктів 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України.

На обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження, визначених пунктами 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України, відповідач указує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та вирішення питання про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за місцем проживання/перебування боржника, вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження. За твердженням відповідача, суди ототожнюють поняття "місце реєстрації" та "місце проживання". Такий висновок суду виключає можливість проживання боржника за іншою адресою, окрім адреси реєстрації, що унеможливлює застосування в повному обсязі приписів частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника, адже ця норма є диспозитивною, згідно з якою у стягувача є право вибору пред'явлення виконавчого документу або ж за місцем реєстрації, або ж за місцем проживання боржника.

Також, відповідач вказує, що суди попередніх інстанцій провели однобічне дослідження і оцінку доказів, без наведення відповідних мотивів надав перевагу доказам, наданим позивачем, і відкинув докази, що спростовують факти викладені в позові, не оцінив в сукупності докази, досліджені в судовому засіданні.

Позиція інших учасників справи

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

19.11.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
01.10.2020.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Жука А. В. для розгляду судової справи № 380/4184/20.

Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020.

Зі змісту даної ухвали встановлено, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Крім того, відповідно до ухвали Верховного Суду від 07.12.2020 суд не взяв до уваги посилання скаржника на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, з огляду на те, що пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний підпункт та частину статті 353 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 29.09.2021 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частинами 1 , 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Частинами 1 , 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", крім винятків, установлених цією частиною.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 5 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, начастини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частин 1 та 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених Частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Статтею 3 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За змістом частини 1 статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 5) обов'язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Статтею 16 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин 1 , 2 і 6 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За визначеннями, поданими у статті 3 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За змістом статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України від 20.11.2012 № 5942-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної частиною 1 статті 4 Закону України від 20.11.2012 № 5942-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених частиною 1 статті 4 Закону України від 20.11.2012 № 5942-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 7 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 07.12.2020 касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги, зокрема, про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, щодо застосування положень статті 24 Закону України "Про виконавче провадження".

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

Верховний Суд зауважує, що на дату відкриття касаційного провадження у цій справі нормативні підстави для постановлення згаданої ухвали від 07.12.2020 були, адже висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах на той час ще не існувало.

Проте 31.03.2021 Верховний Суд розглядав справу № 380/7750/20, спірні правовідносини якої є подібними до тих, які є предметом в цій справі.

За наслідками розгляду тієї справи Верховний Суд ухвалив постанову від
31.03.2021, у якій висловив правову позицію, суть якої полягає у тому, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв'язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. За описаної вище ситуації (мовиться про справу № 380/7750/20) визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон України "Про виконавче провадження" пов'язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

15.07.2021 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 380/9335/20, спірні правовідносини якої також є подібними до тих, які є предметом в цій справі.

За наслідками розгляду справи № 380/9335/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 15.07.2021, у якій дійшов висновку про правильність висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.03.2021 у справі № 380/7750/20 та не вбачав підстав для відступлення від вказаної правової позиції.

Крім того, аналізуючи положення статей 9, 18 Закону України "Про виконавче провадження", положення статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", а також положення Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 380/9335/20 дійшов висновку, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини 2 статті 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись.

Також Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 380/9335/20 дійшов висновку, що відсутність прямого обов'язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені частиною 1 статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та кореспондуються з положеннями частини 2 статті 2 КАС України, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. В іншому випадку, нез'ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). Верховний Суд наголосив, що відсутність прямої вказівки в Законі України "Про виконавче провадження" на обов'язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб'єкта владних повноважень.

Виходячи із системного аналізу пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" в сукупності з іншими положеннями пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 380/9335/20 констатував, що надання триденного терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця.

Фактичні обставини справ № 380/7750/20 та № 380/9335/20 і справи № 380/4184/20 (судові рішення у якій є предметом касаційного оскарження) є подібними, правове регулювання спірних правовідносин в обох випадках теж збігається, адже спір у цих справах виник з аналогічних підстав.

Зважаючи на наведене, при розгляді цієї справи колегія суддів враховує правову позицію, яку Верховний Суд раніше висловив у справах № 380/7750/20 та № 380/9335/20, щодо застосування норм матеріального права й через призму цих правозастосовних висновків і їхніх мотивів даватиме у межах, визначених статтею 341 КАС України, правову оцінку тому, як суди попередніх інстанцій вирішили спір.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додав виконавчий напис приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В. В. № 6137 від 04.04.2020, у якому вказано, що адресою реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1, а місце проживання: АДРЕСА_3. Такі ж адреси місця реєстрації та місця проживання боржника - ОСОБА_1 зазначено у заяві ТОВ "Алекскредит" про примусове виконання рішення.

Згідно з довідкою від 19.11.2019 про реєстрацію місця проживання позивач з
15.05.2013 до дати видачі довідки зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що доказів про наявність будь-якого майна у позивача (боржника) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача) до матеріалів справи не додано.

Аналізуючи наведене правове регулювання у контексті встановлених обставин справи, а також через призму згаданих вище правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.03.2021 у справі № 380/7750/20 та від 15.07.2021 у справі № 380/9335/20, колегія суддів касаційної інстанції констатує, що відповідач, ухваливши спірну постанову про відкриття виконавчого провадження за повідомленим стягувачем місцем проживання боржника (позивача у справі), яке не є його (боржника) зареєстрованим місцем проживання, й за відсутності належного підтвердження того, що останній має чи будь-коли мав (зокрема, на дату винесення спірної постанови) майно на території міста Києва чи фактично там проживав, діяв неправомірно.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що приватний виконавець порушила правила територіальної діяльності приватних виконавців, оскільки, володіючи інформацією про місце реєстрації позивача (боржника), що не належить до її виконавчого округу, прийняла виконавчий документ з іншого виконавчого округу, що у свою чергу суперечить Закону України "Про виконавче провадження".

За встановлених у цій справі обставин і з урахуванням наведеного правового регулювання колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача законних підстав для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 6137 від 04.04.2020.

Наведені мотиви, аргументи відповідача про те, що у виконавчому документі зазначено адресу фактичного місця проживання позивача, яка є київською, не спростовує того, що місце виконання рішення, у значенні статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", має визначатися за зареєстрованим місцем проживання боржника.

Також Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, тому що перелічені скаржником порушення не є такими, що унеможливлювали встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і, крім того, не були підставою для відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у тій мірі, в якій це необхідно для правильного розуміння ухваленого судом рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЖ. М. Мельник-Томенко Л. О. Єресько А. В. Жук