ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року

м. Київ

справа № 2а-3554/11

адміністративне провадження № К/9901/38996/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів: Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 19.10.2011 у складі судді Антонова Н.В. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 у складі колегії суддів: Парінова А.Б. (головуючий), Грибан І.О., Губської О.А. у справі №2а-3554/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення соціальних виплат

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - відповідач 1, УПСЗН), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (надалі - відповідач 2, КМЦ НЗСВ), в якому просив:

1.1. визнати неправомірною відмову відповідача 1 у проведенні позивачу перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (надалі - Закон №796-XII);

1.2. зобов`язати відповідача 1 здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону №796-XII у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2011 рік;

1.3. зобов`язати відповідача 2 забезпечити виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат.

2. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.10.2011, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012, позовні вимоги задоволено.

2.1. Визнано протиправними дії УПСЗН, що полягали у нарахуванні ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням вимог статті 48 Закону №796-XII.

2.2. Зобов`язано УПСЗН здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої статтею 48 Закону №796-XII, виходячи з розміру п`яти мінімальних заробітних плат - за 2011 рік з урахуванням проведених виплат.

2.3. Зобов`язано КМЦ НЗСВ на підставі перерахунку, проведеного УПСЗН, здійснити виплату ОСОБА_1 , як особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої статтею 48 Закону №796-XII щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат - за 2011 рік з урахуванням проведених виплат.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини:

3.1. Позивач - ОСОБА_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.

3.2. За повідомленням КМЦ НЗСВ, на підставі розпорядження УПСЗН, ОСОБА_1 здійснено нарахування щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі 100,00 грн., виплата якої буде проведена після надходження відповідного фінансування.

4. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що нарахування одноразової допомоги на оздоровлення за 2011 рік позивачу повинно відбуватись у розмірах, встановлених статтею 48 Закону №796-XII у відповідній редакції, оскільки норми останнього мають вищу юридичну силу в порівнянні з нормами Постанови Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 №562 (надалі - Постанова №562).

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. 29.09.2017 відповідачем 1 - УПСЗ, подано касаційну скаргу на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 19.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник наголошує, що статтею 67 Закону №796-XII передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя та зростання мінімальної заробітної плати і на виконання цієї норми прийнято Постанову №562, яка і була застосована відповідачем 1 при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік позивачу. Скаржник зазначає, що Законом України "Про Державний бюджет на 2011 рік" від 23.12.2010 №2857-VI (надалі - Закон №2857-VI) визначено обсяг видатків з бюджету на виплату щорічної допомоги на оздоровлення саме у розмірах, встановлених Постановою №562.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2017 визнано поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження та поновлено такий строк і відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою УПСЗ на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 19.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012.

7. Позивачем та відповідачем 2 відзиву (заперечень) на касаційну скаргу подано не було.

8. На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2019 касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Шарапи В.М. (головуючий), Тацій Л.В., Чиркіна С.М.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Під час розгляду даної касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 08.02.2020, далі - КАС України), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

10. Зокрема, відповідачем 1 при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивача були застосовані норми пункту 1 Постанови №562, якою установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 - 100 гривень.

11. За змістом статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

12. Абзацом 4 частини 4 статті 48 Закону №796-ХІІ, у редакції, чинній до 01.01.2008, було закріплено, що щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується в розмірі п`яти мінімальних заробітних плат.

13. Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VI (надалі - Закон №107-VI), який набрав чинності 01.01.2008, були внесені зміни до Закону №796-ХІІ, а саме, пунктом 28 розділу ІІ Закону №107-VI статтю 48 Закону №796-ХІІ викладено в новій редакції, згідно якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

14. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, в тому числі, пункту 28 розділу ІІ Закону №107-VI.

15. При цьому, протягом 2011 року, будь-які зміни до статті 48 Закону №796-ХІІ не вносились, що свідчить про необхідність застосування до спірних правовідносин норм наведеної статті у редакції, яка діяла до 01.01.2008 та визначала розмір щорічної допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії на рівні п`яти мінімальних заробітних плат.

16. Пунктом 4 Закону №2857-VI, в редакції Закону України №3491-VI від 14.06.2011, установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

17. Тому, норми Закону №2857-VI, на які відповідач 1 посилається на обґрунтування правомірності своїх дій щодо визначення позивачу розміру щорічної допомоги на оздоровлення, не стосувалися та будь-яким чином не обмежували дію статті 48 Закону №796-ХІІ.

18. Таким чином, колегія суддів касаційного суду приходить до висновку, що у 2011 році законодавством обумовлювалось право учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії на одержання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі саме п`яти мінімальних заробітних плат, як встановлено статтею 48 №796-ХІІ.

19. За приписами статті 350 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

20. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 19.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 у справі №2а-3554/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення соціальних виплат - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

СуддіВ.М. Шарапа Л.В. Тацій С.М. Чиркін