ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № П/811/1036/16

адміністративне провадження № К/9901/6828/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів - Смоковича М.І., Уханенка С.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № П/811/1036/16

за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою Прокуратури Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Притули К.М.,

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Головко О.В., суддів Ясенової Т.І. Суховарова А.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. 17 серпня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Кіровоградської області (далі - відповідач), в якому просила:

1.1 визнати незаконним та скасувати наказ прокурора Кіровоградської області від 22 липня 2016 року №361ц;

1.2 поновити позивача на роботі на займаній посаді прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконані судових рішень прокуратури Кіровоградської області;

1.3 стягнути з прокуратури Кіровоградської області на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 22 липня 2016 року по день прийняття рішення.

2. На обґрунтування позову позивач зазначила, що з 19 січня 1995 року по 22 липня 2016 року вона працювала в органах прокуратури на різних посадах. Наказом від 22 липня 2016 року №361ц позивача за грубе порушення правил прокурорської етики, скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури, звільнено з займаної посади. Підставою звільнення в спірному наказі відповідачем визначено нібито факт скоєння кримінального правопорушення. Однак, позивач не погоджується із зазначеним наказом про її звільнення, оскільки вважає, що він прийнятий безпідставно та всупереч нормам діючого законодавства.

2.1. Позивач вказує на те, що на теперішній час судове провадження у кримінальній справі триває, будь-яке судове рішення щодо позивача за обвинуваченням по суті судом не ухвалено. Тобто, вважає, що відповідач всупереч недоведеності її вини у скоєнні кримінальних правопорушень, передчасно зробив висновок про наявність дисциплінарного проступку.

3. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що 12 лютого 2011 року позивач прийняла Присягу працівника прокуратури, за якою зобов`язалась неухильно дотримуватись Конституції та законів України, постійно бути принциповою, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури. Крім того, відповідно до приписів Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року позивач мала неухильно дотримуватись вимог професійної етики та поведінки - Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року №123.

3.1. Проте, позивачу 14 січня 2016 року вручено повідомлення про підозру за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (отримання неправомірної вигоди) за фактом вимагання у ОСОБА_2 працівниками прокуратури Кіровоградської області неправомірної вигоди в сумі 6500 доларів США.

3.2. Так, Національним антикорупційним бюро України обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 11 грудня 2015 року № 42015000000002738 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, щодо ОСОБА_1 , за фактом отримання нею неправомірної вигоди направлено до суду.

3.3. Отже, на думку представника відповідача, своїми діями позивач скомпрометувала високе звання прокурора, зашкодила репутації та авторитету органів прокуратури, що зумовило негативний громадський резонанс. Таким чином, вважає, що наказ про звільнення позивача з органів прокуратури винесено відповідачем правомірно, оскільки позивачем скоєно вчинок, що порочить її як працівника прокуратури, та є несумісним з подальшим перебуванням на займаній посаді.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури з 19 січня 1995 року по 22 липня 2016 року.

5. 12 лютого 2011 року ОСОБА_1 прийнято присягу працівника прокуратури.

6. З 14 квітня 2016 року ОСОБА_1 призначена на посаду прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень.

7. На підставі повідомлення прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях стосовно працівників прокуратури Генеральної прокуратури України Проскурнікова О.А. про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11 грудня 2015 року №42015000000002738 інформації про кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України за фактом вимагання у ОСОБА_2 працівниками прокуратури Кіровоградської області неправомірної вигоди у розмірі 6500 доларів США наказом прокуратури Кіровоградської області від 13 січня 2016 року № 6 призначено службове розслідування щодо належного виконання службових обов`язків, дотримання вимог Кримінального процесуального кодексу України та галузевих наказів Генерального прокурора України начальником відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні ОСОБА_1 під час організації процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях №12015120020004002 за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України та №12015120000000235 та за частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України.

8. За результатами проведеного службового розслідування 12 березня 2016 року складено Висновок про результати службового розслідування щодо належного виконання службових обов`язків, дотримання вимог Кримінального процесуального кодексу України та галузевих наказів Генерального прокурора України начальником відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні ОСОБА_1 під час організації процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях №12015120020004002 за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України та №12015120000000235 та за частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України, затверджений прокурором Кіровоградської області державним радником юстиції 3 класу Коваленко А. (далі - Висновок службового розслідування).

9. У Висновку службового розслідування комісією встановлено, що фактів неналежного виконання службових обов`язків, порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України та галузевих наказів Генерального прокурора України ОСОБА_1 під час організації процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у вказаних кримінальних провадженнях не встановлено.

10. Також за результатами службового розслідування встановлено порушення ОСОБА_1 вимог Кримінального процесуального кодексу України, Положення про службове посвідчення працівника прокуратури та Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях. Проте підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не встановлено та наявні підстави для вжиття іншого заходу впливу - де преміювання.

11. Листом від 21 липня 2016 року прокуратура Кіровоградської області № 11-621вих-16 звернулася до Генерального прокурора України з питання надання згоди на звільнення із займаної посади прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Кіровоградської області, старшого радника юстиції ОСОБА_1 у зв`язку із направлення Національним антикорупційним бюро України до суду обвинувального акту у кримінальному провадженні від 11 грудня 2015 року №42015000000002738 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України щодо начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового слідства органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області старшого радника юстиції ОСОБА_1 за фактом отримання нею неправомірної вигоди.

12. Листом Генеральної прокуратури України від 22 липня 2016 року № 11/4-013 вих-16 надано прокурору Кіровоградської області, відповідно до частини четвертої статті 10 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 1796-XII від 06 листопада 1991 року (далі - Дисциплінарний статут), згоду на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що вона обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину.

13. Наказом прокурора Кіровоградської області від 22 липня 2016 року за №361ц "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" (далі - оскаржуваний наказ) за грубе порушення Закону України "Про прокуратуру", правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора, прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Кіровоградської області, старшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та органів прокуратури.

13.1. Підставою для видання оскаржуваного наказ стало направлення Національним антикорупційним бюро України до суду обвинувального акту у кримінальному провадженні від 11 грудня 2015 року №42015000000002738 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України щодо начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового слідства органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області старшого радника юстиції ОСОБА_1 за фактом отримання нею неправомірної вигоди.

ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення

14. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено:

14.1. Визнано незаконним та скасовано наказ прокурора Кіровоградської області від 22 липня 2016 року №361ц.

14.2. Поновлено ОСОБА_1 на роботі - на займаній посаді прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконані судових рішень прокуратури Кіровоградської області

14.3. Стягнуто з прокуратури Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час її вимушеного прогулу починаючи з 23 липня 2016 року по 07 вересня 2016 року включно в розмірі 17 976,32 грн.

15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту скоєння ОСОБА_1 вчинку, що порочить її як працівника прокуратури, у зв`язку з чим спірний в даній справі наказ про звільнення позивача з органів прокуратури від 22 липня 2016 року за №361ц прийнято відповідачем всупереч нормам діючого законодавства.

15.1. Також суди попередніх інстанцій звернули увагу, що лише за наявності вироку у кримінальній справі, відповідні матеріали можуть використовуватися органами прокуратури в обґрунтування вчинення позивачем проступку, що несумісний з подальшим перебуванням на роботі в органах прокуратури.

15.2. Додатково судом першої інстанції зауважено, що відповідачем порушено строк застосування дисциплінарного стягнення визначений частиною першою статті 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року № 1796-XII.

ІV Касаційне оскарження

16. Не погодившись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції представник відповідача подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 08 грудня 2016 року.

17. У касаційній скарзі заявник касаційної скарги зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права. Так заявник касаційної скарги наголошує на тому, незважаючи на обов`язок позивача дотримуватися присяги прокурора та правил етичної поведінки працівників прокуратури Національним антикорупційним бюро України направлено до суду обвинувального акту у кримінальному провадженні від 11 грудня 2015 року №42015000000002738 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України щодо начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового слідства органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області старшого радника юстиції ОСОБА_1 за фактом отримання нею неправомірної вигоди.

17.1. Представник відповідача вважає, що позивач своїми діями грубо порушила вимоги Закону України «Про прокуратуру, правила прокурорської етики, вчинила дії що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у її об`єктивності, неупередженості та незалежності, а також у чесності та непідкупності органів прокуратури і є несумісним з подальшим перебування на роботі в органах прокуратури.

17.2. Також відповідач вважає не правильним висновок суду першої інстанції, що відповідачем порушено строк застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, оскільки підставою для видання оскаржуваного наказу слугував саме направлений Національним антикорупційним бюро України до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 11 грудня 2015 року №42015000000002738.

17.3. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

18. 09 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у складі судді Мойсюк М.І. відкрито касаційне провадження та витребувано із Кіровоградського окружного адміністративного суду справу № П/811/1036/16.

19. 27 грудня 2016 року справа № П/811/1036/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20. 22 січня 2018 року на виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року) касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

21. 29 січня 2018 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю: Бевзенка В.М., суддів: Шарапу В.М., Данилевич Н.А.

22. 23 квітня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року № 648/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів -Смоковича М.І., Уханенка С.А.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

24. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

25. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

26. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

27. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

28. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. За змістом частини другої статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

31. Відповідно до статей 3 та 4 Закону України «Про прокуратуру» від 14 листопада 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII, тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.

32. Пунктом 5 та 6 частини першої статті 43 Закону №1697-VII визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; та за систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

33. Відповідно до частини третьої та пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону №1697-VII, прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом. Також, прокурор зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

34. Пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону №1697-VII визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

35. Правила прокурорської етики визначені Кодексом професійної етики та поведінки працівників прокуратури, схваленим всеукраїнською конференцією працівників прокуратури 28 листопада 2012 року та затвердженим наказом Генерального прокурора України 28 листопада 2012 року № 123 (далі - Кодекс професійної етики).

36. Розділом III зазначеного Кодексу встановлено основні вимоги до позаслужбової поведінки працівника прокуратури.

37. Відповідно до частин першої та третьої статті 18 цього Кодексу працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб, працівнику прокуратури слід уникати особистих зв`язків, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.

38. Відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

39. Згідно з пунктом 5 статті 9 Дисциплінарного статуту дисциплінарним стягненням є звільнення.

40. Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з`ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

41. Згідно з частинами першою та п`ятою статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.

41.1. У разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільнення проводиться незалежно від часу вчинення проступку.

42. Підстави та порядок проведення службового розслідування (перевірки) стосовно прокурорсько-слідчих працівників та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, посадових та інших осіб органів прокуратури при його проведенні визначено Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24 вересня 2014 року № 104 (далі - Інструкція № 104)

43. Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 104 службове розслідування (перевірка) - це комплекс заходів, які проводяться у випадках скоєння працівниками прокуратури ганебних вчинків - кримінальних, корупційних правопорушень, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або відмови від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння, порушення Присяги працівника прокуратури, а також за фактами порушень виконавської та трудової дисципліни, неправомірного втручання у службову діяльність працівників прокуратури, передбачених цією Інструкцією.

44. Метою службових розслідувань (перевірок) є швидке, всебічне, повне та неупереджене з`ясування обставин, за яких скоєно ганебні вчинки, допущено неправомірне втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягання на їх життя, здоров`я та майно, виявлення причини і умов, що їм сприяли, зміцнення службової дисципліни та попередження правопорушень серед особового складу (пункт 1.3. Інструкції № 104).

45. Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 104 службові розслідування (перевірки) проводяться незалежно від проведення стосовно працівників прокуратури досудового розслідування у кримінальних провадженнях, здійснення проваджень у справах про адміністративні правопорушення.

46. За змістом підпунктів 2.1.11, 2.1.12, 2.1.13 пункту 2 Інструкції № 104 підставами для проведення службового розслідування (перевірки) є:

- невиконання або неналежне виконання працівниками прокуратури своїх службових обов`язків що призвело до порушення законних прав і свобод громадян та інтересів держави;

- інші грубі порушення закону, трудової та виконавської дисципліни, Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури шкодять авторитету органів прокуратури;

- доручення Генерального прокурора України, його заступників про проведення службового розслідування (перевірки).

47. Відповідно до пункту 3.4 Інструкції № 104 про призначення службового розслідування (перевірки) уповноваженим керівником органів прокуратури видається розпорядження, у якому визначається склад комісії (голова та члени), підстава, мета та строки його проведення, прізвище, ім`я, по батькові особи щодо якої проводиться розслідування, та її посада.

48. Службове розслідування (перевірка) проводиться в строк не більше одного місяця з дня його призначення (пункт 3.5 Інструкції № 104).

49. Підпунктом 6.2.12 Інструкції № 104 передбачено, що не пізніше наступного робочого дня після затвердження керівником висновку службового розслідування (перевірки) голова та члени комісії зобов`язані повідомити про його завершення особу, стосовно якої воно проведено, про що зробити відповідну відмітку.

50. Права особи, стосовно якої проводиться службове розслідування (перевірка) визначені в пункті 7 Інструкції № 104, а саме: отримувати інформацію про підстави проведення службового розслідування (перевірки), склад комісії, заявляти обґрунтовані клопотання про відвід голови або членів комісії; брати участь у службовому розслідуванні (перевірці), у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, у встановленому порядку подавати документи, які мають значення для його проведення; висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування (перевірки) оскаржувати дії або бездіяльність голови та членів комісії; відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; порушувати питання про витребування додаткових документів, одержання додаткових пояснень осіб тощо; отримувати повідомлення про завершення службового розслідування (перевірки); у семиденний строк після отримання повідомлення про завершення службового розслідування (перевірки) ознайомлюватися із затвердженим висновком; у десятиденний строк з дня ознайомлення зі змістом висновку про результати службового розслідування (перевірки) оскаржити керівнику, який призначив службове розслідування (перевірку), прокурору вищого рівня та у встановленому порядку до суду.

VІ Позиція Верховного Суду

51. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

52. З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в органах прокуратури вбачається, що однією з підстав для звільнення із прокуратури є дисциплінарне стягнення, у вигляді звільнення за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та/або систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

53. Притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, є окремими підставами для звільнення із прокуратури, не пов`язаними (не зумовленими) із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності.

54. Верховний Суд звертає увагу на те, що вчинення працівником прокуратури діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

55. Притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є підставами для звільнення із органів прокуратури. Проте це інші підстави і їх не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

56. Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до працівників органів прокуратури, установлені у частині першій статті 43 Закону №1697-VII.

57. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та/або систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів прокуратури, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого прокурор вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.

58. В свою чергу, адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

59. Водночас адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової кваліфікації діяння особи чи інших аспектів кримінального провадження, у тому числі дій слідчого чи прокурора в межах проведення досудового розслідування кримінального провадження.

60. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням.

61. При цьому слід ураховувати, що на відміну від звільнення зі служби в органах прокуратури у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

62. Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів прокуратури до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

63. Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що на підставі повідомлення прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях стосовно працівників прокуратури Генеральної прокуратури України Проскурнікова О.А. про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11 грудня 2015 року №42015000000002738 інформації про кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України за фактом вимагання у ОСОБА_2 працівниками прокуратури Кіровоградської області неправомірної вигоди у розмірі 6500 доларів США наказом прокуратури Кіровоградської області від 13 січня 2016 року № 6 призначено службове розслідування.

63.1. За результатами проведеного службового розслідування 12 березня 2016 року складено Висновок службового розслідування. У Висновку службового розслідування комісія прийшла до висновку, що фактів неналежного виконання службових обов`язків, порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України та галузевих наказів Генерального прокурора України ОСОБА_1 під час організації процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у вказаних кримінальних провадженнях не встановлено.

63.2. Листом від 21 липня 2016 року прокуратура Кіровоградської області № 11-621вих-16 звернулася до Генерального прокурора України з питання надання згоди на звільнення із займаної посади прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Кіровоградської області, старшого радника юстиції ОСОБА_1 у зв`язку із направлення Національним антикорупційним бюро України до суду обвинувального акту у кримінальному провадженні від 11 грудня 2015 року №42015000000002738 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України щодо начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового слідства органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області старшого радника юстиції ОСОБА_1 за фактом отримання нею неправомірної вигоди.

63.3. Листом Генеральної прокуратури України від 22 липня 2016 року № 11/4-013 вих-16 надано прокурору Кіровоградської області згоду на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що вона обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину.

63.4. Наказом прокурора Кіровоградської області від 22 липня 2016 року за №361ц "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" (далі - оскаржуваний наказ) за грубе порушення Закону України "Про прокуратуру", правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора, прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Кіровоградської області, старшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та органів прокуратури.

64. Також судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що підставою для видання оскаржуваного наказу стало саме направлення Національним антикорупційним бюро України до суду обвинувального акту у кримінальному провадженні від 11 грудня 2015 року №42015000000002738 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України щодо начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового слідства органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області старшого радника юстиції ОСОБА_1 за фактом отримання нею неправомірної вигоди.

65. Верховний Суд зауважує, що незважаючи на не встановлення у Висновку службового розслідування діянь вчинення позивачкою дисциплінарного проступку, визначеного Дисциплінарним статутом відповідачем видано оскаржуваний наказ, в якому єдиною підставою для звільнення ОСОБА_1 слугувало направлення Національним антикорупційним бюро України до суду обвинувального акту у кримінальному провадженні від 11 грудня 2015 року №42015000000002738 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України щодо позивачки.

66. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що факти та обставини, які є предметом розслідування у кримінальному провадженні від 11 грудня 2015 року №42015000000002738, в межах якого позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України не можуть бути підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

67. Щодо доводів касаційної скарги стосовно дотримання відповідачем строку застосування до позивача дисциплінарного стягнення, Верховний Суд зазначає.

68. Приписи статті 12 Дисциплінарного статуту визначають строк застосування дисциплінарного стягнення. Так, дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку.

69. Також частина п`ята статті 12 Дисциплінарного статуту містить уточнення щодо перебігу строку у разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури. Так, його звільнення проводиться незалежно від часу вчинення проступку.

70. Судом першої інстанції правильно встановлено, що про можливе вчинення позивачем дисциплінарного проступку відповідачу стало відомо 13 січня 2016 року (наказ прокуратури Кіровоградської області від 13 січня 2016 року № 6). Висновок службового розслідування затверджено 12 березня 2016 року. Проте, з листом до Генерального прокурора України про надання згоди на звільнення позивача з органів прокуратури відповідач звернувся лише 21 липня 2016 року.

71. Таким чином Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що прокуратурою Кіровоградської області порушено строк застосування до позивача дисциплінарного стягнення, визначений частиною першою статті 12 Дисциплінарного статуту.

72. Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

73. Наведені висновки охоплюють у тому числі відповідь на інші аргументи касаційної скарги, які за своєю суттю не впливають на правильність рішення суддів попередніх інстанцій.

74. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

75. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Прокуратури Кіровоградської області залишити без задоволення.

2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, в справі № П/811/1036/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова

Судді: М.І. Смокович

С.А. Уханенко