ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2019 року

Київ

справа №826/17539/15

адміністративні провадження №К/9901/10749/18; №К/9901/10750/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» до Ректора Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» Бугая Владислава Юрійовича про визнання дій протиправними, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В., Сорочка Є.О., та

за касаційною скаргою Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2016 року, прийняту в складі головуючого судді Кузьменка В.А., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2015 року Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України» звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених у листопаді 2015 року позовних вимог просила:

- визнати протиправними дії ректора Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» Бугая В.Ю., що полягають у ненаданні відповіді на запит на інформацію та в ненаданні інформації на запит позивача;

- стягнути з відповідача матеріальну шкоду, яку з його вини зазнав позивач у розмірі 6570 грн (відповідно до договору про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) від 26 травня 2015 року).

2. Позов обґрунтований тим, що Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України» не отримувала відповідей на свої запити на інформацію та відповідно не отримувала публічної інформації згідно з поданими запитами, а ненадання відповіді на запити на інформацію та ненадання публічної інформації за запитами суперечить нормам Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2939-VI). Також Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України» зазначала про те, що нею понесені витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги в розмірі 6570 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ректора Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» Бугая В.Ю. щодо ненадання відповідей на запити на інформацію Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» від 02 лютого 2015 року №102/1-15 та від 11 березня 2015 року №406/1-15. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» на користь Державного бюджету України судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру в розмірі 1607,76 грн.

4. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для ненадання відповідей на запити позивача від 02 лютого 2015 року №102/1-15 та від 11 березня 2015 року №406/1-15, а тому дії ректора Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» Бугая В.Ю., як керівника розпорядника публічної інформації, є протиправними. Також суд першої інстанції зазначив про те, що позивачем не доведено обставин та підстав, з якими норми процесуального закону зумовлюють можливість відшкодування витрат на правову допомогу, в зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 6570 грн.

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року апеляційну скаргу ректора Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» Бугая В.Ю. залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2016 року змінено. У частині четвертій резолютивної частини змінено стягнуту суму з 1607,76 грн на 1644 грн, у зв`язку із чим, викладено частину четверту резолютивної частини постанови у наступній редакції: «Стягнути з Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» (код ЄДРПОУ 35416341; 03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, буд. 2-А) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру в розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн». Стягнуто з Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» на користь Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» судові витрати на правову допомогу в розмірі 2509,08 грн. У іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

6. Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що спірні правовідносини стосуються не відмови у задоволенні запитів на інформацію, а ненадання відповідей на запити на інформацію. Ураховуючи, що відповідач не надіслав позивачеві відповідей на запити, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині визнання протиправними дій ректора Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» Бугая В.Ю. щодо ненадання відповідей на запити на інформацію Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» від 02 лютого 2015 року №102/1-15 та від 11 березня 2015 року №406/1-15. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» на користь Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» судових витрат на правову допомогу в розмірі 2509,08 грн. Також суд апеляційної інстанції встановив, що судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру підлягав стягненню з Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» в розмірі 1644 грн, а не 1607,76 грн, як помилково розрахував суд першої інстанції.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційних скарг

7. Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України», посилаючись на часткове порушення судами норм матеріального та процесуального права, подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року в частині зміни частини четвертої резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2016 року щодо зміни стягнутої суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру з 1607,76 грн на 1644 грн. У іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції, змінюючи постанову суду першої інстанції в частині стягнутої суми судового збору, не надав уваги тому, що на час подання позовної заяви позивач виконав усі вимоги Закону України «Про судовий збір», про що свідчить ухвала суду першої інстанції від 23 вересня 2015 року про відкриття провадження в справі. Також скаржник указує на те, що витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат і не мають майнового характеру, а тому суди безпідставно стягнули з позивача судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру.

9. Приватний вищий навчальний заклад «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року і направити справу на новий розгляд.

10. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані всі обставини справи та невірно застосовані норми чинного законодавства, що призвело до неправильно вирішення справи. Скаржник указує на те, що запитувана інформація, яка була предметом запитів позивача, не може вважатися такою, що отримана або створена в процесі виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, а тому не є публічною інформацією в розумінні Закону №2939-VI. На думку відповідача, заклади освіти самі по собі не є розпорядниками публічної інформації й Приватний вищий навчальний заклад «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» не підпадає під дію Закону №2939-VI. Скаржник зазначає, що надання позивачеві копій документів безпосередньо в паперовому вигляді не передбачено законом, а тому в даному випадку порушень зі сторони відповідача не вбачається. Запитувана інформація не є суспільно необхідною інформацією в розумінні Закону №2939-VI та об`єм запитуваних копій документів передбачає велику кількість аркушів, проте позивачем витрати, пов`язані з копіюванням або друком, не були оплачені, а тому відповідач правомірно не задовольнив запити. Також скаржник указує на те, що стягуючи з Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» на користь Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» судові витрати на правову допомогу, суд апеляційної інстанції проігнорував той факт, що позивачем не надано належних доказів сплати витрат на правову допомогу та фактичного надання йому таких послуг.

ІV. Рух справи у суді касаційної інстанції

11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року.

12. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року.

13. Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України» подала письмове заперечення на касаційну скаргу відповідача з проханням залишити її без задоволення.

14. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) України викладено у новій редакції.

15. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17. На підставі протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями та передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29 січня 2018 року зазначені касаційні скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

18. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12 червня 2019 року касаційні скарги передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (судді-доповідачу, головуючому судді), Радишевській О.Р., Уханенку С.А., які ухвалами від 28 серпня 2019 року прийняті до провадження.

19. Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами на 19 грудня 2019 року.

V. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

20. Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України», яка є юридичною особою у формі громадської організації, звернулася до Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая», який є вищим навчальним закладом (далі - ВНЗ) приватної форми власності, із запитом на інформацію від 02 лютого 2015 року №102/1-5, в якому просила надати публічну інформацію про ВНЗ, яка є предметом суспільного інтересу, у вигляді належним чином засвідчених копій документів, а саме: статуту ВНЗ; свідоцтва про реєстрацію ВНЗ; ліцензії на провадження ВНЗ освітньої діяльності за відповідними спеціальностями та додатки до них; сертифіката про акредитацію освітньої програми ВНЗ; витяг ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; переліку структурних підрозділів та робочих органів ВНЗ із зазначенням їх адрес, телефонів, прізвищ керівників; правил прийому до ВНЗ у 2015 році; положення про приймальну комісію ВНЗ у 2015 році; наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ у 2015 році; перелік та вартість платних освітніх та інших послуг, які надаються ВНЗ та його структурними підрозділами; плани роботи ВНЗ у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.

21. Цей запит отриманий уповноваженою особою Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» 06 лютого 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

22. 11 березня 2015 року Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України» звернулася до відповідача із запитом №406/1-15 щодо надання публічної інформації про Полтавський інститут бізнесу Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая», який отриманий уповноваженою особою відповідача 13 березня 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

23. Відповіді на вказані запити відповідачем не надано.

VІ. Джерела права й акти їхнього застосування

24. Частиною першою статті 5 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року №2657-XII встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

25. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом №2939-VI.

26. Запит на інформацію, відповідно до частини першої статті 19 Закону №2939-VI, - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина друга статті 19 Закону №2939-VI).

27. Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (стаття 1 Закону №2939-VI).

28. Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації, відповідно до статті 12 Закону №2939-VI, є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

29. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 21 Закону України «Про громадські об`єднання» від 22 березня 2012 року №4572-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для здійснення своєї мети (цілей) громадське об`єднання має право одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

30. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, -стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків.

31. Вищий навчальний заклад, як визначено в пункті 7 частини першої статті 1 Закону України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року №1556-VII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), - це окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей. Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо) (частина перша статті 34 зазначеного Закону).

32. Доступ до інформації забезпечується, серед іншого, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI).

33. Відповідно до частин першої, четвертої статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

34. Підстави для відмови в задоволенні запиту на інформацію, яка в силу частини п`ятої статті 22 Закону №2939-VI надається в письмовий формі, передбачені частиною першою статті 22 Закону №2939-VI.

35. Так, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

36. Відповідно до частини першої статті 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити відмову в задоволенні запиту на інформацію та ненадання відповіді на запит на інформацію, що передбачено пунктами 1, 3 частини другої статті 23 Закону №2939-VI.

VІІ. Позиція Верховного Суду

37. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

39. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України» направила Приватному вищому навчальному закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» два запити на інформацію, які було отримано останнім 06 лютого 2015 року та 13 березня 2015 року.

40. Відповідач, будучи ректором вищого навчального закладу, в силу положень правових норм, є розпорядником інформації та мав повідомити позивача в письмовій формі про результати розгляду запитів не пізніше п`яти робочих днів з дня їх отримання. Проте письмових відповідей на ці запити відповідачем надано не було.

41. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно звернули увагу на те, що спірні правовідносини стосуються не відмови в задоволенні запитів на інформацію, а саме ненадання відповідей на запити на інформацію. У матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача відповідачем про відмову в задоволенні запитів на інформацію, а тому в судів попередніх інстанцій були відсутні підстави вважати, що відповідач відмовив позивачеві в задоволенні його запитів.

42. За таких обставин Верховний Суд уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про недоцільність дослідження підстав для відмови в задоволенні запитів на інформацію, що передбачені частиною першою статті 22 Закону №2939-VI, в тому числі щодо оплати відповідних витрат.

43. Доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі, щодо відсутності підстав для задоволення запитів позивача та правомірності дій відповідача є необґрунтованими, оскільки на запити позивача на інформацію письмових відповідей взагалі не було надано. При цьому надання відповіді на запит на інформацію в порядку Закону №2939-VI є обов`язком розпорядника інформації. У цій відповіді може або надатися запитувана інформація, або бути повідомлено про продовження строку розгляду запиту, або ж відмовлено в задоволенні запиту.

44. Ураховуючи, що відповідач не надіслав позивачеві відповідей на запити на інформацію, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій ректора Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» Бугая В.Ю. щодо ненадання відповідей на запити на інформацію Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» від 02 лютого 2015 року №102/1-15 та від 11 березня 2015 року №406/1-15.

45. Доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі, наведених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і не дають підстав уважати, що вони неправильно застосували норми матеріального та процесуального права при вирішенні зазначених позовних вимог.

46. Що стосується стягнення з Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» на користь Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» витрат на правову допомогу, то Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що витрати на правову допомогу при зверненні до суду відшкодовуються у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, а тому вони не можуть бути предметом розгляду як окремої позовної вимоги про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди.

47. Стаття 59 Конституції України (у редакції, чинній на час звернення із позовом до суду) гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

48. Частиною другою статті 16 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із позовом до суду) встановлено, що для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.

49. Відповідно до частини першої статті 90 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із позовом до суду) витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

50. У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 в справі №1-23/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права (пункт 3.2).

51. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

52. Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

53. Приписами частини третьої статті 90 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із позовом до суду) обумовлено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

54. Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року №4191-VI (у редакції, чинній на час розгляду справи судами; далі - Закон №4191-VI) визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

55. Вказаний Закон визначає не види правової допомоги, а виключно граничний розмір їх компенсації.

56. При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування відповідних витрат.

57. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано копії: договору про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) від 26 травня 2015 року, укладеного Всеукраїнською громадською організацією «Комітет конституційно-правового контролю України» з фахівцем в галузі права ОСОБА_1 (диплом спеціаліста про отримання повної вищої освіти за спеціальністю «Правознавство» та здобуття кваліфікації юриста зі знанням англійської та німецької мов від 01 червня 2012 року НОМЕР_1), відповідно до якого виконавець зобов`язується надати замовнику юридичні послуги щодо підготовки та подання до суду позовної заяви про визнання дій ректора Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» протиправними та відшкодування витрат на юридичні послуги (правові послуги, правову допомогу), а також здійснення інших процесуальних дій від імені замовника, в пункті 4.2 якого зазначено, що вартість однієї години роботи виконавця становить 1314 грн; акта передачі-прийому наданих юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) від 02 червня 2015 року відповідно до договору про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) від 26 травня 2015 року, з якого вбачається, що витрачений час на надання відповідних послуг за договором становить 5 годин; платіжного доручення від 03 червня 2015 року №23, в якому призначення платежу зазначено - переказ коштів на картку ОСОБА_1 за договором про надання юридичних послуг від 26 травня 2015 року на суму 6570 грн.

58. З огляду на зазначені правові норми та надані позивачем документи, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації витрат на правову допомогу в цій справі.

59. Проте при дослідженні акта передачі-прийому наданих юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) від 02 червня 2015 року суд апеляційної інстанції помилково встановив, що витрачений ОСОБА_1 час на надання відповідних послуг за договором становив 6 годин, оскільки такий становив всього 5 годин (відповідно до наданого до суду акта).

60. При цьому суд апеляційної інстанції правильно встановив, що згідно з пунктами 4, 5 акта передачі-прийому наданих юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) від 02 червня 2015 року відповідно до договору про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) від 26 травня 2015 року фахівець в галузі права ОСОБА_1 здійснювала аналіз відповіді відповідача на предмет порушення норм закону загалом 45 хвилин. Проте під час розгляду цієї справи встановлено, що відповідачем відповіді на запити позивача не надавалися, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив зазначений акт у вказаній частині.

61. За таких обставин, ураховуючи максимальний розмір компенсації витрат на правову допомогу, який відповідно до положень статті 1 Закону №4191-VI та статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не повинен перевищувати 487,20 грн за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, та витрати часу фахівця у галузі права - 4 год 15 хв (5 год - 45 хв), судові витрати на правову допомогу підлягають стягненню з Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» на користь Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» в розмірі 2021,88 грн (487,20 грн х 4,15), а не 2509,08 грн, як помилково стягнув суд апеляційної інстанції.

62. Також Верховний Суд не погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру.

63. З матеріалів справи вбачається, що після уточнення у листопаді 2015 року позовних вимог, які саме розглядалися судами, Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України» не заявляла вимог майнового характеру, нею було заявлено вимогу немайнового характеру (про визнання протиправними дій) та заявлено про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, які, в свою чергу, є витратами, пов`язаними з розглядом справи та віднесені до судових витрат, які відшкодовуються у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, а тому не можуть бути предметом розгляду як окремої позовної вимоги про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди. Помилкове формулювання Всеукраїнською громадською організацією «Комітет конституційно-правового контролю України» вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в якості матеріальної шкоди не давало судам підстав для висновку щодо подання позову майнового характеру та стягнення з позивача судового збору за таку вимогу.

64. Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

65. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про часткове скасування постанов судів попередніх інстанцій та зміни постанови суду апеляційної інстанції у відповідних частинах.

VІІІ. Судові витрати

66. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

67. Приватний вищий навчальний заклад «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» є юридичною особою і розпорядником інформації, оскарження рішень, дій чи бездіяльності якого за правилами частини третьої статті 23 Закону №2939-VI до суду здійснюється відповідно до КАС України. У зв`язку з наведеним, з огляду на результат касаційного розгляду, Верховний Суд уважає за необхідне стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» на користь Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 87,70 грн.

68. За правилами статті 7 Закону України «Про судовий збір» внесена сума судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається за ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» задовольнити.

2. Касаційну скаргу Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» задовольнити частково.

3. Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року в частині зміни постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2016 року щодо зміни стягнутої з Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» на користь Державного бюджету України суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру з 1607,76 грн на 1644 грн та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2016 року в частині стягнення з Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» на користь Державного бюджету України судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру в розмірі 1607,76 грн.

4. Змінити постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року в частині стягнення з Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» на користь Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» судових витрат на правову допомогу в розмірі 2509,08 грн.

5. Викласти абзац шостий резолютивної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року в такій редакції: «Стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» (код ЄДРПОУ 19359117; 04025, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 7, корпус 2) на користь Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» (код ЄДРПОУ 35416341; 03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, будинок 2-А) судові витрати на правову допомогу в розмірі 2021 (дві тисячі двадцять одна) грн 88 (вісімдесят вісім) коп».

6. У іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року в справі №826/17539/15 залишити без змін.

7. Стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» (код ЄДРПОУ 19359117; 04025, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 7, корпус 2) на користь Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» (код ЄДРПОУ 35416341; 03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, будинок 2-А) понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 87 (вісімдесят сім) грн 70 (сімдесят) коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко