ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 240/24565/22

провадження № К/990/14391/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Жука А. В., Мартинюк Н. М.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - Дзундзи Юрія Романовича на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року, постановлену у складі головуючого судді Нагірняк М. Ф., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Капустинського М. М., суддів: Сапальової Т. В., Ватаманюка Р. В.,

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

1.2. визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 січня 2020 року;

1.3. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року в сумі 79889,92 грн, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

1.4. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 січня 2020 року з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в сумі 92269,77 грн.

2. В обґрунтування позову зазначено, що в період проходження позивачем військової служби індексація його грошового забезпечення здійснювалася не в повному обсязі. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 25 березня 2021 року у справі № 240/20219/20 зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січень 2008 року. Вимоги щодо виплати індексації за період з 01 березня 2018 року по 22 січня 2020 року, виходячи з фіксованої величини 4053,12 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 судом у справі № 240/20219/20 не розглядались.

3. Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 16 січня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, провадження у справі № 240/24565/22 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 січня 2020 року та зобов`язання вчинити такі дії - закрив на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

4. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що у провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа № 240/20219/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , предметом розгляду якої вже була вимога щодо наявності чи відсутності права у позивача на нарахування індексації його грошового забезпечення протягом спірного періоду, а саме з 01 грудня 2015 року по 22 січня 2020 року, рішення у якій набрало законної сили.

Враховуючи, що спірні відносини між сторонами у справі щодо протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 березня 2018 року по 22 січня 2020 року у зв`язку з неврахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, вже були предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що питання правомірності дій відповідача на виконання такого судового рішення необхідно вирішувати відповідно до вимог статті 383 КАС України, тобто у порядку контролю виконання цього ж судового рішення в межах адміністративної справи № 240/20219/20, а не шляхом подання нового позову.

5. Своєю чергою, Сьомий апеляційний адміністративний суд у повній мірі погодився з мотивами постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали та з висновком про необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України. На думку суду апеляційної інстанції, правомірність дій чи бездіяльності відповідача, зумовлених неналежним врахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 січня 2020 року на виконання рішення у справі № 240/20219/20 можуть бути розглянуті шляхом подання відповідної заяви у порядку статті 383 КАС України в межах тієї ж адміністративної справи (№ 240/20219/20).

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

6. Представника позивача ОСОБА_1 - Дзундзи Ю. Р., уважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.

7. Аргументи скарги зводяться до того, що закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, тобто повинні збігатися сторони, предмет і підстави позовів. Водночас автор скарги стверджує, що спір у цій справі не є тотожним спору у справі № 240/20219/20 та не спрямований на виконання судового рішення у ній, як про те зазначили суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях.

Автор скарги зауважує, що у справі № 240/20219/20 вирішувалося лише питання права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 по 22 січня 2020 року відповідно до вимог Порядку № 1078.

Предметом же спору у цій справі є право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 січня 2020 року, виходячи з фіксованої величини 4053,12 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

На переконання скаржника, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що рішення ухвалені у справі № 240/20219/20 є тотожним позову, який розглядається, є необґрунтованими.

У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

8. Верховний Суд ухвалою від 09 травня 2023 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про закриття провадження в справі в частині позовних вимог та прийнята за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова суду апеляційної інстанції; підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм порушення норм процесуального права.

ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

8. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

9. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

10. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, матеріали справи та мотиви, покладені в основу оскаржуваних судових рішень суду, Верховний Суд виходить із такого.

11. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

12. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, що вже розглянуті й остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

13. Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

14. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги і з тих же підстав.

15. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення.

16. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

17. Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, що обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, що були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

18. Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність в іншій справі постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи і які набрали законної сили.

19. Таким чином спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вищевказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.

20. Проаналізувавши підстави, предмет позову та суб`єктний склад сторін у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для закриття провадження, оскільки має місце спір, що виник між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмету і заявлений з тих самих підстав, що й у справі № 240/20219/20, за наслідком розгляду якого ухвалено рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року, яке набрало законної сили.

