Історія справи

Постанова КАС ВП від 12.10.2023 року у справі №816/4677/15
Ухвала КАС ВП від 18.12.2019 року у справі №816/4677/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2019 року

м. Київ

справа №816/4677/15

касаційне провадження №К/9901/25993/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 (суддя Канигіна Т. С. ) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від
15.11.2016 (головуючий суддя - Мінаєва О. М., судді: Макаренко Я. М., Шевцова Н. В. ) у справі № 816/4677/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Пром" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант Пром" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.2015 № 0163551702, від
25.09.2015 № 0001172301, від 25.09.2015 № 0001152301, від 25.09.2015 №
0001142301.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 05.07.2016 адміністративний позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.11.2016 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 44.1 статті 44, підпункту
138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 164.2.11 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.9.1 пункту
170.9 статті 170, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 3.1,3.2 глави 3, пунктів 7.39,7.41 глави 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на ненаданні судами повної і всебічної оцінки обставинам справи та наявним доказам.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Пром" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 07.09.2015 № 1573/16-01-22-02/32370933.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту
44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на завищення витрат операційної діяльності при формуванні "Собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" за 2014 рік на суму 3193862,00 грн. внаслідок їх непідтвердження під час здійснення контрольного заходу відповідними первинними документами, а також на суму 287658,00 грн., у тому числі за друге півріччя 2012 року на 75092,80 грн., за 2013 рік на 118965,00 грн., за 2014 рік на 93600,00 грн., за рахунок включення сум амортизаційних відрахувань щодо будівлі за адресою: м. Полтава, пров.

Спортивний, 11, де розташовано дільницю з обробки деревини та виготовлення погонажних виробів, а також біржу лісу, у зв'язку із відсутністю на неї правоустановлюючих документів.

Крім того, виявлено недотримання платником правил пунктів 3.1,3.2 глави 3, пунктів 7.39,7.41 глави 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з підстави проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у загальному розмірі 30443,41
грн., а саме - за авансовими звітами від 19.10.2012 № 69 на суму 9900,00 грн., від 28.11.2012 № 76 на суму 8000,00 грн., від 31.05.2013 № 19 на суму 11189,21
грн., від 11.10.2013 № 46 на суму 357,64 грн., від 15.10.2013 № 47 на суму 159,96 грн., від 24.10.2013 № 48 на суму 836,60 грн., що, в свою чергу, призвело до порушення вимог підпункту 164.2.11 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією у м.

Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення: від 24.09.2015 № 0163551702, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, в розмірі 5424,73 грн. за основним платежем та 2832,87 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від
25.09.2015 № 0001142301, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 48006,00 грн. за основним платежем та 12001,50

грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 25.09.2015 № 0001152301, згідно з яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3193862,00 грн. ; від 25.09.2015 № 0001172301, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 30443,41 грн.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2,138.11 цієї статті, Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Водночас згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Визнаючи необґрунтованим висновок контролюючого органу про завищення позивачем витрат операційної діяльності при формуванні "Собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" за 2014 рік на суму 3193862,00 грн. внаслідок їх непідтвердження первинними документами, попередні судові інстанції виходили з того, що на початку контрольного заходу посадовим особам органу доходів і зборів було надано доступ до всіх первинних документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Пром" за охоплений перевіркою період та питань щодо змісту таких первинних документів у відповідача не виникло.

В той же час, згідно з підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Вимоги частин 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

У спірній ситуації, обґрунтовуючи свою правову позицію, відповідач посилався на те, що ним на адресу позивача скеровано лист від 20.08.2015 № 4689/10/16-01-22-02-21 з проханням надати письмові пояснення та документальні підтвердження показників, відображених в уточнених деклараціях з податку на прибуток за 2012,2013 та 2014 роки.

Листом від 01.09.2015 № 124 Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант Пром" надано пояснення стосовно правомірності складення зазначених уточнюючих розрахунків, однак без жодного документального підтвердження уточнених показників.

Крім того, під час здійснення перевірки контролюючим органом направлено платнику запит від 11.08.2015 № 3 про надання пояснень та підтверджуючих документів, а саме - калькуляції (фактичної та/або планової) собівартості продукції, відповідно до якої визначалась ціна готової продукції.

З огляду на відмову в отриманні вказаного запиту посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області складено акт відмови від підпису про отримання запиту від 11.08.2015 № 3.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

За правилами пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків-фізичної особи або посадової особи платника податків-юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У розглядуваному випадку судами достеменно не перевірено дотримання позивачем зазначеного алгоритму, зокрема не з'ясовано причини ненадання відповіді та витребуваних документів на скеровані органом доходів і зборів запити, не перевірено об'єктивну наявність у платника відповідних документів, позаяк надання перевіряючим доступу до всіх первинних документів, на що посилаються попередні судові інстанції, не обумовлює фактичну наявність таких документів, а також не встановлено обставини щодо долучення відповідної документації товариством до заперечення на акт перевірки від 07.09.2015 № 1573/16-01-22-02/32370933.

