ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року

м. Київ

справа №504/4338/15-а

адміністративне провадження №К/9901/36731/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н.В.,

суддів: Данилевич Н.А., Смоковича М.І.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 504/4338/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Чорноморської селищної ради Лиманського району Одеської області

про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

за касаційною скаргою Чорноморської селищної ради Лиманського району Одеської області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Джабурія О. В., суддів Вербицької Н. В., Крусяна А. В.

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. 30 листопада 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Комінтернівського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до Чорноморської селищної ради Лиманського району Одеської області (далі - відповідач, Чорноморська селищна рада, правонаступник Чорноморської селищної ради Комінтернівського району), в якому просила суд:

1.1. визнати дії та бездіяльність відповідача при невиконанні обов`язків з утримання належним чином житлових будинків протизаконними;

1.2. визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської селищної ради від 15 вересня 2015 року № 728 «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкової території»;

1.3. зобов`язати Чорноморську селищну раду утримувати житловий фонд належним чином відповідно до чинного законодавства та провести роботи з підготовки житлового фонду до експлуатації в осінньо-зимовий період, терміново провести необхідні роботи з ремонту міжпанельних стиків та усунути протікання стін;

1.4. привести тарифи на утримання будинків та прибудинкової території у відповідність з вимогами законодавства;

1.5. стягнути з відповідача заподіяну незаконними рішеннями шкоду, яка складається з витрат на лікування у розмірі 3500 грн.;

1.6. стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що відповідач своїми рішеннями від 15 вересня 2015 року № 728 та від 2012 року протиправно затвердив тариф на послуги з утримання будинків та прибудинкової території, в якому не передбачено коштів на ремонт будинків. Такий тариф не відповідає вимогам законодавства, в зв`язку з чим підлягає скасуванню як незаконний.

2.1. Позивач такж уважала, що, ухвалюючи таке рішення, Чорноморська селищна рада вийшла за межі своїх повноважень та грубо порушила законодавство, зокрема вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території, що в свою чергу грубо порушує конституційні права та законні інтереси мешканців селища, в тому числі її конституційне право на безпечне життя і здорове довкілля.

2.2. На думку позивача, протиправні дії та бездіяльність відповідача полягають у невиконанні своїх обов`язків з утримання будинків та прибудинкової території, ухилянні від проведення необхідних ремонтів житлових будинків, що призвело їх до значного руйнування. Зокрема, десятиповерховий будинок АДРЕСА_1 , у якому вона проживає протягом десяти років, протікає наскрізь під час дощів, що призводить до появи сирості, плісняви, руйнування штукатурки та стін.

2.3. У порушення правил утримання житлових будинків та прибудинкової території, балансоутримувачем не проводяться необхідні роботи з ремонту будинку, не проводяться роботи з підготовки будинку до сезонної експлуатації та інші передбачені законодавством роботи.

2.4. Такими протиправними діями та бездіяльністю Чорноморська селищна рада призводить житлові будинки до аварійного стану, що представляє загрозу життю та здоров`ю мешканців. За твердженням позивача, те, що вона проживає у сирому, погано опалюваному приміщенні з прямої вини Чорноморської селищної ради це призвело до появи у неї хронічних захворювань органів дихання.

3. Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, оскільки оскаржуване рішення про затвердження тарифів прийнято належними органом у межах наданих повноважень. Тарифи за рішенням сформовані відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

3.1. Крім того, на час розгляду цієї справи у Комінтернівському районному суді Одеської області розглядається позов ЖКГ Чорноморської селищної ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу у сумі 14 179,75 грн за надані житлово-комунальні послуги станом на 01.04.2016 року.

3.2. Відповідач уважає, що своїми діями Чорноморська селищна рада не могла завдати моральної шкоди позивачці, оскільки з позову не зрозуміло, в чому полягає завдана їй шкода.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 є мешканкою житлового будинку АДРЕСА_1 , який знаходиться на балансі Чорноморської селищної ради.

5. Управління зазначеним житловим будинком, надання житлово-комунальних послуг, а саме комунальних послуг, послуг з утримання будинку та прибудинкової території здійснюється ЖКГ Чорноморської селищної ради.

6. Рішеннями від 15 вересня 2015 року № 728 та від 2012 року Чорноморською селищною радою Комінтернівського району було затверджено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, розташованих, зокрема, за адресою: АДРЕСА_2 .

7. Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 лютого 2007 року, яке набрало чинності, відповідача фактично зобов`язано забезпечити належне утримання та ефективну експлуатацію жилого будинку АДРЕСА_1

8. Як установлено судом апеляційної інстанції, в рішенні Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 лютого 2007 року, що набрало законної сили, установлено, що саме протиправна бездіяльність Чорноморської селищної ради Лиманського району Одеської області - відсутність контролю за технічним станом, використанням та утриманням об`єкту нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , - призвела до заподіяння моральної шкоди позивачу.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

9. Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 вересня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

10. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято легітимним органом, відповідно до діючого законодавства в межах визначених повноважень. Судовим розглядом справи не встановлено наявності у ОСОБА_1 повноважень на представництво інтересів громадян мешканців будинку НОМЕР_1 на захист їх порушених прав. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що судовим розглядом не встановлено порушення індивідуального права позивачки, яке можливо було би поновити шляхом скасування рішення чи зобов`язання вчинити певні дії на її користь.

11. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою частково задоволено адміністративний позов.

11.1. Визнано протиправною бездіяльність Чорноморської селищної ради Лиманського району Одеської області щодо виконання обов`язків з утримання житлового будинку АДРЕСА_1 в належному технічному стані.

11.2. Зобов`язано Чорноморську селищну раду Лиманського району Одеської області привести житловий будинок АДРЕСА_1 в належний технічній стан.

11.3. Стягнуто з Чорноморської селищної ради Лиманського району Одеської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

11.4. В решті позову відмовлено.

12. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що саме відповідач, діючи, як суб`єкт владних повноважень, наділений управлінською компетенцією визначати виконавця комунальних послуг для забезпечення належного утримання та експлуатації об`єктів житлово-комунального господарства.

13. Ураховуючи, що рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 лютого 2007 року, що набрало законної сили, установлено, що саме протиправна бездіяльність відповідача у вигляді відсутності контролю за технічним станом, використанням та утриманням об`єкту нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , - призвела до заподіяння моральної шкоди позивачу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 3000 грн.

ІV. Касаційне оскарження

14. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано 28 лютого 2017 року.

15. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що з 2008 року по 2016 рік проводилися ремонтні роботи в будинку НОМЕР_1 , зокрема, поточний ремонт під`їзду № 1 , що підтверджується актами виконаних робіт, долученими до матеріалів справи. За доводами відповідача в матеріалах справи є акти приймання виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та їх витрати.

16. За доводами відповідача, надання послуг з утримання будинків та прибудинкової території, послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення надаются населенню в повному обсязі з часу, коли військове містечко було передано до селищної ради.

17. Відповідач зазначає, що на день подання касаційної скарги борг позивача складає 15 004, 52 грн, а борг мешканців будинку - 253 028, 52 грн. У зв`язку з невчасною оплатою житлово-комунальних постлуг, виконавець не завжди має можливість за власні кошти проводити повноцінні ремонти. Отже, не можна отримувати та вимагати на 100% повноцінних послуг щодо утримання житлових будинків, при цьому не виконуючи своє зобов`язання щодо сплати послуг, які надаються та/або вже надані виконавцем.

18. У касаційній скарзі відповідач також вказує на помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди, оскільки постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 лютого 2007 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2008 року в справі № 2-а-34/07 відмовлено у задоволенні цієї позовної вимоги.

19. За наслідком касаційного перегляду зазначених судових рішень, вони скасовані в частині позовних вимог до ЖКГ Черноморської селищної ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, а провадження в справі в цій частині закрито.

20. Відповідач у касаційній скарзі звертає також увагу, що рішення в справі № 2-а-3/07 виконане в повному обсязі ще до пред`явлення виконавчого документа до виконання, що підтверджується актом державного виконавця та довідкою № ср-02-17/492 від 29 травня 2009 року.

21. Відповідач також зазначає, що з оскаржуваного судового рішення не зрозуміло якими критеріями керувався суд, стягуючи моральну шкоду, а також в чому саме полягають страждання позивача.

22. У зв`язку із зазначеним відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

23. 28 лютого 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито провадження за касаційною скаргою та витребувано з Комінтернівського районного суду Одеської області справу №504/4338/15-а (суддя-доповідач Стрелець Т. Г.).

24. 03 квітня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач спростовує її доводи, зазначає про непридатний для проживання стан будинку та її квартири, зокрема, вказує на тривалу бездіяльність відповідача щодо забезпечення належного утримання будинку і прибудинкової території. У зв`язку із зазначеним просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

25. 21 березня 2017 року справа №504/4338/15-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.

26. 13 березня 2018 року справу №504/4338/15-а разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду (суддя-доповідач Кравчук В. М.).

27. 23 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду задоволено заяви суддів Кравчука В. М., Єзерова А. А., Стародуба О. П. про самовідвід.

28. 24 червня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1083/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з постановленням Верховним Судом ухвали про відведення судді-доповідача Кравчука В. М. та суддів Єзерова А. А., Стародуба О. П.

29. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 24 червня 2020 року визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів Данилевич Н. А., Смоковича М. І.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

30. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

31. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

32. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

33. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. За статтею 47 Конституцій України кожен має право на житло.

36. Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

37. Відповідно до підпунктів 2, 4 пункту «а» статті 28 Закону України » від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон № 280/97-ВР ) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги; здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

38. Згідно з статею 30 Закону № 280/97-ВР до власних повноважень виконавчого комітету сільської ради належить управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

39. Статтею 7 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV) передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, в т.ч. встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства; управління об`єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації.

40. Статтями 24, 25 Закону Закону № 280/97-ВР визначені обов`язки балансоутримувача та управителя майна. Так, балансоутримувач зобов`язаний, серед іншого, забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі. Управитель зобов`язаний, серед іншого, забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; надавати необхідну інформацію споживачам та реєструвати звернення споживачів у встановленому законодавством порядку в разі виникнення аварій або тимчасового припинення виконання будь-якої послуги, передбаченої договором.

41. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 1875 - IV державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах, зокрема: регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей.

42. Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2003 року №76 визначають порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій (далі - Правила).

43. Згідно з пунктом 1.6. Правил повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг; регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг; порядок доступу до житла та іншого володіння для ліквідації аварій, проведення оглядів технічного стану, перевірки показів засобів обліку; права та обов`язки споживачів, виконавців, виробників; оформлення претензій споживачів до виконавців; порядок укладання договорів у сфері житлово-комунальних послуг визначаються згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

44. Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

45. Положеннями статті 23 Цивільного кодексу України обумовлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

45.1. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

45.2. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

45.2.1. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

43.2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

45.3. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

46. Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

47. У пункті 5 цієї ж Постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

VІ. Позиція Верховного Суду

48. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

49. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

50. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

51. Відповідно до положень статей 47, 50 Конституції України кожен має право на житло та на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

52. Отже, держава взяла на себе позитивний обов`язок вжити заходів до гарантування особі права мати житло, яке б було безпечне для життя та здоров`я громадян.

53. З метою забезпечення прав, визначених статтями 47 та 50 Конституції України чинним законодавством, зокрема, Законом № 1875 - IV визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить не тільки встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, але й контроль за дотриманням якості житлово-комунальних послуг; управління об`єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації. Балансоутримувач зобов`язаний, серед іншого, забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

54. У цій справі судом апеляційної інстанції установлено, що ще у 2007 році рішенням суду, яке набрало законної сили, Чорноморську селищну раду зобов`язано забезпечити належне утримання та ефективну експлуатацію жилого будинку

АДРЕСА_1 . Забезпечення нормального функціонування жилих будівель та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням; проведення єдиної технічної політики в житловій сфері, що забезпечує виконання вимог чинних нормативів з утримання, поточного і капітального ремонту та реконструкції жилих будинків та прибудинкових територій здійснюється відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2003 року №76.

56. У касаційній скарзі, відповідач, спростовуючи висновки суду щодо неналежного утримання ним будинку АДРЕСА_1 , вказує, що ним проводилися ремонтні роботи, зокрема, під`їзду № 1.

57. При цьому у касаційній скарзі відповідач визнає, що роботи проводилися не в повному обсязі внаслідок наявності заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг мешканців будинку в тому числі і позивача.

58. Верховний Суд зазначає, що Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій визначають коло обов`язіків, зокрема, балансоутримувача незалежно від наявності заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. Це мінімальні стандарти, дотримання яких має бути гарантоване органами місцевого самоврядування. Факт наявності заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг є підставою виключно для вжиття заходів, визначених чинним законодавством.

59. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідачем незабезпечено належного утримання та експлуатації об`єктів житлово-комунального господарства і цій частині.

60. Щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, то положеннями статті 23 Цивільного кодексу України обумовлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

61. Факт неналежного утримання житла позивача, як установлено судом апеляційної інстанції, було підтверджено ще в 2007 році. Отже, як мінімум з 2007 року позивач прожилава в умовах, які не відповідали мінімальним стандартам, установленим національним законодавством.

62. З урахуванням того, що факт неналежного виконання відповідачем своїх управлінських функцій мав триваючий характер, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди в розмірі 3000 грн, що є цілком пропорційним тим обмеженням, які позивач зазнала за цей час.

63. Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 лютого 2007 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2008 року в справі № 2-а-34/07 відмовлено у задоволенні цієї позовної вимоги є безпідставним, оскільки у цих судових рішеннях вирішено питання щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди на момент їх прийняття, а не на момент звернення до суду з позовом у справі, що розглядається.

64. Закриття провадження в справі № 2-а-34/07 в частині позовних вимог до ЖКГ Черноморської селищної ради про відшкодування моральної шкоди, на чому наголошує відповідач, не впливає на вирішення цього спору, оскільки відповідачем у цій справі є саме орган місцевого самоврядування, а підставами для відшкодування моральної шкоди - невиконання відповідачем управлінських функцій з утримання будинку та прибудинкової території, в якому проживає позивач.

65. За встановлених обставин Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги, не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VІІ. Судові витрати

66. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Чорноморської селищної ради Лиманського району Одеської області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року в справі № 504/4338/15-а залишити без змін.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.В. Шевцова Н.А. Данилевич М.І. Смокович