ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 826/24147/15

адміністративне провадження № К/9901/21524/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання неправомірними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року (головуючий суддя Качур І.А., судді Данилишин В.М., Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року (головуючий суддя - Глущенко Я.Б., судді - Бєлова Л.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі № 826/24147/15.

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Міністерства внутрішніх справ України, у якому просив: визнати неправомірними та скасувати накази відповідача від 08.09.2015 року №1295 та від 24.09.2015 року №1996; поновити позивача на посаді старшого інспектора відділу нормативного забезпечення та юридичного супроводження Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС; стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 24 вересня 2015 року включно.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що оскаржувані накази є неправомірними та такими, що винесені без достатніх правових підстав, оскільки, на думку останнього, застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади є непомірно суровим, тому що раніше не застосовувалися інші дисциплінарні стягнення, а при застосуванні такого виду стягнення не було враховано причин відсутності на робочому місці, попередньої поведінки позивача, вислуги років, наявності нагород та заохочень. Крім того, за загальним правилом трудового законодавства робітники і службовці можуть залучатися до роботи протягом доби тільки на одну зміну, винятки допускаються у випадках, передбачених спеціальних положенням про робочий час і час відпочинку. В порушення цих вимог законодавства, відповідачем постійно порушувалися вимоги щодо тривалості робочого дня і режиму праці, а добові чергування відбувалися набагато частіше, що, в свою чергу, незадовільно вплинуло на стан здоров`я позивача. Також, позивач зазначав, що у відповідності до вимог чинного законодавства України, його посадова діяльність не обмежена постійним перебуванням у штабі та передбачає можливість виконання своїх посадових обов`язків поза його межами, тому, на думку позивача, незнаходження останнього у штабі у певний період часу не є підтвердженням того, що він не виконував свої посадові обов`язки за межами робочого місця.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Відмовляючи в позовних вимогах, суд виходив з правомірності та повноважності оскаржуваних наказів, вважаючи доведеним факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Суди не прийняли до уваги доводи позивача про те, що до нього попередньо не застосовувалися інші дисциплінарні стягнення, оскільки такі доводи спростовуються наданою суду копією довідки, відповідно до змісту якої майор міліції ОСОБА_1 , старший інспектор відділу нормативного забезпечення та юридичного супроводження Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем (підпорядкованого Департаменту ДАІ) при МВС України станом на 01 вересня 2015 року має діюче дисциплінарне стягнення - попередження про неповну посадову невідповідність (наказ МВС України від 01.07.2015 №900). Також, суди не прийняли до уваги твердження позивача про порушення відповідачем вимог законодавства в частині тривалості робочого часу і режиму праці з посиланням на той факт, що добові чергування відбувалися набагато частіше, ніж це визначено законом, що негативно вплинуло на стан здоров`я позивача, оскільки такі твердження позивачем та його представником будь - якими належними та допустимими доказами не були підтвердженні під час розгляду вказаної адміністративної справи, а надані позивачем копії медичних документів підтверджують лише факт його звернення до медичних закладів у серпні 2015 року, в той час, як останній вчинив дисциплінарний проступок в період чергування 23-24 липня 2015 року. Разом з тим, суди вказали, що позивач під час звернення до суду з вказаним адміністративним позовом та під час розгляду справи по суті не заперечував проти того, що самовільно залишив місце несення служби, також не заперечував проти обставин, встановлених під час службового розслідування

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

19 травня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що судами залишено поза увагою той факт, що відповідачем оскаржувані накази прийнято без урахування характеру проступку позивача та обставин, за яких його було вчинено, наслідків такого проступку. Крім того, посада позивача не підпадає під перелік посад, які мали повноваження для залучення до виконання такого роду обов`язків, які передбачені Наказом №378. Також, відповідачем не було надано письмових доказів на підтвердження правомірності направлення позивача до Оперативного штабу МВС України. Також, вказував, що особи, у яких відібрали пояснення з приводу перебування позивача в Оперативного штабі протягом 23-24.07.2015, взагалі не чергували в цей день згідно графіку чергувань на липень 2015. Отже, скаржник зазначає, що у справі відсутні докази про обов`язок позивача перебувати в Оперативному штабі 23.07.2015, а також відсутній графік чергувань на липень 2015 року.

Відповідачем до Суду не були надані заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті вимог.

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого інспектора відділу нормативного забезпечення та юридичного супроводження Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем (підпорядкованого ДДАІ) при МВС України.

Крім того, майор міліції ОСОБА_1 , старший інспектор відділу нормативного забезпечення та юридичного супроводження Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем (підпорядкованого Департаменту Державної автомобільної інспекції) ніс службу під час добового чергування у складі робочого апарату Оперативного штабу МВС України 23-24 липня 2015 року.

У відповідності до наданої суду копії рапорту заступника начальника Головного штабу МВС України Лизогуб Б.В. від 24.07.2015 року, останній доповів Заступникові Міністра внутрішніх справ України про те, що під час чергування 23.07.2015 року у складі робочого апарату Оперативного штабу МВС представник Центру безпеки руху та автоматизованих систем Департаменту ДАІ МВС України майор міліції ОСОБА_1 об 11:10 23.07.2015 року залишив місце несення служби без будь - яких пояснень. На вказівку працівника Головного штабу, який фактично здійснював керівництво зміною робочого апарату Оперативного штабу МВС, прибути до місця несення служби о 13:00, зроблену о 12:25 під час телефонної розмови не відреагував та прибув до штабу лише о 17 годині 15 хвилин, після чого о 20 годині 30 хвилин без жодних пояснень знов залишив місце несення служби. Під час телефонної розмови з керівником зміни робочого апарату ОСОБА_1 повідомив останнього, що пішов на вечерю та прибуде о 24 годині 00 хвилин, однак на місце служби ОСОБА_1 прибув лише 24 липня 2015 року о 05 годині 50 хвилин.

Наказом МВС України від 07.08.2015 року №948 призначено службове розслідування за вищевказаним фактом.

Як вбачається з наданої суду копії висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни, затвердженого Заступником Міністра внутрішніх справ України 01.09.2015 року, факт самовільного залишення місця несення служби ОСОБА_1 під час чергування у складі робочого апарату Оперативного штабу МВС України 23-24 липня 2015 року знайшов своє підтвердження. Вирішено порушити перед Міністром внутрішніх справ України клопотання про притягнення до дисциплінарної відповідальності майора міліції ОСОБА_1 у виді звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.

Зазначені у висновку обставини підтверджуються також наданим відповідачем копіями письмових пояснень інших співробітників органів внутрішніх справ, які разом з ОСОБА_1 заступили на добове чергування у відповідності із затвердженим графіком, копією облікових матеріалів бази даних магнітних перепусток у період з 08.00 23.07.2015 року до 10.00 24.07.2015 року, відповідними довідками та рапортами.

У відповідності до наданої суду копії Наказу МВС України від 08.09.2015 року №1295 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » останнього звільнено з органів внутрішніх справ за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п. 3.3 наказу МВС від 22.04.2014 року №378 «Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності оперативних штабів», п. 3.3 Положення про Оперативний штаб МВС України, затвердженого наказом МВС України від 13.02.2007 року №42.

Наказом МВС України від 22.04.2014 року №378 «Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності оперативних штабів» передбачений обов`язок цілодобового знаходження члена оперативного штабу у розпорядженні керівника.

Згідно з копією Наказу МВС України від 24.09.2015 року №1996 о/с (по особовому складу) майора міліції ОСОБА_1 (М-001971), старшого інспектора відділу нормативного забезпечення та юридичного супроводження Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем (підпорядкованого Департаменту Державної автомобільної інспекції) звільнено у запас Збройних Сил за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) на підставі Наказу МВС від 08.09.2015 року №1295.

Також, судами встановлено, що майор міліції ОСОБА_1 , старший інспектор відділу нормативного забезпечення та юридичного супроводження Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем (підпорядкованого Департаменту ДАІ) при МВС України станом на 01 вересня 2015 року має діюче дисциплінарне стягнення - попередження про неповну посадову невідповідність (наказ МВС України від 01.07.2015 №900).

Позивач під час звернення до суду з вказаним адміністративним позовом та під час розгляду справи по суті не заперечував проти того, що самовільно залишив місце несення служби, також не заперечував проти обставин, встановлених під час службового розслідування, однак позивач не вважає вказані дії дисциплінарним проступком.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990, № 565-XII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №565-XII) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

За ст. 20 Закону №565-XII працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади. Працівник міліції при виконанні покладених на нього обов`язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам. Ніхто інший, за винятком уповноважених службових осіб, у передбачених законом випадках не вправі втручатися в законну діяльність працівника міліції.

У відповідності до ст. 22 Закону №565-XII для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджений Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

За ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до ст. 3 Дисциплінарного статуту начальник - особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов`язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

У відповідності до абз. 1 ст. 5 Статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Положеннями ст. 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Згідно із ст. ст. 12, 14 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

З метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.

Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України 12.03.2013 року №230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за №541/23073, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Згідно з п. 5.4 Інструкції, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Згідно з п.п. «є» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення № 114), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): є) за порушення дисципліни.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

В основі поведінки працівника міліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення службової дисципліни.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Суди попередніх інстанцій при розгляді зазначеної адміністративної справи виходили з того, що оскільки матеріалами службового розслідування доведено факт порушення позивачем службової дисципліни, начальник на власний розсуд, враховуючи тяжкість проступку, приймає рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності підлеглого та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Суди правильно врахували під час розгляду справи той факт, що позивач в суді не заперечував проти того, що самовільно залишив місце несення служби, також не заперечував проти обставин, встановлених під час службового розслідування, отже доводи скаржника, що у справі відсутні докази про обов`язок позивача перебувати в Оперативному штабі 23.07.2015 не заслуговують на увагу.

Таким чином, факт скоєння позивачем дисциплінарного проступку підтверджується матеріалами справи.

Також, Суд не приймає до уваги доводи скаржника про те, що особи, у яких відібрали пояснення з приводу перебування позивача в Оперативного штабі протягом 23-24.07.2015, взагалі не чергували в цей день згідно графіку чергувань за липень 2015 року, оскільки зазначені у висновку обставини (відсутність позивача на місці несення служби) підтверджуються не тільки копіями письмових пояснень співробітників органів внутрішніх справ, а також і копією облікових матеріалів бази даних магнітних перепусток у період з 08.00 23.07.2015 року до 10.00 24.07.2015 року, відповідними довідками та рапортами.

Крім того, з письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що він заступив на чергування замість ОСОБА_3 , який у той час перебував у відрядженні в зоні АТО (а.с.30).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що з урахуванням важливості обов`язків покладених на працівників органів МВС України та систематичності вчинення позивачем дисциплінарних проступків, накази від 08.09.2015 року №1295 та від 24.09.2015 року №1996 прийняті відповідачем обґрунтовано та підстави для їх скасування відсутні.

Стосовно доводів скаржника про те, що посада позивача не підпадає під перелік посад, які мали повноваження для залучення до виконання такого роду обов`язків, які передбачені Наказом №378, Суд зазначає, що відповідно до абз.4 п.21 Положення №114 особи рядового і начальницького складу зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників. Суд вказує, що графік чергування працівників апарату Оперативного штабу МВС України у липні 2015 року був затверджений заступником Міністра генерал-полковником Яровим С.А. 20.06.2015, отже позивач був зобов`язаний його виконувати.

Таким чином, судами попередніх інстанцій було правильно зроблено висновки про те, що відповідачем оскаржувані накази прийнято з урахуванням характеру проступку, а також його наслідків, у зв`язку з чим, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідає принципу пропорційності.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року у справі № 826/24147/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович Н.В. Шевцова