ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2020 року

Київ

справа №818/1106/16

адміністративне провадження №К/9901/20161/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за касаційною скаргою Сумського обласного військового комісаріату

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Гелета С.М.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року (у складі головуючого судді - Курило Л.В., суддів: Русанової В.Б., Бартоша Н.С.)

у справі № 818/1106/16

за позовом ОСОБА_1

до Сумського обласного військового комісаріату

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати йому грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік в розмірі місячного грошового забезпечення; зобов`язати відповідача виконати наказ від 28 грудня 2015 року № 381 та до 1 жовтня 2016 року виплатити йому грошову допомогу на оздоровлення за 2015 рік у розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260; зобов`язати відповідача подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходить військову службу на посаді офіцера відділу обліково-мобілізаційної роботи в Сумському обласному військовому комісаріаті. 28 грудня 2015 року подав рапорт, в якому просив надати йому чергову відпустку за 2015 рік та виплатити грошову допомогу на оздоровлення. Зазначений рапорт задоволено та наказом військового комісара Сумського ОВК позивачу надано відпустку, а також наказано виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення. Однак грошова допомога на оздоровлення виплачена не була.

3. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. ОСОБА_1 перебував на військовій службі в Збройних Силах України на посаді спеціаліста 2-ї категорії відділення персоналу Сумського обласного військового комісаріату.

6. Наказом т.в.о. військового комісара Сумського ОВК від 28 грудня 2015 року №381 позивачу надано чергову відпустку терміном на 30 діб з 11 січня по 9 лютого 2016 року та наказано виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення згідно з наказом Міністра оборони України від 11 червня 2006 року № 260 в розмірі місячного грошового забезпечення.

7. У зв`язку з невиплатою позивачу зазначеної допомоги, він 11 лютого 2016 року звернувся до керівництва Сумського ОВК із рапортом про звернення з клопотанням перед вищим командуванням щодо виплати йому грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік.

8. За результатами розгляду вказаного рапорту призначено проведення службового розслідування за фактом невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2015 рік ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт службового розслідування від 6 квітня 2016 року, яким, в свою чергу, встановлено, що в порушення наказу Сумського обласного військового комісара від 28 грудня 2015 року № 381 офіцеру відділу ОМР ОСОБА_1 не здійснено виплату.

9. Вважаючи свої права порушеними у зв`язку з невиплатою грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зазначив, що відповідачем в порушення права позивача на отримання допомоги на оздоровлення безпідставно відмовлено у її отриманні, чим порушено вимоги законодавства про соціальних і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Представник відповідача у касаційній скарзі зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясували всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, неправильно застосували до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Зазначає, що наказ про призначення допомоги надійшов до фінансового управління вже після закінчення бюджетного року, а отже здійснити відповідну виплату у 2016 року відповідач не мав змоги, оскільки бюджетні зобов`язання здійснюються лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Крім того, наголошує, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом. При цьому звертає увагу, що на військовослужбовців, що проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України Кодекс законів про працю України не поширюється.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити таке.

13. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII; в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

15. Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

16. Частиною першою статті 10-1 Закону №2011-XII гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

17. Умови, розмір і порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені Постановою КМУ № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 7 листопада 2007 року № 1294 (далі - Постанова №1294) та Інструкцією про «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженою наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 р. № 260 (далі - Інструкція).

18. Відповідно до пункту 2.1 Інструкції, військовослужбовцям, які відповідно до законодавства України мають право на відпустки із збереженням грошового забезпечення (щорічні основні відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки у зв`язку з хворобою для лікування, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин, що надаються в особливий період, інші додаткові відпустки, визначені відповідними законами України), грошове забезпечення виплачується за весь період цих відпусток.

19. Пунктами 30.1, 30.2 Інструкції передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

20.Таким чином, підставою для виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік є наказ т.в.о. військового комісара Сумського обласного військового комісаріату від 28 грудня 2015 року № 381, який в установленому порядку не скасований та є чинним, про що обґрунтовано вказано судами попередніх інстанцій.

21. Щодо посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення позивачем строків звернення до суду, колегія суддів зазначає таке.

22. Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

23. У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

24. Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

25. Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці» №1774-VIII, зі змінами та доповненнями від 1 січня 2017 року, за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

26. Відповідно до частини другої статті 9 Закону Закон №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

27. У постанові від 21 листопада 2018 року (справа №824/166/15-а) Верховний Суд, аналізуючи норми, зокрема, частини другої статті 9 Закону №2011-XII, пункту 33.1 Інструкції, дійшов висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань вважається одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу.

28. Отже, позивач має право звертатися до суду з позовними вимогами про стягнення грошової допомоги на оздоровлення без обмеження будь-яким строком.

29. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

30. За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

31. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сумського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року у справі № 818/1106/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду