ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року

м. Київ

справа № 805/2575/16-а

адміністративне провадження № К/9901/13117/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Донецької митниці ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року (суддя Христофоров А.Б.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року (головуючий суддя Арабей Т.Г., судді: Геращенко І.В., Міронова Г.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" до Донецької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Донецької митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №700080000/2016/000034/2 від 11 травня 2016 року і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №700080000/2016/00038 від 11 травня 2016 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по другорядному (за ціною договору щодо ідентичних товарів), а не по основному (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Донецької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів 700080000/2016/000034/2 від 11 травня 2016 року і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Донецької митниці ДФС №700080000/2016/00038 від 11 травня 2016 року; стягнуто з Донецької митниці ДФС (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства судові витрати в розмірі 10 008,51 грн.

Постановою ж Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року змінено й в абзаці четвертому її резолютивної частини замість суми стягнення судових витрат « 10 008,51 грн.» вказано суму « 1 378,00 грн.»; в решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року залишено без змін.

Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив таку вартість за другорядним методом, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів і картку відмови, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були ним спростовані; посилання ж останнього на наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що митну вартість імпортованого позивачем товару було нею скориговано у зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих Товариством документах, а також непідтвердженням всіх складових заявленої ним митної вартості.

Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що 04 лютого 2016 року між Товариством (як покупцем) та АТ "Лебединський ГЗК" (як постачальником) укладено зовнішньоекономічний контракт №27/16/160427, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю, а покупець - прийняти та оплатити протягом строку дії контракту товар - гарячобрикетоване залізо (брикети залізної руди) (ГБЗ) за ціною та на умовах, зазначених в додатках до договору.

04 лютого 2016 року між сторонами укладено додаток №1 до контракту, згідно з яким покупець зобов`язався оплатити та прийняти, а постачальник - поставити в лютому 2016 року гарячобрикетоване залізо (брикети залізної руди) вищого сорту, виробництва АТ "Лебединський ГЗК" (РФ), код ТН ЗЕД 7203 10 00 00, ТУ-0726-003-00186803-2009 зі змінами №1 від 01 січня 2011 року, №2 від 24 жовтня 2011 року, №3 від 10 грудня 2013 року, в кількості 3600 тон (+/- 5% в опціоні); умови поставки: DAP станція Соловей (439701)/Тополі (431801), кордон РФ/Україна; вартість за 1 тону - 127,20 доларів США, загальна вартість - 480 816,00 доларів США (з урахуванням опціону).

25 березня 2016 року між сторонами укладено додаткову угоду до додатку №1 до контракту №27/16/160427, за умовами якої покупець зобов`язався оплатити та прийняти, а постачальник - поставити в лютому - березні 2016 року гарячобрикетоване залізо (брикети залізної руди) вищого сорту, виробництва АТ "Лебединський ГЗК" (РФ), код ТН ЗЕД 7203 10 00 00, ТУ-0726-003-00186803-2009 зі змінами №1 від 01 січня 2011 року, №2 від 24 жовтня 2011 року, №3 від 10 грудня 2013 року, в кількості 3 400 тон (+/- 5% в опціоні); умови поставки: DAP станція Соловей (439701)/Тополі (431801), кордон РФ/Україна; вартість за 1 тону - 135, 20 доларів США, загальна вартість - 482 664 доларів США (з урахуванням опціону).

У травні 2016 року на умовах вказаного контракту (з врахуванням додаткової угоди) та доданої до нього специфікації на митну територію України ввезена партія гарячобрикетованого заліза (брикети залізної руди) вагою 3 277 200 кг за узгодженою сторонами ціною на загальну суму 443 077,44 доларів США, у зв`язку з чим 11 травня 2016 року декларантом позивача (Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг») подано до Митниці митну декларацію №700080000/2016/002213, в якій його митну вартість визначено за основним методом - ціною договору (контракту).

До митної декларації надано наступні документи: контракт №27/16/160427 від 04 лютого 2016 року, додаток №1 від 04 лютого 2016 року, додаткову угоду №1 від 25 березня 2016 року до додатку №1 до контракту; рахунок-фактуру (інвойс) №160427-1-1 від 01 квітня 2016 року, рахунок-фактуру (інвойс) №160427-1-2 від 01 квітня 2016 року, рахунок-фактуру (інвойс) №160427-1-3 від 01 квітня 2016 року, митну декларацію країни експортера №10101050/300316/0000312 від 30 березня 2016 року, платіжне доручення №3 від 10 лютого 2016 року на суму 454104,00 доларів США (пунктом 7.1 контракту передбачена 100% переплата товару).

11 травня 2016 року на адресу позивача від відповідача надійшли електронні повідомлення митного органу, в яких зазначалось, що документи, подані для митного оформлення, не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідно до основного (за ціною договору) методу, в зв`язку з чим на підставі положень частини 3 статті 53 МК України Товариство зобов`язано протягом 10 календарних днів подати додаткові документи - висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза», каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, запропоновано надати інші документи за бажанням особи, а також повідомлено декларанта про наявність в органі доходів і зборів інформації щодо оформлення ідентичних товарів по ціні 162,00 долари США за 1 тону (МД від 12 лютого 2016 року №110120000/2016/401566).

Втім, 11 травня 2016 року позивач повідомив відповідача про неможливість надати додатково витребувані документи протягом 10 календарних днів.

11 травня 2016 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №700080000/2016/000034/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №700080000/2016/00038.

В графі 33 рішення зазначено, що основний метод визначення митної вартості не може бути застосований для визначення митної вартості товару у зв`язку із неподанням декларантом додаткових документів, а саме: висновку ДП «Укрпромзовнішексертиза» та каталогів, специфікацій, прейскурантів (прас-листів) виробника товару, а відтак відповідачем відкориговано митну вартість імпортованого товару із використанням другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів та встановлено її в розмірі 162,00 долари США за 1 тону.

11 травня 2016 року відповідно до статті 55 МК України товар випущено у вільний обіг за МД №700080000/2016/002251 зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою відповідно до митної вартості товарів, визначеної митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

В подальшому позивачем разом із листом №179/2016-ОД від 19 липня 2016 року надано відповідачу додаткові документи для підтвердження митної вартості товару за ціною договору (контракту), а саме: лист ООО УК "Металлоинвест", Росія №40-2430 від 19 квітня 2016 року про формування цін на гарячобрикетоване залізо; лист ООО УК "Металлоинвест", Росія №40-4033 від 28 червня 2016 року щодо прайс-листів на ГБЗ; бухгалтерську інформацію про оприбуткування товару; лист ДП "Укрпромзовнішекспертиза" №2484 від 29 червня 2016 року.

У відповідь Митницею надіслано Товариству лист №3426/10/05-70-66 від 22 липня 2016 року, яким відмовлено у визнанні заявленої ним митної вартості з урахуванням додаткових документів, враховуючи, що у висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» ціну ГБЗ визначено шляхом порівняння з ціною металобрухту та чавуну передільного, що, на думку митного органу, не узгоджується із положеннями Національного стандарту, адже ці товари не є ідентичними.

Не погоджуючись із здійсненим Митницею коригуванням митної вартості імпортованого товару, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частинами 1 - 5, 7 статті 59 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Втім в оскаржуваних рішеннях відповідачем не вказано, які саме конкретні причини (підстави, передумови) стали підставою для витребовування від позивача додаткових документів.

Разом з тим суди, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару (у тому числі додатково), прийшли до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинними МД документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів недостовірності заявленої Товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Посилання ж контролюючого органу як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що у листі ДП "Укрпромзовнішекспертиза" №2484 від 29 червня 2016 року порівняння ціни на товар "брикети залізної руди (горячебрикетоване залізо), вищого ґатунку" походженням з Російської Федерації здійснено за цінами на переробний чавун та металобрухт на ринку України, що, на думку відповідача, є неправильним, оскільки металобрухт, переробний чавун та горячебрикетоване залізо не є ідентичними чи подібними (аналогічними) товарами, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги з огляду на те, що лист ДП "Укрпромзовнішекспертиза" є виключно консультативним документом, а наведена в ньому інформація не має обов`язкового значення для визначення митної вартості товару.

Безпідставними визнали суди й твердження митного органу про ненадання позивачем прайс-листів (прейскурантів) виробника гарячебрикетованого заліза, оскільки встановили, що АТ "Лебединський ГЗК" (постачальник) не надає прайс-листи при поставці продукції у кількості більше 200 тон, що підтверджується листом ТОВ "МЕТАЛЛОИНВЕСТ" №40-4033 від 28 червня 2016 року; крім того, прайс-лист не входить до обов`язкового переліку документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, які має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є доказом, що підтверджує фактичну вартість імпортованого товару.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів 700080000/2016/000034/2 від 11 травня 2016 року і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №700080000/2016/00038 від 11 травня 2016 року ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Донецької митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко