ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року

м. Київ

справа № 540/1218/21

адміністративне провадження № К/9901/41250/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №540/1218/21 за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Херсонської обласної прокуратури на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року (головуючий суддя Кисильова О.Й.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Лук`янчук О.В., суддів - Бітова А.І., Ступакової І.Г.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Херсонської обласної прокуратури, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та невиплату ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку, обчислення якої здійснити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та невиплату ОСОБА_1 заробітної плати з урахуванням посадового окладу згідно статті 81 Закону України «Про прокуратуру» за період з 26 березня 2020 року по 29 грудня 2020 року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 , виходячи із розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх надбавок до посадового окладу, премій, та виплатити різницю недоотриманої суми заробітної плати за період з 26 березня 2020 року по 29 грудня 2020 року;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 30 грудня 2020 року по день постановлення рішення у справі.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначала, що 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». На день звільнення в порушення статті 44 КЗпП України ОСОБА_1 не нараховано та не виплачено вихідну допомогу при звільненні. Разом з тим, позивач стверджує, що у період роботи з 26 березня 2020 року по дату звільнення їй нараховувалась заробітна плата, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України №505, тобто з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», у той час, як з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 26 березня 2020 року у справі №6-р/2020, розмір посадового окладу прокурора окружної прокуратури повинен становити 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Позивач вважає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку проведення остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 існують підстави для застосування до нього відповідальності передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Херсонської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати, виходячи з розміру посадового окладу, передбаченого статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» за період з 27 березня 2020 року до 29 грудня 2020 року включно;

- зобов`язано Херсонську обласну прокуратуру здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 , виходячи з розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням належних їй надбавок та премій, та виплатити різницю недоотриманої суми заробітної плати за період з 27 березня 2020 року до 29 грудня 2020 року включно з відрахуванням податків та обов`язкових платежів.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

4. Частково задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій погодились із доводами позивача про порушення її прав в частині належної оплати праці, оскільки, відповідно до рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26 березня 2020 року з 27 березня 2020 року у працівників прокуратури виникає право на отримання належного розміру заробітної плати, що мала бути нарахована та виплачена відповідачем відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

5. Щодо нарахування позивачці вихідної допомоги суди зазначили, що частиною п`ятою статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, до такого переліку не включені питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

6. Суди вважали, що на час звільнення з посади прокурора позивач набула право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України, оскільки позивача звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).

7. Водночас зазначили, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі №540/239/21 визнано протиправним та скасовано наказ керівника Херсонської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року №927к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 29 грудня 2020 року; поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в Херсонській окружній прокуратурі з 30 грудня 2020 року; стягнуто з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 30 грудня 2020 року до дати винесення рішення судом у сумі 101014,16 грн; рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 допущене до негайного виконання.

8. Суд констатував, що станом на день прийняття рішення у даній справі позивач вважалась поновленою на посаді прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області.

9. Таким чином, суд вважав, що факт поновлення позивачки на посаді прокурора Херсонської місцевої прокуратури унеможливлює виплату їй вихідної допомоги при звільненні, оскільки фактично саме звільнення визнане судом незаконним та ОСОБА_1 є поновленою у статусі працевлаштованої.

Короткий зміст касаційної скарги

10. Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, у листопаді 2021 року Херсонською обласною прокуратурою подано касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

11. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

12. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020) у зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», відповідно до абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» якого, за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

13. При цьому скаржником акцентовано увагу на тому, що оскільки позивача у справі звільнено з посади до створення та початку роботи окружних прокуратур, правові підстави для нарахування та виплати посадового окладу у розмірі, передбаченому статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», у спірний період були відсутні.

14. Переконує у тому, що на правовідносини щодо нарахування та виплати заробітної плати позивачці як прокурору місцевої прокуратури, у період з 26 березня 2020 року по 23 грудня 2020 року рішення Конституційного Суду України №6-р/20 не поширюється, оскільки ці правовідносини з 25 вересня 2019 року врегульовано іншим нормативно-правовим актом, а саме Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», положення якого є чинними та неконституційними не визнавались.

Позиція інших учасників справи

15. 17 січня 2022 року до касаційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу відповідача, у якому позивач просить відмовити у її задоволенні та залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

16. 15 листопада 2021 року до касаційного суду надійшла скарга Херсонської обласної прокуратури.

17. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 листопада 2021 року для розгляду справи №540/1218/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

18. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за скаргою Херсонської обласної прокуратури на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі №540/1218/21 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

19. Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Херсонської обласної прокуратури про зупинення виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року до закінчення перегляду справи у касаційному порядку.

20. Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року закінчено підготовчі дії у цій справі; справу №540/1218/21 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

21. Наказом керівника Херсонської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року №927к керуючись пунктом 3 і підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 16).

22. 04 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до керівника Херсонської обласної прокуратури із запитом, у якому просила нарахувати та виплатити вихідну допомогу відповідно до статті 44 КЗпП України, а також здійснити повний розрахунок, виплативши середній заробіток за весь час затримки з дати звільнення по день фактичного розрахунку (а.с. 26).

23. Листом від 01 березня 2021 року №21-62вих-21 Херсонська обласна прокуратура повідомила ОСОБА_1 , що згідно наказу про звільнення від 23 грудня 2020 року №927к та вимог частини першої статті 116 КЗпП України позивачу здійснена виплата всіх сум, що належать від Херсонської обласної прокуратури у день звільнення. Зазначила, що норми Закону України «Про прокуратуру» є пріоритетними перед нормами КЗпП України. Також відповідач роз`яснив, що виплата вихідної допомоги згідно із статтею 44 КЗпП України здійснюється при звільнені з підстав, передбачених пунктом 3, 6 статті 36, статтями 38, 39, пунктами 1, 2, 6 статті 40 та пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України. У разі звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» виплата вихідної допомоги не передбачена (а.с. 27-28).

24. Заробітна плата ОСОБА_1 за період з 26 березня 2020 року по 29 грудня 2020 року виплачувалась із урахуванням посадових окладів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

25. Уважаючи протиправними дії суб`єкта владних повноважень щодо не здійснення останнім виплати належної заробітної плати як працівнику прокуратури, а саме відповідного посадового окладу за період з 26 березня 2020 року по 29 грудня 2020 року, визначеного Конституцією України, статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, Законом України «Про оплату праці», застосувавши необґрунтовано постанову Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року та не врахувавши рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020.

26. Уважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні та непроведення перерахунку розміру посадового окладу працівника прокуратури протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

27. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).

29. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року касаційне провадження відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

30. В аспекті доводів скаржника Верховний Суд має висловити правову позицію стосовно ключового питання у межах спірних правовідносин, що склалися у цій справі, яке полягає у (не)правомірності нарахування та виплати заробітної плати прокурорам місцевих прокуратур у період до початку створення окружних прокуратур та переведення прокурорів до таких прокуратур у порядку проходження атестації прокурорів, передбаченої Законом України від 19 вересня 2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», після прийняття Конституційним Судом України рішення від 26 березня 2020 року №6-р/2020 щодо застосування до спірних правовідносин норм статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (у частині розміру та порядку виплати заробітної плати прокурорам).

31. Суд ураховує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд сформував правову позицію стосовно застосування у подібних правовідносинах статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 щодо прокурорів, які не пройшли атестацію у період проведення заходів реформування прокуратури, запроваджених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», зокрема у постановах від 26 травня 2022 року у справі №540/1268/21, від 14 липня 2022 року у справа №160/13767/20, від 06 жовтня 2022 року у справі №420/20711/21, від 28 лютого 2023 року у справі №600/6047/21-а та ін.

32. Висновки та підходи, наведені Верховним Судом у цих постановах, є релевантними до обставин справи ОСОБА_1 , тож колегія суддів не вбачає підстав для їхнього неврахування та зазначає таке.

33. Так, у постанові від 14 липня 2022 року у справі №160/13767/20 Верховний Суд наголосив, що принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій і в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

34. Суд підкреслив, що правове регулювання оспорюваних позивачем питань щодо виплати заробітної плати визначено спеціальним Законом України від 19 вересня 2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», що набрав чинності 25 вересня 2019 року, яким передбачена переатестація прокурорів. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, діяла нова редакція статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

35. Сам Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» визначає умови переведення прокурорів, процедуру проходження атестації і відповідно порядок оплати праці прокурорів на період проведення їх атестації.

36. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (тут і далі - у редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин) до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

37. Отже, правовий статус зазначених прокурорів, який вони мали до набрання чинності цим Законом, характеризується і державними гарантіями щодо виплати заробітної плати з відповідних джерел фінансування. Тобто правове регулювання оплати праці, яке існувало до прийняття спеціального Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», здійснювалося у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

38. Системний аналіз приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» дозволяє зробити висновок, що на зазначений період (тобто, до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури) оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова №505), яка була чинною в оспорюваний позивачкою період.

39. Згідно з пунктами 1, 2, 6 Постанови №505 затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці.

40. Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в обласні прокуратури, отримують заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

41. Верховний Суд звертає увагу, що положеннями пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації. Тому прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора у ці установи, суперечить вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

42. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №540/1268/21, від 14 липня 2022 року у справі №240/1984/21.

43. Стосовно застосування рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі №6-р/2020 у подібних правовідносинах, Верховний Суд у наведених справах зазначив таке.

44. Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформульованої у рішенні №6-р/2020 (абзац одинадцятий пункту 2.2), заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом.

45. Таким чином, Конституційний Суд України дав тлумачення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, яка водночас відповідно до іншого рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-р (II)/2020 указує на те, що за новим конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.

46. Суд зазначає, що Конституція України віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання прокурорів. Таке оцінювання було визначено на законодавчому рівні і стосувалось без винятку усіх прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.

47. Тобто рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі №6-р/2020, на яке послались суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги у цій частині, стосується приписів статті 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні статті 131-1 Основного Закону України і пов`язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нової якості - функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів. А тому застосування статті 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» без обмежень пов`язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в новоутворені/оновлені прокуратури (відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»).

48. Так, рішенням Четвертої кадрової комісії №17 від 24 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано такою, що неуспішно пройшла атестацію.

49. На підставі указаного рішення кадрової комісії наказом Херсонської обласної прокуратури №927к від 23 грудня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури з 29 грудня 2020 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

50. Отже, позивачка не є прокурором, який успішно пройшов атестацію, а тому у спірних правовідносинах належить застосовувати приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме Постанови №505.

51. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для обрахування посадового окладу та заробітної плати позивача, який не пройшов атестацію, у спірному періоді [з 27 березня 2020 року по 29 грудня 2020 року] у іншому розмірі, ніж це передбачено Постановою №505.

Щодо вимоги про нарахування вихідної допомоги та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Суд зазначає таке.

52. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

53. Так, суди попередніх інстанцій зазначали, що частиною п`ятою статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, до такого переліку не включені питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

54. Установили, що наказом керівника Херсонської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року № 927к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 29 грудня 2020 року.

На день звільнення відповідач не виплатив позивачу вихідну допомогу, передбачену статтею 44 КЗпП України.

55. Таким чином, суди констатували, що на час звільнення з посади прокурора позивач набула право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України, оскільки позивача звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).

56. Водночас, суди указали, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року, у справі №540/239/21 визнано протиправним та скасовано наказ керівника Херсонської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року №927к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 29 грудня 2020 року; поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в Херсонській окружній прокуратурі з 30 грудня 2020 року; стягнуто з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 30 грудня 2020 року до дати винесення рішення судом у сумі 101014,16 грн.

57. Суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент звільнення позивач мала право на виплату вихідної допомоги та таке право не ставиться під сумнів, водночас з урахуванням вищевикладеного (зміна обставин справи, поновлення позивачки на посаді), така допомога не підлягає стягненню, оскільки поновлення на посаді і виплата вихідної допомоги при звільненні є взаємовиключними вимогами.

58. Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

59. Зокрема, у постанові від 24 листопада 2022 року у справі №280/7483/20 40 Верховний Суд зазначив, що факт звільнення позивача з органів прокуратури є визначальним і достатнім для вирішення питання щодо виплати йому вихідної допомоги.

60. За загальним правилом у день звільнення роботодавець повинен повністю розрахуватися із працівником, зокрема, виплатити заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, а в окремих випадках - вихідну допомогу.

61. Тобто право на вихідну допомогу, у визначених законодавством випадках, виникає у працівника в день його звільнення.

62. Завданням адміністративного судочинства у силу приписів частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

63. Питання щодо наявності/відсутності порушеного права позивача на отримання вихідної допомоги при звільненні вирішується адміністративним судом, зокрема, шляхом перевірки рішень, дій чи бездіяльності відповідача.

64. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

65. Отже, під час розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди повинні перевірити їх на відповідність вимогам, установленим частиною другою статті 2 КАС України. Водночас правомірність оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності адміністративні суди перевіряють на момент їхнього прийняття/вчинення/невчинення суб`єктами владних повноважень. Тобто суд перевіряє правомірність оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень станом на момент виникнення спірних правовідносин.

66. Разом із тим, Суд звертає увагу на те, що постановою від 11 липня 2022 року Верховний Суд скасував рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі №540/239/21 і ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправним та скасування наказу, рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

67. Тобто ОСОБА_1 є такою, що звільнена з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 29 грудня 2020 року наказом Херсонської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року №927к, а тому, відповідно, вона набула право на виплату вихідної допомоги.

68. Ураховуючи, що вихідну допомогу особі мали виплатити при звільненні (з органів прокуратури), однак цього зроблено не було (у зв`язку з чим і виник спір), то задовольняючи позовні вимоги про стягнення/нарахування цієї допомоги, одночасно є підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України, вимоги щодо якого є похідними від вимог про стягнення/нарахування вихідної допомоги.

69. Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі №640/9375/20.

70. Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 заявляла вимоги щодо зобов`язання відповідача провести виплати вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, обчислення якої здійснити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 30 грудня 2020 року до дня постановлення рішення у справі.

71. Верховний Суд зауважує, що обчислення середньої заробітної плати та розрахунок розміру суми відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, має здійснюватися за правилами Порядку №100.

72. Зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди, установивши відсутність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати позивачу невиплачену при звільнені вихідну допомогу, не вирішували питання щодо обрахунку суми вихідної допомоги і суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та, відповідно, не навели у своїх рішеннях розрахунків належних до стягнення сум на підставі належних та допустимих доказів.

73. Отже, судами попередніх інстанцій не установлено усіх фактичних обставин справи та не досліджено відповідні докази, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: для здійснення обчислення середньомісячної заробітної плати позивача та розрахунку розміру суми відшкодування, передбаченого

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

74. Підсумовуючи Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не установили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим висновки судів попередніх інстанцій та оскаржувані рішення у цій справі не відповідають завданням адміністративного судочинства щодо справедливого і неупередженого вирішення спору.

75. Водночас, в силу положень статті 341 КАС України їх установлення судом касаційної інстанції не допускається.

76. Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

77. Згідно з частиною першою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

78. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

79. Так, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд у частині позовних вимог про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до суду першої інстанції та відмовою у задоволенні позовних вимог про перерахунок заробітної плати.

80. Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ураховуючи неможливість Херсонського окружного адміністративного суду здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 18 березня 2022 року №11/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ [Херсонського окружного адміністративного суду] на Одеський окружний адміністративний суд.

81. З огляду на викладене, справа №540/1218/21 підлягає направленню на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

82. Суду першої інстанції під час нового розгляду необхідно урахувати викладене у цій постанові, об`єктивно оцінити докази, що мають значення для розгляду справи і вирішенню спору по суті, та здійснити розрахунок розміру належних до стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги і суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у відповідності до правил Порядку №100.

IV. Висновки щодо судових витрат

83. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 351 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Херсонської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі №540/1218/21 - скасувати.

3. Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення нарахування та виплати заробітної плати з урахуванням посадового окладу згідно зі статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» та зобов`язання здійснити перерахунок заробітної плати - відмовити.

4. Справу №540/1218/21 у частині вимог про нарахування та виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду