ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 160/12072/20

адміністративне провадження № К/9901/46987/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Громова Юліана Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у складі судді Дєєва М. В.

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у складі суддів Щербака А. А., Баранник Н. П., Малиш Н. І.,

у справі №160/12072/20

за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, позивач у справі) до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , платник податків, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому податковий орган просив стягнути суму податкового боргу в розмірі 238890,56 гривень з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року, позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету податковий борг у розмірі 238890,56 гривень.

20 грудня 2021 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга відповідача, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2022 року, після усунення недоліків касаційної скарги, та витребувано справу з суду першої інстанції.

17 лютого 2022 року справа № 160/12072/20 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі було оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі №640/23566/19, а також з посиланням на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права.

Скаржник у касаційній скарзі вказує на те, що суди попередніх інстанцій повинні були дослідити доводи чи офіційно з`ясувати обставини про те, що нараховані контролюючим органом податкові зобов`язання є неузгодженими з огляду на те, що відповідач не отримувала податкове повідомлення-рішення.

Платник податків просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі №160/12072/20, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Від позивача відзив на касаційну скаргу відповідача до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Обставини справи

ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

В інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг в сумі 238 890,56 гривень, який виник, у зв`язку з нарахуванням податку на майно фізичних осіб за 2019 рік, відповідно до податкового повідомлення рішення №3394346-5353-0464 від 01 травня 2019 року.

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено на податкову адресу відповідача з рекомендованим повідомленням, однак на адресу контролюючого органу повернувся конверт з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідач у добровільному порядку не погасив вищевказаний податковий борг, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було сформовано податкову вимогу №35379-17 від 03 листопада 2017 року на суму 627389,45 гривень, яка була надіслана на адресу відповідача засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення.

Правове регулювання

Підпункт 14.1.175 пункт 14.1. статті 14 Податкового кодексу України

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пункт 56.11. статті 56 Податкового кодексу України

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пункт 58.3 статті 58 Податкового кодексу України

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пункт 59.5 статті 59 Податкового кодексу України

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Висновки суду

Системний аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання протягом установленого строку.

Право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає в контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

До основних засад (принципів) адміністративного судочинства віднесено, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок оцінки доказів в адміністративних справах.

Відповідно до частин першої та другої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина четверта статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За приписами частин першої - третьої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Податкове законодавство пов`язує можливість стягнення податкового боргу з фактом надіслання (вручення) платнику податкової вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом надіслано на адресу відповідача податкову вимогу в порядку встановленому Законом.

В той же час в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт надіслання ОСОБА_1 податкової вимоги. В матеріалах справи відсутній конверт (з зазначенням конкретної адреси адресата та адресанта листа), зворотнє рекомендоване повідомлення, які підтверджують надсилання податкової вимоги. Список поштовий відправлень, який міститься на зворотньому боці 3 аркушу справи, є абсолютно нечитабельним, та в такому вигляді не може підтверджувати будь-яку обставину у справі.

Крім того судами також не було встановлено і безперервність існування податкового боргу з часу винесення (та можливого направлення) податкової вимоги від 03 листопада 2017 року № 35379-17 до часу звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв`язку з відстроченням ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2022 року ОСОБА_1 сплату судового збору у справі №160/12072/20 за подання касаційної скарги до ухвалення остаточної постанови Верховним Судом та враховуючи, що на момент винесення цієї постанови судовий збір у справі не сплачений, Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір за подання касаційної скарги у справі у розмірі 7166,72 гривні.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі №160/12072/20 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судові витрати на сплату судового збору в сумі 7166 (сім тисяч сто шістдесят шість) гривень 72 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер