Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.11.2019 року у справі №820/1212/17
Постанова КАС ВП від 02.05.2023 року у справі №820/1212/17
Постанова КАС ВП від 02.05.2023 року у справі №820/1212/17
Постанова КАС ВП від 02.05.2023 року у справі №820/1212/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2020 року

м. Київ

справа №820/1212/17

адміністративне провадження №К/9901/931/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 (судді - Кононенко З.О., Сіренко О.І., Калиновський В.А.) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Південна залізниця» до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Південна залізниця» (далі - ДП «Південна залізниця», позивач) звернулось з адміністративним позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Харківське управління ОВПП ДФС, відповідач), в якому просило: скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2016 №0000821401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб (включаючи штрафні санкції) на 33' 286' 278,00 грн, скасувати частково податкове повідомлення-рішення від 17.10.2016 №0000561400 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ (включаючи штрафні санкції) на 9' 135' 762,00 грн; скасувати частково податкове повідомлення-рішення від 17.10.2016 №0000541400 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств (включаючи штрафні санкції) на 99' 835' 472,50 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 (повний текст рішення виготовлено 10.09.2018) адміністративний позов задоволено.

05.09.2019 Харківське управління ОВПП ДФС подало на це рішення апеляційну скаргу, яка згідно з ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2019 була залишена без руху як така, що подана з порушенням вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (пропущений строк на апеляційне оскарження, а підстави, вказані відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані неповажними).

Згідно з ухвалою цього ж апеляційного суду від 07.10.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Харківського управління ОВПП ДФС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 з тих підстав, що відповідач пропустив встановлений законом строк на подання апеляційної скарги, а наведені ним у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави (відсутність належного фінансування витрат на сплату судового збору) визнані судом апеляційної інстанції неповажними.

ОВПП ДПС в особі Харківського управління подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права обґрунтовані посиланням на те, що апеляційним судом не надано належної правової оцінки обставинам, зазначеними відповідачем як причина пропуску строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та як підстава для поновлення цього строку.

Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві на скаргу, позивач просить залишити скаргу без задоволення, вважаючи її безпідставною.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, вперше відповідач подав апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 у межах строку, встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 апеляційну скаргу Харківського управління ОВПП ДФС залишено без руху як таку, що не відповідала вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (до апеляційної скарги не було додано документ про сплату судового збору); відповідачу запропоновано усунути недолік апеляційної скарги, надавши суду апеляційної інстанції документ про сплату судового збору в розмірі 3 200 807,54 грн протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018 апеляційну скаргу повернуто у зв`язку з тим, що недолік апеляційної скарги відповідач не усунув.

05.09.2019 Харківське управління ОВПП ДФС України повторно звернулося з апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2018, заявивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши його посиланням на триваючу до 30.08.2019 фінансову неспроможність Офісу ВПП сплатити судовий збір в розмірі 3' 200' 807,54 грн через обмежене бюджетне фінансування такого роду витрат, зупинення видаткових операцій по рахунку Офісу внаслідок пред`явлення до виконання виконавчих листів суду про стягнення з Офісу на користь інших осіб грошових сум (витрат зі сплати судового збору).

Довід відповідача, що строк на подання апеляційної скарги був пропущений ним з поважних причин, суд апеляційної інстанції згідно з ухвалою від 16.09.2019 відхилив, відмовив у поновленні строку і залишив апеляційну скаргу без руху на підставі частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (строк на апеляційне оскарження пропущений, а підстави, вказані відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані неповажними).

01.10.2019 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання відповідача про поновлення строку для подання апеляційної скарги, вмотивоване, наряду з посиланням на обставини щодо фінансової неспроможності сплатити судовий збір, доводами, що ним були вжиті всі можливі заходи щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Однак, стан бюджетного фінансування витрат відповідного призначення впродовж грудня 2018 року - серпня 2019 року, примусове виконання судових рішень про стягнення грошових коштів на користь інших осіб не давали можливості сплатити судовий збір. На підтвердження цих доводів відповідач надав копії листів від 16.04.2019 №2494/8/28-10-10-10-02 та від 07.06.2019 №3680/8/28-10-10-02 та копію доповідної записки від 22.01.2019 №4355/28-10-50-05-15, зміст яких свідчить про звернення відповідача до вищого органу про виділення коштів для сплати судового збору, зокрема, у справі №820/1212/17.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 зазначені відповідачем підстави для поновлення строку визнані неповажними, відмовлено в задоволенні заяви відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

Як вже зазначалося, Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює переліку підстав для поновлення процесуального строку. Підставами для поновлення процесуального строку можуть бути поважні причини, з яких цей строк був пропущений. У свою чергу, питання щодо поважності причини пропуску процесуального строку є питанням факту, а не питанням права. Зазвичай, обставини, які стосуються фінансування суб`єкта владних повноважень, як і інші обставини, що стосуються його організаційної діяльності, не є поважними причинами, на які суб`єкт владних повноважень може посилатися як на підставу поновлення пропущеного ним процесуального строку. Разом з тим, закон не виключає можливості поновлення суб`єкту владних повноважень процесуального строку, в тому числі строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір. Виключність таких випадків може бути обумовлена, зокрема розміром судового збору, який згідно із законом підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, оскільки це може впливати на тривалість процедури сплати судового збору державним казначейством.

Відповідно до положень частини другої статті 298, частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення з такою скаргою в порядку, встановленому законом. При цьому право суб`єкта владних повноважень повторного звернення з апеляційною скаргою має темпоральні межі, встановлені нормою частини другої статті 299 зазначеного Кодексу: один рік з дня складення повного тексту судового рішення (крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки).

При вирішенні питання щодо поновлення відповідачу строку на подання апеляційної скарги апеляційний суд не повинен був залишити поза увагою, що відповідач, звертаючись повторно з апеляційною скаргою в межах присічного строку, встановленого частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, надав платіжне доручення від 30.08.2019 №2497 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3' 200' 807,54 грн, що свідчить про вжиття відповідачем заходів щодо повторного подання належним чином оформленої апеляційної скарги і що відповідач мав виправдані очікування, що його апеляційна скарга буде прийнята до розгляду.

Втім, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Харківського управління ОВПП ДФС України у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, вищезазначені обставини не врахував.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Колегія суддів знаходить помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Харківського управління ОВПП ДФС України, з огляду на те, що відповідач довів, що не зловживав своїм процесуальним правом та не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги, а після появи можливості сплатити судовий збір в установленому законом розмірі використав своє право на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою.

З врахуванням наведених вище обставин суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, чим обмежив право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.

Встановивши конституційність обов`язку платити встановлені законом податки, законодавець підкреслив не тільки фіскальну функцію податків, але й їх значення для виконання державою завдань, спрямованих на забезпечення потреб суспільства, його розвитку. Апеляційний перегляд цієї справи, враховуючи наведені обставини щодо звернення відповідача з апеляційною скаргою, відповідність апеляційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, відповідає балансу приватного і публічного інтересу.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду

апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби задовольнити.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 скасувати, а справу направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду