ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2020 року

Київ

справа №814/2101/16

адміністративне провадження №К/9901/33611/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Загороднюка А. Г., Кашпур О. В.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №814/2101/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним і скасування наказу в частині звільнення, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року, ухвалену в складі: головуючого судді Марича Є.В., і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Димерлія О.О., Єщенка О.В., Федусика А.Г.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУ НП у Миколаївській області, відповідач) з вимогами:

1.1. визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП у Миколаївській області від 19 вересня 2016 року №264 о/с у частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;

1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового Жовтневого відділення Корабельного відділу поліції ГУНП у Миколаївській області;

1.3. стягнути з ГУ НП у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

2. Позов обґрунтований порушенням відповідачем вимог законодавства під час звільнення ОСОБА_1 з органів поліції у зв`язку зі скороченням штатів. Позивач зазначає, що всупереч вимог Закону України «Про Національну поліцію» йому не було запропоновано жодної посади в органах поліції, хоча він попереджав керівництво про намір продовжити службу.

3. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що питання призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації територіального органу Національної поліції врегульовано спеціальним законом, зокрема статтею 68 Закону України «Про Національну поліцію», якою вимог щодо обов`язкового працевлаштування поліцейських, посада яких скорочується, не висувається.

4. На думку відповідача, вирішення питання про залишення поліцейського, посада якого скорочується, на службі є правом керівника відповідного територіального органу поліції, яке він реалізовує з певною свободою розсуду, керуючись відомостями про досвід роботи, освітній рівень, стан здоров`я та ставлення до виконання службових обов`язків відповідним поліцейським.

5. Відповідач зазначає, що врахував відношення до служби позивача, а також висновок Атестаційної комісії №?1 ГУ НП у Миколаївській області про його службову невідповідність, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позивача на службі після завершення організаційних заходів, пов`язаних із затвердженням нових штатів і скасуванням тимчасових.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом ГУ НП у Миколаївській області від 07 листопада 2015 року №6 о/с «По особовому складу» позивача відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» було призначено на посаду інспектора-чергового Жовтневого відділення Корабельного відділу поліції ГУ НП у Миколаївській області з присвоєнням звання капітана поліції.

7. Наказом ГУ НП у Миколаївській області від 11 квітня 2016 року №56 о/с з огляду на висновок Атестаційної комісії №1 ГУ НП у Миколаївській області (далі - Атестаційна комісія) ОСОБА_1 з підстав, визначених у пункті 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність), звільнено зі служби в поліції.

8. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року у справі №814/1010/16 наказ ГУ НП у Миколаївській області від 11 квітня 2016 року №56 о/с визнано протиправним і скасовано; поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового Жовтневого відділення Корабельного відділу поліції ГУ НП у Миколаївській області.

9. Наказом ГУ НП у Миколаївській області від 15 липня 2016 року №184 о/с ОСОБА_1 поновлено службі в поліції.

10. 18 липня 2016 року ОСОБА_1 попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції у зв`язку зі скороченням тимчасових штатів.

11. Наказом ГУ НП у Миколаївській області від 19 вересня 2016 року ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) звільнено зі служби в поліції.

12. Не погоджуючись із наказом про звільнення, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

13. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, адміністративний позов задоволено:

13.1. визнано протиправним і скасовано наказ ГУ НП у Миколаївській області від 19 вересня 2016 року №264 о/с;

13.2. поновлено капітана поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора-чергового Жовтневого відділення Корабельного відділу поліції ГУ НП у Миколаївській області.

13.3. стягнуто з ГУ НП у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 2794,13 грн;

13.4. стягнуто з ГУ НП у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за один місяць в розмірі 5165,32 грн.

14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що ГУ НП у Миколаївській області не було дотримано процедури звільнення позивача з підстав, визначених у пункті 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

15. Зокрема, суди попередніх інстанцій зазначили, що ГУ НП у Миколаївській області не запропонувало позивачеві інших посад у будь-якому органі (закладі, установі) поліції з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.

16. Водночас суди попередніх інстанцій відхилили посилання відповідача на висновок Атестаційної комісії про службову невідповідність позивача, оскільки необґрунтованість та незаконність вказаного висновку була встановлена рішенням суду в справі №814/1010/16.

17. Суд попередніх інстанцій також дійшли висновку, що фактично скорочення штатів у ГУ НП у Миколаївській області не відбувалося, адже замість посад, що скорочувалися, уводилося не менша кількість нових посад.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

18. Відповідачем подано касаційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, у якій відповідач просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

19. Аргументи скаржника полягають в тому, що суди попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

20. Скаржник наголошує, що спірні правовідносини врегульовані спеціальним законом, у зв`язку з чим положення трудового законодавства, які зобов`язують роботодавця вжити заходів щодо працевлаштування працівника, посада якого скорочується, до відносин звільнення поліцейських у зв`язку зі скороченням штатів не застосовуються.

21. Водночас скаржник уважає, що з огляду на висновок Атестаційної комісії, викладений у протоколі Атестаційної комісії, позивач не відповідає займаній посаді та є таким, що має бути звільненим зі служби в поліції, що виключає можливість продовження ним служби в органах поліції та пропонування йому вакантних посад.

22. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначив, що суд першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає.

23. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

24. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.

25. 05 березня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

26. За наслідками автоматизованого розподілу від 05 березня 2018 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М., суддям Шарапі В.М., Данилевич Н.А.

27. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

28. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Шевцовій Н.В.

29. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 11 червня 2020 року, у зв`язку з перебуванням судді Шевцової Н.В. у відпустці, призначений повторний автоматизований розподіл у справі №814/2101/16.

30. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2020 року справу передано для розгляду колегії суддів судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Загороднюку А.Г., Кашпур О.В.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

31. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

32. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

33. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

34. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

35. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

36. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.

37. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

38. Згідно з частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

39. Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №?580-VIII) у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

40. Частиною першою статті 48 Закону №?580-VIII передбачено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

41. Відповідно до частини першої статті 47 Закону №?580-VIII призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

42. Згідно зі статтею 58 Закону №?580-VIII призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов`язків.

43. Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 62 Закону №?580-VIII поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.

44. Відповідно до пунктів 9, 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №?580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців із дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їхньою згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

45. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

46. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін із моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

47. Відповідно до частини першої статті 68 Закону №?580-VIII у разі здійснення реорганізації, унаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

48. Згідно з частиною другою статті 68 Закону №?580-VIII поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

49. Частиною третьою статті 68 Закону №?580-VIII передбачено, що поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

50. Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11 листопада 2015 року №988 (далі - Постанова №?988) виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України зі специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ України.

51. Відповідно до пункту 6 Розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС зі специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №?260 (далі - Порядок №?260) поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

52. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

53. Пунктом 9 Розділу І Порядку №?260 передбачено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

VI. Позиція Верховного Суду

54. Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв`язку зі звільненням позивача зі служби в поліції.

55. Законом №?580-VIII передбачено, що гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються на поліцейських та полягають у тому, що в разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів, звільненню підлягають не всі поліцейські, а лише ті, посади яких скорочені.

56. Аналіз частин першої та другої статті 68 Закону №?580-VIII дає підстави стверджувати, що в разі скорочення штатів поліцейському, посада якого скорочується, повинно бути запропоновано іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

57. Пропозиція всіх наявних вакантних посад є невід`ємним атрибутом належного дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штату в разі реорганізації, у якій визначальними критеріями є досвід роботи, освітній рівень, стан здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.

58. Із системного аналізу вказаних норм Закону №?580-VIII убачається, що надання згоди поліцейського щодо призначення на посаду неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад, які пропонуються йому, з урахуванням критеріїв, визначених положеннями статті 68 Закону №580-VIII.

59. Лише відмова поліцейського від запропонованої посади дає підстави для звільнення його у зв`язку зі скороченням штатів.

60. Ураховуючи викладене, Суд уважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач зобов`язаний був запропонувати позивачу вакантні посади з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.

61. Як установили суди попередніх інстанцій, попередивши позивача про скорочення штатів, відповідач пропозиції іншої посади, у тому числі в іншому органі поліції, позивачеві не зробив.

62. Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що ГУ НП у Миколаївській області не було дотримано процедури звільнення у випадку скорочення штату.

63. Посилання відповідача на висновок Атестаційної комісії про службову невідповідність позивача як на перешкоду для подальшого проходження служби позивачем були обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій.

64. Суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що оцінку вказаному висновку Атестаційної комісії, як і прийнятому на його підставі наказу ГУ НП у Миколаївській області від 11 квітня 2016 року №56 о/с про звільнення позивача з поліції у зв`язку зі службовою невідповідністю, надав адміністративний суд у справі №814/1010/16, визнавши вказаний наказ незаконним, а висновки Атестаційної комісії, необґрунтованими.

65. З урахуванням положень частини четвертої статті 78 КАС України встановлені судовим рішенням у справі №814/1010/16 обставини доказуванню в цій справі не підлягають.

66. Отже, незважаючи на те, що вказаним судовим рішенням безпосередньо не скасовано висновок Атестаційної комісії, проте ним установлені обставини протиправності атестування, проведеного стосовно позивача, що тягне за собою протиправність усіх прийнятих за наслідками такого атестування рішень і неможливість їхнього врахування відповідачем при вирішенні питання про залишення на службі позивача.

67. Суд відхиляє аргументи скаржника щодо неповного дослідження судами попередніх інстанцій обставин реорганізації ГУ НП у Миколаївській області.

68. У випадку скорочення тимчасового штату з одночасним уведенням постійного штату, звільнення зі служби в поліції, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності штатних одиниць у новому штаті. Проте скорочення чисельності штатних одиниць у новому штаті не є підставою для звільнення зі служби в поліції чи зміни істотних умов її проходження, якщо в новому штаті зберігається посада, яку поліцейський обіймав у попередньому штаті, у тому числі тимчасовому. Висновок щодо скорочення штату можливий за умови проведення порівняльного аналізу штату, який був до реорганізації та після неї.

69. Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що наказом ГУ НП у Миколаївській області від 31 травня 2016 року №?440-дск були скасовані всі тимчасові штати. Натомість доказів того, що новий штатний розпис ГУ НП у Миколаївській області не передбачав тотожної посади, або іншої посади, яку б міг обійняти позивач з огляду на його досвід та кваліфікацію, відповідач не надав.

70. Ураховуючи процесуальний обов`язок відповідача доводити правомірність видання наказу про звільнення позивача, Суд уважає, що під час розгляду цієї справи відповідачем не надано жодних належних доказів щодо скорочення в новому штаті посади інспектора-чергового Жовтневого відділення Корабельного відділу поліції ГУ НП у Миколаївській області, яку обіймав Довбиш А.В.

71. Що стосується аргументів касаційної скарги в частині помилкового застосування до спірних правовідносин трудового законодавства, то з оскаржуваних судових рішень видно, що суди посилались на статті 40, 42, 49-2 Кодексу законів про працю України як на додаткове обґрунтування наявності у відповідача обов`язку запропонувати позивачу вакантні посади, які були наявними в ГУ НП у Миколаївській області з моменту його попередження про наступне звільнення до моменту звільнення.

72. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

73. Правильність обчислення судами попередніх інстанцій середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням не є предметом касаційної скарги, а тому суд не дає оцінки рішенням судів попередніх інстанцій в цій частині.

74. Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

75. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

76. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

77. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

78. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

79. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

80. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення.

81. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року в справі №814/2101/16 залишити без змін.

82. Судові витрати не розподіляються.

83. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: А.Г. Загороднюк

О.В. Кашпур