ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.01.2018 Київ К/9901/4518/18 805/17958/13-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарова І.А., Олендер І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду (суддя Маслоід О.С.) від 27.01.2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 року (судді: Василенко Л.А., Гімон М.М., Старосуд М.І.) у справі № 805/17958/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень,

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 27 вересня 2013 року №№0000761604, 0000871604, якими визначені грошові зобов'язання з податку на додану вартість та №00007771604, яким визначені грошові зобов'язання з податку на прибуток, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 27 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року позовні вимоги задовольнив, визнав незаконними та скасував податкові - повідомлення рішення податкового органу від 27 вересня 2013 року №0000761604, №0000871604, №00007771604.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом у вересні 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаіл Торг» (контрагент позивача), за результатами якої складений акт перевірки від 13.09.2013 року № 437/05-61-22-08/33524504, на підставі якого прийняті 27.09.2013 року податкові повідомлення-рішення: № 0000761604, яким позивачу, як платнику податків донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4952009 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2476005 грн., №0000771604, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3246403 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1623202 грн., № 0000871604, яким товариству зменшено від`ємне значення податку на додану вартість у сумі 48002 грн. Судами встановлені факти здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом з придбання товару: мальки риби бестер, молодь осетрових риб, меляса бурякова, олія соняшникова, та досліджені первинні документи: видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товару та журнал реєстрації довіреностей за 2013 рік, акти приймання-передачі товару, банківські виписки щодо сплати за отриманий товар, акти здачі-прийняття робіт (компенсація перевалки вантажу, оформлення ВМД тощо), рахунки - фактури, вантажно-митні декларації щодо реалізації меляси бурякової та олії соняшникової на експорт, платіжні доручення про сплату винагороди комісіонеру.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводами касаційної скарги відповідач визначає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при цьому посилається виключно на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Для цілей оподаткування відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 138.2. статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку відповідно до п. 139.1.9. ст. 139 цього Кодексу.

Відтак, наведені норми Податкового кодексу встановлюють, що платник податків зобов'язаний вести облік витрат на підставі первинних документів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування. Витрати, не підтверджені відповідними первинними документами не включаються до складу витрат.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи щодо наявності зазначених наведеними нормами належних документів, складених по факту виконання (проведення) господарських операцій з придбання товарів/послуг спростовують доводи податкового органу щодо нереальності господарських операцій. Інших обґрунтувань щодо неправильного застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій відповідач не наводить. Стосовно порушення норм процесуального права скаржник, зробивши на них посилання, не навів норми або жодного аргументу, окрім посилання на порушення судами оцінки доказів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що придбання позивачем товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами, формування витрат та податкового кредиту здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 року у справі № 805/17958/13-а залишити без змін.

Пoстанoва набиpає закoннoї сили з дати її пpийняття, є oстатoчнoю і oскаpженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер