ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2020 року

м. Київ

справа № 826/25869/15

адміністративне провадження № К/9901/27705/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шельф ТК»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2016 року (суддя Літвінова А.В.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 року (головуючий суддя Горяйнов А.М., судді: Желтобрюх І.Л., Мамчур Я.С.)

у справі № 826/25869/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шельф ТК»

до Головного управління ДФС у Київській області

про скасування податкової консультації та зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шельф ТК» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, податковий орган) в якому просило скасувати податкову консультацію та зобов'язати податковий орган надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 02.06.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 року, в задоволенні позову відмовив.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податкова консультація відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням судів першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Товариство зазначає, що належна йому на праві власності будівля відноситься до складського типу, незважаючи на те, як вона названа в свідоцтві про право власності.

Відзив на касаційну скаргу Товариства від відповідача на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство 13.10.2015 року звернулося до податкового органу із заявою про надання податкової консультації, у якому просило роз'яснити практичні аспекти використання (застосування) пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України враховуючи те, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, належний Товариству об'єкт нерухомості називається «офісна будівля із допоміжними приміщеннями», але згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до класу промислових будівель та споруд і використовується у промисловій і складській цілях.

Також позивач просив зазначити чи поширюються на вищевказаний об'єкт нерухомого майна, який належить Товариству та розташований за адресою: 08321, Україна. Київська обл., Бориспільський р-н, с. Чубинське, вул. Виставкова, 1-б, положення пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, тобто чи є ця нерухомість об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки чи ні.

Листом від 11 листопада 2015 року № 2982/10/10-36-11-01 податковим органом повідомлено, що зазначений у запиті про надання податкової консультації об'єкт нерухомого майна є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство є власником будівлі за адресою: Київська обл., Бориспілький р-н, с. Чубинське, вул. Виставкова, 1-б.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії СТВ 095639 від 17 вересня 2015 року та Витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ЕЕХ 053734 вказаний об'єкт нерухомого майна є офісною будівлею з допоміжними приміщеннями (арк. с. 12-14).

Згідно Витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ЕЕХ 053734 будівля за адресою: Київська обл., Бориспілький р-н, с. Чубинське, вул. Виставкова, 1-б складається із літ. А - виробничого будинку та літ. Б - трансформатор.

Разом з тим, згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої 03 липня 2015 року, об'єкт будівництва «будівництво офісної будівлі з допоміжними приміщеннями в с. Чубинське, вул. Виставкова, 1-б Бориспільського району Київської області» має код згідно з державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 - 1252.8. (арк. с. 27-31). Зазначений код присвоюється будівлям, які є складами універсальними.

Посилаючись на вказані документи, позивач стверджує, що у складі будівлі, незважаючи на назву об'єкта нерухомості, зазначену у свідоцтві про право власності на нерухоме майно, немає офісної будівлі, отже будівля, яка перебуває у його власності, відповідно до пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За приписами пп. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

Суд погоджується з доводом судів попередніх інстанцій, що можливість визначення бази оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості на підставі інших документів, ніж тих, що підтверджують право власності на такий об'єкт Податковим кодексом України - не передбачено.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що у разі невідповідності відомостей про об'єкт нерухомого майна, зазначених у свідоцтві про право власності на нерухоме майно Товариство не позбавлене можливості звернутися до компетентного органу із заявою про внесення змін до відомостей про такий об'єкт нерухомого майна.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що податкова консультація відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального чи процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги

Суд дійшов висновку, що судами виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шельф ТК» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 року у справі № 826/25869/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Судді: І.А. Васильєва С.С. Пасічник В.П. Юрченко