ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2020 року

м. Київ

справа № 808/2511/16

адміністративне провадження № К/9901/28597/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року (суддя - Садовий І.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року (головуючий суддя - С.М. Іванов, судді: Суховаров А.В., Чередниченко В.Є.) у справі № 808/2511/16,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» (далі - позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2016 №0000491400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 76080,00грн, у тому числі: 50720,00грн за податковими зобов`язаннями та 25360,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

2. В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» посилається на безпідставність проведення йому донарахувань з податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням-рішенням з огляду на те, що господарські операції з реалізації позивачу його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Онікс-ЛТД» товарно-матеріальних цінностей здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити їх реальність. За викладеного, позивач вказує, що оскільки факт здійснення поставок товару підтверджено документально, а також доведено його подальше використання у межах власної господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД», висновок контролюючого органу викладений в акті перевірки щодо порушення товариством положень податкового законодавства є помилковим, а податкове повідомлення-рішення такими, що підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016, позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний адміністративний суд, мотивовано правомірністю формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальність «Онікс-ЛТД» з огляду на те, що належними первинними документами, які також були предметом дослідження під час невиїзної перевірки, підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв`язок проведених операцій з господарською діяльністю товариства. Суди зауважили, що чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, їх знаходження за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів у останніх, а також від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу, оскільки добросовісний платник податків, яким є позивач, не може нести відповідальність за правопорушення вчинені іншими суб`єктами господарювання, а тому підстави для проведення позивачу донарахувань за спірним податковим повідомленням-рішенням відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Запорізька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулась з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 у справі №808/2511/16, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

5. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій, їх реальності та відображення в обліку по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Онікс-ЛТД» за період з 01.08.2014 по 30.09.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок заниження позивачем податку на додану вартість за період з 01.08.2014 по 30.09.2014 на загальну суму 50720,00грн, в тому числі по періодах: серпень 2014 року на суму 49931,00грн, вересень 2014 року на суму 789,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 31.05.2016 №34/08-29-14-0009/23855495 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2016 №0000491400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 76080,00грн, у тому числі: за основним платежем у сумі 50720,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 25360,00грн.

Фактичною підставою для проведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» вказаних донарахувань з податку на додану вартість, став висновок контролюючого органу щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту за результатом договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальність «Онікс, ЛТД» з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач, за результатом проведеного аналізу, з посиланням на податкову інформацію щодо вказаного суб`єкта господарювання (АІС «Податковий блок», Архів електронної звітності) та дослідженням ланцюга постачання придбаного позивачем у Товариства з обмеженою відповідальність «Онікс-ЛТД» товару, встановив відсутність фактичної поставки товару (комп`ютерна техніка та комплектуючі до неї) по всьому ланцюгу товарообігу. На переконання контролюючого органу, у розглядуваному випадку відбулося документування операцій із товаром за відсутності фактично їх здійснення, оскільки, як стверджує відповідач, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.

При оцінці оспорюваних господарських операцій судами попередніх інстанцій встановлено, між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальність «Онікс-ЛТД» (Постачальник) було укладено договір довгострокового постачання товарів (комп`ютерна техніка та комплектуючі до неї) №140415 від 15.04.2014, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар на підставі заявки в кількості і в строки відповідно до умов договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар (партію товару) на умовах договору. Згідно з п. 2.3 названого договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Судами також встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД», у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з вказаним контрагентом, було надано копії первинних документів, які також були предметом під час позапланової невиїзної перевірки, зокрема договір поставки, специфікацію до договору, додаткову угоду, видаткові накладні, податкові накладні.

Розрахунки між підприємствами за виписаними податковими накладними проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи. Розрахунки за даними операціями проведено у повному обсязі, дебіторська та кредиторська заборгованість відсутня.

Транспортування придбаної у контрагента продукції здійснювалося власним транспортом позивача на орендований у місті Києві склад, що підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними та договором оренди нежитлового приміщення №От-1115 від 16.12.2013, копії яких долучені до матеріалів справи.

Також судами було встановлено, що придбаний у Товариства з обмеженою відповідальність «Онікс-ЛТД» товар було використано позивачем в межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, а саме ремонт та виробництво комп`ютерів і периферійного устаткування, а також реалізація іншим підприємствам-покупця, що підтверджується долученими до матеріалів адміністративної справи копіями накладних, довіреностями на отримання товару, рахунками, податковими накладними та платіжними дорученнями.

Операції з Товариством з обмеженою відповідальність «Онікс-ЛТД» було належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 за 01.01.2013-31.10.2016, копія яких наявні в матеріалах адміністративної справи.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У доводах касаційної скарги Запорізька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятого податкового повідомлення-рішення. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Приватним підприємством «Онікс-ЛТД» з огляду на безтоварний характер проведених господарських операцій, тобто таких, які спрямовані на надання податкової вигоди з метою ухилення від спати податків до бюджету, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних правових наслідків. Також контролюючий орган вказує, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилися доводи відповідача щодо відсутності у вказаного контрагента позивача об`єктів оподаткування; неможливості реального здійснення операцій по ланцюгу товарообігу від постачальника до кінцевого споживача; відсутності у контрагента адміністративно-господарської можливості для здійснення операцій з купівлі-продажу товару, тощо. Контролюючий орган вважає, що у розглядуваному випадку відбувалося документування операцій із товаром за відсутності фактично їх здійснення. А тому, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, на думку суб`єкта владних повноважень, є правомірним, підстави для його скасування - відсутні.

8. У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» не скористалося своїм правом та не подало заперечення на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає її подальшому розгляду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

9.1 Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

9.2. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

9.3. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

9.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

9.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

10. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

10.1. Стаття 1.

10.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

10.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

10.2. Пункт 2 статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

10.3. Стаття 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

12. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

13. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

14. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

15. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення судами оскаржуваних судових рішень), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення судами оскаржуваних судових рішень), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

18. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у запереченні на позовну заяву та у апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

19. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, представлених позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент вчинення судами процесуальної дії), є підставою для податкового обліку, та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

20. Застосовуючи вищезазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та які містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Зокрема, судами попередніх інстанцій під час дослідження долучених до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит стосуються господарських операцій за участі контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс-ЛТД» та фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, а саме придбання продукції на підставі договору укладеного з метою здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД».

21. На підтвердження зміни майнового стану у результаті здійснення господарських операцій з контрагентом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень про перерахування коштів за придибаний товар, що свідчить про понесення позивачем витрат на їх придбання.

22. Досліджені судами первинні документи, складені за результатом проведених операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Онікс-ЛТД», відповідають вимогам первинних документів встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема містять всі необхідні реквізити, виписані суб`єктом господарювання, який, на момент взаємовідносин з позивачем був зареєстрований платником податку на додану вартість, не був виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку в органах державної фіскальної служби. Контролюючий орган у встановленому законом порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів.

До того ж, як встановлено судами, акт перевірки не містить жодного умотивованого посилання про фактичне порушення позивачем вимог законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

23. Судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги, що в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються виключно на відпрацьованій податковій інформації по вказаному контрагенту та його постачальників у ланцюгу товарообігу, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Онікс-ЛТД», які мали місце у періоді, в якому проводилася перевірка, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Жодних доказів про самостійне дослідження контролюючими органом обставин укладання договорів між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Онікс-ЛТД», предмету даного правочину, змісту прав та обов`язків сторін, обізнаності суб`єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів акт перевірки не містить.

До того ж, як правильно зауважили суди попередніх інстанцій, чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, знаходження за місцем реєстрації, наявності/відсутності основних фондів, чи фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання ним передбаченої законом податкової вигоди.

Виключно за умови підтвердження реального характеру здійснених операцій, як у розглядуваній справі, платник не несе відповідальності за порушення допущені його постачальниками, якщо не буде доведено безпосередню участь платника у зловживанні та штучному формуванні показників податкового обліку.

Натомість, податковою інспекцією не наведено жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій.

24. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Втім відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача або можливої фіктивності його безпосереднього постачальника, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких об`єктивних доводів щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома ЛТД» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

25. Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі належних, допустимих та достатніх доказів в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено взаємовідносини позивача з вищезазначеним контрагентом, за результатом проведення яких товариством було сформовано податковий кредит надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом в акті перевірки, в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентом, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій.

26. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, що свідчить про необхідність залишення касаційної скарги Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

28. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 у справі №808/2511/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова