Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.08.2019 року у справі №360/917/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа №360/917/19

адміністративне провадження №К/9901/21413/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О. В.,

суддів - Радишевської О. Р., Шевцової Н. В.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Головного управління Національної поліції в Луганській області, про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року, ухвалене в складі головуючого судді Басової Н. М., і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Компанієць І. Д. (суддя-доповідач), суддів Казначеєва Е. Г., Ястребової Л. В.,

УСТАНОВИЛ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ 27 лютого 2019 року звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 20593,04
грн.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки відповідач звільнений зі служби в поліції за власним бажанням раніше ніж через три роки після закінчення навчання у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, то він відповідно до вимог чинного законодавства повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням відповідача у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 20593,04 грн.

4. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року - без змін.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року і залишити адміністративний позов без розгляду.

6. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними і необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм процесуального права. ОСОБА_1 зазначає про те, що цей спір пов'язаний із проходженням ним публічної служби, а тому в даному випадку підлягають застосуванню строки звернення до адміністративного суду, визначені частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), і оскільки позивач пропустив установлений законом місячний строк для звернення до суду з цим адміністративним позовом та не заявив про його поновлення, то це є підставою для залишення позовної заяви без розгляду. Окрім цього скаржник указує на те, що він продовжує працювати на публічній службі у правоохоронному органі - Службі безпеки України, що відповідає меті укладеного між ним і позивачем договору, а тому підстав для стягнення витрат, пов'язаних з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, не вбачається. ОСОБА_1 також посилається на розгляд справи судом першої інстанції без його участі, хоча він бажав бути присутнім у судовому засіданні.

IV. Позиція інших учасників справи

7. Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року - без змін, оскільки вони, на думку позивача, прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8. Головним управлінням Національної поліції в Луганській області відзиву на касаційну скаргу не подано.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О. В., суддів Радишевської О. Р., Шевцової Н. В. ухвалою від 29 серпня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

10. Ухвалою Верховного Суду в складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О. В. від 10 лютого 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 11 лютого 2021 року.

VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

11. Між ОСОБА_1, Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ і Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області 01 вересня 2014 року був укладений договір №2689 про навчання в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, відповідно до пункту 2.3.5 якого ОСОБА_1 після закінчення навчання повинен прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку його призначено замовником, і відпрацювати не менше трьох років. У разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, він зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком (пункт 2.3.6 Договору).

12. Наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 29 серпня 2014 року №187 ос на виконання наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07 серпня 2014 року №792 "Про переведення курсантів ЛДУВС імені Е. О.

Дідоренка та ДЮІ МВС України" ОСОБА_1 з 01 вересня 2014 року переведено до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на факультет підготовки фахівців для підрозділів слідства.

13.01 грудня 2016 року між ОСОБА_1, Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ і Головним управлінням Національної поліції в Луганській області укладено договір №2867 про навчання в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, пунктом 3.3 якого ОСОБА_1 повідомлений про те, що звільнення особи середнього складу Національної поліції зі служби протягом перших трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни є підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку.

14. Наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 24 лютого 2017 року №42 ос ОСОБА_1 направлено у розпорядження з 01 березня 2017 року до Головного управління Національної поліції в Луганській області.

15. Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 09 березня 2017 року №168 о/с призначено після закінчення Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ з 01 березня 2017 року лейтенанта поліції ОСОБА_1 слідчим слідчого відділення Новопсковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області.

16.02 листопада 2018 року ОСОБА_1 подав начальнику Головного управління Національної поліції в Луганській області рапорт про звільнення з Національної поліції за власним бажанням.

17. Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16 листопада 2018 року №580 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1, слідчого слідчого відділення Новопсковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі-Закон №580-VIII) з 16 листопада 2018 року із вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні - 05 років 03 місяці 09 днів, у пільговому обчисленні - 02 роки 03 місяці 28 днів, відрахувавши із грошового забезпечення кошти за 3 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки.

18. Згідно з довідкою-розрахунком фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за 2014-2017 роки, загальна сума фактичних витрат становить 20593,04 грн і відсутні докази, які б свідчили про відшкодування відповідачем цих витрат.

VІІ. Позиція Верховного Суду

19. Перегляд судових рішень судом касаційної інстанції здійснюється в межах доводів і вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи.

20. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 відповідно до вимог укладеного договору про навчання в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, ~law26~ і Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261, обов'язку відшкодовувати витрати, пов'язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, оскільки відповідач звільнився за власним бажанням, проте не відпрацював три роки, як це визначено умовами договору.

21. З приводу посилання ОСОБА_1 на те, що він продовжує працювати на публічній службі у правоохоронному органі - Службі безпеки України, а тому відсутні підстави для стягнення витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, суди попередніх інстанцій зазначили, що такі обставини жодним чином не звільняють відповідача від виконання умов укладеного між ним і позивачем договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі.

22. Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, суд першої інстанції вказав про те, що відповідно до абзацу другого частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

23. Матеріали щодо звільнення ОСОБА_1 надійшли із Головного управління Національної поліції в Луганській області до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 06 грудня 2018 року, що підтверджується копією супровідного листа від 28 листопада 2018 року №450/111/19-2018.

24. Оскільки про звільнення відповідача Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ дізнався після надходження відповідних матеріалів із Головного управління Національної поліції в Луганській області та строк для подання позову відраховував із моменту надходження матеріалів, а саме з 06 грудня 2018 року, а позовну заяву надіслав поштовою кореспонденцією до суду 27 лютого 2019 року, тобто протягом тримісячного строку, визначеного абзацом другим частини 2 статті 122 КАС України, то цей позов, за висновками суду першої інстанції, подано своєчасно і строки звернення позивачем не пропущені.

25. Щодо посилання відповідача на приписи частини 5 статті 122 КАС України, суд першої інстанції роз'яснив, що цією нормою передбачені строки звернення до суду громадян для захисту порушених прав із приводу прийняття на публічну службу, її проходження і звільнення з неї, а в даному випадку предметом розгляду є відшкодування витрат на навчання, які заявляє суб'єкт владних повноважень, тому до цих правовідносин не може бути застосований строк, передбачений частиною 5 статті 122 КАС України.

26. Суд апеляційної інстанції, щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, також послався на приписи абзацу другого частини 2 статті 122 КАС України, зазначивши, що документи щодо звільнення відповідача надійшли із Головного управління Національної поліції в Луганській області до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 06 грудня 2018 року і оскільки позивач дізнався про виникнення підстав для пред'явлення позову саме з цієї дати, а позовну заяву надіслав за допомогою засобів поштового зв'язку 27 лютого 2019 року, то позов подано в установлений законом строк.

27. Суд апеляційної інстанції не прийняв посилання ОСОБА_1 на те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину 5 статті 122 КАС України, вказавши, що цією нормою встановлюються строки звернення до суду громадян для захисту порушених прав із приводу прийняття на публічну службу, її проходження і звільнення з неї, а предметом розгляду цієї справи є відшкодування витрат на навчання, які заявляє суб'єкт владних повноважень, тому до правовідносин не може бути застосовано строк, передбачений частиною 5 статті 122 КАС України.

28. ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зазначаючи, зокрема про те, що цей спір пов'язаний із проходженням ним публічної служби, а тому в даному випадку підлягають застосуванню строки звернення до адміністративного суду, визначені частиною 5 статті 122 КАС України, і оскільки позивач пропустив установлений законом місячний строк звернення до суду з цим адміністративним позовом та не заявив про його поновлення, то це є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

29. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

30. Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

31. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

32. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

33. У цій справі спірні правовідносини виникли у зв'язку зі звільненням відповідача з публічної служби та виникненням у нього, на підставі укладеного договору, зобов'язання щодо відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ.

34. Спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних із утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини 5 статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

35. Правову позицію щодо застосування у такій категорії справ місячного строку звернення до суду неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема у постановах від 30 вересня 2019 року в справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року в справі №140/721/19, від 24 грудня 2019 року в справі №824/284/19-а, від 29 квітня 2020 року в справі №560/1942/19, від 18 червня 2020 року в справі №140/2024/19, від 01 липня 2020 року в справі №400/1758/19, від 13 серпня 2020 року в справі №1.380.2019.001192, від 19 листопада 2020 року в справі №400/2654/19, від 20 листопада 2020 року в справі №160/11957/19, від 21 січня 2021 року в справі №520/1559/2020 та від 28 січня 2021 року в справі №520/6265/2020.

36. Отже, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин приписів абзацу другого частини 2 статті 122 КАС України, оскільки в цій категорії справ необхідно застосовувати встановлений частиною 5 статті 122 КАС України місячний строк звернення до суду.

37. Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ звернувся до суду з цим позовом 27 лютого 2019 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого частиною 5 статті 122 КАС України.

38. Пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними, і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому КАС України.

39. Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними і допустимими доказами.

Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

40. Оскільки Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ пропущено встановлений частиною 5 статті 122 КАС України місячний строк для звернення до суду з цим адміністративним позовом і не заявлено про поновлення строку звернення до адміністративного суду та не наведено поважних причин його пропуску, то це, з огляду на вимоги КАС України, є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

41. Суд касаційної інстанції за приписами частини 2 статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

42. Згідно з частиною 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно частиною 1 статті 354 КАС України.

43. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, якими передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

44. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про те, що доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині застосування до спірних правовідносин приписів абзацу другого частини 2 статті 122 КАС України знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в касаційному порядку, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року - скасуванню із залишенням позовної заяви без розгляду.

VІІІ. Судові витрати

45. Ураховуючи результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року в справі №360/917/19 скасувати.

3. Позовну заяву Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Головного управління Національної поліції в Луганській області, про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, залишити без розгляду.

4. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

Н. В. Шевцова