ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2020 року

Київ

справа №808/1274/16

адміністративне провадження №К/9901/25248/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Стрельнікової Н.В. від 16 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Чумака С.Ю., суддів Гімона М.М., Юрко І.В. від 08 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 квітня 2016 року №0000044600.

Предметом перевірки судів у цій справі було рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарської діяльності Товариства з ТОВ «Прайд Компані» у період січня - червня 2015 року.

Товариство не погодилось із рішенням Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеним контрагентом і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Застосувавши при вирішенні спору підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункт 44.1 статті 44, пункт 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статтю 200, пункти 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), частину другу статті 3, частини першу статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV), суд дійшов висновку, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують здійснення операцій між Товариством та його контрагентом ТОВ «Прайд Компані» щодо поставки останнім алюмінію вторинного марки АВ-87 й подальше використання придбаної продукції у власній господарській діяльності платника, тому позивач, включивши до складу податкового кредиту суми ПДВ за наслідком таких відносин, дотримався передбачених законодавством умов для формування податкової вигоди. Зазначив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентом своїх зобов`язань за угодами, укладеними із позивачем, а доводи контролюючого органу про порушення позивачем правил оподаткування ґрунтуються лише на припущеннях та недоведених обставинах.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 листопада 2016 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В касаційній скарзі зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки Товариства. Вважає, що суди не в повному обсязі дослідили та встановили обставини по справі, які свідчать про те, що товарність розглядуваних господарських операцій відсутня, адже суб`єкти господарювання, від яких ТОВ «Прайд Компані» отримувало продукцію (ТОВ «Сістем Технолоджи», ТОВ «Профі Хаус», ТОВ «Сотес Груп», ТОВ «Тех Проект ЛТД», ТОВ «Вієн ЛТД», ПП «Адепт - Аудіт», ТОВ «Меркурі інновейшен», ТОВ «Оптіма плюс ЛТД», ТОВ «Кредо інвест лтд», ТОВ ТД «Дівес»), не є спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, атестацію не проходили й згідно наявної податкової інформації вказані суб`єкти господарювання не є виробниками такої продукції, не придбавали сплав алюмінію вторинного в чушках АВ-87, який був в подальшому реалізований Товариству, що не дає можливості встановити походження товару; за результатами здійснених заходів з податкового контролю фінансово-господарських операцій ТОВ «Прайд Компані» з контрагентами-постачальниками не встановлено наявності в останніх необхідних ресурсів і умов для здійснення господарської діяльності; ПП «Адепт-Аудіт», ТОВ «Профі-Хаус», ТОВ «Оптіма плюс ЛТД» внесено до реєстру облікових карток суб`єктів, які мають ознаки фіктивності тощо.

Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними. При цьому зазначає, що справжність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «Прайд Компані», у тому числі у період січня - червня 2015 року, була підтверджена контролюючим органом у ході проведеної у вересні 2016 року документальної планової виїзної перевірки, якою не встановлено порушень податкового законодавства за наслідками таких відносин.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період з 23 грудня 2015 року по 29 січня 2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питання правильності відображення в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Прайд Компані» (код ЄДРПОУ 36151455) за період січня - червня 2015 року, результати якої оформлені актом перевірки №17/28-04-46/00191230 від 22 березня 2016 року, у якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.14 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту, а також суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 2500918 грн.

Встановлені порушення мотивовані формуванням позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ «Прайд Компані» без дотримання відповідних законодавчих підстав, оскільки, на думку відповідача, такі відносини не мали реального характеру, що обґрунтовується посиланням на ті ж обставини, що наведені й у касаційній скарзі.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 квітня 2016 року №0000044600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 2500918 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1250459 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За визначенням статті 1 Закону №996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб`єкта господарювання виникає у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у її межах.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Як встановлено судами та не спростовується відповідачем у касаційній скарзі, 26 червня 2014 року між Товариством (покупець) та ТОВ «Прайд Компані» (постачальник) укладено договір №20/2014/1324, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити алюміній вторинний марки АВ-87 (Zn + Fe не більше 5%, в т.ч. Zn - не більше 3,3%) (далі - Ресурси) на умовах, передбачених цим договором. Кількість, якість та номенклатура Ресурсів вказуються у специфікаціях до даного договору, що є його невід`ємною частиною. Гарантія відповідності Ресурсів вимогам вищезазначеного пункту підтверджується сертифікатом або паспортом якості постачальника.

У специфікаціях ціна Ресурсів вказана з транспортними витратами; транспортні витрати несе постачальник; Ресурси постачаються автотранспортом на умовах DDP поставки склад покупця відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс»; упаковку виробляють металевою пакувальною стрічкою; вантажопостачальником Ресурсів є ТОВ «Прайд Компані», вантажоотримувачем є Товариство.

Також між Товариством (покупець) та ТОВ «Прайд Компані» (постачальник) укладено договір №20/2015/1171 від 15 червня 2015 року, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити алюміній вторинний марки АВ-87 (Zn + Fe не більше 5%, в т.ч. Zn - не більше 3,3%) (далі - Ресурси) на умовах, передбачених цим договором. Кількість, якість та номенклатура Ресурсів вказуються у специфікаціях до даного договору, що є його невід`ємною частиною. Гарантія відповідності Ресурсів вимогам вищезазначеного пункту підтверджується сертифікатом або паспортом якості постачальника.

У специфікації ціна Ресурсів вказана з транспортними витратами; транспортні витрати несе постачальник; Ресурси постачаються автотранспортом на умовах DDP поставки склад покупця, відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс»; упаковку виробляють металевою пакувальною стрічкою; термін постачання: червень - липень 2015 року; вантажопостачальником Ресурсів є ТОВ «Прайд Компані», вантажоотримувачем є Товариство.

За висновком судів фактична поставка позивачу товару вказаним постачальником підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими накладними з зазначенням номенклатури поставки й такі оформлені у відповідності із вимогами Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону. Продукцію оприбутковано на складі позивача, про що свідчать надані витяги з книги реєстрації разових транспортних перепусток на поставку товарно-матеріальних цінностей, приходні ордери, підписані завідуючим складом.

Контрагентом виписано на адресу позивача податкові накладні, які містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення ТОВ «Прайд Компані» було зареєстровано у якості юридичної особи та платника ПДВ.

Розрахунки за отриманий товар здійснювались безготівково за платіжними дорученнями.

Придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, в підтвердження чого є наявні у справі акти списання товарно-матеріальних цінностей.

З`ясовано, що відповідну продукцію (алюміній вторинний, брухт алюмінію, чушки) у першому півріччі 2015 року придбано ТОВ «Прайд Компані» у наступних контрагентів: ТОВ «Торговий дім Дівес» - договір поставки №ДВ-190 від 01 грудня 2014 року, на підставі якого отримано продукції (чушки АВ87) на суму 8614302,72 грн.; ТОВ «Тітан Протекшн» - договір купівлі-продажу №23К/2 від 01 вересня 2014 року, на підставі якого отримано продукції (алюміній вторинний АВ87) на суму 1758799,44 грн.; ТОВ «Тех проект ЛТД» - договір купівлі-продажу №03К від 01 лютого 2015 року, на підставі якого отримано продукції (алюміній вторинний чушковий АВ87) на суму 2849375,64 грн.; ТОВ «Валкос Груп» - договір поставки брухту та відходів чорних та кольорових металів №01К/2 від 02 січня 2014 року, на підставі якого отримано товару (брухт алюмінію) на суму 1542315 грн. На підтвердження отримання контрагентом продукції від вказаних підприємств у ході апеляційного провадження додатково подано видаткові накладні.

Також в ході розгляду цієї справи допитані у якості свідків директор ТОВ «Прайд Компані» ОСОБА_1 та головний бухгалтер ОСОБА_3., які підтвердили здійснення господарських операцій із позивачем. Пояснили, що транспортування товару здійснювалось ФОП ОСОБА_2 , з яким укладено договір транспортно-експедиційних послуг. До матеріалів справи залучено відповідні товарно-транспортні накладні.

Загалом, як встановлено судами в ході розгляду справи, відповідачем не заперечується, як така обставина постачання Товариству металопродукції у відповідних обсягах. Позиція ж податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства по суті зводиться до наявних у нього сумнівів щодо реальності господарських операцій ТОВ «Прайд Компані» по придбанню продукції у інших осіб. Разом з тим, правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть, у даному випадку, свідчити про нереальність господарських взаємовідносин.

При цьому апеляційним судом у цій справі встановлено, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд у постанові від 26 лютого 2015 року по справі №804/1849/15, яка набрала законної сили, дійшов висновку про справжність господарських операцій щодо придбання ТОВ «Прайд Компані» алюмінію вторинного марки АВ-87 у контрагентів-постачальників та подальшої його реалізації третім особам, у тому числі й позивачу.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом (постачальником) документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували реальність здійснення таких операцій, свідчили б про відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку, або ж невідповідності їх вимогам Закону №996-XIV.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, дублюють аргументи акту перевірки та апеляційної скарги, належна правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій. Відповідач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, підстави для задоволення касаційної скарги відповідача відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду