ПОСТАНОВА

Іменем України

16 серпня 2019 року

Київ

справа №524/126/17

адміністративне провадження №К/9901/3836/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 жовтня 2017 року (суддя Рибалка Ю.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року (судді Сіренко О.І., Спаскін О.А., Дюкарєв С.В.) у справі №524/126/17 за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Чирви Євгенія Валерійовича, третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом, у якому просив скасувати постанову інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Чирви Євгенія Валерійовича від 04 січня 2017 року серії АР №178289 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що не заперечує факт відсутності на момент зупинки у нього страхового полісу, разом з тим вважає, що під час прийняття рішення про застосування адміністративного стягнення відповідач не з`ясував усіх обставин скоєного адміністративного правопорушення.

На думку позивача, причина зупинки його автомобіля є безпідставною, оскільки вчинення правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, відтак підстав для здійснення перевірки документів водія (полісу обов`язкового страхування) та притягнення його до адміністративної відповідальності не було.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Чирви Євгенія Валерійовича від 04 січня 2017 року серії АР №178289 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відсутність полісу у водія не виключає його права на керування транспортним засобом, а отже, не може бути предметом перевірки при встановленні права особи на керування транспортним засобом.

При цьому вказав, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП, оскільки сам факт правопорушення (не подання сигналу світловим покажчиком повороту), який слугував підставою для здійснення інспектором зупинки автомобіля, перевірки і виявлення відсутності полісу обов`язкового страхування, належними та допустимими доказами не підтверджено.

Таку позицію Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області підтримав і Харківський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Департамент патрульної поліції Національної поліції України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої вимоги як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач зазначає, що не заперечує факт відсутності на момент зупинки у нього страхового полісу, разом з тим вважає, що під час прийняття рішення про застосування адміністративного стягнення відповідач не з`ясував усіх обставин скоєного адміністративного правопорушення.

Вимога відповідача щодо пред`явлення для перевірки полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не була пов`язана із складанням протоколу щодо порушення ним правил дорожнього руху чи оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод, тому остання не відповідає вимогам закону.

Позиція інших учасників справи

Позивач у відзиві на скаргу вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Желтобрюх І.Л.(суддя-доповідач), Білоус О.В., Стрелець Т.Г.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 січня 2018 року відкрито провадження у справі за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі Соколов В.М. (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

Встановленні судами попередніх інстанцій обставин справи

04 січня 2017 року інспектор роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Чирва Євгеній Валерійович, розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, постановив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.

Із постанови по справі про адміністративне правопорушення від 04 січня 2017 року серії АР №178289, убачається, що позивач керуючи автомобілем марки «АЗЛК 2141» номерний знак НОМЕР_1 , 04 січня 2017 року о 11 год.30 хв., на перехресті вул. Занасипський шлях та вул. Ярмаркова в м. Кременчуці, при зміні напрямку руху не подав світловий покажчик повороту та відмовився на вимогу поліцейського пред`явити поліс обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив пункти 2.1 та 9.2 Правил дорожнього руху.

Судом першої інстанції також встановлено, що з відеозапису реєстратора не зафіксовано безумовний та очевидний факт порушення позивачем ПДР України (не подання покажчика повороту), лише зафіксовано факт, що позивач на вимогу патрульного поліцейського не пред`явив поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Позивач, вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

На підставі частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Пункт 2.1 (ґ) ПДР України та статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки, зокрема, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП про адміністративні правопорушення, настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 69 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Стаття 72 КАС України (в чинній редакції) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України (в чинній редакції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Законом України від 14 липня 2015 року №596-УІІ «Про внесення змін де деякий законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» статтю 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

Так, відповідно до частини другої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною першою, другою і третьою статті 122, статтями 124-1 - 126.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Частиною першою статті 341 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Колегія суддів констатує, що доводи позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме факту не здійснення зазначеного правопорушення, спростовуються матеріалами справи.

Так судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 178289 від 04 січня 2017 року складена з огляду на відсутність у позивача полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цей факт не заперечувався самим позивачем та підтверджується матеріалами справи.

Такий безумовний та очевидний факт встановлено і відеозаписом реєстратора закріпленим на форменому одязі патрульного.

Верховний Суд наголошує, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Доводи позивача, про те, що доказів вчинення ним будь-яких порушень, внаслідок яких у інспектора виникало право вимагати від позивача пред`явити документ на транспортний засіб, Верховний Суд до уваги не приймає, оскільки зазначені обставини не є підставою для визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.

Будь-яких інших обґрунтованих доказів, щодо незаконності дій відповідача та скасування постанови від 04 січня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення судами не встановлено.

Відповідно, враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення мали місце, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає необхідним їх судові рішення скасувати та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України -задовольнити.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі №524/126/17 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Чирви Євгенія Валерійовича, третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду