ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 року

м. Київ

справа № 140/7076/22

адміністративне провадження № К/990/12504/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2023 року (суддя: Лозовський О.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року (судді Кузьмич С.М., Матковська З.М., Улицький В.З.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2018 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2018 року, виходячи з фіксованої величини 4082,54 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

На обґрунтування позовних вимог вказував на те, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №120/15731/20, яким було зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 04 жовтня 2018 року (з урахуванням виплачених сум) відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), відповідач здійснив таке нарахування та виплату, зокрема, за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року не врахувавши січень 2008 року як місяць за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць), а за період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2018 року не здійснивши нарахування та виплату індексації грошового забезпечення виходячи з фіксованої величини 4082,54 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Такі протиправні дії відповідача призвели до нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення в неповному обсязі.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року закрито провадження у цій справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2018 року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2018 року, виходячи з фіксованої величини 4 082,54 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Закриваючи провадження в зазначеній частині позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, уважав, що є така, що набрала законної сили постанова суду з того самого предмету спору і між тими самим сторонами, і з тих самих підстав, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, суди попередніх інстанцій установили, що спір, який склався між сторонами щодо перерахунку та доплати індексації за період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2018 року, виходячи з фіксованої величини 4 082,54 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 вже вирішено судом в межах адміністративної справи №140/15731/20.

При цьому суди попередніх інстанцій зазначили, що доводи ОСОБА_1 у цій справі зводяться до незгоди з виконанням Військовою частиною НОМЕР_1 судового рішення у справі №420/15731/20, зокрема щодо неправильного застосування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку.

Одночасно з цим суд першої інстанції уважав, що позивач обрав помилковий спосіб захисту порушених прав, свобод та інтересів, позаяк спірні правовідносини між сторонами вже вирішені у судовому порядку та рішення суду набрало законної сили. При цьому звернув увагу, що позивач наділений правом звернення до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання судового рішення в межах справи № 140/15731/20.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі ОСОБА_1 указує на порушення судами попередніх інстанцій процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що предмети спорів у справах № 140/7076/22 та №140/15731/20 не є тотожними, а спірні правовідносини, які є предметом розгляду даної справи не досліджувалися судом апеляційної інстанції у межах справи №140/15731/20.

Скаржник зазначає, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

У цьому зв`язку скаржник указує, що у справі №140/15731/20 судами вирішувалося питання права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2018 року.

Водночас предметом спору у розглядуваній справі є право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2018 року виходячи з фіксованої величини 4 082,54 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

При цьому скаржник зауважує, що судами при розгляді справи № 140/15731/20 не розглядались вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із встановленням фіксованої суми індексації, оскільки такий розрахунок суми належав до дискреційних повноважень відповідача і на момент розгляду справи №140/15731/20 проведений відповідачем не був.

За таких обставин, скаржник уважає, що підстави для закриття провадження в наведеній вище частині позовних вимог, передбачені пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України були відсутні.

Помилковим, на переконання скаржника, є покликання суду першої інстанції на норми статті 383 КАС України, оскільки правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, передбачений статтею 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі вчинення суб`єктом владних повноважень під час виконання судового рішення протиправних дій чи бездіяльності або прийняття протиправних рішень, які у свою чергу порушують законні права та інтереси позивача. Визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідача - можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру на користь особи-позивача, які зазначені в рішенні суду.

Разом з цим, ураховуючи, що питання фіксованої величини щомісячної індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2018 року та суми індексації не вирішувалось у справі №140/15731/20 та на відповідача не покладалось жодних зобов`язань з даного приводу, позивач позбавлений процесуального права звернення до суду з заявою у порядку статті 383 КАС України.

Позиція інших учасників справи

Від Військової частини НОМЕР_1 відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 20 липня 2023 року призначено справу до розгляду.

Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним шляхом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Закриваючи провадження в частині заявлених позовних вимог, що стосуються перерахунку та доплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2018 року виходячи з фіксованої величини 4082,54 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що спірні правовідносини у цій частині вже досліджувалися в межах справи №140/15731/20, за результатом розгляду якої прийнято судове рішення, яке набрало законної сили.

При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, що доводи ОСОБА_1 у цій справі зводяться до незгоди з виконанням Військовою частиною НОМЕР_1 судового рішення у справі №420/15731/20, зокрема щодо неправильного застосування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку.

Отже, за висновком суду першої інстанції, спірні правовідносини між сторонами у цій частині вже вирішені, тому належним способом захисту прав позивача, порушених на стадії виконання судового рішення, є звернення до суду в порядку статті 383 КАС України, а не подання нового адміністративного позову.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 вже звертався до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 04 жовтня 2018 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 04 жовтня 2018 року в сумі 113 610,14 грн. із застосуванням січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, а в період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

На обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що в період з 01 грудня 2015 року по 04 жовтня 2018 року Військова частина НОМЕР_1 протиправно не в повному обсязі здійснювала нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача під час проходження ним військової служби. В деякі періоди служби індексація грошового забезпечення зовсім не виплачувалась. Посадові оклади військовослужбовців були підвищені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 січня 2008 року, а тому січень 2008 року має бути базовим для проведення індексації грошового забезпечення. За розрахунками позивача, індексація його грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року становить 859 62,75 грн, а з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2018 року - 27 647,39 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі №140/15731/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 по 04 жовтня 2018 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 по 04 жовтня 2018 року (з урахуванням виплачених сум) відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Так, суд першої інстанції у справі №140/15731/20 установив, що у грудні 2015 року відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі 92,15 грн. В інші періоди протягом 01 грудня 2015 року по 04 жовтня 2018 року індексація позивачу не виплачувалась зовсім. При цьому, суд першої інстанції уважав, що наведені у відзиві на позовну заяву обставини не позбавляють відповідача обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку. Водночас суд першої інстанції наголосив, що здійснення відповідних розрахунків із зазначенням конкретної суми індексації належить до компетенції відповідача. Питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації суд першої інстанцій уважав передчасним, оскільки нарахування спірної індексації грошового забезпечення відповідачем у межах спірних правовідносин не здійснювалося взагалі.

Таким чином у справі №140/15731/20 вирішено питання про право позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 по 04 жовтня 2018 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, при цьому визначення розміру індексації грошового забезпечення судом не здійснювалося.

Повертаючись до обставин цієї справи, необхідно зазначити, що предметом позову є питання розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2018 року, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з визначенням розміру щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення за вказаний період.

Вказане не було предметом правової оцінки судом у справі №140/15731/20. Зокрема, судом не здійснювалася перевірка правильності нарахованих відповідачем позивачу сум індексації грошового забезпечення із визначенням місяця, у якому відбулося підвищення розміру грошового доходу позивача, як і не вирішувалося питання розміру фіксованої індексації.

Водночас, згідно з пунктом 13 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку.

Відтак питання обчислення суми індексації грошових доходів громадян може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом.

При цьому, моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати позивачем індексації грошового забезпечення, з розміром якого останній не погоджується.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача щодо перерахування та доплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2018 року виходячи з фіксованої величини 4082,54 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, вже були предметом розгляду у справі № 140/15731/20 та їх вирішено по суті, є помилковими.

Як наслідок, помилковими є висновки суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими статті 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Викладеного суди першої та апеляційної інстанцій не урахували і дійшли хибного висновку про застосування положення пункту 4 частини першої статті 238 КАС України щодо частини позовних вимог про перерахунок та доплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2018 року виходячи з фіксованої величини 4082,54 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, не надавши цим вимогам належної правової оцінки.

Резюмуючи, колегія суддів Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовали норми процесуального права, внаслідок чого дійшли помилково висновку про наявність підстав для закриття провадження у наведеній вище частині позовних вимог у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За правилами пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково для продовження розгляду.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на викладене вище, суд касаційної інстанції уважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу, скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, направивши справу в частині позовних вимог про перерахунок та доплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2018 року виходячи з фіксованої величини 4082,54 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у цій справі скасувати.

Направити адміністративну справу № 140/7076/22 в частині позовних вимог про перерахунок та доплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2018 року виходячи з фіксованої величини 4082,54 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 для продовження розгляду до Волинського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов