ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

м. Київ

справа № 296/10430/16-а

адміністративне провадження № К/9901/17095/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 26 грудня 2016 року (прийняту у складі головуючого судді Колупаєва В.В.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Шевчук С.М., суддів Бучик А.Ю., Майора Г.І.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі також - ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідач), в якому просив:

визнати незаконними дії ГУ ПФУ в Житомирській області щодо встановлення йому основного розміру пенсії в 59% грошового забезпечення;

зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області встановити основний розмір пенсії в 64% грошового забезпечення у відповідності до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII);

зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсійного забезпечення з врахуванням основного розміру пенсії в 64 % грошового забезпечення з 1 вересня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 26 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, дійшов висновку, що свідоцтво про хворобу №272/172, видане ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" 22 серпня 2016 року, є належним документом, який підтверджує наявність у позивача хвороби, що зумовлює його непридатність до служби в поліції, та є підставою для призначення позивачу пенсії за вислугу років у підвищеному розмірі.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема відповідач зазначив, що у позивача відсутні правові підстави для призначення йому пенсії у підвищеному розмірі, оскільки медичною комісією не приймалось рішення про непридатність позивача до служби в поліції.

Позиція інших учасників справи

Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень судів попередніх інстанцій.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №296/10430/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 22 червня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №296/10430/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 23 червня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що за результатами проходження позивачем медичного огляду, військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» було видано свідоцтво про хворобу №272/172 від 22 серпня 2016 року, зі змісту якого встановлено, що позивача визнано непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку.

Згідно зазначеного свідоцтва про хворобу військово-лікарською комісії також встановлено, що наявні у позивача захворювання, пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Наказом ГУНП в Житомирській області №199 о/с від 29 серпня 2016 року підполковник поліції ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції з 29 серпня 2016 року за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) відповідно до наказу ГУНП в Житомирській області №199 о/с від 29 серпня 2016 року.

На день звільнення позивача зі служби вислуга років складає: у календарному обчисленні 23 роки 05 місяців 15 днів.

Відповідач листом №2014/Д-11 від 17 листопада 2016 року повідомив, що пенсія за вислугу років призначена позивачу у розмірі 59 % грошового забезпечення (вислуга років 23), оскільки у свідоцтві про його хворобу позивача не міститься інформація про непридатність до служби в поліції.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Корольовського районного суду м. Житомира від 26 грудня 2016 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 1 закону №2262 визначено, що особи офіцерського складу мають право на пенсію за вказаним Законом за наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №2262 пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на час проходження позивачем медичного огляду у ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області", уповноваженням органом на проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ є військово-лікарської комісії в системі МВС України.

Діяльність такої військово-лікарської комісії в системі МВС України визначається Положення про діяльність військово-лікарської комісії та Порядком проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України №85 від 6 лютого 2001 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за №164/5355 (наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ №285 від 3 квітня 2017 року, однак був чинний на момент виникнення спірних правовідносин та розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій; далі - Порядок № 85 та Положення про діяльність військово-лікарської комісії №85).

Відповідно до пункту 1.1 Положення про діяльність військово-лікарської комісії №85 медичний огляд проводиться згідно з пунктом 1.2 Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України з метою визначення: придатності кандидатів за станом здоров`я до служби в органах внутрішніх справ на посадах рядового й начальницького складу, з урахуванням вимог пункту 1.43 цього Порядку.

Відповідно до пункту 2.12 Положення про діяльність військово-лікарської комісії №85 у складі військово-лікарської комісії в системі МВС України діють Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК) МВС України, ВЛК Головного управління МВС України в Криму, м. Києві, Київській області, Управління МВС України в областях та м. Севастополі.

Згідно із підпунктом 1.63.5 пункту 1.63 Порядку №85 за результатами медичного огляду осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ ВЛК виносять такі постанови: "Придатний до військової служби"; "Придатний до військової служби. Непридатний на посаду" (вказану в направлені відділу роботи з особовим складом та згідно з Таблицею вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей); "Обмежено придатний до військової служби"; "Потребує звільнення від виконання службових обов`язків (занять), відпустки за станом здоров`я; "Непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "Непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку".

Відповідно до пункту 1.117 Порядку №85 у мирний час на осіб рядового й начальницького складу, визнаних не придатними до військової служби зі зняттям з військового обліку складається свідоцтво про хворобу у якому відображається відповідне рішення військово -лікарської комісії.

Таким чином, нормативні акти, що регламентують діяльність військово-лікарських комісій містять чіткі приписи щодо форми та змісту прийнятих ними рішень за результатами медичного огляду осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ на предмет їх придатності за станом здоров`я до подальшої служби в органах внутрішніх справ.

З наведеного вище слідує, що ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" є уповноваженим органом на проведення медичного огляду осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ з метою визначення їх придатності за станом здоров`я до служби в органах внутрішніх справ. Видане позивачу свідоцтво про хворобу є рішенням військово-лікарської комісії (прийнятим у межах повноважень та у спосіб визначений нормативними актами, що регламентують діяльність таких комісій), яке підтверджує непридатність позивача за станом здоров`я до служби в органах внутрішніх справ - поліції.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставними доводи відповідача щодо відсутності у позивача рішення військово-лікарської комісії про непридатність позивача до служби в органах внутрішніх справ.

Водночас суд зазначає, що відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №2262 підставою для призначення відповідачем позивачу пенсії у підвищеному розмірі є звільнення особи у відставку підставі пунктів 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи пенсійного фонду не наділені повноваженнями стосовно контролю за органами внутрішніх справ на предмет перевірки обставин з приводу наявності правових підстав для звільнення працівників поліції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, наказ ГУНП в Житомирській області №199 о/с від 29 серпня 2016 року про звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції з за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII є чинним, спори з приводу скасування цього наказу відсутні.

Відтак, у відповідача відсутні правові підстави щодо неврахування пункту «а» статті 13 Закону №2262 та наказу про звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII при визначенні розміру пенсії.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Висновки суду у цій постанові узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20 вересня 2019 року у справі №466/1403/17 та від 25 березня 2020 року у справі №461/1317/17.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 26 грудня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

С.М. Чиркін