21. Так, у провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа № 240/20219/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому розглядались вимоги про:

визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 22 січня 2020 року в повному обсязі;

визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування жовтня 2015 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2020 року, а в період з 01 березня 2018 року до 22 січня 2020 року неврахування абзаців 4, 6, пункту 5 Порядку № 1078.

зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 22 січня 2020 року в сумі 174863,03 грн із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення базового місяця) в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, а в період з 01 березня 2018 року по 22 січня 2020 року з урахування абзаців 4, 6, пункту 5 Порядку № 1078.

22. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 25 березня 2021 року у справі № 240/20219/20 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії (бездіяльність) Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 22 січня 2020 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 22 січня 2020 року відповідно до вимог Порядку № 1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та виплатити індексацію з врахуванням раніше сплаченої суми. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

23. Мотивуючи ухвалене рішення в означеній частині, суд першої інстанції щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію в сумі 174863,03 грн зазначив, що вона задоволенню не підлягає, оскільки розрахунок індексації, відповідно до законодавства, здійснюється за місцем служби позивача в залежності від місяця зростання посадового окладу і суд не може зобов`язувати відповідача нарахувати певну суму, яка до того ж не підтверджується наявними у справі доказами.

24. Вказане рішення суду першої інстанції набрало законної сили 03 червня 2021 року.

25. Отже, у справі № 240/20219/20 вирішено питання, зокрема, про право позивача на нарахування та виплату індексації у період з 01 грудня 2015 року по 22 січня 2020 року з урахуванням пункту 5 Порядку № 1078. Натомість, суди не досліджували питання наявності права, розміру, механізму розрахунку щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення позивача відповідно до абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078.

26. У справі, що розглядається, необхідно зазначити, що предметом позову у ній якраз і є питання розрахунку (перерахунку) індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 22 січня 2020 року відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

27. У касаційній скарзі її автор зазначає про нетотожність позову у цій справі та позову у справі № 240/20219/20, оскільки у цьому випадку позовні вимоги стосуються виплати індексації грошового забезпечення у фіксованій величині в розмірі 4053,12 грн згідно з вимогами абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Тобто, дослідженню у цій справі підлягає питання наявності у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року, виходячи з фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, передбаченого Порядком № 1078.

28. При цьому, заявник касаційної скарги наголошує, що індексація грошового забезпечення у фіксованій величині залежить від суми індексації грошового забезпечення, яка належить до виплати позивачу у лютому 2018 року. Тому, оскільки розрахунок такої суми належав до дискреційних повноважень відповідача і на момент розгляду справи № 240/20219/20 проведений не був, то неможливо було визначити чи перевищило збільшення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року суму індексації нараховану в березні 2018 року. За твердженням скаржника, саме ці обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

30. У такому контексті Суд зазначає, що предметом позову у цій справі є саме питання наявності розрахунку фіксованої щомісячної індексації грошового забезпечення та її розміру. Вказане не було предметом правової оцінки судами у справі № 240/20219/20, оскільки перевірка правильності нарахованих відповідачем позивачу сум індексації грошового забезпечення з урахуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 не здійснювалася.

31. Відтак, судами попередніх інстанцій здійснено неправильний порівняльний аналіз підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у справі, що розглядається та у справі № 240/20219/20.

32. Ураховуючи, що відповідно до пункту 13 Порядку № 1078 спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку, питання обчислення суми індексації може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом. При цьому, моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати позивачем індексації грошового забезпечення, з розміром якого останній не погоджується.

33. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 січня 2023 року у справі № 340/3391/22, від 13 березня 2023 року у справі № 560/11003/22, від 09 червня 2023 року у справі № 160/14832/22 та від 02 серпня 2023 року у справі № 400/68/23.

34. За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що вимоги, заявлені позивачем у цій справі, вже були предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі № 240/20219/20 та їх фактично вже було вирішено по суті, є помилковими, що виключає наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 328 КАС України.

35. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, залишеної в силі судом апеляційної інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

36. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

37. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Дзундзи Юрія Романовича задовольнити.

2. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі № 240/24565/22 скасувати, а справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді А. В. Жук

Н. М. Мартинюк