ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2020 року

Київ

справа №804/2076/17

адміністративне провадження №К/9901/53148/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Державної казначейської служби України

про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 (головуючий суддя - Верба І.О., судді - Кононенко О.В., Сидоренко Д.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 (головуючий суддя - Мельник В.В., судді - Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.)

ВСТАНОВИВ:

І. Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України про визнання неправомірними дій Державної казначейської служби України щодо невиконання судового рішення про стягнення на користь позивача коштів в сумі 101 262,56 грн в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та зобов`язання відповідача здійснити негайне виконання судового рішення.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 13.09.2016 на виконанні відповідача перебуває виконавчий лист, виданий відповідно до рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.07.2016 по справі №200/18502/14-ц, яким стягнуто на користь позивача з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку 101 262,65 грн в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, однак станом на дату подання позову вказані кошти на рахунок позивача не надійшли.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного виконання виконавчого листа №200/18502/14-ц, виданого Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська, про стягнення на користь ОСОБА_1 з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку 101 262,65 грн в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що строк перерахування коштів позивачу, передбачений ч. 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та п. 48 Порядку №845, складає три місяці з дня надходження необхідних документів та відомостей, тобто з 13.09.2016. Оскільки у період до 30.05.2017 рішення суду у справі №200/18502/14-ц фактично не виконано, вказане свідчить про протиправне невиконання відповідачем у встановлений тримісячний строк виконавчого листа, виданого судом. Разом з тим, встановивши, що під час розгляду справи, а саме 31.05.2017, відповідачем було перераховано на рахунок позивача кошти відповідно до виконавчого листа №200/18502/14-ц в сумі 101 262,65 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити негайне виконання судового рішення.

5. Суд апеляційної інстанції погодився із зазначеними висновками, а також зазначив про те, що в даному випадку тривалість виконання судового рішення була надмірною та свідчить про протиправну бездіяльність відповідача. Також апеляційний суд звернув увагу на те, що порядок черговості виконання судових рішень визначає послідовність їх виконання в залежності від черговості їх надходження, однак не створює для відповідача додаткових строків виконання понад встановлений термін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

6. 12.06.2018 Державною казначейською службою України подано касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018.

7. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що поданий стягувачем виконавчий лист №200/18502/14-ц перебував на виконанні у Казначействі за бюджетною програмою КПКВК 3504030, рішення суду у вказаній справі було прийнято на підставі ст. 56 Конституції України, ст. 1176 Цивільного кодексу України та норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а тому судами попередніх інстанцій помилково застосовано до спірних відносин норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», зокрема тримісячний строк для виконання рішень. Відповідач вважає, що виконання рішень суду за бюджетною програмою КПКВК 3504030 не передбачає застосування пункту 48 Порядку №845.

9. Відповідач також вказує на те, що на виконання п. 39 Порядку №845 він листами від 08.09.2016 та від 07.10.2016, тобто протягом місяця з дня надходження виконавчого документу, звернувся до Міністерства фінансів України з пропозицією щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету.

10. Позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. На думку позивача, встановлений ч. 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» тримісячний строк для перерахування коштів стягувачу є імперативним, і несвоєчасність виконання судового рішення відповідачем свідчить про його протиправну бездіяльність. Позивач також посилається на п. 16-1 Перехідних положень Конституції України, а також на ст. ст. 55, 57 КАС України та стверджує, що касаційна скарга підлягає поверненню, оскільки підписана особою, яка не підтвердила свій статус адвоката.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

11. Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2018 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

12. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2019 для розгляду справи №804/2076/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

13. Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

14. У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська із позовом, в якому посилався на те, що у жовтні 2010 року за заявою ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за фактом шахрайських дій. В ході обшуку, який був проведений 15.10.2010 на складі ТОВ «Дніпро-Будінвест» було вилучене належне позивачу майно, а саме будівельні матеріали. Проте, після припинення провадження по кримінальній справі, вилучене майно йому повернуто так і не було, а тому він, уточнивши заявлені вимоги, просив суд визнати такі дії (бездіяльність) відповідача протиправними та стягнути з держави на його користь суму завданої шкоди в розмірі 101 262,65 грн.

15. Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 18.12.2015 у справі №200/18502/14-ц у задоволенні позову було відмовлено.

16. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.07.2016 ухвалено нове рішення, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку 101 262,65 грн в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди.

17. З метою виконання рішення апеляційного суду позивачу видано виконавчий лист, який було пред`явлено до виконання Державній виконавчій службі України. Вказаний виконавчий лист перебував на виконанні у Казначействі з 13.09.2016.

18. Державною казначейською службою України складено платіжне доручення №62 від 30.05.2017, яким на рахунок позивача у ПАТ КБ «Приватбанк» 31.05.2017 було перераховано грошові кошти у розмірі 101 262,65 грн.

ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

19. Конституція України

19.1. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19.2. Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

20. Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»

20.1. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

20.2. За приписами ч.ч. 1-2 ст. 3 Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

21. Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845)

21.1. Згідно з п. 35 Порядку №845 Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

21.2. Відповідно до п.п. 38-39 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України або рішенням про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету.

IV. Позиція Верховного Суду

22. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

24. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.07.2016 на користь позивача стягнуто з держави 101 262,65 грн відшкодування завданої матеріальної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку. Виконавчий лист, виданий на виконання зазначеного рішення та поданий до органів Державної виконавчої служби, перебував на виконанні в Державній казначейській службі України з 13.09.2016.

25. Фактично рішення суду було виконане 31.05.2017, тобто через дев`ять місяців від дати надходження до Державної казначейської служби України.

26. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного виконання рішення суду, суди вказували на надмірну тривалість виконання судового рішення, та застосовували до спірних правовідносин тримісячний строк, встановлений ч. 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та п. 48 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників №845.

27. За змістом ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» цим Законом закріплені гарантії щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, в яких боржниками є державні органи, державні підприємства, установи, організації, а також юридичні особи, примусова реалізація майна яких забороняється відповідно до законодавства. Однак, зі змісту резолютивної частини рішення у справі №200/18502/14-ц слідує, що на користь позивача стягнуто 101 262,65 грн відшкодування завданої матеріальної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку.

28. Верховний Суд звертає увагу на те що, як у випадку виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, так і у випадку відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові, зокрема, незаконними діями органу, що провадить досудове розслідування, джерелом виплати є кошти державного бюджету, а безспірне списання коштів державного бюджету в обох випадках здійснює Державна казначейська служба України, проте цього не достатньо для того, щоб вважати ці правовідносини однорідними.

29. Обов`язок держави відшкодувати шкоду (за Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду») виникає з правовідносин, суть яких можна охарактеризувати як деліктні, а вид юридичної відповідальності - цивільно-правовий. У цих правовідносинах боржником є держава, яка реалізує свій обов`язок щодо відшкодування шкоди (на підставі судового рішення) через Державну казначейську службу України, тоді як гарантії держави щодо виконання судових рішень і виконавчих документів, боржником за якими є, зокрема, державний орган, а також участь Державної казначейської служби України у цьому процесі мають інше призначення та завдання. В останньому випадку виконання судових рішень щодо стягнення коштів покладено на органи казначейства як на органи, які здійснюють казначейське обслуговування рахунків відповідного державного органу. Боржником в такому випадку є державний орган, який несе зобов`язання перш за все своїм коштом в межах асигнувань з державного бюджету, що і зумовлює участь Державної казначейської служби України у виконанні таких судових рішень.

30. У випадку з позивачем теж йдеться про стягнення коштів, однак не з державного органу, а з державного бюджету і кошти, які стягнув суд - матеріальна шкода, право на відшкодування якої передбачає Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Зобов`язання держави щодо відшкодування шкоди у випадках, визначених законом, не слід ототожнювати із зобов`язаннями державних органів за судовим рішенням (про стягнення коштів), а відтак не можна уподібнювати механізм виконання судових рішень в обох цих випадках. Крім того, виконання судових рішень в обох описаних ситуаціях відбувається за різними бюджетними програмами, що поряд з наведеним вище також підтверджує доводи відповідача про те, що правова регламентація правовідносин щодо виконання судових рішень, боржниками за якими є в одному випадку державний орган, в іншому - держава, відрізняється, і застосування окремих нормативних положень з однієї сфери правовідносин до іншої є помилковим.

31. Висновок судів попередніх інстанцій про протиправність бездіяльності Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного виконання рішення суду у справі №200/18502/14-ц, ґрунтується виключно на вимогах Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» щодо строку виплати коштів (ч. 4 ст. 3 Закону). Такий висновок був би правильним, коли б спірні правовідносини регулювалися вказаним Законом.

32. Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи. Наведена правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 12.02.2020 у справі №826/17656/16, та колегія суддів Верховного Суду не знаходить підстав для відступлення від вказаної позиції.

33. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що висновки судів попередніх інстанцій, на підставі яких частково задоволено позовні вимоги, ґрунтуються на помилковому застосуванні до спірних правовідносин норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що в силу ст. 351 КАС України є неправильним застосуванням норм матеріального права, та є підставою для скасування судових рішень.

34. Окрім того, Верховний Суд вважає слушними доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не враховано того, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню також положення п. 48 Порядку №845, оскільки вказаним пунктом регулюються правовідносини, що виникли з підстав списання бюджетних коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, в той час як за твердженнями відповідача виконавчий лист №200/18502/14-ц перебував на виконанні за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна, стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб». Колегія суддів звертає увагу на те, що судами у цій справі не встановлено, що спірний виконавчий лист перебував на виконанні у Державній казначейській службі саме за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, що є необхідною підставою для застосування, зокрема, п.п. 47-49 Порядку №845.

35. Окрім того, вирішуючи питання щодо визнання бездіяльності протиправною, суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача про те, що ним надано належні докази про направлення до Міністерства фінансів України листів із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України» у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504030, на підставі того, що адресовані Міністерству фінансів України з цього приводу листи не є належними доказами своєчасного, протягом 10-денного терміну з дня надходження постанови суду щодо позивача, надання відповідачем пропозицій Мінфіну щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України». Однак при цьому судом апеляційної інстанції застосовано п. 49 Порядку №845, норми якого, як зазначено вище, були застосовані судом безпідставно. Відтак, вказані доводи відповідача були відхилені судом апеляційної інстанції необґрунтовано. Подання ж відповідачем Міністерству фінансів України пропозицій у відповідності до п. 39 Порядку №845 свідчить про використання наданих йому повноважень задля виконання судового рішення.

36. Верховний Суд відхиляє доводи позивача про те, що касаційна скарга підписана особою, яка не підтвердила статус адвоката, та підлягає поверненню, оскільки в силу положень абз. 2 пп. 11 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України представництво органів державної влади (яким є відповідач у справі) в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01.01.2020, отже на момент подання відповідачем касаційної скарги (12.06.2018) повноваження його представника підтверджені належним чином оформленою довіреністю, у встановленому законом порядку.

37. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

38. Відповідно до ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

39. Згідно зі ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

40. З огляду на викладене, враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, Верховний Суд на підставі статті 351 КАС України вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у цій справі слід скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко ,

Судді Верховного Суду