Згідно з пунктом 144.1 статті 144 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) амортизації підлягають, зокрема, витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів.

Відповідно до пункту 146.2 статті 146 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пункту 146.2 статті 146 Податкового кодексу України, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Пунктом 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Відповідно до пункту 30 цього Положення суму нарахованої амортизації всі підприємства/установи відображають збільшенням суми витрат підприємства/установи і зносу основних засобів.

Згідно з пунктом 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до пункту 11 вказаного Порядку датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Як з'ясовано судами, 26.03.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області зареєстровано за № ПТ 14312044789 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, згідно з якою закінчений будівництвом об'єкт "дільниця з обробки деревини та виготовлення погонажних виробів по пров.

Спортивний, 11 в м. Полтаві, категорія складності ІІІ" готовий до експлуатації.

А відтак, з огляду на правила пункту 146.2 статті 146 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з квітня 2012 року позивач мав право здійснювати нарахування амортизації на вказаний вище об'єкт основного засобу та включати суми амортизаційних відрахувань до витрат операційної діяльності при формуванні "Собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт послуг)".

Згідно з пунктом 146.4 статті 146 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю.

Відповідно до пункту 146.5 статті 146 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику); витрати на страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів; фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Вирішуючи спір у цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що під час проведення перевірки відповідачем не досліджувався склад первісної вартості об'єкта "дільниця з обробки деревини та виготовлення погонажних виробів по пров.

Спортивний, 11 в м. Полтаві"; акт перевірки не містить жодних розрахунків такої вартості, зокрема включених позивачем сум, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); в акті від 07.09.2015 № 1573/16-01-22-02/32370933 не вказано та відповідачем не обґрунтовано, на підставі яких саме первинних документів здійснювалось нарахування позивачу сум амортизації, та не зазначено підстав для включення товариством до складу первісної вартості об'єкта реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів.

Водночас правильність відображення Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант Пром" амортизаційних відрахувань щодо будівлі за адресою: м. Полтава, пров. Спортивний, 11, судами першої та апеляційної інстанцій не перевірено.

Пунктом 3.1 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від
15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до пункту 3.2 глави 3 цього Положення касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

За правилами пункту 3.3 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Згідно з пунктом 7.39 глави 7 наведеного Положення під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Відповідно до пункту 7.41 глави 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

В спірному випадку судами встановлено, що з метою забезпечення виконання договірних зобов'язань з купівлі-продажу лісопродукції в Державного підприємства "Гадяцьке лісове господарство" та Лубенської дистанції захисних лісонасаджень позивачем укладено з фізичною особою-не працівником підприємства ОСОБА_1 Миколайовичем договори доручення від 08.10.2012 № 0810, від 17.05.2013 № 1705, від 21.10.2013 № 2110.

Відповідно до пунктів 2.1.4,2.1.5 вказаних договорів повірений (ОСОБА_2) зобов'язаний особисто отримати лісопродукцію та оплатити її при потребі готівковими коштами.

Згідно з пунктами 2.3.1,2.3.2 наведених правочинів довіритель (Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант Пром") зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення дій за договорами та забезпечити його готівковими коштами для оплати лісопродукції.

Судовими інстанціями з'ясовано, що ОСОБА_2 видано довіреності на отримання лісопродукції, а для забезпечення повіреного готівковими коштами довірителем кошти видавались під звіт директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Пром" ОСОБА_3.

На виконання договорів доручення ОСОБА_2 здійснив придбання лісопродукції, що підтверджується товарно-транспортними накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів, банківськими квитанціями.

До звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, від
19.10.2012 № 69 на суму 9900,00 грн., від 28.11.2012 № 76 на суму 8000,00 грн., від 31.05.2013 № 19 на суму 11189,21 грн., від 11.10.2013 № 46 на суму 357,64
грн., від 15.10.2013 № 47 на суму 159,96 грн., від 24.10.2013 № 48 на суму 836,60 грн. ОСОБА_3 додано квитанції до прибуткових касових ордерів та банківські квитанції.

Утім судами попередніх інстанцій не надано жодної оцінки тим обставинам, що до звіту від 15.10.2013 № 47 додано квитанцію, за якою оплату проведено Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант Пром" через ОСОБА_4, а до звіту від
11.10.2013 № 46 - квитанцію, за якою оплату проведено Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант Пром" через ОСОБА_5. Суди при цьому не встановили, ким є зазначені особи та на підставі яких документів вони діяли від імені позивача.

За правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 у справі № 816/4677/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк