ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року

м. Київ

справа № 802/672/15-а

адміністративне провадження № К/9901/11449/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.

розглянув у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу №802/672/15-а

за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Вінницької області, прокурора Вінницької області Соколова В`ячеслава Петровича про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою прокуратури Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Богоноса М.Б., суддів Вергелеса А.В., Сала П.І., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Сушка О.О., суддів Залімського І.Г., Смілянця Е.С.

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати протиправними дії щодо призначення стосовно нього службової перевірки; визнати протиправним та скасувати розпорядження прокурора Вінницької області від 02.02.2015 №13 та від 04.02.2015 №14 в частині призначення службової перевірки щодо нього;

- визнати протиправним та скасувати затверджений прокурором Вінницької області висновок про результати перевірки від 17.02.2015;

- визнати протиправним та скасувати п. 3 наказу прокурора Вінницької області «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» від 17.02.2015 №104 к;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Вінницької області №246 к від 27.03.2015 «Про внесення змін до наказу від 17.02.2015 №104 к»;

- визнати недійсним запис про звільнення з роботи (посади), зроблений в трудовій книжці та зобов`язати прокуратуру Вінницької області зробити дублікат трудової книжки без запису про звільнення позивача;

- зобов`язати прокуратуру Вінницької області нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18.02.2015;

- допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення позивача на роботі на посаді прокурора прокуратури м. Вінниці Вінницької області та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що службова перевірка проведена відносно нього неправомірно, зокрема без підстав, які чітко передбачені Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 року №104. Крім цього позивач послався на те, що за результатами перевірки з матеріалами його не ознайомили, чим позбавили права спростувати чи підтвердити ту чи іншу інформацію, яка використовувалась проти нього. Позивач переконаний, що його фактично було позбавлено права на отримання інформації про підстави проведення службового розслідування (перевірки), щодо складу комісії, позбавлено права брати участь у службовому розслідуванні (перевірці), у тому числі заявляти обґрунтовані клопотання про відвід голови або членів комісії, робити заяви, подавати документи та порушувати питання про витребовування додаткових документів, одержання додаткових пояснень, які мають значення для проведення об`єктивної перевірки, що передбачено п. 7 Інструкції. Крім того, на думку позивача, оскаржуваний наказ про його звільнення із займаної посади винесений безпідставно, оскільки факт вчинення ним проступку, який порочить працівника прокуратури та кваліфікований як порушення Присяги працівника прокуратури, залишився не доведеним.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Вищий адміністративний суд України, розглянувши касаційну скаргу позивача на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.07.2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 року, постановив ухвалу від 01.03.2016 року якою касаційну скаргу задовольнив, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Касаційний суд виходив з того, судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. На думку суду касаційної інстанції, зміст порушень норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції полягав у тому, що обґрунтовуючи свої висновки про законність наказу від 17 лютого 2015 року №104к, судами не було встановлено, чи відповідає накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за Порушення присяги ступеню вини та тяжкості проступку та чи було з`ясовано прокурором, який вирішує питання про накладення стягнення, обставини такого проступку.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення (новий розгляд)

6. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано п. 3 наказу прокуратури Вінницької області № 104к від 17 лютого 2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення ОСОБА_1 із посади старшого прокурора прокуратури міста Вінниці Вінницької області за порушення Присяги працівника прокуратури та вчинення проступку, що порочить працівника прокуратури; змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_1 із «Звільнений із займаної посади за порушення Присяги працівника прокуратури та вчинення проступку, що порочить працівника прокуратури, згідно п.п. 2, 6 ч. 2 ст. 46-2 ч. 3 ст. 48 Закону України «Про прокуратуру», ч. 1 ст. 8 п. 5 ст. 9, ст. 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України» на «Звільнений із займаної посади у зв`язку із реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду згідно п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»; змінено дату звільнення ОСОБА_1 із посади старшого прокурора прокуратури міста Вінниці Вінницької області із « 17.02.2015» на « 14.12.2015»; стягнуто із прокуратури Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 18.02.2015 по 14.12.2015 в сумі 61755 грн 98 коп із відрахуванням загальнообов`язкових платежів; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

7. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з необґрунтованості наказу від 17.02.2015 №104 к, оскільки відповідачем залишено поза увагою, що звільнення за порушення присяги є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, тому неможливість застосування до посадової особи інших дисциплінарних стягнень має бути мотивовано. Крім того, у наказі, який є предметом оскарження відповідачем не обґрунтовано, чому, з огляду на різний характер поведінки позивача із іншими працівниками прокуратури, яких звільнено цим же наказом, дії усіх кваліфіковано як порушення присяги і не обґрунтовано неможливості застосування до посадової особи дисциплінарних стягнень ніж звільнення за порушення присяги.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись із постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року та ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прокуратура Вінницької області подала касаційну скаргу, якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що службова перевірка призначена та проведена відповідно до положень Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 року №104. Метою проведення службового розслідування стала необхідність з`ясування обставин неетичного вчинку позивача та виявлення причин і умов, що йому сприяли. За результатами перевірки встановлено, що в ніч з 23.01.2015 на 24.01.2015 позивач разом з іншими працівниками органів прокуратури перебували у кафе «Флінт» м. Вінниці з нагоди присвоєння йому класного чину. Під час святкування позивач вживав алкогольні напої. Будучи ініціатором зустрічі та організатором застілля, позивач не вжив заходів для завершення святкування та не запобіг конфліктній ситуації, яка виникла в подальшому за участі його дружини та працівників прокуратури. Зазначена поведінка позивача є неприйнятною, а тому правомірно кваліфікована прокуратурою Вінницької області як вчинення ганебного вчинку та порушення Присяги працівника прокуратури.

IV. Позиція інших учасників справи

10. Позивач правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористався.

V. Рух справи в суді касаційної інстанції

11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою прокуратури Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року.

12. 30 січня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Бевзенка В.М. (головуючого судді), Шарапи В.М., Данилевич Н.А.

13. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано 23 квітня 2020 року для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючого судді), Радишевської О.Р., Уханенка С.А. на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Деревицької від 23 квітня 2020 року №648/0/78-20.

14. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 24 квітня 2020 року вказану касаційну скаргу прийнято до провадження.

15. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 21 липня 2020 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 23 липня 2020 року.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

16. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, в лютому 2011 року ОСОБА_1 прийняв Присягу працівника прокуратури та станом на день звільнення займав посаду прокурора прокуратури м. Вінниці Вінницької області.

17. Заступник начальника Головного управління - начальник управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури старший радник юстиції І.Дзюба 31.01.2015 звернувся до прокурора Вінницької області державного радника юстиції 3 класу Соколового В.П. із листом №25/1-27528-15.

18. У вказаному листі зазначено, що до Генеральної прокуратури України надійшла інформація, що в ніч з 23 на 24 січня 2015 року, начальник відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_1 під час перебування у кафе «Флінт», яке знаходиться у м. Вінниця, в порушення вимог ст. ст. 18, 26 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, поводив себе некоректно і непристойно. Зокрема, був учасником бійки із іншим працівником прокуратури Вінницької області та перебуваючи у нетверезому стані, використовував свій статус та посвідчення працівника прокуратури для врегулювання вказаного конфлікту. У зв`язку з викладеним, в листі пропонується провести службову перевірку, про хід та результати якої необхідно інформувати управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України.

19. Також рапортом від 02.02.2015 прокурор м. Вінниці ОСОБА_2 доповів прокурору Вінницької області про те, що йому стало відомо про факт неетичної поведінки між працівниками органів прокуратури в ніч із 23 на 24 січня 2015 року під час перебування в кафе «Флінт» у м. Вінниці.

20. Розпорядженням №13 від 02.02.2015 з метою всебічного, повного та неупередженого з`ясування обставин неетичної поведінки працівників органів прокуратури в ніч із 23 на 24 січня 2015 року під час перебування у кафе «Флінт», призначено службову перевірку та доручено її проведення комісії у складі: голови комісії ОСОБА_12 . , членів комісії - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Голову комісії зобов`язано у строк до 02.03.2015 надати прокурору Вінницької області на затвердження висновок службової перевірки.

21. Розпорядженням №14 від 04.02.2015 залучено до проведення зазначеної службової перевірки прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України Козореза І.О.

22. Результати службової перевірки оформлено Висновком про результати службової перевірки від 17 лютого 2015 року.

23. Згідно з висновком про результати службової перевірки від 17.02.2015 визнано таким, що знайшов своє об`єктивне підтвердження факт вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, заступником начальника відділу нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури області Суваловим В.О., начальником відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва, захисту інтересів громадян і держави в судах прокуратури області ОСОБА_10, старшим прокурором прокуратури області Жовміром І.І., прокурором прокуратури м. Вінниці Мельниченком В . М. Факти вчинення проступку полягали у неетичній поведінці під час перебування 23-24.01.2015 в ресторані «У Флінта».

24. На підставі результатів вищевказаної службової перевірки комісією прийнято рішення клопотати перед прокурором області про притягнення вказаних працівників прокуратури до відповідальності.

25. Прокурором Вінницької області 17.02.2015 прийнято наказ №104 к, пунктом 3 якого, позивача звільнено із посади старшого прокурора прокуратури м. Вінниці Вінницької області (із урахуванням наказу № 246 к від 27.03.2015 яким виправлено описку у наказі №104 к від 17.02.2015 звільнено із посади прокурора прокуратури м. Вінниці яку фактично позивач займав) за порушення Присяги працівника прокуратури та вчинення проступку, що порочить працівника прокуратури.

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

26. Конституція України від 28 червня1996 року №254к/96-ВР

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)

Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

28. Частиною 2 статті 46 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особи, вперше призначені на посади старших прокурорів та прокурорів прокуратур, слідчих прокуратури, приймають «Присягу працівника прокуратури» такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я, по батькові) вступаючи на службу в прокуратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі та урочисто присягаю: неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов`язань України; сумлінним виконанням своїх службових обов`язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов`язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури».

Підстави для звільнення працівників прокуратури передбачені статтею 46-2 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно вказаної норми закону прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю, а також у випадках: 1) недотримання пов`язаних із проходженням служби в органах прокуратури вимог, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону, та інших вимог і обмежень, які встановлюються Законом; 2) порушення «Присяги працівника прокуратури» чи відмови від її прийняття; 3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо них; 4) за результатами атестації у разі невідповідності працівника займаній посаді; 5) припинення громадянства України; 6) притягнення до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України; набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»; 7) набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»; 8) у разі неможливості або відсутності згоди на переведення на іншу посаду у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі.

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону України «Про прокуратуру» за порушення закону, неналежне виконання службових обов`язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.

29. Стаття 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року №1796-XII (далі - Дисциплінарний статут) встановлює, що працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов`язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.

Згідно з частиною 1 статті 8 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Статтею 9 Дисциплінарного статуту передбачено такі види дисциплінарних стягнень як: догана; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.

За змістом статті 11 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з`ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила.

30. Основні принципи професійної етики та поведінки працівників прокуратури визначені в Кодексі професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженому наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року №123 (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 4 цього Кодексу професійна діяльність працівників прокуратури ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; поваги до прав і свобод людини і громадянина; незалежності та самостійності; політичної неупередженості та нейтральності; толерантності; рівності перед законом, презумпції невинуватості; справедливості та об`єктивності; професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури; конфіденційності; прозорості службової діяльності; утримання від виконання незаконних рішень чи доручень; недопущення конфлікту інтересів; компетентності та професіоналізму; зразковості поведінки та дисциплінованості.

Відповідно до частин 3, 4 статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури працівнику прокуратури слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.

Поза службою поводити себе коректно і пристойно. При з`ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення працівника прокуратури з метою ухилення від відповідальності.

VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

32. Аналізуючи наведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що порушення Присяги і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення працівником прокуратури як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення служби в органах прокуратури у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність працівників прокуратури можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення працівником прокуратури достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли працівник прокуратури скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Тобто звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

33. Із змісту оскаржуваного наказу від 17 лютого 2015 року №104 к вбачається, що у вину позивачу поставлено те, що він разом із іншими працівниками прокуратури ( ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ) в ніч з 23 на 24 січня 2015 року, перебуваючи у нетверезому стані, поводив себе некоректно та непристойно, чим було створено конфліктну ситуацію, що призвело до виклику персоналом закладу працівників служби охорони. Проте відповідач, звільняючи усіх вказаних осіб із однієї підстави у наказі не конкретизував характеру та змісту проступку, вчиненого кожним із них, не обґрунтував, чому проступок позивача вважається таким, що спрямований проти інтересів служби, суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

34. Колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованими посилання судів попередніх інстанцій на те, що про необґрунтованість оскаржуваного рішення (наказу від 17.02.2015 №104 к) свідчить і те, що відповідачем залишено поза увагою, що звільнення за порушення присяги є крайнім заходом відповідальності за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, тому неможливість застосування до посадової особи інших дисциплінарних стягнень має бути мотивовано.

35. У наказі, який є предметом оскарження, відповідачем не обґрунтовано, чому, з огляду на різний характер поведінки позивача із іншими працівниками прокуратури, яких звільнено цим ж наказом ( ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ), дії усіх кваліфіковано як порушення присяги, як і не обґрунтовано неможливості застосування до посадової особи інших дисциплінарних стягнень ніж звільнення за порушення присяги.

36. Як правильно було встановлено судами, позивач не вчиняв дій, які б дозволили ідентифікувати його як працівника прокуратури (службове посвідчення не використовував, працівником прокуратури не називався).

37. Вирішуючи питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності та приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач залишив поза увагою той факт, що позивач не брав безпосередньої участі у конфлікті.

38. Натомість відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ, вказаним обставинам належної оцінки не надав, та не врахував характер та ступень участі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 у подіях, які мали місце в ніч із 23 на 24 січня 2015 року під час перебування в кафе «Флінт» у м. Вінниці.

39. Наведені обставини спростовують твердження касатора про обґрунтованість звільнення позивача із займаної посади за порушення Присяги.

40. Інші доводи касатора не впливають на правильне вирішення по суті цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій.

41. З урахуванням викладеного колегія суддів Верховного Суду не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій.

42. У зв`язку з цим, відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

ІХ. Судові витрати

43. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу прокуратури Вінницької області залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року в справі №802/672/15-а залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий : О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С.А. Уханенко