Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року

м. Київ

справа №280/3545/19

провадження № К/9901/13490/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2019 (головуючий суддя Конишева О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.04.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Ясенової Т.І., суддів Головко О.В., Суховарова А.А.)

у справі № 280/3545/19

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району

про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району стосовно призначення соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію та інвалідам II групи;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району призначити ОСОБА_1 соціальну допомогу відповідно до Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і держаної соціальної допомоги на догляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 № 261 (далі - Порядок №261; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), починаючи з 22.12.2017.

2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2019, яке було залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.04.2020, у задоволенні позову відмовлено.

3. Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову повністю.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.12.2017 встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки серії АВ №0838881.

5. Позивач 07.06.2019 звернувся до відповідача із заявою про призначення соціальної допомоги особам з інвалідністю II групи.

6. Позивачем разом із заявою про призначення соціальної допомоги особам з інвалідністю II групи подано наступні документи: декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, копію довідки до акта огляду МСЕК, копію ID картки, копію картки платника податків, копію витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання з датою зняття з реєстрації 19.10.2010, довідки МКП «Основаніє» від 21.05.2019 № 397/01-09, договір № 20 на тимчасове поселення та відшкодування витрат за житлово-комунальні послуги, додаткову угоду від 01.10.2018 №1 до договору № 20 та додаткову угоду від 01.10.2018 № 2 до договору № 16.

7. Предметом договору № 20 є передання у тимчасове користування ліжко-місця у кімнаті АДРЕСА_1 , додатковою угодою визначено строк дії договору до 01.04.2019.

8. Зважаючи на те, що позивач надав не повний пакет документів для призначення допомоги, відповідачем надано строк позивачу до 06.09.2019 для надання довідки з Департаменту реєстраційних послуг про місце реєстрації, про що позивача повідомлено під підпис 07.06.2019.

9. Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо не призначення їй соціальної допомоги протиправною, звернулась до суду.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Відмовляючи у задоволенні позову, суди зазначили, що позивачем під час звернення до відповідача всупереч пункту 10 Порядку № 261 не були надані в повному обсязі документи, необхідні для призначення соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю. Надання відповідачем тримісячного строку для подання довідки про реєстрацію місця проживання не може розцінюватися як порушення прав позивача, оскільки відповідач діяв в межах чинного законодавства.

11. Окремо суди зазначили, що застосування пункту 46 Порядку № 261 є неможливим, оскільки зазначений пункт Порядку №261 на спірні правовідносини не поширюється.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. У касаційній скарзі відповідач зазначає про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Наголошує, що вона не в змозі надати довідку про реєстрацію місця проживання, оскільки такої реєстрації не має. Водночас зазначає, що матеріалами справи та судовим рішенням у справі №280/1661/19 підтверджено її фактичне місце проживання і зазначений відповідачем недолік не може бути підставою для позбавлення її права на соціальний захист.

13. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

15. За правилами статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю - це щомісячна державна допомога, що надається відповідно до норм цього Закону у грошовій формі особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю.

16. Згідно з статтею 3 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» відповідно до цього Закону призначаються такі види державної соціальної допомоги: державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю; державна соціальна допомога на догляд.

17. Умови призначення, надання і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю регламентує Порядок №261.

18. За змістом пункту 9 Порядку № 261 соціальна допомога призначається структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення).

19. Відповідно до положень пункту 10 Порядку № 261 для призначення соціальної допомоги подається, серед іншого, копія довідки про реєстрацію місця проживання.

20. Суди вірно зазначили, що пунктом 10 Порядку № 261 визначено чіткий перелік документів, які необхідно подати заявнику при зверненні за призначенням соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, і цим пунктом імперативно встановлено подання такого документу, як копія довідки про реєстрацію місця проживання.

21. Пунктом 23 Порядку № 261 встановлено, що у разі коли до заяви про призначення соціальної допомоги додано не всі необхідні документи, заявник повідомляється, які документи необхідно додати. У разі подання решти документів не пізніше трьох місяців з дня відправлення повідомлення про необхідність їх подання днем звернення вважається день прийняття або відправлення заяви про призначення соціальної допомоги.

22. Факт не подання разом із заявою про призначення допомоги довідки про реєстрацію місця проживання позивачем не заперечувався. Проте, вона зазначає, що не в змозі надати довідку про реєстрацію місця проживання, оскільки такої реєстрації не має. Наголошує, що її фактичне місце проживання підтверджено відповідною довідкою МКП «Основаніє» від 21.05.2019 № 397/01-09.

23. Колегія суддів зазначає, що в силу норм статті 19 Конституції України відповідач як суб`єкт владних повноважень не може ігнорувати приписи імперативних норм, а тому вимога Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району надати зазначену довідка була законною.

24. Проте, отримавши від позивача інформацію про те, що зазначену довідку вона надати не в змозі в силу об`єктивних причин, відповідачу слід було такі обставини дослідити.

25. Порядок № 261 не містить положень, які би визначали порядок дій відповідальної особи у разі встановлення факту об`єктивної неможливості подати один з перелічених у пункту 10 Порядку № 261 документ.

26. Також, положення Порядку №261 (п. 47) містять лише загальне формулювання щодо рішення про відмову у призначенні допомоги, а саме: «про відмову в призначенні соціальної допомоги або допомоги на догляд орган, що призначає допомогу, письмово повідомляє особу, яка звернулася за її призначенням, у п`ятиденний строк з дня прийняття рішення».

27. У випадку, що розглядається, у відповідача були відомості щодо дійсного місця проживання позивача. Також зазначений факт (місце проживання позивача) підтверджений судовим рішенням у справі №280/1661/19.

28. Відповідач у запереченнях на позов не зазначає, який саме факт/обставину підтвердила б в наявність у позивача довідки про реєстрацію місця проживання, і яким чином це могло вплинути на можливість призначення їй соціальної допомоги як особі з інвалідністю II групи.

29. Решта документів, які є основними для визнання за позивачем права на соціальну допомогу, були подані в повному обсязі, що відповідачем не заперечувалось.

30. За таких обставин, враховуючи, що позивач, маючи право на відповідну соціальну допомогу, яка є основним джерелом її існування, зі своєї сторони жодних зловживань не допустила, відповідача про об`єктивну неможливість подати довідку про реєстрацію місця проживання - повідомила, колегія суддів визнає відмову відповідача формальною та такою, що не ґрунтується на принципах верховенства права.

31. Верховний Суд неодноразово наголошував у подібних до цієї ситуації спорах, зокрема в спорах щодо відмови пенсійного органу у виплаті пенсії внутрішньо переміщеним особам, на тому, що у відповідності до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав та свобод, передбачених Конституцією. При цьому, держава зобов`язана ґарантувати громадянам право на соціальний захист, а обмеження цього права можливе лише на підставі законів (постанови Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 592/5928/17, від 30.01.2020 у справі № 484/4004/17, від 09.01.2020 у справі № 351/2066/16-а тощо).

32. Таким чином, позивачка має право на призначення соціальної допомоги і надала всі передбачені законодавством документи для розгляду уповноваженим органом питання про призначання такої допомоги.

33. Щодо дати, з якої позивачу слід призначити допомогу, колегія суддів зазначає таке.

34. За змістом п. 11 Порядку №261 соціальна допомога призначається з дня звернення за допомогою.

35. У разі коли звернення за соціальною допомогою відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особами віку, встановленого статтею 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" або встановлення інвалідності, допомога призначається відповідно з дня досягнення чоловіками 63 років, жінками - 58 років або встановлення МСЕК інвалідності особі.

36. Інвалідність позивачці встановлено 22.12.2017, що сторонами не заперечується, і саме з цієї дати вона просить суди призначити соціальну допомогу.

37. Проте, до відповідача із відповідною заявою позивач звернулась лише 19.11.2018 (сторонами теж не заперечується), тобто, у строк понад три місяці після встановлення інвалідності, а тому з огляду на положення п. 11 Порядку №261 позивач має право на призначення соціальної допомоги саме з 19.11.2018.

38. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права при ухваленні судових рішень.

39. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

40. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій із прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

41. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статей 341 345 351 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.04.2020 у справі №280/3545/19 - скасувати.

3. Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району задовольнити частково.

4. Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району стосовно призначення ОСОБА_1 соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію та інвалідам II групи.

5. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району призначити ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) соціальну допомогу відповідно до Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 № 261, починаючи з 19.11.2018.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб