ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2018 року

Київ

справа №593/390/16-а

адміністративне провадження №К/9901/19178/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_2на постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року (колегія суддів: Д.М. Старунський, В.М. Багрій, А.І. Рибачук)у справі№593/390/16-аза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_2 доГоловного управління державної фіскальної служби у Тернопільській областіпровизнання дій неправомірними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - ГУ ДФС) про визнання дій неправомірними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. від 02 листопада 2015 року №015/22/НОМЕР_1.

Обґрунтовуючи позов вказав, що, в кафе «Оленка», де була проведена податковим органом перевірка, підприємницьку діяльність здійснює його дружина, але у відношенні позивача складено протокол про адміністративне правопорушення. За результатами розгляду адміністративної справи 21 січня 2016 року постановою Бережанського районного суду про притягнення ФОП до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП провадження закрито за відсутності в діях позивача події та складу правопорушення.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення від 02 листопада 2015 року № 015/22/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 17000 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що перевіркою встановлено факт реалізації алкогольного напою без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме 22 жовтня 2015 року в магазині за адресою: м. Бережани. вул. Тернопільська, 1, де здійснює свою діяльність позивач реалізовано одну пляшку пива «Опілля Жигулівське» ємністю 0,5 л., міцністю 11 % за ціною 10,00 грн. На залишку в кафе було 3 пляшки пива «Опілля Жигулівське» ємністю 0,5 л., міцністю 11 % та зберігалися алкогольні напої з метою реалізації різного асортименту та найменування на загальну суму 2587,50 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ФОП подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вказується на те, що позивач вже три роки не займається підприємницькою діяльністю. За результатами розгляду адміністративної справи в судовому засіданні Бережанського районного суду, як зазначено в постанові суду, жодного доказу про те, що ФОП порушив порядок провадження господарської діяльності, чи здійснював господарську діяльність без ліцензії на певний вид діяльності в ході слухання справи не було здобуто.

Від відповідача на адресу Суду надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких ГУ ДФС просить останню відхилити, а рішення апеляційного суду залишити в силі. Заперечення мотивоване тим, що перевіркою встановлено порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», тому спірне рішення прийнято на підставі, в межах та у спосіб, що встановлений чинним законодавством.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 на момент проведення перевірки зареєстрований як фізична особа - підприємець (РНОКПП НОМЕР_1) та перебував на обліку в Козівській ОДПІ (Бережанське відділення) як платник податків.

Відповідно до Наказу № 554 від 22 жовтня 2015 року «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1», направлення на перевірку від 22 жовтня 2015 року № 921, направлення на перевірку від 21 жовтня 2015 року № 921., податковим органом здійснено перевірку кафе «Оленка» за адресою: вул. Тернопільська, 1, м. Бережани, Тернопільська область. За результатами перевірки встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями чим порушено вимоги Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного: і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95- ВР від 19 грудня 1995 року, про що працівниками ГУ ДФС складено акт перевірки від 23 жовтня 2015 року № 143/21-02/НОМЕР_1.

На підставі вищевказаного акта перевірки начальником Козівської ОДПІ 02 листопада 2015 року прийнято рішення № 015/22/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій до ФОП у розмірі 17000 грн.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно з абзацом 5 ч. 2 ст.17 цього Закону, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 грн.

Доводи касаційної скарги про відсутність вини позивача за ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановленої за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як встановлено апеляційним судом, вказане рішення ґрунтується на недоліках протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, також є необґрунтованими доводами позивача про наявність мораторію на проведення перевірок малих суб'єктів господарювання у 2015 та 2016 роках, у зв'язку з тим, що за змістом ч. 3 «;Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» зазначене обмеження не поширюється з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що реалізують підакцизні товари.

Також позивач доводить суду, що вже три роки не здійснює господарську діяльність, та відповідно не міг реалізовувати товар, в тому числі підакцизний, а акт перевірки підписаний під тиском в стані хвилювання. Такі доводи позивача вперше відображені лише в касаційній скарзі, при цьому при зверненні до суду з позовом вказані факти, обставини та докази на їх підтвердження не надавались судам першої та апеляційної інстанції. Підставою для позову вказані інші обставини. Суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати факти та оцінювати докази, надані на їх підтвердження, а лише перевіряє судові рішення в межах доводів касаційної скарги на підставі тих фактичних обставин справи, які встановлені судами першої та апеляційної інстанції та правильність застосування норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, як вже зазначалось, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та відомості про припинення підприємницької діяльності відсутні, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявним в матеріалах справи. Крім того, в акті перевірки, який було підписано особисто позивачем без зауважень та заперечень є посилання на свідоцтво про державну реєстрацію від 16.06.1995 р. № 26470170000001290, того саме суб'єкта, який перевірявся, та які співпадають з даним зазначеного Реєстру щодо реєстраційних даних ФОП ОСОБА_2, та навпаки не співпадають з датою державної реєстрації ОСОБА_3 як ФОП 12.02.1997 р.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями підтверджується належними і допустимими доказами, та контролюючим органом правомірно застосовано до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу.

Таким чином, суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду