Історія справи

Постанова КАС ВП від 19.06.2025 року у справі №260/6009/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року

м. Київ

справа № 260/6009/23

адміністративне провадження № К/990/36031/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Л.О Єресько., Жука А.В.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №260/6009/23

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 )

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Орос Вікторія Вікторівна,

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року

(головуючий суддя: Коваль Р.Й., судді: Гуляк В.В., Ільчишин Н.В.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168, у розрахунку 100 000,00 гривень на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за серпень 2022 року, вересень 2022 року, листопад 2022 року та січень 2023 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, у розрахунку 100 000,00 гривень на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за серпень 2022 року, вересень 2022 року, листопад 2022 року та січень 2023 року.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 та приймає безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії в межах Сумської області. Однак всупереч постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168 (далі - «Постанова № 168»), додаткову винагороду у повному розмірі пропорційно часу його участі у бойових діях у спірний період не отримував.

Стверджує, що з квітня 2022 року до січня 2023 року перебував безпосередньо в районах проведення бойових дій виконував одні і ті ж завдання на одній місцевості, натомість за квітень, травень, червень, липень, жовтень, грудень 2022 року йому виплачувалась додаткова винагорода у розмірі: 100 000 грн пропорційно часу його участі у бойових діях а за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року лише по 30 000 грн.

На цій основі позивач вважає, що йому протиправно відмовлено у доплаті грошової винагороди за спірний період у розмірі: 70 000 грн, а тому звернувся до суду.

3.Відповідач позовні вимоги не визнав, стверджував що спірна додаткова винагорода не відноситься до складу грошового забезпечення. На думку відповідача, додаткова винагорода у розмірі до 30 000 грн виплачується у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства обов`язків військової служби, що й виплачувалося позивачу у спірний період. Натомість, додаткова винагорода у розмірі: 100 000 грн. виплачується пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, перелік яких визначено відповідними наказами. Наполягає, що позивач у спірний період безпосередню участь у бойових діях фактично не приймав, тому йому правомірно не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода у розмірі: 70 000 грн.

Окремо звертає увагу суду на те, що з 1 до 31 січня 2023 року Сумська область не включена до районів ведення воєнних (бойових) дій.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови № 168, у розмірі до 70 000,00 грн за серпень 2022 року, вересень 2022 року, листопад 2022 року та січень 2023 року, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до постанови №168, у розмірі до 70 000,00 грн за серпень 2022 року, вересень 2022 року, листопад 2022 року та січень 2023 року, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

У решті позову відмовлено.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови №168, оскільки під час дії воєнного стану перебував на території ведення бойових дій та брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що підтверджується наявними у справі доказами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року задоволено апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ), скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

7. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення відсутністю доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, що давало би йому право на отримання додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до пункту 1 постанови №168.

8.Суд апеляційної інстанції також зауважив, що сам по собі факт участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів не є безумовною підставою для отримання збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови №168.

9.Натомість, право на таку винагороду у військовослужбовців Державної прикордонної служби України виникає виключно за умов документального підтвердження виконання у відповідні дні військовослужбовцем бойових завдань, визначених пунктом 2 Наказу № 392-АГ від 30 липня 2022 року та № 628-АГ від 9 грудня 2022 року.

10.Підкреслив, що для підтвердження такої участі вимагається сукупність інформації, викладеної у бойових наказах (бойових розпорядженнях), журналах бойових дій, журналах ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості, рапортах (донесеннях) начальника (командира) відповідного підрозділу.

Короткий зміст касаційної скарги і відзиву

11. Представниця ОСОБА_1 - адвокатка Орос В.В. просить Верховний Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

12. Підставами для касаційного оскарження касатор визначив пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - "КАС України").

13. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування:

- пункту 1 Постанови №168 у редакції від 19 липня 2022 року;

- наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25 квітня 2022 року, яким затверджено «Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року»;

- наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309 (із змінами), яким затверджено «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією»;

- пункту 2-1 Постанови №168;

- Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року №188 та правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку із застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно пункту 2-1 Постанови №168, а саме:

1) визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;

2) застосування наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» та від 9 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.

Стверджує, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, залишив поза увагою те, що позивач здійснював заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , з квітня 2022 року до січня 2023 року постійно виконував одні й ті самі бойові завдання в одних і тих же районах їх здійснення на території АДРЕСА_2. Проте, за квітень, травень, червень, липень, жовтень, грудень 2022 року відповідач виплатив позивачу додаткову винагороду - до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах, визначених пунктом 1 Постанови № 168, а за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року з невідомих причин не виплачував, що підтверджується розрахунковими листами позивача. Будь-яких відомостей щодо неналежного виконання обов`язків військової служби або наявності інших обставин, що б виключали наявність у позивача права на отримання передбаченої законодавством додаткової винагороди, відповідач не надав.

Також, касаційна скарга, як указує касатор, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо реалізації права військовослужбовців Держприкордонслужби на збільшену додаткову винагороду на період дії воєнного стану, передбачену Постановою №168.

14. Ухвалою від 8 жовтня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пунктів 1,3 частини четвертої статті 328 КАС України.

15. ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина) подав відзив, у якому просить постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Свою позицію відповідач аргументує тим, що позивач не надав доказів своєї безпосередньої участі в бойових діях. Наголошуємо, що постанова № 168 містить загальні умови отримання збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди, а саме: безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).Тобто отримання додаткової винагороди в збільшеному до 100000 грн. розмірі не є безумовним правом військовослужбовця, а залежить від безпосередньої участі такого військовослужбовця в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16. ОСОБА_1 проходить військову службу в органах Державної прикордонної служби України.

Довідкою №12/919-22 вих. від 7 вересня 2022 року, яка видана військовою частиною НОМЕР_1 , підтверджується, що ОСОБА_1 з 20 березня 2022 року проходить військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні (військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ).

Відповідно до розрахункових листів за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року ОСОБА_1 отримував по 30 000 грн додаткової винагороди, яка визначена Постановою № 168.

Відповідно до розрахункових листів за квітень, травень, червень, липень, жовтень, грудень 2022 року ОСОБА_1 отримував по 100 000 грн додаткової винагороди, яка визначена Постановою № 168.

На виконання ухвали суду від 4 жовтня 2023 року, ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_3 ), листом №14/2872-23-Вих від 24 жовтня 2023 року серед іншого повідомив, що ОСОБА_1 у період з 1 серпня 2022 року до 31 січня 2023 року приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стимулюванні збройної агресії на території Чернігівської області у складі НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ).

У цьому зв`язку позивач вважає, що йому протиправно не виплачувалась додаткова винагорода за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року .

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ

17. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" від 3 квітня 2003 року №661-IV Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

18. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

19. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

20. У частині другій статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

21. Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

22. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

23. У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі: 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

24. Водночас реалізація зазначених приписів постанови Кабінету Міністрів України №168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, не врегульовувала цих питань.

25. Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168, вказано і в пункті 2-1 цієї постанови, доповненому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 року №793.

26. 30 липня 2022 року Адміністрація Держприкордонслужби, посилаючись на пункт 2-1 постанови №168, видала наказ №392-/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", який був уведений в дію з 1 серпня 2022 року.

27. Пункт 2 цього наказу визначав вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю Держприкордонслужби право на збільшення додаткової винагороди до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

28. У пункті 4 наказу №392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

29. Відповідно до пункту 11 наказу №392-/0/81-22-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 наказу).

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 наказу).

30. Згідно з пунктом 12 наказу №392-/0/81-22-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

31. З 1 грудня 2022 року був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 9 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168".

32. Цей наказ дещо змінив перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

33. Згідно з пунктом 3 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 9 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ документами, що підтверджують безпосередньою участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:

1) бойовий наказ (бойове розпорядження);

2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал), журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;

3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.

На тлі доводів касаційної скарги та обставин справи колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 сформував висновок щодо питання застосування наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ, від 9 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ та Інструкції МВС від 18 березня 2016 року №188 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168.

34.Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із невиплатою позивачу до 100 000 грн додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року.

Суд першої інстанції, керуючись положеннями пункту 1 Постанови №168, задовольнив вимоги позивача щодо виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн за серпень 2022 року, вересень 2022 року, листопад 2022 року та січень 2023 року, визнавши, що позивач мав право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі за зазначені періоди.

35. Суд апеляційної інстанції своє рішення про відмову у задоволенні позовних вимог мотивував відсутністю доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, що давало би йому право на отримання додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до пункту 1 постанови №168.

36. Верховний Суд уважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на таке.

37.Згідно з мотивувальною частиною судового рішення суду апеляційної інстанції, висновок суду про відсутність у позивача права на отримання спірної додаткової винагороди побудований на основі оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

38.Зокрема, суд апеляційної інстанції відхилив як доказ довідку № 1281 від 29 жовтня 2022 року, на яку посилається позивач, тому як вона не містить посилань на відомості журналів бойових дій, інформації щодо районів ведення таких воєнних (дій), рапорту (донесення) начальника командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях.

39.Проте, суд апеляційної інстанції не встановив правових підстав для її видачі а також не перевірив, чи підтверджується участь позивача в означених цією довідкою заходах в окреслений нею період у сукупності з іншими доказами у справі.

40.Окрім того, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення не дав відповіді на головне питання, з якого власне й виник спір, що спонукало позивача звернутися із зазначеними вимогами до суду. Йдеться про те, які саме завдання, за якою посадою і де виконував військовослужбовець ОСОБА_2 у серпні-вересні 2022 року, листопаді 2022 року та січні 2023 року, а також чим це підтверджується.

41.Отже, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, перебуваючи на території АДРЕСА_2, але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які, в розумінні пункту 1 Постанови №168, дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 000,00 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу.

42.Також суд апеляційної інстанції не врахував доводи позивача про те, що в період, що охоплюється цим позовом, він виконував одні і ті самі бойові завдання в одному і тому ж самому районі, що і в період з квітня до липня 2022 року, у жовтні 2022 року та у грудні 2022 року, за які йому було нараховано та виплачено підвищену додаткову винагороду до 100 000,00 грн на місяць.

43.Відповідно, суд апеляційної інстанції не встановив, які саме бойові завдання виконував позивач протягом квітня-липня 2022 року, жовтня 2022 року та грудня 2022 року (періоди, за які позивачу нараховано та виплачено збільшену додаткову винагороду) та не порівняв цих обставин із обставинами, що мали місце в період, за який позивач заявлений цей позов.

44.У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суд апеляційної інстанції якраз і мав би з`ясувати, які завдання/заходи у такому разі виконував/здійснював позивач у серпні-вересні 2022 року, листопаді 2022 року та у січні 2023 року, стосовно яких відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.

45.Власне, завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

46.Оскільки суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, належної правової оцінки доказам та обставинам, що можуть вплинути на правильність вирішення цієї справи, не надав, то Верховний Суд уважає передчасними його висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

47.Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

48.Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

49.Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції із направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.

50.Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу адвоката Орос Вікторії Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

……………………………….

……………………………….

……………………………..

Н.М. Мартинюк

Л.О. Єресько

А.В. Жук,

Судді Верховного Суду