Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КАС ВП від 16.07.2020 року у справі №820/1565/17 Ухвала КАС ВП від 16.07.2020 року у справі №820/15...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2020 року

Київ

справа №820/1565/17

адміністративне провадження №К/9901/17895/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Харківського міського центру зайнятості,

третя особа - Міністерство соціальної політики України,

про визнання дій незаконними

за касаційною скаргою Харківського міського центру зайнятості

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Калитки О.М., суддів Калиновського В.А., Кононенко З.О.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського міського центру зайнятості (далі також - відповідач), третя особа Міністерство соціальної політики України, в якому просив визнати незаконними дії Харківського міського центру зайнятості під час здійснення прийому ОСОБА_1 28 березня 2017 року, які полягали у перегляді вакансій без врахування стану його здоров`я, наявності у нього підходящої освіти та необхідного стажу і досвіду роботи.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, дійшов висновку про невідповідність вчинених оскаржуваних дій відповідача критеріям вимог Закону України "Про зайнятість населення" та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме статей 1, 7, 44, 46 Закону України «Про зайнятість населення», відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Скаржник зазначив, що при відвіданні позивачем Харківського міського центру зайнятості, службовими особами відповідача були вчинені дії у відповідності до вимог чинного законодавства, однак суди попередніх інстанцій, встановивши обставини справи, а саме щодо переліку запропонованих позивачу вакансій, неправильно застосували норм матеріального права (статтю 46 Закону України «Про зайнятість населення») та постановили судові рішення, які не відповідають вимогам закону.

Позиція інших учасників справи

28 листопада 2017 року до суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача, в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №820/1565/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 15 липня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №820/1565/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 16 липня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач 2002-2004 роках, 2006-2015 роках перебував на обліку в службі зайнятості як безробітній.

27 вересня 2016 року ОСОБА_1 в черговий раз звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де був зареєстрований як такий, що шукає роботу з відкриттям персональної картки № НОМЕР_1 .

Згідно поданої заяви від 27 вересня 2016 року, наказом директора Харківського міського центру зайнятості від 27 вересня 2016 року №НТ160927 ОСОБА_1 наданий статус безробітного з 27 вересня 2016 року та відповідно до частин другої, четвертої статті 22, частини другої статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та пунктів 2.7., 2.9. «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженому наказом Міністерства соціальної політики України від 15 червня 2015 року №613, призначена виплата допомоги по безробіттю з 4 жовтня 2016 року по 28 вересня 2017 року, у розмірі встановленому законодавством.

4 жовтня 2016 року позивачем подано до Харківського міського центру зайнятості заяву про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю.

Черговий прийом позивача до спеціаліста з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості було призначено на 28 березня 2017 року.

Під час прийому позивача 28 березня 2017 року фахівцем Харківського міського центру зайнятості внесено в додаток №1 до персональної картки позивача запис, а саме "Переглянуто вакансії соціолог, асистент соціолога, викладач соц. педагог.; юрисконсульт (недост. освіти); помічник юриста; фахівець - відсутні. Запропоновано відвідати спеціаліста з профорієнтації".

З копії журналу відвідувань центру зайнятості ОСОБА_1 7 квітня 2017 року посадовою особою Харківського міського центру зайнятості був зроблений запис: "Згідно до реком. ВВК особі можливо продовжити пошук проф. за робітничими професіями вантажники до 5 кг, укладальники - пакувальники".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року не відповідають, а доводи касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 43 Конституції України Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначені Законом України від 5 липня 2012 року №5067-VI «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №5067-VI).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 22 Закону №5067-VI основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є сприяння громадянам у підборі підходящої роботи.

Згідно із частиною другою статті 43 Закону №5067-VI статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 5 Закону №5067-VI держава гарантує у сфері зайнятості безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку.

Згідно з частинами другою та третьою статті 44 даного Закону зареєстровані безробітні зобов`язані: 1) самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; 2) відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; 3) дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов`язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; 4) інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Положеннями частини першої статті 46 Закону №5067-VI передбачено, що підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний.

Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.

Відповідно до пункту 3.3 розділу III Рекомендацій щодо обслуговування населення та роботодавців фахівцями служби зайнятості, затверджених директором Державного центру зайнятості 18 серпня 2014 року, якщо шукач роботи звертається до центру зайнятості, спеціаліст з працевлаштування відповідно до встановленого порядку при підборі йому роботи з`ясовує по телефону в представника роботодавця, чи є підібране робоче місце вільним, та узгоджує можливість співбесіди з клієнтом.

Під час спілкування з роботодавцем спеціаліст повідомляє йому основну інформацію про претендента (професію, спеціальність, освіту, професійний досвід тощо). При цьому робиться акцент на його професійних, ділових, особистих якостях, які можуть зацікавити даного роботодавця. Пояснює, що в разі можливого непрацевлаштування особи важливо точно визначити причину та вказати її у відповідній графі корінця-направлення на працевлаштування. Неправильне визначення причини може призвести до порушення законних прав безробітного на матеріальне забезпечення або до необґрунтованого його одержання.

Положеннями частин другої-п`ятої та сьомої статті 46 Закону №5067-VI передбачено, що для осіб, які не мають професії (спеціальності) і вперше шукають роботу, підходящою вважається така, що потребує первинної професійної підготовки, зокрема безпосередньо на робочому місці, а для осіб, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю, що перевищує шість місяців, підходящою вважається робота за професією останнього місця роботи або робота з проходженням попередньої перепідготовки за новою професією (спеціальністю) за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

У разі коли неможливо надати безробітному роботу за професією протягом шести місяців з дня перебування на обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, йому пропонується підходяща робота з урахуванням здібностей, стану здоров`я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

Для громадян, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) понад 12 місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за здобутими раніше професіями (спеціальностями) може вважатися підходящою за умови попереднього підвищення кваліфікації з урахуванням потреби ринку праці.

У разі зміни безробітним професії за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, підходящою вважається робота за новою та за попередньою професією (спеціальністю).

Для безробітних, які не мають професії, або таких, що працювали на роботах, які не потребують спеціальної підготовки, та перебувають на обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, більш як шість місяців, підходящою роботою також вважається участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, тривалість яких перевищує один місяць.

Для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більш як 12 місяців) перерви (крім громадян, яким до досягнення загальновстановленого пенсійного віку залишилося два і менше років), підходящою роботою також вважається участь у громадських роботах, а також інших роботах тимчасового характеру, що відповідають їх освіті, професії (спеціальності), професійному досвіду, зокрема за спорідненими професіями, та тривають понад один місяць.

Приписами частини другої статті 43 Закону №5067-VI встановлено, що Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаних вимог Закону №5067-VI Кабінетом Міністрів України постановою від 20 березня 2013 року №198 було затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу (Постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №792 від 19 вересня 2018 року, однак була чинна на момент виникнення спірних правовідносин та розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції; далі - Порядок №198).

Так, приписами пункту 5 Порядку №198 передбачено, що статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", з першого дня реєстрації у центрі зайнятості на підставі заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до статті 46 зазначеного Закону.

Відповідно до пункту 12 Порядку №198 підходящою для безробітного є робота, що відповідає його освіті, професії (спеціальності), кваліфікації. Підбір підходящої роботи здійснюється центром зайнятості, у якому безробітний зареєстрований, з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради. За згодою безробітного підбір підходящої роботи може здійснюватися також в інших регіонах. У разі зміни даних, що впливають на підбір підходящої роботи, зареєстрований безробітний подає до центру зайнятості відповідні документи.

Згідно із пунктом 18 даного Порядку для осіб, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) більш як 12 місяців, підходящою є робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) може бути підходящою за умови підвищення кваліфікації за направленням центру зайнятості з урахуванням потреби ринку праці.

Відповідно до пункту 19 Порядку №198 у разі коли протягом шести місяців з дня реєстрації безробітному неможливо підібрати роботу за професією, підходящою є робота, що потребує зміни професії з урахуванням його здібностей, стану здоров`я, професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

З аналізу вищенаведеного слідує, що функції уповноважених органів (центрів зайнятості) полягають саме у сприянні безробітним в пошуку роботи, а не у перебиранні обов`язків з професійного самовизначення, професійної орієнтації з безробітного на державний орган. При цьому обов`язку центру зайнятості у сприянні особі у пошуку підходящої особи кореспондує і обов`язок безробітного у відповідності статті 44 Закону №5067-VI самостійно здійснювати пошук підходящої для себе роботи, а також бути готовим приступити до роботи за професією або підходящої роботи.

Слід зауважити, що законом передбачено, що у випадку неможливості надання безробітному роботи за професією, йому пропонується підходяща робота з урахуванням його здібностей, стану здоров`я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці. Таким чином, обов`язок органу зайнятості населення щодо пропозиції безробітному як роботи за професією, так і підходящої роботи залежить від наявності відповідних вакансій.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.

Позивач має диплом спеціаліста ХНУ ім. В.Н. Каразіна зі спеціальності "Соціологія" від 5 липня 2005 року та здобув кваліфікацію соціолога, викладача соціологічних дисциплін. Крім того, позивач отримав диплом бакалавра Харківського національного університету внутрішніх справ, згідно якого отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки "Право" та здобув кваліфікацію бакалавра права.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 встановлено, що останній по спеціальностям за отриманою освітою не працював.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 від початку трудової діяльності з 1989 року працював на різноманітних посадах, а саме: слюсаря, токаря, формовщика, столяра, вантажника, охоронця, знімача - укладальника, дорожнього робочого, молодшого оператора лінії, спеціаліста.

У персональній картці ОСОБА_1 від 27 вересня 2016 року № НОМЕР_1 у графі " 1. Професійний досвід та освіта, що є підставою для підходящої та іншої роботи" вказано професія/посади позивача 2412.2(12) фахівець з питань зайнятості (хедхантер) та 2419.3 - спеціаліст державної служби з досвідом роботи менше ніж 0,5 року за кожною зі вказаних спеціальностей.

Крім того, з копії особової справи ОСОБА_1 встановлено обмеження у навантаженнях під час трудової діяльності.

Так, 1 березня 2017 року ОСОБА_1 до ХМЦЗ було подану заяву про долучення до особової справи копію виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №3354 від 17 жовтня 2016 року, виданої комунальним закладом "Харківська міська поліклініка № 20".

Згідно графи 8 "Лікувальні і трудові рекомендації" копії вказаної виписки позивачу за станом здоров`я не рекомендовано працю, пов`язану з підняттям ваги вище п`яти кілограмів, довготривалим перебуванням на ногах, переохолодженням, психоемоційними перевантаженнями постійно.

При цьому, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 28 березня 2017 року під час прийому позивача фахівцем Харківського міського центру зайнятості внесено в додаток №1 до персональної картки позивача запис, а саме "Переглянуто вакансії соціолог, асистент соціолога, викладач соц. педагог.; юрисконсульт (недост. освіти); помічник юриста; фахівець - відсутні. Запропоновано відвідати спеціаліста з профорієнтації".

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що фахівцем під час під час прийому позивача 28 березня 2017 року не виявлено вакантних посад, які б відповідали освіті, професії (спеціальності), кваліфікації позивача.

Суд зазначає, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 липня 2019 року у справі №855/314/19.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що відповідачем було вжито відповідних заходів щодо працевлаштування ОСОБА_1 , а тому підстави для визнання протиправною бездіяльність відповідача під час прийому позивача 11 січня 2017 року - відсутні, тоді як суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме статтю 46 Закону №5067-VI та постановили судові рішення, які не відповідають закону.

Висновки у цій справі узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах між тими самими сторонами, викладеною у постановах від 30 січня 2018 року у справі №820/11105/15, від 19 червня 2018 року у справі № 820/3480/17, від 21 серпня 2019 року у справі №820/999/17, від 3 жовтня 2019 року у справі №820/701/17, від 23 січня 2020 року у справі №820/1001/17 та від 23 червня 2020 року у №820/998/17.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій при задоволенні позову неправильно застосували норми матеріального права, а саме статтю 46 Закону №5067-VI, що відповідно до статті 351 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Харківського міського центру зайнятості задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості, третя особа - Міністерство соціальної політики України, про визнання дій незаконними - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

С.М. Чиркін

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст